Постанова

від 24.12.2020 по справі 520/687/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 р.Справа № 520/687/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представника позивача Гіль Є.В.

представника відповідача Лютянського М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року та на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повні тексти складено 19.08.20 року та 03.09.2020 року по справі № 520/687/2020

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "БАРВІНКІВСЬКА"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "БАРВІНКІВСЬКА", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області, в якій просить суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням ДПС у Харківській області податкові повідомлення-рішення: від 27.12.2019 № 00001500501, від 27.12.2019 № 00001510501, від 27.12.2019 № 00001550501, від 23.01.2020 № 00000140501.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені безпідставно та протиправно, оскільки судження податкового органу про порушення вимог податкового законодавства позивачем виходить виключно з посилань на те, що товар придбаний у контрагента, а саме - нут, позивач не мав права використовувати на власний розсуд, а саме для посіву без наявності відповідних сертифікатів. Позиція відповідача спростовується наявністю первинної документації щодо угод між позивачем та його контрагентом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "БАРВІНКІВСЬКА" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення: № 00001500501 від 27.12.2019 року, № 00001510501 від 27.12.2019 року, № 00001550501 від 27.12.2019 року, № 00000140501 від 23.01.2020 року.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "БАРВІНКІВСЬКА" у розмірі 21020,00 грн.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року доповнено рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року у справі №520/687/2020 за позовною заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "БАРВІНКІВСЬКА" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати на надсилання поштової кореспонденції на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "БАРВІНКІВСЬКА" у розмірі 91,00 грн.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті професійної правничої допомоги на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "БАРВІНКІВСЬКА" у розмірі 25000,00 грн. (двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Відповідач, не погодившись з рішенням та додатковим рішеннями суду першої інстанції, подав апеляційні скарги, в яких просить скасувати вказані рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційних скаргах зазначає, що СТОВ Агрофірма Барвінківська було змінено ціну на поставлений у жовтні 2018 року товар, у зв`язку з чим було виписані розрахунки кількісних та вартісних показників до податкових накладних від 13.02.2018 № 14 - РК від 06.12.2018 року № 16 та від 04.10.2018 № 6 - РК від 06.12.2018 № 17. Згідно вказаних коригувань вартість соняшника в кількості 4 500 тон, який з жовтня 2018 року є власністю ТОВ Кернел-Трейд становить 7 247,733333 грн. за одну тону.

Відповідач зауважує, що внаслідок проведених коригувань, підприємство, що перевіряється було зменшено вартість соняшника від звичайної ціни, що існувала на дату поставки соняшника (04.10.2018 року) ще нд 252,266667 грн. за тону.

Відповідно до наданих до перевірки документів також встановлено, що за даними бухгалтерського обліку підприємство СТОВ Агрофірма Барвінківська операції з реалізації соняшника було відображено у жовтні 2018 року у складі доходів підприємства. Тобто, платником податків самостійно було визначено місяць жовтень 2018 року як період, в якому фактично всі ризики й вигоди, пов`язані із правом власності на товар, (соняшник), було передано безпосередньо покупцеві - власністю ТОВ Кернел-Трейд .

Отже, відповідач зазначає, що СТОВ Агрофірма Барвінківська у грудні місяці 2018р. здійснило коригування реалізації соняшника в бік зменшення та збільшило різницю ціни реалізації від звичайної ціни на суму, що вказана вище, в момент, коли всі ризики, пов`язані із переходом права власності на товар (соняшник) вже фактично перейшли безпосередньо від СТОВ Агрофірма Барвінківська до ТОВ Кернер-Трейд , а отже й товар на балансі підприємства вже не обліковувався. Тобто було проведено коригування не лише за відсутніми на обліку (балансі) підприємства товарно- матеріальними цінностями, але й за відсутніми будь-якими ризиками стосовно зазначеного товару.

Порівняльним аналізом договірної вартості та Звичайних (ринкових) цін на соняшник встановлені випадки перевищення вартості визначеної за звичайними цінами над договірною вартістю продукції (соняшника) на загальну суму 4 542 622,88 грн., внаслідок чого занижені податкові зобов`язання у сумі 908 524,58 грн.

Крім того, внаслідок проведених коригувань у грудні 2018 року шляхом зменшення ціни реалізації, підприємством було додатково занижено ціну продажу соняшника (право власності на товар якого перейшов до ТОВ Кернел-Трейд у жовтні 2018 року) на суму 1 135 200 грн., внаслідок чого було занижено розмір податкових зобов`язань з ПДВ у грудні 2018 року на 227 040 грн.

Відповідач зазначає, що в порушення вимог Закону України від 16.07.99 року № 996 Про бухгалтерський облік і фінансову звітність (далі Закон № 996), Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі - П (С)БО), що діють в Україні станом на 01.01.2017 року, -застосування плану рахунків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України Про затвердження плану рахунків та Інструкції по його застосуванню від 30.11.1999 року № 291, СТОВ Агрофірма Барвінківська було здійснено невірні записи в бухгалтерському обліку, які призвели до-безпідставнош обліку Товару по Дебету рахунку 208 Матеріали сільськогосподарського призначення з Кредитом 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками .

Відсутність сертифікатів унеможливлює ідентифікацію відповідного посівного матеріалу, здійснення посіву та подальшого збору врожаю з метою продажу, або будь якого іншого використання у господарській діяльності у зв`язку з існуючою небезпекою. .

Згідно з наданими до перевірки відомостями бухгалтерського обліку, первинними документами, актами витрат насіння і садивного матеріалу встановлено, що на підприємстві мають місце перекручення даних бухгалтерського обліку, а саме по рахунку 208 Матеріали сільськогосподарського призначення обліковуються товарно-матеріальні цінності, які не мають відповідних підтверджуючих документів стосовно їхньої ідентифікації в якості насіння, у зв`язку з чим їх не можливо використовувати для посіву (у зв`язку з відсутністю відповідних документів (сертифікатів).

Зібране з поля зерно має відповідати нормам якості (ст. 21 Закону про зерно)- Державою установлено відповідні стандарти показників якості зерна (біологічних, фізико-хімічних, технологічних, споживчих), що визначають його придатність до використання за призначенням. Так, згідно зі стандартами: засміченість домішками, наприклад, для пшениці й жита становить 5 %, для інших зернових - 8 %, вміст зернових домішок - не більше 15 %; показник вологості для зерна пшениці, жита, ячменю, рису та гречки дорівнює 14,5 - 15,5 %. Усі ці показники визначаються після проведення лабораторного аналізу або інших методів дослідження та отримання сертифікату.

Відповідач наголошує, що у зв`язку з відсутністю сертифікату на нут, придбаний у ТОВ Агрофірма Подолівська 2018 році як товар, але відображений в бухгалтерському обліку в якості насіннєвий матеріал , встановлено неможливість ідентифікації зазначених товарно- матеріальних цінностей в якості насіннєвого матеріалу, який в межах діючих законодавчих актів можливо безпосередньо використовувати у власній господарській діяльності з метою здійснення вирощування відповідної продукції. В той же час, встановлено факт списання нуту на загальну суму 1 973 400,30 грн., крім того ПДВ 394 680,00 грн. з балансу підприємства.

Враховуючи неможливість ідентифікації списаного нуту в якості насіннєвого матеріалу, а також відсутність будь-яких відповідних документів щодо підтвердження зазначених товарно- матеріальних цінностей як насіннєвого матеріалу, який можливо використовувати в якості посадочного (насіннєвого) матеріалу, списання вищезазначеного нуту з балансу підприємства фактично проведено не в межами господарської діяльності підприємства.

На думку відповідача, внаслідок використання не в господарській діяльності нуту та товарно- матеріальних цінностей (агрохімікатів, пестицидів, добрив, ЗЗР), СТОВ Агрофірма Барвінківська в порушення вимог п. 198.5 ст. 198 ПКУ було занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 1 030 457 гри., в тому числі у квітні 2018 року на 542 333 грн., у червні 2018 року на 47 849 грн., у липні 2018 року на 25 265 грн., у серпні 2018 року на 47 406 грн., у квітні 2019 року на 320 490 грн., у травні 2019 року на 20 290 грн. та у червні 2019 року на 26 824 грн.

Крім того, непогоджуючись з додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року, представник відповідача зазначає, що приїзд адвоката до суду і подання позовної заяви безпосередньо до канцелярії не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги. А тому витрати на здійснення вказаних вилгів побіт не можуть бути відшкодовані в якості витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач наголошує, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Так як надання правничої допомоги є видом надання послуг, то обов`язковим для укладення первинним документом має бути акт наданих послуг який би розкривав суть та зміст таких операцій, вартість кожної вчиненої дії.

Надані представником позивача акти прийомки - передачі наданих послуг лише зазначають, що було витрачено ту чи іншу кількість годин, хвилин на здійснення тих чи інших дій. Однак, документально не підтверджено що саме такі дії були вчинені і в такому обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має право з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги.

Відповідач вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 8000 гри. не підтверджений належними аргументами, які б доводили необхідність та неминучість понесення правничих витрат. Більш того, невідомо, як саме було розраховано адвокатом розмір годин, які будуть витрачені на супроводження справи.

На думку відповідача, не врахування вказаних обставин свідчить про формальний підхід суду першої інстанції до з`ясування фактичних обставин даної справи, а судове рішення ґрунтується виключно на правовій позиції позивача без урахування доводів та пояснень, наданих представником відповідача.

Позивач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційній скарги відповідача, в якому серед іншого зазначає, що на його думку судом першої інстанції, що відповідачем не надано доказів, які б містили посилання на укладені договори купівлі-продажу ідентичних товарів на співставних умовах, отже податковий орган при визначенні рівня звичайних цін діяв з порушенням приписів норм чинного податкового законодавства.

Позивач зазначає, що порівнювані економічні (комерційні) умови ПК України безпосередньо не визначені, проте з точки зору економічних факторів порівнювані умови повинні враховувати обсяги постачання товарів; строки виконання зобов`язань, умови проведення розрахунків (відстрочення оплати/відвантаження, передплата, тощо), розподіл ризиків між сторонами по зберіганню, транспортуванню товару; наявність чи відсутність ризиків у продавця щодо зміни ринкових цін в майбутньому внаслідок змін ринкової кон`юнктури та попиту.

Таким чином, визначення звичайної ціни, тобто обґрунтування відповідності застосовуваних підприємством цін рівню справедливої ринкової ціни, починається з визначення товару, його основних характеристик та умов постачання для співставлення.

Позивач звертає увагу, що видання Огляд цін українського та світового товарних ринків є друкованим засобом масової інформації, що має індекс 22416 та виходить з періодичністю 12 разів на рік. Бюлетень надає інформацію щодо цін, які склалися на світових та українському товарних ринках, цінових тенденцій, змін митного законодавства, законодавства із Закупівель, а також коментарі експертів, представників органів державної влади тощо.

Позивач вважає, що неможливо встановити, яка саме інформація була врахована відповідачем для встановлення рівня звичайних цін на соняшник у спірних періодах, які були умови постачання, оплати, строки виконання контрактів, щодо якої якості соняшника була і визначена ціна.

На думку позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в Акті № 992 не наведено посилання на дату та номер видання, сторінку, на - якій відображено інформацію, на підставі аналізу якої відповідач робить власні висновки, що не відповідає принципам, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України, оскільки неможливо перевірити достовірність здійснених висновків за відсутності першоджерела.

Позивач вважає, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано вказав, що зазначені відповідачем обставини (відсутність сертифікатів) не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. У зв 'язку з цим судом першої інстанції зроблено обгрунтований висновок, що під час перевірки податковий орган в акті перевірки не спростував, що жодна із операцій на придбання товару здійснена поза межами господарської діяльності позивача, не надав переконливих доводів зворотного.

Крім того, позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якій останній непогоджується з додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року.

Так, в зазначеному відзиві позивач наголошує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач наголошує, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Позивач вважає, що оскільки вказана справа розглядається за правилами загального позовного провадження, це виключає віднесення її до нескладних. Крім того, наявність одного порушення спростовується самим позивачем в акті перевірки на 147 (ста сорока семи) аркушах та винесеними 4 (чотирма) податковими повідомленнями рішеннями.

Крім того, обсяг проаналізованих адвокатом та поданих до суду першої інстанції документів складає понад 300 на більше ніж 450 аркушах.

Позивач зауважує, що розмір присуджених на користь позивача з відповідача витрат на професійну правничу допомогу становить лише 0,52% від суми позову (25 000,91 4 781 648,50 грн х 100%), тоді як початково заявлений розмір складав 1,05% (50 000,91 ч- 4 781 648,50 грн х 100%), що жодним чином не можна вважати неспівмірним та завищеним.

На думку позивача, Харківський окружний адміністративний суд при ухваленні додаткового рішення від 02.09.2020 правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а апеляційна скарга зводиться лише до незгоди відповідача з розміром стягнутих коштів.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційні скарги, просив задовольнити їх, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційних скаргах.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційні скарги, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» зареєстроване як юридична особа 02.04.2012 року, код ЄДРПОУ 38072129, є платником, зокрема, податку на додану вартість, податковий номер - 38072129. Основним видом діяльності за КВЕД 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Місцезнаходження суб`єкта господарювання - 64701, Харківська область, Барвінківський район, м.Барвінкове, вул. Скрипника 6, фактична адреса - м.Харків, вул.Сумська, 49.

Судом встановлено, що фахівцями Головного управління ДПС у Харківській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Барвінківська" (код ЄДРПОУ 38072129), за результатами якої складений акт №992/20-40-05-01-08/38072129 від 02.12.2019 року (далі - акт), в якому встановлені наступні порушення податкового законодавства, а саме:

- п.п.188.1 ст.188, з урахуванням п.п.14.1.219 п.14.1 ст.14, 72.1 ст.72, п.71.1 ст.71, п.74.2 ст.74 та п.п.83.1.2 п.83.1 ст.83, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України - встановлено заниження суми податку на додану вартість в розмірі 1798418,00 грн., в тому числі у жовтні 2018 року на суму 1252445,00 грн. та у грудні 2018 року на 545973,00 грн. та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в розмірі 367604,00 грн. за червень 2019 року;

- п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, в частині реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 2166022,00 грн. в тому числі у квітні 2018 року на 542333,00 грн., у червні 2018 року на 47849,00 грн., у липні 2018 року на 25265,00 грн., у серпні 2018 року на 47406,00 грн., у жовтні 2018 року на 900000,00 грн., у грудні 2018 року на 235565,00 грн., у квітні 2019 року на 320490,00 грн., у травні 2019 року на 20290,00 грн., та у червні 2019 року на 26824,00 грн.

18.12.2019 року позивач листом № 211/2-1 направив відповідачу заперечення до акту про результати документальної планової виїзної перевірки СТОВ Агрофірма «Барвінківська» (код за ЄДРПОУ 38072129) від 02.12.2019 №992/20-40-05-08/38072129, де вказав на невідповідність тверджень та висновків, зроблених в акті чинному в Україні законодавству та фактичним обставинам.

Листом від 24.12.2019 року №15086/10/20-40-05-01-15 Головне управління ДПС у Харківській області повідомлено позивача про відхилення його заперечень та залишення без змін висновків акту від 02.12.2019 №992/20-40-05-08/38072129.

За висновками вищевказаного акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №00001500501 від 27.12.2019 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з ПДВ на загальну суму 2248022,50 грн. (сума грошового зобов`язання 1798418,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 449604,50 грн.);

- №00001510501 від 27.12.2019 року, відповідно до якого позивача попереджено про необхідність складення та/або реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування та застосовано штраф на суму 1083011,00 грн.;

- №00001550501 від 27.12.2019 року, відповідно до якого позивачу визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) у сумі 367604,00 грн.

Крім того, 23.01.2020 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №00000140501, яким встановлено відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого абз. 2 п.120-1.2 ст.120-1 ПК України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 2166022,00 грн. після отримання податкового повідомлення-рішення №00001510501 від 27.12.2019 року та застосовано штраф у розмірі 1083011,00 грн.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суб`єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийнятті рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до таких, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 16 Закону України Про інформацію податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 71.1 статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

У пункті 72.1 статті 72 ПК України наведено перелік інформації, що використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу.

Натомість підпункт 74.2 статті 74 ПК України виключено на підставі Закону України від 07.12.2017 № 2245-VIII.

Згідно з підпунктом 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема, податкова інформація.

Згідно з підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 71 ПК України передбачено, що ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Положення пункту 188.1 статті 188 ПК України визначають базу оподаткування у разі постачання товарів/послуг.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналізуючи вказані норми права, колегія суддів зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів зауважує, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами та які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Проте, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З матеріалів справи зокрема з акту перевірки від 02.12.2019 №992/20-40-05-08/38072129 вбачається, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносин ТОВ Кернел-Трейд (код ЄДРПОУ 31454383) на підставі укладеного договору поставки №Х-2068/18 від 12.02.2018 року.

Під час дослідження показників декларацій з податку на додану вартість (загальних) за період з 01.09.2016 по 30.06.2019, на думку відповідача, позивач здійснив порушення, що призвели до заниження суми податкових зобов`язань на загальну суму 1135565,00 грн., в тому числі у жовтні 2018 року на 900000,00 грн., у грудні 2018 року на 235565,00 грн.

Відповідач зазначив, що позивачем здійснено заниження бази оподаткування (соняшника) на різницю між договірною вартістю сільськогосподарської продукції та вартістю, розрахованою за звичайними цінами.

В обґрунтування Головне управління ДПС у Харківській області посилається на положення підпунктів 14.1.71, 14.1.219 пункту 14.1 статті 14, пункту 71.1 статті 71, пункту 72.1 статті 72, пункту 74.2 статті 74, підпункту 83.1.2 пункту 83.1 статті 83, пункту 188.1 статті 188 ПК України, статті 16 Закону України Про інформацію , а також на дані щомісячного інформаційного бюлетеня Огляд цін українського та світового товарних ринків .

Судом першої інстанції встановлено, що між СТОВ Агрофірма «Барвінківська» як постачальником та ТОВ Кернел-Трейд як покупцем було укладено договір поставки №Х-2068/18 від 12.02.2018 року (т.2 а.с.56-59) та додаткові угоди №1 - №4 (т.2 а.с.60-65), а саме соняшнику власного виробництва.

На підтвердження реальності здійснення операцій за вищевказаним договором позивачем надані виписки з банківського рахунку (т.2 а.с.66-69), видаткові накладні (т.2 а.с.70-72), акт прийому-передачі (т.2 а.с.73), акт формування остаточної ціни (т.2 а.с.76-77), податкові накладні та розрахунки коригування, що зареєстровані в ЄРПН.

З письмових пояснень представника позивача встановлено, що основною причиною падіння цін соняшник, було падіння цін саме на соняшникову олію, оскільки у 2018 році стрімко знизились ціни на сою та соєву олію на американському ринку під тиском рекордного врожаю сої та відмови Китаю купувати американську сою, що було зумовлено торговими суперечками та введенням взаємного імпортного мита.

Також, з пояснень представника позивача, вбачається, що на фоні стрімкого падіння цін у жовтні 2018 року сторонами вищевказаного договору було переглянуто попередню ціну, оскільки перша попередня ціна 10800 грн/т з ПДВ не відповідала ринковій ціні станом на жовтень 2018 року. Сторони домовилися встановити нову попередню ціну 9000,00 грн/т з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що додатковою угодою №2 до договору поставки №Х-2068/18 від 12.02.2018 року внесені зміни до п.1.2 договору, а саме - встановлена попередня ціна реалізації 9000,00 грн. з ПДВ за 1 тону, що складає еквівалент 333,33 дол. США за курсом міжбанку 27,00 грн./дол, а також збільшено кількість товару до 4500 т.

Додатковою угодою №4 від 06.12.2018 року відповідно до п.3.2 договору сторонами погоджена остаточна ціна 8697,28 грн./т з ПДВ, яка і була зафіксована в акті формування остаточної ціни.

Відповідачем в акті перевірки не вказано, до якого виду джерела податкової інформації належать бюлетень Огляд цін українського та світового товарних ринків та сайт hup://milkua.inlb.

Так, видання Огляд цін українського та світового товарних ринків є друкованим засобом масової інформації, що має індекс 22416 та виходить з періодичністю 12 разів на рік. Бюлетень надає інформацію щодо цін, які склалися на світових та українському товарних ринках, цінових тенденцій, змін митного законодавства, законодавства із закупівель, а також коментарі експертів, представників органів державної влади тощо.

Вказане видання не підпадає під жодне положення статті 72 Податкового кодексу України, яке б дало можливість визначати його різновидом податкової інформації. Окрім того, в акті не наведено посилання на дату та номер видання, сторінку, на якій відображено інформацію, на підставі аналізу якої відповідач робить власні висновки, що не відповідає принципам, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, оскільки неможливо перевірити достовірність здійснених висновків за відсутності першоджерела.

Так, Інформаційно-аналітичний портал про молоко та молочний бізнес в Україні і світі milkUa.Info : висвітлює актуальну і оперативну інформацію про ситуацію в молочній галузі; створює позитивний імідж української молочної галузі; популяризує споживання молока та молочних продуктів; розповідає про досвід роботи вітчизняних та зарубіжних молочних ферм; публікує статті про технології та економіку виробництва молока. Вказаний сайт не містить необхідних вихідних даних, які дають можливість ідентифікувати його власника та отримати у нього інформацію, на підставі якої на вказаному ресурсі здійснюється публікація різноманітних даних.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, зазначає, що відповідачем не надано до суду роздруківок даних щодо цін на соняшник, які містилися на вказаних ресурсах, акт перевірки таких даних також не містить.

Отже, неможливо встановити, яка саме інформація була врахована відповідачем для встановлення рівня звичайних цін на соняшник у спірних періодах, які були умови постачання, оплати, строки виконання контрактів, щодо якої якості соняшника була визначена ціна.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ціни реалізації, зазначені в договорі поставки №Х-2068/18 від 12.02.2018 року між позивачем та ТОВ Кернел-Трейд відповідають ринковим (звичайним) цінам.

Крім того, посилання відповідача на відомості вищезгаданого ресурсу не є релевантними, оскільки предметом договору поставки від 12.02.2018 №Х-2068/18 є соняшник українського походження, урожаю 2018 року, а не молоко та молочні продукти.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, які б містили посилання на укладені договори купівлі-продажу ідентичних товарів на співставних умовах, отже податковий орган при визначенні рівня звичайних цін діяв з порушенням приписів норм чинного податкового законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що є не доведеним податковим органом той факт, що ціна, визначена у договорах, укладених позивачем з ТОВ Кернел-Трейд , не є звичайною, отже, не доведено обґрунтованість донарахування податкових зобов`язань з ПДВ за результатами застосування іншої, ніж договірна, ціни на соняшник по операціям з ТОВ Кернел-Трейд .

Отже, відповідачем належним чином не обґрунтовано власний висновок про невідповідність ціни, визначеної сторонами договору поставки №Х-2068/18 від 12.02.2018 року положенням податкового законодавства щодо звичайних цін, а тому висновок про заниження бази оподаткування податком на додану вартість не відповідає фактичним обставинам.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що під час перевірки показників декларацій з податку на додану вартість за період з 01.09.2016 по 30.06.2019, на думку відповідача, було встановлено, що на формування показників мали вплив операції з нарахуванням податкових зобов`язань відповідно до норм податкового законодавства у зв`язку з використанням товарів, продукції власного виробництва не в господарській діяльності.

На думку контролюючого органу, позивачем занижена сума податкових зобов`язань на суму 1030457, 00 грн., в тому числі у квітні 2018 року на 542 333,00 грн., у червні 2018 року на 47849,00 грн., у липні 2018 року на 25 265,00 грн., у серпні 2018 року на 47406,00 грн., у квітні 2019 року на 320 490,00 грн., у травні 2019 року на 20 290,00 грн. та у червні 2019 року на 26 824,00 грн.

В обґрунтування зазначеної позиції Головне управління ДПС у Харківській області в апеляційній скарзі зазначає, що позивач придбавав нут без наявності сертифікатів, що засвідчують його сортові та посівні якості, та у бухгалтерському обліку були зроблені записи аналітичного та синтетичного обліку, які свідчать про факт посіву товару нут , який не має дозвільних документів (сертифікатів) на посів.

Також відповідач посилається на положення пункту 83.1 статті 83 ПК України, статті 12, 15, 17, 18 та 22 Закону України Про насіння і садивний матеріал , пункт 28 Порядку проведення сертифікації, видачі та скасування сертифікатів на насіння та садивний матеріал, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 97.

З матеріалів справи вбачається, що СТОВ Барвінківська придбало нут у квітні 2018 року, квітні 2019 року у ТОВ Агрофірма Подолівська (код 32414467) на підставі договорів поставки №180417/Б від 17.04.2018 року (т.2 а.с.86-89), №190404-П-Б-н від 04.04.2019 року (т.2 а.с.144-147) та насіння нуту Бар в березні 2018 року у ТОВ Лівий берег Компані (код 35454570) згідно договору купівлі- продажу №01 від 23.02.2019 року (т.2 а.с.78), та використало придбані ТМЦ для посіву с/г культури - нуту.

Позивач придбав товар - нут у ТОВ Агрофірма Подолівська для використання в своїй господарській діяльності в якості виробничих запасів, тому відображення записів в бухгалтерському обліку по Дебету в рахунку 208 Матеріали сільськогосподарського призначення з Кредитом 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками здійснені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність , Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999 року.

На підтвердження переведення ТМЦ - нут, придбаний як товар, у посівний матеріал, позивачем надані оборотно-сальдові відомості по рахункам 208 та 631.

Крім того, позивачем було складено акти переводу (т.2 а.с.97-103, а.с.152-155), з яких вбачається, що у зв`язку з потребою у посівному матеріалі для засіву зернобобових позивачем переведено товар нут у посівний матеріал.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій, придбання ТМЦ - нут, використання у своїй господарській діяльності, позивачем надано видаткові накладні (т.2 а.с.90-96, а.с.148-151), товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.104-117, а.с.157-178; т.3 а.с.156-170, а.с.183-189; т.4 а.с.2-10), акт витрати насіння (т.2 а.с.118, а.с.179-181), акти про використання мінеральних, органічних добрив та засобів хімічного захисту рослин (т.2 а.с.119-138, а.с.182-221), податкові накладні, що зареєстровані в ЄРПН.

Також, позивачем надано договір з ФГ Пшиченки №1-ПП від 29.06.2018 року, специфікацію та акт щодо виконання послуги, зокрема - збирання врожаю, гороху, 2018 року, власною технікою (т.2 а.с.139-143), реєстри прийняття зерна весовщиком, подорожні листи (т.2 а.с.222-239; т.3 а.с.1-125, а.с.148-155, а.с.171-182; т.4 а.с.1, а.с.11-92), звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (т.3 а.с.126-143).

Згідно ч.5 ст.8 Закону України Про бухгалтерський облік - систему облікових регістрів, спосіб реєстрації та узагальнення інформації в них підприємство обирає самостійно, з урахуванням особливостей своєї діяльності.

Згідно п.1 наказу №1315 від 29.12.2006 року Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів - методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів (далі - Методичні рекомендації) можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності), які здійснюють сільськогосподарську діяльність.

Методичні рекомендації не поширюються на: сільськогосподарську продукцію, що зберігається після її первісного визнання; продукти переробки сільськогосподарської продукції; біологічні активи, не пов`язані з сільськогосподарською діяльністю.

Терміни, що використовуються у цих Методичних рекомендаціях, наводяться у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 30 "Біологічні активи", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005 № 790 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.12.2005 за № 1456/11736 (далі - Положення (стандарт) 30).

Надходження, переміщення та вибуття біологічних активів на підприємстві оформлюється відповідними первинними та зведеними обліковими документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади.

Якщо підприємство використовує для оформлення господарських операцій форми первинних та зведених облікових документів, які не затверджені органами державної влади, ці документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції та одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід звернути увагу, що біологічний актив - тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди.

Згідно п.4.1 наказу №1315 від 29.12.2006 року Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів - Біологічні активи, придбані за плату, оприбутковуються за первісною вартістю, яка складається з витрат, фактично понесених підприємством для їх одержання, зокрема: ціна придбання за вирахуванням знижок, відповідно до договору з постачальником (продавцем), непрямих податків, крім випадків, якщо вони не відшкодовуються підприємству відповідно до чинного законодавства; суми ввізного мита; витрати на транспортування; інші витрати, які безпосередньо пов`язані з придбанням біологічних активів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку операцій з біологічними активами наведена у додатку 2 до Методичних рекомендацій.

Під час перевірки податковий орган в акті перевірки не спростував, що жодна із операцій на придбання товару здійснена поза межами господарської діяльності позивача, не надав переконливих доводів зворотного.

Необхідності в тому, з якою самою програмою, в межах реалізації якої функції це є необхідним, відсутня з огляду на реалізацію у межах спірних відносин суб`єктом господарювання господарської компетенції та принципу свободи договору, положення якого закріплені статтею 627 Цивільного кодексу України, можливість реалізації шляхом залучення до виконання роботи інших осіб (субпідрядників) статтею 838 цього кодексу.

Зазначена правова позиція, також, викладена, у постанові Верховного суду №820/6532/16 від 23.04.2019 року.

Колегія суддів зазначає, що цивільна правоздатність юридичної особи, за загальним правилом, є універсальною, тобто відповідна особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині, а відтак вправі вчиняти будь-які не заборонені законом правочини.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача на відсутність у позивача сертифікатів на насіння, згідно до вимог Закону України Про насіння і садивний матеріал , як підставу для зменшення позивачу податкового кредиту, нарахування штрафних санкцій за неподання/нереєстрацію податкових накладних, не є поважними, оскільки Податковим кодексом не передбачена залежність декларування ПДВ від вищевказаного закону.

Норми Закону України Про насіння і садивний матеріал розповсюджуються на осіб, які здійснюють реалізацію насіння та садивного матеріалу.

З матеріалів справи вбачається, що СТОВ Агрофірма Барвінківська придбала товар, який в подальшому, для господарських потреб, був переведений у насіння згідно чинного законодавства України, що було відображено у бухгалтерському обліку позивача та первинних документах.

Крім того, згідно п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України - податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;.

У разі коли норми ПКУ суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (п. 56.21 ст. 56 ПКУ).

Відносно обачності позивача при укладені договорів та вибору контрагентів, суд зазначає наступне.

Законодавством України не передбачено необхідності погодження контрагентів за договором з органами державної влади, так само, як і проведення спеціальних перевірок контрагентів за договором.

Цивільна правоздатність юридичної особи, за загальним правилом, є універсальною, тобто відповідна особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (частина перша статті 91 ЦК України), а відтак вправі вчиняти будь-які не заборонені законом правочини.

Статтею 627 Цивільного Кодексу України - закріплено принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними у виборі контрагента. Законодавством України не передбачено необхідності погодження контрагентів за договором з органами державної влади, так само, як і проведення спеціальних перевірок контрагентів за договором.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.78 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського Кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного Кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, колегія суддів зауважує, що під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платників податків або за викладеними в акті фактами діяльності платників податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Крім того, зазначені відповідачем обставини (відсутність сертифікатів) не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів наголошує, що первинні документи, надані позивачем - за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов`язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Отже, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи у їх сукупності дійшла висновку, що відповідачем не надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочину, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю позивача. У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення СТОВ Барвінківська збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від ТОВ Агрофірма Подолівська , ТОВ Кернел-Трейд , взаємопов`язаності позивача та вказаних контрагентів, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов`язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ Агрофірма Подолівська , ТОВ Кернел-Трейд , і правомірність нарахування податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ Агрофірма Подолівська , ТОВ Кернел-Трейд мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про застосування до позивача фінансової санкції за порушення вимог п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, в частині реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 2166022,00 грн. в тому числі у квітні 2018 року на 542333,00 грн., у червні 2018 року на 47849,00 грн., у липні 2018 року на 25265,00 грн., у серпні 2018 року на 47406,00 грн., у жовтні 2018 року на 900000,00 грн., у грудні 2018 року на 235565,00 грн., у квітні 2019 року на 320490,00 грн., у травні 2019 року на 20290,00 грн., та у червні 2019 року на 26824,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Абзацом четвертим пункту 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Так, податковим повідомленням-рішенням №00001510501 від 27.12.2019 року позивача було попереджено про необхідність складення та/або реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування та застосовано штраф на суму 1083011,00 грн.

Оскільки судом першої інстанції встановлена відсутність в діях позивача порушень Податкового кодексу України щодо здійснення безтоварних операцій з чим погоджується колегія суддів, отже у позивача відсутній обов`язок щодо реєстрації податкових накладних, тому фінансова санкція на підставі податкового повідомлення-рішення №00001510501 від 27.12.2019 року застосована протиправно, а податкове повідомлення-рішення №00001510501 від 27.12.2019 року підлягає скасуванню.

Вказане податкове повідомлення-рішення отримане 09.01.2020 року, та оскаржене до суду 17.01.2020 року, про що повідомлено відповідача листом від 17.01.2020 року №Г/1.

Проте, 23.01.2020 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №00000140501, яким встановлено відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого абз. 2 п.120-1.2 ст.120-1 ПК України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 2166022,00 грн. після отримання податкового повідомлення-рішення №00001510501 від 27.12.2019 року та застосовано штраф у розмірі 1083011,00 грн.

Отже, підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №00000140501 від 23.01.2020 року став абзац 2 пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України, згідно положень якого відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено

Оскільки як сума штрафу, вказана у податковому повідомленні-рішенні №00001510501 від 27.12.2019 року, так і сума донарахованих позивачу податкових зобов`язань з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням №00000140501 від 23.01.2020 року, яка є базою для визначення повторного штрафу за не реєстрацію податкових накладних, оскаржені позивачем у 10-денний строк з моменту отримання, то вказані суми вважаються неузгодженими. Відповідно, у такому випадку не може бути визнано обґрунтованим застосування до позивача повторного штрафу за не реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування.

З урахуванням обізнаності відповідача щодо оскарження податкових повідомлень-рішень позивачем у суді, внаслідок чого, визначені ними грошові зобов`язання є неузгодженими, відповідач не мав правових підстав для винесення податкового повідомлення-рішення №00000140501 від 23.01.2020 року, з огляду на що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не було враховано факт неузгодження податкового-повідомлення рішення №00001510501 від 27.12.2019 року, тому податкове повідомлення-рішення №00000140501 від 23.01.2020 року винесено передчасно.

Колегія суддів зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, а тому податкові повідомлення - рішення № 00001500501 від 27.12.2019 року, № 00001510501 від 27.12.2019 року, № 00001550501 від 27.12.2019 року, № 00000140501 від 23.01.2020 року підлягають скасуванню.

Щодо доводів представника відповідача зазначених в апеляційній скарзі на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року по справі № 520/687/2020 стосовно необгрунтованості витрат на правову правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано копію договору про надання правової допомоги №20/5 від 10.01.2020 року, додаткову угоду №1 від 30.01.2020 року, Додаток до договору від 10.01.2020 року із зазначенням фіксованої суми гонорару - 50000,00 грн., акт до договору про надання правничої допомоги від 13.08.2020 року, платіжне доручення №54 від 10.01.2020 року (т.1 а.с.179), орієнтовний розрахунок судових витрат від 17.01.2020 року.

Як вбачається з копії акту виконаних робіт від 19.08.2020 року, між адвокатським об`єднанням "Прецедент" та СТОВ "Барвінківська", позивачу надавалися наступні послуги адвоката: вивчення та правовий аналіз поданих клієнтом документів, розробка тактики захисту інтересів клієнта; підготовка, підписання та подання позовної заяви в інтересах клієнта; підготовка, підписання та подання заяви про збільшення позовних вимог; вивчення та правовий аналіз відзиву на позовну заяву ГУ ДПС в Харківській області; підготовка, підписання та подання клопотань про долучення доказів; підготовка, підписання та подання клопотань про відкладення слухання справи; підготовка та подання заяви про застосування частини 7 ст. 139 КАС України; участь у судових засіданнях, що відбулися 10 лютого, 26 лютого, 03 червня, 12 серпня 2020 року.

Разом з тим, суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» , від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» , від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» , від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» , у справі « East/West Alliance Limited» проти України» та «Ботацці проти Італії» (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними.

При цьому, статтею 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та оцінюючи заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 50000 грн. є значно завищеним, з огляду на наданий адвокатом обсяг послуг, а відповідачем подано обґрунтоване клопотання про зменшення розміру правничої допомоги адвоката.

Відповідно до ч.6 ст. 134 КАС України - у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому судом також неможливо оцінити вартість за кожну окрему надану послугу, тому зазначена сума підлягає зменшенню вдвічі з 50000 грн. до 25000 грн.

Колегія суддів макож зауважує, що суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема обсягу складених документів та витраченого адвокатом часу, може обмежити розмір відшкодування витрат з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 25000 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, що відповідає критерію реальності таких витрат.

Також, колегія суддів, звертає увагу на те, що ч.1 ст.10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожному гарантовано право на свободу вираження поглядів та одержання інформації.

Зокрема, у рішенні Європейського Суду у справі "Леандер проти Швеції" від 26 березня 1987 року, серія А, № 116, § 74) зазначено, що свобода отримувати інформацію, про яку йдеться в пункті 2 статті 10 Конвенції, стосується передусім доступу до загальних джерел інформації і її основним призначенням є заборонити державі встановлювати будь-якій особі обмеження одержувати інформацію, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити цій особі.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суб`єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийнятті рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року та додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року по справі № 520/687/2020 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для їх скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року та додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року по справі 520/687/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя З.О. Кононенко Судді Я.М. Макаренко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 30.12.2020 року