Ухвала

від 30.12.2020 по справі 620/3128/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 620/3128/19

адміністративне провадження № К/9901/34988/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Шишова О.О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі №620/3128/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгова компанія Ріко до Державної фіскальної служби України, Комісії Головного управління ДФС у Чернігівській області, яка приймає рішення про реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ''Виробничо-торгова компанія ''Ріко'' звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Комісії Головного управління ДФС у Чернігівській області, яка приймає рішення про реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Чернігівській області, яка приймає рішення про реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1257861/40969059 від 21.08.2019 року, №1258781/40969059 від 22.08.2019 року та №1260594/40969059 від 27.08.2019 року про відмову у реєстрації податкових накладних від №105 від 22.03.2019 року, №59 від 26.04.2019 року та №43 від 24.05.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані ТОВ ВТК Ріко податкові накладні від 22.03.2019 року №105, від 26.04.2019 року №59, від 24.05.2019 року №43.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення Комісії Головного управління ДФС у Чернігівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, а саме: рішення від 21.08.2019 №1257861/40969059, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 22.03.2019 №105; рішення від 22.08.2019 №1258781/40969059, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 26.04.2019 №59; рішення від 27.08.2019 №1260594/40969059, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 24.05.2019 №43. Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгова компанія Ріко податкові накладні: від 22.03.2019 №105; від 26.04.2019 №59; від 24.05.2019 №43..

18 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла (вчетверте) касаційна скарга Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із пунктом другим частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Податковий орган у касаційній скарзі посилався на пункту 2 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначаючи на неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, а також необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Відповідно до пункту другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен в касаційній скарзі зазначити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, однак скаржник не обґрунтовує доводів щодо необхідності відступу від висновку Верховного Суду та не вказує застосуванню якої норми і в яких правовідносинах стосується висновок Верховного Суду, від якого слід відступити, та в якій постанові (і в якій справі) такий висновок зроблений.

Перевіривши зміст поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України та мотивує необхідністю відступлення від правової позиції Верховного Суду.

Суд не може вважати належною таку підставу касаційного оскарження, оскільки згідно з пунктом 2 частини 4 статті 328 КАС України, скаржник повинен вмотивовано обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Скаржником не зазначено номер справи та висновки Верховного Суду від якого він вважає за необхідне відступити.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній формально наведено підставу для касаційного оскарження судового рішення - пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

На обґрунтування визначеної підстави скаржник виклав обставини справи, норми Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Посилання касатора на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.

У цілому його доводи зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Суд вважає, що такі обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі, оскільки у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо формально зазначити, що скаржник вважає за необхідне відступити від викладеного у постанові Верховного Суду висновку, скаржник має чітко визначити норму права, висновок щодо застосування якої наявний у такій постанові Верховного Суду і обґрунтувати, чому на переконання скаржника висновок щодо її застосування є неправильним та як, на думку скаржника, ця норма має застосовуватися у подібних правовідносинах.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо належного оформлення касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

У касаційній скарзі скаржник повинен зазначити постанови Верховного Суду у яких викладені висновки, від яких скаржник вважає за необхідне відступити та обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Суд також зазначає, що скаржник звертаючись з даною касаційною скаргою жодним чином не виправив виявлені судом під час попередніх звернень недоліки касаційної скарги. Текст касаційної скарги є ідентичним попередніх касаційних скарг, та не містить передбачених КАС України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому неодноразово надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Чернігівській області підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі №620/3128/19.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі №620/3128/19, повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Шишов