Ухвала

від 28.12.2020 по справі 420/3724/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

28 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 420/3724/19

адміністративне провадження № К/9901/35129/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2020 у справі №420/3724/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Довкілля до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Довкілля звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлень-рішень від 12.06.2019 №0027811404, №0027811404.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 позовні вимоги задавлено.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.11.2020, визнавши неповажними причини пропуску Головним управлінням ДПС в Одеській області строку на апеляційне оскарження, відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 у справі №420/3724/19.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області 18.12.2020, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, контролюючий орган вказує на незаконність прийняття судом апеляційної інстанції рішення, яке, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, перешкоджає подальшому провадженню у справі. Контролюючий орган вважає, що своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду є підставною для поновлення пропущеного строку повторно поданої апеляційної скарги з подальшим відкриттям провадження у справі. Особливості фінансування суб`єкта владних повноважень, проведення реорганізації суб`єкта владних повноважень, що вплинуло на тривалість проведення процедури зі сплати судового збору є обставинами, які не залежать від волі контролюючого органу, та свідчать про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження при черговому зверненні до суду. На думку відповідача, порушення порядку здійснення процесуальної дії апеляційного оскарження не повинно впливати на доступ до правосуддя.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області, судом з`ясовано наступні обставини.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 23.09.2019 (повний текст рішення складено та підписано 02.10.2019) позовні вимоги задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС в Одеській області від 12.06.2019 №0027811404, №0027811404. Вирішив стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Довкілля (код ЄДРПОУ 33976570) судові витрати у розмірі 19210,00грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять грн. 00 коп.).

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС в Одеській області 21.10.2019 оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2019 вказану апеляційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 6 частини другої та пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України. Цією ж ухвалою відповідачу визначено строк, терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право усунути виявлені судом недоліки апеляційної скарги.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.11.2019 відмовив Головному управлінню ДФС в Одеській області у задоволенні клопотання про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2019, а подану ним апеляційну скаргу повернув апелянту з підстав невиконання останнім вимог ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2019 про залишення апеляційної скарги без руху.

Скориставшись наданим процесуальним правом повторного звернення до суду, Головним управлінням ДФС в Одеській області вдруге 23.09.2020, тобто із зачиним пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, було подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2019. Також відповідачем до апеляційної скарги було долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Мотивуючи вказане клопотання відповідач, з посиланням на практику Верховного Суду відповідно до якої несплата судового збору, яка пов`язана із відсутністю належного фінансування, не може бути підставою для обмеження права на апеляційне оскарження, зазначив, що несплата судового збору при первинному зверненні до суду з даною апеляційною скаргою у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування, не може бути підставою для позбавлення відповідача права на доступ до правосуддя.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2020 подану відповідачем апеляційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 298 КАС України у зв`язку з тим, що апеляційна скарга подана з пропуском, визначеного статтею 295 КАС України, строку на апеляційне оскарження, а наведені особою у клопотанні про поновлення такого строку підстави не можуть бути визнані судом поважними; пункту 6 частини другої статті 296 Кодексу, оскільки апелянтом не зазначено обґрунтування вимог апеляційної скарги, із зазначенням того, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, проте як апеляційна скарга лише відтворює зміст відзиву на позов. Цією ж ухвалою скаржнику визначено строк на усунення виявлених судом недоліків, терміном у десять днів з дня отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду: 1) заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з посиланням на інші поважні підстави його пропуску з доданням відповідних доказів на їх підтвердження; 2) обґрунтувати вимоги апеляційної скарги, із зазначенням того, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права із наданням копії таких обґрунтувань відповідно до кількості учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, поміж іншого, керувався тим, що контролюючий орган, у клопотанні про поновлення пропущеного строку, не навів поважних причин його пропуску, які могли б бути визнані судом поважними. Зокрема, суд зазначив, що посилання відповідача на відсутність належного бюджетного фінансування, як на підставу, що унеможливила своєчасну сплату судового збору при поданні апеляційної скарги вперше та призвело до її повернення заявнику, не може бути поважною причиною пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження визначеного положеннями КАС України при черговому зверненні до суду.

Суд також зазначив, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Суд зазначив, що невжиття суб`єктом владних повноважень впродовж майже дев`яти місяців заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень, не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Крім того, після повернення апеляційної скарги апелянтом впродовж дев`яти місяців не було вчинено жодних дій, спрямованих на виконання своїх процесуальних обов`язків.

На думку суду, та обставина, що первинне звернення з апеляційною скаргою було здійснено своєчасно, але скарга була повернута у зв`язку з несплатою судового збору, не є підставою вважати пропуск строку апеляційного оскарження поважним, оскільки недотримання положень КАС України щодо подання апеляційної скарги в частині сплати судового збору, не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Суд також зауважив, що Державна фіскальна служба та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Апеляційний адміністративний суд, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, умотивовано зазначив, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Суд дійшов висновку, що посилання апелянта на відсутність фінансування, а саме на відсутність будь-яких коштів для сплати судового збору за КЕКВ 2800, є неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки вказана обставина, як зазначив суд, спростовується відомостями реєстру підтверджень оплат з ДКСУ відповідно до якого Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) здійснювало оплату судового збору в період з січня по вересень 2020 року.

На виконання вимог ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2020 про залишення апеляційної скарги без руху, відповідачем, в межах відведеного судом строку, на адресу суду було скеровано уточнену апеляційну скаргу та клопотання з обґрунтуванням необхідності поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 у справі №420/3724/19, у якому контролюючим органом наведено причини пропуску процесуального строку аналогічні тим, яким апеляційний адміністративний суд вже надавав оцінку в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, та які вже визнавалися судом неповажними. Зокрема, відповідач зазначив, що строк на апеляційне оскарження було пропущено через особливості фінансування Головного управління ДПС в Одеській області, як суб`єкта владних повноважень, та відсутністю на його рахунку коштів за кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ) 2800 Інші поточні видатки .

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.11.2020 , визнавши наведені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України .

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини перша статті 299 КАС України).

Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених, у надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв`язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 05.10.2020 надавав відповідачу достатній строк для усунення недоліків вдруге поданої апеляційної скарги щодо надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Наведені контролюючим органом у клопотанні, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави пропуску строку апеляційного оскарження судом визнано неповажними, у зв`язку з чим у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, що відповідає правильному застосуванню КАС України.

Зокрема, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд звернув увагу, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що подане на усунення недоліків апеляційної скарги клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, не містить відомостей щодо об`єктивних обставин, за наявності яких апелянт був позбавлений можливості, подати повторно апеляційну скаргу у найкоротший строк після отримання копії ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги.

Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що обставини, пов`язані з неможливістю сплатити судовий збір, у тому числі, пов`язані з фінансуванням суб`єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки відповідно до інформації з Реєстру підтверджень оплат судового збору ДКСУ, апелянт - Головне управління ДПС в Одеській області здійснювало оплату судового збору в період з січня по вересень 2020 року в інших справах.

Суд також зазначив, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, у тому числі і щодо сплати судового збору. Також апеляційний суд дійшов висновку щодо помилковості посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №820/1212/17 з підстав розміру судового збору, обв`язок сплати якого було покладено на суб`єкта владних повноважень.

Крім того, суд також встановив, що на час ухвалення оскаржуваного рішення від 23.09.2019, Головне Управління ДПС в Одеській області, будучи правонаступником Головного управління ДФС в Одеській області, мало адміністративну процесуальну дієздатність.

Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації податковим органом права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

При цьому, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, П`ятий апеляційний адміністративний суд, за відсутності у відповідача інших обґрунтувань поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, дійшов умотивованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 у справі №420/3724/19.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, Суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини першої, частини другої статті 333 КАС України, -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2020 у справі №420/3724/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Довкілля до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень .

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова