Постанова

від 15.12.2020 по справі 280/334/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 280/334/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., за участю секретаря судового засідання Лащенко Р.В., представника позивача Сірої Е.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій областіна рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.06.2020 року в адміністративній справі №280/334/20 (суддя у 1 інстанції Татаринов Д.М.) за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажелектропром про накладення арешту на кошти,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Запорізькій областізвернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажелектропром , в якому просило постановити рішення про накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажелектропром , що знаходяться в Державній казначейській службі України та в банках.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, щоза відповідачем рахується податковий борг в розмірі 97038,04грн. та останнім не вживаються заходи стосовно погашення цього податкового боргу. При цьому, у зв`язку з відсутністю у відповідача майна, яке може бути використано для погашення податкового боргу, є правові підстави для накладення арешту на рахунки у банках.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.06.2020 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову.

В обгартування апеляційної скарги зазначено, що відповідач має податковий борг в розмірі 97038,04грн., який виник через несвоєчасну сплату грошових зобов`язань. Вказаний борг відповідачем не сплачується. З наявних відомостей у підприємства відсутнє майно та транспортні засоби, які можуть бути використані для погашення податкового боргу, в той час у відповідача є відкриті банківські рахунки та електронний рахунок у Держаній казначейській службі, а тому є правові підстави для накладення арешту на рахунки платника податків.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Перевіривши рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено право контролюючого органу, яким є позивач, звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Тобто право на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти виникає у податкового органу в разі одночасної наявності умов: наявність у платника податків податкового боргу та відсутність майна для його погашення.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Пунктом 94.2 статті 94 цього кодексу встановлено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин:

94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

94.2.8. платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

За приписами пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

За змістом пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається:

94.6.1. платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;

94.6.2. іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Верховним Судом в постанові від 04.09.2018 р. в справі № 813/2018/17 висловлена наступна правова позиція, яка в силу частини 5 статті 242 КАС України має враховуватися судом: "… на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

На користь такого висновку також свідчить пункту 7.3. розділу VII Порядку № 568, який встановлює, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відтак, системний аналіз норм Податкового кодексу України та Порядку № 568 щодо особливостей застосування арешту коштів на рахунку платника податків дає підстави для висновку, що рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків має передувати зверненню податкового органу до суду із вимогами про застосування арешту коштів, а підстави, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є передумовою саме для застосування адміністративного арешту майна податковим органом.

Більш того, до повноважень податкового органу законодавець відніс право цього суб`єкта владних повноважень звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (підпункт 20.1.33 пункт 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).

Правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв`язку, свідчить про те, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.".

На час виникнення спірних правовідносин процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків визначав та зараз визначає Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 р. № 632, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 р. за № 948/30816, пунктами 1 та 3 розділу VII Особливості застосування арешту коштів на рахунку платника податків якого встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення контролюючого органу до суду.

Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Враховуючи, що контролюючим органом не доведено факту прийняття рішення про застосування арешту майна платника податків, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банках.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного суду від 25.05.2018 року по справі №2а/0470/13884/12.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій областіна рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.06.2020 року в адміністративній справі №280/334/20- залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.06.2020 року в адміністративній справі №280/334/20- залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови складена 15.12.2020 року, в повному обсязі постанова складена відповідно до ст. 243 КАС України.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко

суддя В.А. Шальєва