Рішення

від 30.12.2020 по справі 692/721/20

ДРАБІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 692/721/20

Провадження № 2/692/290/20

30.12.20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року смт. Драбів

Драбівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Левченко Л.О.

за участю секретаря Савенко О.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Драбів у загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Великохутірська сільська рада Драбівського району Черкаської області, Драбівська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Драбівського районного нотаріального округу Бірюк Олег Васильович про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Великохутірська сільська рада Драбівського району Черкаської області, Драбівська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Драбівського районного нотаріального округу Бірюк О.В. про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Ухвалою від 13.08.2020р. відкрите загальне позовне провадження.

Ухвалами від 12.10.2020р. прийнято заяву позивача про зміну предмету позову; виключено ОСОБА_5 з числа відповідачів та залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Драбівського районного нотаріального округу Бірюка О.В.

Ухвалою Драбівського районного суду від 09 листопада 2020р. дану справу призначено до розгляду.

Свій позов позивач ОСОБА_1 пояснює тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6 . Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельної житлового будинку, що розташований у с. Великий Хутір, Драбівського району Черкаської області. Спадщину після смерті батька позивач прийняла в установленому законом порядку, звернувшись до Драбівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок. Крім неї інші спадкоємці за законом першої черги відсутні.

У листопаді 2019 року вона дізналася, що крім житлового будинку до складу спадкової маси входив земельний пай, яким після смерті батька користувався його брат ОСОБА_7 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отримати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку вона не може, так як її покійний дядько ОСОБА_7 , який був спадкоємцем другої черги, отримав свідоцтво про право на спадщину на цю земельну ділянку. Вважає, що вказане свідоцтво є недійсним, оскільки порушує її право на отримання спадщини після смерті її батька, як єдиного спадкоємця першої черги. На підставі вказаного Свідоцтва ОСОБА_7 був отриманий Державний акт на право приватної власності на землю, який за вказаних обставин також є недійсним. Після смерті ОСОБА_7 спадкоємцем його майна являється його дружина - відповідач ОСОБА_3 , яка оформила у встановленому порядку свої спадкові права, в тому числі і на належну позивачу земельну ділянку. У нотаріальному порядку ОСОБА_1 не може вирішити дане питання, тому звернулася до суду з вказаним позовом.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній вважав позовні вимоги безпідставними та такими, що не мають законодавчого обґрунтування, а тому у їх задоволенні має бути відмовлено. Зокрема, зазначалося, що позивач обґрунтовує позов тим, що не знала того, що у її батька у власності була земельна ділянка тому, що 03.04.1987 року між її батьками був розірваний шлюб, батько не спілкувався з нею і її матір`ю, про факт виділення йому земельної частки(паю), батько не повідомляв її. Після смерті її батька рідний брат померлого батька її дядько ОСОБА_7 і вся його родина факт користування земельною часткою (паєм) її батька від неї ретельно приховували. Приймаючи спадщину після смерті батька, будучи введеною в оману, вона була впевнена, що спадкове майно складається тільки із житлового будинку, який вона успадкувала. Також зазначає, що сертифікат на право на земельну ділянку(пай) її батька знаходився у ОСОБА_7 , який в подальшому отримав на землю спадщину, але це не відповідає дійсності. Про своє порушене право позивачка ОСОБА_1 дізналася лише в листопаді 2019 року на поминальному обіді свого дядька ОСОБА_7 через 40 днів після його смерті.

Позов ОСОБА_1 відповідач не визнає повністю , так як пропущений строк позовної давності позивачем при прийняті і після прийняття спадщини 18.01.1997 року, яка проявила необачливість та не зацікавленість на земельний пай свого батька, який все життя працював в КСП РОСІЯ , був членом КСП РОСІЯ на момент смерті, а тому мав право на отримання сертифікату на право на земельну частку(пай) єдиного в Україні зразка, який був зареєстрований Драбівською районною державною адміністрацією, куди позивачка теж не звернулася з письмовою заявою про наявність сертифікату її батька на земельну частку(паю). Також вона не звернулася у відділ земельних ресурсів Драбівського районну, де могла отримати сертифікат на пай і в подальшому успадкувати цей земельний пай свого батька.

Знаючи із засобів масової інформації про УКАЗ Президента України від 8 серпня 1995 року, №720\95 Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , який доведений до населення в установленому законом порядку, із телебачення і радіо, газет, а також від сусідів по АДРЕСА_1 у яких теж були земельні паї, де проживала її мати, повинна була знати і ймовірно знала, що цим Указом визначено коло осіб, які мають право на земельний пай. Тобто її померлий батько і мати були внесені до списку КСП РОСІЯ і їм в подальшому видавався сертифікат на частку землі (паю), але позивачка як спадкоємець першої черги не звернулася після прийняття спадщини в 1997р. в КСП РОСІЯ , Драбівської РДА, відділ земельних ресурсів Драбівського району, Черкаської області для видачі їй сертифікату свого померлого батька на право на земельну ділянку частку (пай), який був зареєстрований у Драбівській РДА, хоча право на пай матері успадкувала і знала про те, що і у її батька такий же пай на землю як і у матері, тому що вони разом працювали в КСП Росія і були його членами КСП.

Так як сертифікат ОСОБА_6 на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0218188, №229 позивачем з 1996 по 2001 роки не був витребуваний в Драбівській РДА, Відділі земельних ресурсів Драбівського району та ОСОБА_1 не оформила на себе Державний акт на право приватної власності на землю свого померлого батька, то брат померлого ОСОБА_7 звернувся до Драбівської РДА і у Відділ земельних ресурсів, де на підставі сертифікату на землю брата отримав 30.03.2001 року Державний акт свого померлого брата на право приватної власності на землю ЧР № 003630 та оформив свідоцтво про право на спадщину за законом, тобто прийняв спадщину за законом у відповідності до ст. 1261 ЦК України, так як спадкоємець першої черги ОСОБА_1 не прийняла спадщину та відмовилася від її прийняття (ст. 1258 ЦК України).

Після смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 спадщину на земельний пай оформила його спадкоємець ОСОБА_3 , а тому вона на законних підставах успадкувала право власності на земельний пай свого чоловіка й вважає, що не має ніяких законних та юридичних підстав позбавляти її приватної власності на земельний пай.

Позивач не скористалася своїм правом на подачу відповіді на відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Крамаренко С.Я., з урахуванням змінених позовних вимог, просили позов задовольнити у повному обсязі, при цьому ОСОБА_1 пояснила коли та за яких обставин вона дізналася про наявність у свого покійного батька права на земельну частку (пай). Крім того зазначила, що вона не має спеціальних знань, тому нюанси процесу розпаювання землі їй невідомі. Вона проживає у м. Черкаси та не займається сільським господарством.

Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що 18 січня 1997 року на підставі поданої нотаріусу заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину нотаріусом Драбівської державної нотаріальної контори позивачці було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_2 (без номера), так як іншого майна на час видачі Свідоцтва за померлим не рахувалось. Як було встановлено в судовому засіданні і підтверджено матеріалами справи земельний сертифікат на земельну частку (пай) серія ЧР № 0218188 № 229 був виготовлений та зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) лише 20.04.1997 року, тобто фактично через рік після смерті батька позивача і після отримання нею Свідоцтва про право на спадщину. Оскільки позивача про реєстрацію земельного сертифіката після смерті її батька ніхто не повідомляв, а про те що земельні сертифікати після розпаювання земель сільськогосподарського призначення виготовлялись навіть на померлих колишніх членів колгоспів, вона, будучи юридично не обізнаною, не знала. Факт виділення земельного паю при розпаюванні земель КСП Росія с. Великий Хутір та виготовлення земельного сертифікату на ім?я її батька, родичі покійного батька - брат (нині покійний) ОСОБА_7 та його дружина - відповідач по справі ОСОБА_3 від неї приховали.

Як вбачається із матеріалів справи, через 5 років після смерті батька позивача, ІНФОРМАЦІЯ_4 , його брат ОСОБА_7 звернувся до нотаріуса Драбівської державної нотаріальної контори Широкого Ю.Д. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), в якій вказав неправдиву інформацію про те, що інших спадкоємців немає. На підставі поданої заяви державний нотаріус Широкий Ю.Д. зареєстрував ще одну спадкову справу після смерті батька позивача і видав брату померлого батька позивача (спадкоємцю 2 черги) свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) без правовстановлюючого документа, адже сертифіката на земельну частку (пай) при написанні заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину у ОСОБА_7 не було, він отримав сертифікат вже на підставі свідоцтва про право на спадщину на нього, як вбачається із матеріалів справи.

Отже, при отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) ОСОБА_7 зазначив неправдиві відомості про відсутність інших спадкоємців, подав заяву з пропущенням строків прийняття спадщини. В той же час державний нотаріус Драбівської державної нотаріальної контори Широкий Ю.Д. видав ОСОБА_7 свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) з грубими порушеннями вимог Закону України Про нотаріат та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. N 18/5.

Як вбачається із постанови Драбівської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 06.05.2020р. після смерті батька позивача - ОСОБА_6 нотаріусом Драбівської державної нотаріальної контори було відкрито 4 спадкові справи.

Державний нотаріус Драбівської державної нотаріальної контори Широкий Ю.Д. не перевіривши наявність вже відкритої спадкової справи після смерті ОСОБА_6 , фактичного прийняття спадщини позивачем, якій саме нотаріус Широкий Ю.Д. видавав Свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок та в порушення передбачених Законом черговості та строків на прийняття спадщини, відкрив 19.01.2001 року ще одну спадкову справу № 38/2001 та без пред`явлення оригіналу документу, що підтверджує наявність спадкового майна у вигляді права на земельну частку (пай) видав ОСОБА_7 Свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), яка належала батькові Позивача ОСОБА_6 , яке підтверджено сертифікатом №0215188 виданого 15.04.1997р., який померлий ОСОБА_6 не отримав за життя.

У відповідності до ст. 68 Закону України Про нотаріат , п. 114 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій - Державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства осіб, які подали заяву, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов`язково вимагаються відповідні документи. З огляду на те, що у ОСОБА_7 не було документа на підтвердження наявності спадкового майна у вигляді права на земельну частку (пай), а саме сертифіката на земельну частку (пай), у нотаріуса не було законних підстав для видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на майно (право на майно) не підтверджене документально.

За таких обставин, а саме коли земельний сертифікат не був одержаний спадкодавцем за життя, право власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом визнається судом (Постанова Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 396/1683/18-ц).

У відповідності до п.111 Інструкції прийняття і відмова від спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину у відповідності до Інструкції, ніяким строком не обмежена.

Отже позивач, як спадкоємець першої черги, звернулась до нотаріуса у передбачені законом строки, надала документи на підтвердження спадкового майна, яке існувало на час прийняття спадщини і про яке їй було відомо. Отримавши Свідоцтво про право на спадщину за законом на будинок, вважається, що вона прийняла всю спадщину. Після того, як спадкоємцю стане відомо, про існування іншого спадкового майна, він може додатково отримати свідоцтво про право на спадщину на це майно в будь який час у відповідності до п.123 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій.

Саме так і вчинила позивач, звернувшись до нотаріуса із заявою 06.05.2020 року про видачу свідоцтва про право на спадщину на право на земельну частку (пай) на підставі земельного сертифікату. Однак отримала відмову у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом з тих підстав, що на Свідоцтво про право на спадщину на вказане майно вже видано 19 січня 2001 року ОСОБА_7 .

За таких обставин, позивач вимушена була звернутись за захистом свого порушеного права до суду з позовною заявою.

З огляду на те, що ОСОБА_7 , який незаконно отримав у спадок спадкове майно, яке позивач вже прийняла у спадок в силу Закону, а саме ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР та п. 111 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, він після того одержав взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) державний акт на право приватної власності на землю серії 1-ЧР 003630, зареєстрований 30.03.2001 за № 1151 (кадастровий номер 7120682600:03:002:1954 площа 3,0872 га), а після його смерті зазначену земельну ділянку успадкувала його дружина - ОСОБА_3 , яка всі роки знала про те, яким чином її чоловіку дісталась ця земельна ділянка та ретельно приховувала від позивача ці обставини, а отже не може вважатися добросовісним набувачем.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до частини першої статті 261 зазначеного Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, враховуючи, що про своє порушене право Позивач дізналась лише в листопаді 2019 року, позов до суду подано в межах строку позовної давності.

Враховуючи, що видача Свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) ОСОБА_7 суперечить вимогам діючого законодавства, таке Свідоцтво має бути визнане судом недійсним.

Також за рахунок відповідача ОСОБА_3 підлягають відшкодуванню судові витрати на судовий збір - 3 674 грн. та витрати на правову допомогу - 6 000,00грн. Крім того, просили вирішити питання повернення помилково та надлишково сплаченого судового збору.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та її представник адвокат Сандига В.В. позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні. При цьому відповідач пояснила, що про наявність у ОСОБА_6 права на земельну ділянку (пай) вони дізналися у 2000 році від працівників сільської ради, які повідомили про необхідність переоформлення землі. Її чоловік ОСОБА_7 отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) ОСОБА_6 , а потім Державний акт у 2001р. ОСОБА_7 не повідомляв позивача ОСОБА_1 про наявність даного сертифікату.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на викладені у відзиві доводи.

Крім того зазначив, що у відповідності до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, але такої заяви в позовних вимогах не було надано позивачкою. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У спадкоємця - позивачки ОСОБА_1 перешкод для подання заяви і прийняття спадщини не було, вона не скористалася правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, як вона заявляє в позовній заяві інформації про наявність земельного паю її батька, то положення ч. 3 ст. 1272 до неї не застосовується (Постанова Верховного Суду України від 26.09.2012р. у справі № 6-85цс12 , у справі 6-1215цс16, 6-1486цс15).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року (справа № 6-85цс12). В цій справі йде мова про незнананя спадкоємцем про смерть спадкодавця , але у нашому випадку аналогічна зеркальна ситуація, що нібито позивачка не знала про земельний пай свого батька, хоча знала, що її батьки працювали в КСП Росія і Указ Президента України від 08.08. 1995 року був офіційно доведений до громадян України.

В справі про пропуск строків позовної давності, який розглядав Верховний Суд вказано що, місцевий суд, з яким погодився касаційний суд, дійшов помилкового висновку про те, що незнання про смерть спадкодавця є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а відтак є підстави для визначення додаткового строку для подання позивачкою заяви про прийняття спадщини.

Разом з тим слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про те, що причина пропуску строку для прийняття спадщини не може бути визнана поважною, оскільки саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Позивачка мала можливість і час звернутися з заявою про прийняття спадщини і доказів, які свідчать про поважність причини пропуску позовної давності, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами неможливості прийняття спадщини суду не надала, а тому в задоволенні позову до відповідача необхідно відмовити. Причини пропуску строку прийняття спадщини на які посилається позивачка у позовній заяві не є поважними . Що стосується користування землею свого померлого брата ОСОБА_6 , ОСОБА_7 почав нею користуватися на законних підставах, коли позивачка протягом понад 4-х років після смерті батька не звернулася і не отримала сертифікат у Драбівському відділі земельних ресурсів, не оформила на себе державний акт на право приватної власності на землю батька та не прийняла спадщину на земельну (частку пай) і не цікавилася земельним паєм батька при житті її дядька ОСОБА_7 . Після реєстрації у книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) КСП Росія 20.04.1997 року сертифіката на право на земельну частку(пай) КСП Росія , серії ЧР № 0218188 , який значився за ОСОБА_6 позивачка ОСОБА_1 могла звернутися у Драбівський Відділ Держгеокадастру де їй замість сертифікату був би виданий державний акт на право приватної власності на землю батька, а так як пройшов 6 місячний термін подання заяви на прийняття спадщини і 3 річний термін позовної давності і позивачка не скористалася своїм правом на прийняття спадщини - земельного паю, то ОСОБА_7 було видано замість сертифіката держаний акт на право приватної власності на землю, 30.03.2001р. за № 1151 , тому право у позивачки не порушено.

Так як сертифікат ОСОБА_6 на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0218188, №229 позивачкою з 1996 по 2001 роки не був витребуваний в Драбівській РДА, Відділі земельних ресурсів Драбівського району та ОСОБА_1 не оформила на себе Державний акт на право приватної власності на землю після свого померлого батька, то брат померлого ОСОБА_7 звернувся до Драбівської РДА і у Відділ земельних ресурсів де на підставі сертифікату на землю брата отримав, 30.03.2001 року Державний акт після свого померлого брата на право приватної власності на землю серії 1-ЧР № 003630 та оформив свідоцтво про право на спадщину за законом, тобто прийняв спадщину за законом у відповідності до ст.ст. 1258, 1262 ЦК України, так як спадкоємець другої черги, тому що ОСОБА_1 не прийняла спадщину у встановлений законом термін як спадкоємець першої черги та відмовилася від її прийняття. ( ст. 1258 ЦК України).

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , спадщину на земельний пай оформила його спадкоємець ОСОБА_3 , а тому жінка померлого на законних підставах успадкували право власності на земельний пай свого чоловіка і не має ніяких законних та юридичних підстав позбавляти її приватної власності на земельний пай.

Поховання ОСОБА_6 здійснив його рідний брат ОСОБА_7 , опікувався за братом, і в подальшому отримав у спадок його земельну ділянку(пай) як спадкоємець другої черги, тому що позивачка не вказала в заяві на прийняття спадщини при звернені в серпні 1996р. до державного нотаріуса Широкого Ю.Д. про земельну частку пай свого батька від якої вона відмовилася на той час. Нотаріус не орган дізнання, чи досудового розслідування і не повинен був встановлювати земельну ділянку пай, який належав її батьку ОСОБА_6 , це повинні робити спадкоємці.

Крім того зазначив, що позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Тому, позивачка ОСОБА_1 не вірно вибрала спосіб поновлення своїх прав на земельну ділянку, звертаючись з позовом до відповідача ОСОБА_3 , яка як дружина померлого чоловіка на законних підставах прийняла спадщину за законом як спадкоємець першої черги після смерті ОСОБА_7 .

На підставі викладеного, просив суд у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відмовити по причині пропуску строку позовної давності без поважних причин, її необачливості, та її відмови і не бажанням приймати спадщину на земельну ділянку (пай) свого батька, та неправильного звернення до відповідача за захистом своїх порушених прав як вона вважає, який не є відповідачем у даній справі.

Представник третьої особи - Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області у судове засідання не прибув, направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, де просив винести законне обґрунтоване рішення.

Представник третьої особи - Драбівської державної нотаріальної контори у судове засідання не прибув, направив до суду заяву про розгляд справи без її участі, де у вирішенні справи покладається на компетентність суду.

Третя особа -приватний нотаріус Драбівського районного нотаріального округу Бірюк О.В. у судове засідання не прибув, направив до суду лист про розгляд справи без його участі.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні повідомила, що на початку 2020р. позивач ОСОБА_1 підвозила її дорогою до м. Черкаси. Вона була засмучена, в ході розмови щодо спадщини позивач розповіла, що була на поминках дядька та дізналася, що він її обікрав. На що свідок ппорадила позивачеві звернутися з даним питанням до адвоката.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні повідомив, що він являється чоловіком позивача. З її батьком він знайомий не був, про його смерть вони дізналися від матері позивача, про похорон їх ніхто не повідомив. ОСОБА_1 прийняла спадщину. Про наявність у ОСОБА_6 паю вони дізналися на поминальному обіді після смерті дядька, коли зайшла розмова за паї, то на питання ОСОБА_1 . ОСОБА_5 відповіла, що це пай д. ОСОБА_7 та д. ОСОБА_6 . Прізвища ОСОБА_5 він не знає, так як раніше вони не спілкувались.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні повідомив, що він знайомий з позивачкою з 1993р., вони проживали по сусідству та періодично спілкувались. У січні цього року він зустрів ОСОБА_1 та вона розповіла, що восени 2019р. вона дізналась, що у неї крім спадкового будинку є ще пай. На що він порадив їй звернутися до юриста.

Суд, вислухавши доводи позивача та його представника, заперечення відповідача та його представника, пояснення свідків, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов висновку, що позов, з урахуванням уточнених позовних вимог, підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити рішення.

Судом встановлено наступні обставини.

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 02.08.1996р. виконкомом Великохутірської сільської Ради народних депутатів Драбівського району Черкаської обл., вбачається, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в книзі реєстрації актів про смерть 03.05.1996р. зроблено запис за № 06.

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 25.05.1962р. Великохутірською сільською радою Драбівського району Черкаської обл., вбачається, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що складено відповідний запис за № 19, та її батьками значаться ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

Згідно довідки № 134 від 20.03.2001р. виданої Відділом ЗАГС виконкому Черкаської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_16 19.12.1985р. зареєстрували шлюб у Черкаському міському відділі РАГС за актовим записом № 2887. 21.11.1989р. в Соснівському районному відділі РАГС м. Черкаси зареєстровано розірвання вказаного шлюбу, запис акту № 122. Після розірвання шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_1 .

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.01.1997 року у спадковій справі № 13/1997, виданого державним нотаріусом Драбівської державної нотаріальної контори Широким Ю.Д. вбачається, що воно видане на підставі ст. 529 ЦК України спадкоємцю майна ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , - дочці ОСОБА_1 , на житловий будинок, з належними до нього надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2 (без номера).

Згідно повідомлення № 109 від 03.02.2020р., виданого виконкомом Великохутірської сільської ради вбачається, що згідно книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП Росія с. Великий Хутір Драбівського району Черкаської області був зареєстрований сертифікат на земельну частку (пай) серія ЧР № 0218188 № 229 за ОСОБА_6 . Потім, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, Черкаським інститутом землеустрою було виготовлено державний акт на право приватної власності на землю і видано громадянину України рідному брату ОСОБА_6 - ОСОБА_7 .

Згідно повідомлення № 31-23-0.240.58/102-20 від 13.03.2020р., виданого Відділом у Драбівському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області вбачається, що сертифікат на право на земельну частку (пай) КСП Росія с. Великий Хутір Драбівського району Черкаської області серії ЧР №0218188, зареєстровано 20.04.1997 у книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай), які видаються громадянам колективної та інших форм власності за ОСОБА_6 , право на який переоформлено ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії АВО 787734. ОСОБА_7 видано, взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР №0218188, державний акт на право приватної власності на землю серії І- ЧР 003630 зареєстрований 30.03.2001 за № 1151 (кадастровий номер 7120682600:03:002:1954, площа 3,0872 га).

Із копії спадкової справи № 202/1996р. вбачається, що 03.08.1996р. ОСОБА_1 звернулася до Драбівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_6 .

Із копії спадкової справи № 13/1997р. вбачається, що після смерті ОСОБА_6 його дочці ОСОБА_1 18.01.1997 року видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 32 на житловий будинок, з належними до нього надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2 (без номера).

Із копії спадкової справи № 38/2001р. вбачається, що 10.01.2001р. ОСОБА_7 звернувся до Драбівської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його брата ОСОБА_6 , що складається з права на земельну частку (пай) у землі, де зазначив про відсутність інших спадкоємців крім нього.

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.01.2001 року у спадковій справі № 38/2001, виданого державним нотаріусом Драбівської державної нотаріальної контори Широким Ю.Д. вбачається, що воно видане на підставі ст. 529 ЦК України спадкоємцю майна ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , - брату ОСОБА_7 , на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного с/г підприємства Росія , що знаходиться в селі Великий Хутір Драбівського району Черкаської області розміром 3,14 в умовних кадастрових гектарах, посвідченого сертифікатом та належало померлому на підставі сертифіката серії ЧР № 0218188, виданого 15 квітня 1997 року, Драбівською районною державною адміністрацією Черкаської області.

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Першої черкаської державної нотаріальної контори, в порядку заміщення державного нотаріуса Драбівської державної нотаріальної контори від 06.05.2020 року, вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом земельну частку (пай) площею 3,14 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться у с. Великий Хутір, Драбівського району Черкаської області, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 , оскільки нотаріальною конторою було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на вказане майно на ім?я ОСОБА_7 .

Інших доказів сторонами суду не надано.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року „Про судову практику у справах про спадкування" відносини спадкування регулються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила Цивільного кодексу РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 529 ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 , при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 530 ЦК УРСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Суд, аналізуючи викладене, приходить до висновку, що позивач, будучи спадкоємцем першої черги, в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_6 та оформила свої спадкові права. Жодних дій, що свідчили б про відмову від спадщини ОСОБА_1 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не вчиняла.

При цьому суд відхиляє доводи представника відповідачащодо пропуску позивачем строку для прийняття спадщини та необхідність звернення з заявою про поновлення строку прийняття спадщини, як такі, що не обґрунтованими.

Не ґрунтується на нормах законодавства і твердження сторони відповідача щодо втрати права ОСОБА_1 на спадкування земельної частки (паю) та її відмову від спадщини в цій частині в зв?язку з тим, що вона не здійснювала поховання батька, не надавала йому допомоги по господарству та ймовірно знала про передсмертну записку батька щодо розпорядження своїм майном.

Таким чином, ОСОБА_1 набула право на спадщину, в тому числі і на земельну частку (пай) після смерті батька, що повністю відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином ОСОБА_7 , звертаючись до нотаріуса за заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини, як спадкоємець другої черги та не вказавши про наявність живих спадкоємців першої черги, які прийняли спадщину, діяв всупереч нормам чинного на той час законодавства та отримав Свідоцтво про право на спадщину на своє ім`я.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом підлягає до задоволення, а свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 19.01.2001р. на ім`я ОСОБА_7 підлягає визнанню недійним.

Також належить визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, серії І-ЧР № 003630, виданий 30 березня 2001 року ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 3,02 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1151, за кадастровим номером земельної ділянки 7120682600:03:002:1954, так як він виданий на підставі недійсного свідоцтва про право на спадщину за законом серії АВО 787734 від 19.01.2001р.

У судовому засіданні встановлено та не заперечувалося відповідачем, що спадкоємцем майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 є його дружина - відповідач ОСОБА_3 . До спадкової маси, крім іншого, ввійшла і спірна земельна ділянка.

Як вбачається із статей 1212, 1213 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 23 липня 2020 року приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Черкаської області Бірюком О.В., у спадковій справі № 391/2019, зареєстроване в реєстрі за №1693, виданого на земельну ділянку, площею 3,0872 га (в тому числі рілля 3,0872 га) призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Драбівський район, Великохутірська сільська рада, за межами населеного пункту та належала померлому ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі Державного акту на право приватної власності на землю І-ЧР №003630, кадастровий номер: 7120682600:03:002:1954 на ім`я ОСОБА_3 , також підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до пункту другого частини першої ст. 3 Цивільного кодексу України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. (ч. 1 та 2 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Так, позови про визнання права власності спрямовані на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Іншим чином позивач не може реалізувати своїх спадкових прав щодо майна її померлого батька, а тому звернення до суду та обраний нею спосіб захисту прав відповідає вимогам статті 16 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до частини першої статті 261 зазначеного Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 довідалась про існування належного її батькові права на земельну частку (пай) лише у листопада 2019 року, тому початок перебігу строку позовної давності належить рахувати саме з цього часу.

Суд не може погодитися із доводами представника відповідача, викладеними у відзиві про застосування позовної давності, в частині того, що ОСОБА_1 достовірно було відомо про процес розпаювання земель колективної власності та видачу громадянам у 1996-1997 року сертифікатів про право на земельну частку (пай), оскільки дане твердження ґрунтується на припущеннях.

Таким чином, заява представника відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає до задоволення, оскільки, за наведених вище обставин, строк позовної давності ОСОБА_1 не пропущено.

Не може бути прийняте до уваги судом і твердження представника відповідача щодо того, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки, на думку представника, відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо, оскільки даний спір не пов?язаний з паюванням земель.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку що вимоги позивача підлягають задоволенню.

23.12.2020 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про повернення помилково сплаченої суми судового збору в розмірі 1 152,00 грн., відповідно до квитанції № 019684894955 від 14.07.2020р. та надлишково сплаченої нею суми судового збору у розмірі 76,00 грн., відповідно до заяв на переказ готівки № 0.0.1767941545 від 15.07.2020р.та № 0.0.1767942074 від 15.07.2020р.

Клопотання мотивоване тим, що при зверненні до суду з даним позовом вона помилково сплатила двічі судовий збір в розмірі 1 152,00 грн., що підтверджується документально. Крім того, нею було надлишково сплачено судовий збір за дві вимоги немайнового характеру, замість по 840,80 грн. нею було сплачено по 878,80 грн. відповідно до заяв на переказ готівки № 0.0.1767941545 від 15.07.2020р.та № 0.0.1767942074 від 15.07.2020р., тобто переплата становить 76,00 грн.,

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, судовий збір в сумі 1 152, 00 грн. та 76,00 грн. підлягає поверненню ОСОБА_1 .

Витрати на правову допомогу слід рахувати виходячи із п. 3.1. договору від 15.01.2020р., де зазначено, що гонорар виконавця становить 900 грн. за одну годину робочого часу та в розмірі 1 000 грн. за участь адвоката в кожному судовому засіданні, що складає 10 650 грн., з яких фактично сплачено 6 000грн., що стверджується документально.

Позивачем при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір, тому суд задовольняючи позов, на підставі ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 3 674,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 6 000 грн.

Керуючись вищевикладеним, ст. 4, 5, 12, 76-84, 133, 141, 259, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 529, 530, 548, 549, 553 ЦК УРСР, ст.ст. 328, 392, 1216, 1222, 1223 ЦК України та Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004р., Постановою Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Великохутірська сільська рада Драбівського району, Черкаської області, Драбівська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Драбівського районного нотаріального округу Бірюк Олег Васильович про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом АВО №787734, видане 19 січня 2001 року державним нотаріусом Драбівської районної державної нотаріальної контори, у спадковій справі № 38 за 2001 рік, зареєстроване в реєстрі №56, на право на земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім`я ОСОБА_7 .

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, серії І-ЧР № 003630, виданий 30 березня 2001 року ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 3,02 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1151, за кадастровим номером земельної ділянки 7120682600:03:002:1954.

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 23 липня 2020 року приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Черкаської області Бірюком О.В., у спадковій справі № 391/2019, зареєстроване в реєстрі за №1693, видане на земельну ділянку, площею 3,0872 га (в тому числі рілля 3,0872 га) призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Драбівський район, Великохутірська сільська рада, за межами населеного пункту та належала померлому ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі Державного акту на право приватної власності на землю І-ЧР №003630, виданого Великохутірською сільською радою 30 березня 2001 року на підставі рішення Великохутірської сільської ради від 01 березня 2001 року №16/9 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 1151, кадастровий номер: 7120682600:03:002:1954 на ім`я ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку, площею 3,0872 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області, кадастровий номер 7120682600:03:002:1954.

Повернути ОСОБА_1 у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики помилково сплачену нею суму судового збору у розмірі 1 152,00 грн., відповідно до квитанції № 019684894955 від 14.07.2020р.

Повернути ОСОБА_1 у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики надлишково сплачену нею суму судового збору у розмірі 76,00 грн., відповідно до заяв на переказ готівки № 0.0.1767941545 від 15.07.2020р.та № 0.0.1767942074 від 15.07.2020р.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3 674,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 6 000 грн.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через Драбівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.О. Левченко

Повний текст рішення виготовлений 30грудня 2020 року.