Постанова

від 24.12.2020 по справі 160/3172/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 160/3172/20

головуючий суддя І інстанції - Турлакова Н.В.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль Україна" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 року в адміністративній справі №160/3172/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль Україна" до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень та вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістраль Україна" звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення (форма Р ) № 0024711421 від 22.08.2019 року;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 90639 від 27.12.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу № 90639-52-60/64 від 12.12.2019 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль Україна" було задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу №90639 від 27.12.2019 року винесену Головним управління ДПС у Дніпропетровській області.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу №90639-52-60/64 від 12.12.2019 року.

В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістраль Україна" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що останній не відображав у складі собівартості реалізованої готової продукції вартості товарів, придбаних у ТОВ Ліагро Сервіс Груп за період грудень 2016 року, а тому факт заниження податку на прибуток за 2016 рік всього в сумі 78000.00 грн. відсутній. Зауважено, що витрати за товар - ваговимірювальний комплекс з автоматичною системою контролю та управління роботою гумозмішувача без енкондера в кількості 2 штук, придбаний у грудні 2016 року у неплатника ПДВ - фізичної особи підприємця ОСОБА_1 та реалізований у січні 2017 року ТОВ Київгума були включені до Декларації з податку на прибуток за 2017 рік.

Відзив від відповідача на адресу суду не надходив.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, на підставі приписів ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, у період з 18.06.2019 по 24.06.2019 посадовими особами відповідача, згідно із пп.19-1.1 п.19-1. ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, у зв`язку з ненаданням документів ТОВ МАГІСТРАЛЬ УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 35543492) на запит ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 22.03.2019 №33306/10, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ МАГІСТРАЛЬ УКРАЇНА з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складено Акт №36116/04-36-14-21/35543492 від 02.07.2019р. Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Магістраль Україна .

Зі змісту вказаного Акта перевірки вбачається, що ТОВ "МАГІСТРАЛЬ УКРАЇНА" неправомірно занижені задекларовані показники у рядку 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -) всього у сумі 433333 грн, тобто в частині відображення у складі собівартості реалізованої готової продукції вартості товарів, придбаних у ТОВ "ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП" (код ЄДРПОУ 40331223) за період грудень 2016 року, в зв`язку з врахуванням витрат, понесених від операцій з постачання наведеного вище контрагента (відображено у фінансовому звіті суб`єкта малого підприємництва до декларації з податку на прибуток за 2016 рік), що в подальшому призвело до заниження податку на прибуток за 2016 рік всього в сумі 78000 грн (в одиницях податкової звітності).

Також в Акті зазначено, що ТОВ "МАГІСТРАЛЬ УКРАЇНА" не надано жодного документа до перевірки, тому не спростовано факт не включення до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та/або адміністративних витрат на збут вартості ТМЦ, начебто придбаних у ТОВ "ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП".

Згідно висновків вказаного Акту, перевіркою встановлено порушення ТОВ МАГІСТРАЛЬ УКРАЇНА : пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2016 рік у сумі 78000грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті, позивачем відповідно до п. 86.7 ст.86 Податкового кодексу України були надані заперечення №160 від 09.08.2019 року, за результатами розгляду яких, відповідачем було направлено рішення Про розгляд заперечень №96590/10/04-96-14-09 від 20.08.2019 року, згідно якого висновки акту від 02.07.2019 року №36116/04-36-14-21/35543492 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "МАГІСТРАЛЬ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 35543492) є правомірними та таким, що відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі встановлених в Акті порушень податкового законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення (форма Р ) № 0024711421 від 22.08.2019 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств усього на 129 679,74 грн, основний платіж 77 689,00 гривень, штрафні санкції 19 500,00 грн, пеня 32490,74 грн.

Не погодившись з правомірністю прийняття наведеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0024711421 від 22.08.2019 року було прийнято останнім у відповідності з приписами чинного законодавства, що свідчить про відсутність правових підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України, платниками податку - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно п.п. 134.1.1 п. 134. 1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків витарт для визнання податку на прибуток і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач при здійсненні своєї господарської діяльності мав господарські відносини з ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» на підставі договору поставки від 12.12.2016 року № 12/12.

Відповідно до п.п. 1.1. наведеного договору, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, обладнання, асортимент, кількість, якість та ціна якої вказана у видаткових накладних або у рахунках-фактурі, який надається постачальником покупцю відповідно до умов цього договору та є його невід`ємною частиною.

На підставі укладеного договору № 12/12 від 12.12.2016 року, згідно рахунку №ЛГ-122834 від 26.12.2016 року позивачем була здійснена попередня оплата за товар - ваговимірювальний комплекс з автоматичною системою контролю та управління роботою гумозмішувача без енкондера в кількості 2 шт в сумі 520 000.01 грн.

В свою чергу, на підставі наведених документів, позивачем були оформлені витрати для визнання податку на прибуток.

Дослідивши наведені документи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що останні не підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, первинна документація від імені ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» була підписана директором Лукаш Романом Ярославовичем.

Так, ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 року, яка набрала законної сили 30.12.2018 року, ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України (кримінальне провадження: № 32018080000000067), звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України (у зв`язку з закінченням строків давності).

В наведеному судовому рішенні зазначено, що ОСОБА_2 , 29.04.2016 року, діючи у співучасті з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, у порушення ст.ст.81, 87, 89 Цивільного кодексу України (у редакції, зі змінами та доповненнями станом на 03 вересня 2015 року), ст.ст.56, 57, 62, 79, 80, 89 Господарського кодексу України (у редакції, зі змінами та доповненнями станом на 16 липня 2015 року), ст.ст.8, 24 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (№755-IV від 15 травня 2003 року в редакції, зі змінами та доповненнями станом на 03 вересня 2015 року), вчинив пособництво у фіктивному підприємництві, тобто придбанні (перереєстрації) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи - ТОВ Ліагро Сервіс Груп , що в подальшому надало змогу невстановленим особам використовувати реквізити ТОВ Ліагро Сервіс Груп з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в наданні послуг іншим суб`єктам підприємницької діяльності в конвертації безготівкових грошових коштів в готівку та незаконному формуванню їм податкового кредиту з податку на додану вартість.

Невстановлені особи отримали можливість, використовувати реквізити ТОВ Ліагро Сервіс Груп , укладати господарські угоди та первинні бухгалтерські документи, що свідчили про нібито реалізацію товарів, робіт (послуг) ТОВ Ліагро Сервіс Груп для підприємств реального сектору економіки, відображати їх дані в податковій звітності, чим сприяли незаконному формуванню з податку на додану вартість. Окрім цього, невстановлені слідством особи отримали можливість складати та подавати від імені ОСОБА_2 офіційні документи податкової звітності ТОВ Ліагро Сервіс Груп до місцевих органів Державної Фіскальної Служби за місцем реєстрації.

Таким чином, ОСОБА_2 діючи умисно, з корисливих мотивів з метою отримання грошової винагороди, за попередньою змовою з невстановленою особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, придбав з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ Ліагро Сервіс Груп , яке не мало на балансі основних та оборотних фондів (активів), власних або орендованих виробничих потужностей, складських приміщень, автотранспорту, тобто не мало господарських можливостей здійснювати власну статутну діяльність та її не здійснювало.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, з зазначених обставин справи вбачається, що ухвала Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 року набрала законної сили та скасована не була, що свідчить про необхідність врахування встановлених останньою фактів, відносно неучасті ОСОБА_2 в господарській діяльності ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» .

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що первинні документи, які стали підставою для формування платником податкового кредиту та витрат для визнання податку на прибуток, сформовані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум витрат до валових витрат є безпідставним.

Що стосується посилань позивача на те, що товар, реалізований у грудні 2016 року, був придбаний у неплатника ПДВ - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), а тому витрати за 2016 рік в сумі 433,5 тис. грн. не мають жодного відношення до ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП , то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (звіт за формою 1-ДФ) за 4 квартал 2016 року (вх.№ 9269336464 від 07.02.2017) ТОВ МАГІСТРАЛЬ УКРАЇНА не відобразило розрахунки, проведені з ФОП ОСОБА_1 .

Окрім того, в декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року (вх.№ 9265617542 від 16.01.2017) ТОВ МАГІСТРАЛЬ УКРАЇНА по рядку 10.3 Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість відображено лише 0,112 тис. грн., а надані видаткова накладна, рахунок фактура, лист ОСОБА_1 про закриття заборгованості по договору поставки та платіжне доручення (т. 1 а.с. 49-52) не нівелюють вищевстановлених фактів.

Отже, з огляду на наведені обставини справи, колегія суддів апеляційного суду вважає недоведеним факт відображення позивачем витрат у розмірі 433333.34 грн., саме за результатом здійснення господарської операції з ФОП ОСОБА_1 , а не ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП .

Таким чином, з огляду на наведені обставини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0024711421 від 22.08.2019 року.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль Україна" - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 року в адміністративній справі №160/3172/20- залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі за наявності підстав, передбачених ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко