Ухвала

від 29.12.2020 по справі 462/5422/20

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/5422/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2020 року

Залізничний районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Іванюк І.Д.

з участю секретаря с/з Гула М.І.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кунинець Л.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНЖИНІРИНГ СУПЕРВІЖН СИСТЕМ , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про визнання припиненими трудових відносин, -

встановив:

Позивач 07 вересня 2020 року звернувся в суд з позовом, в якому просить визнати трудові відносини між ним та відповідачем, припиненими з 02 вересня 2020 року у зв`язку зі звільненням його з посади директора за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України; зобов`язати Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради внести зміни до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГ СУПЕРВІЖН СИСТЕМ", ЄДРПОУ 41484131, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: у рядку "Прізвище, ім`я, по батькові, дата обрання осіб, які обираються до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи" додати наступну інформацію: після " ОСОБА_1 , (згідно з статутом) - керівник", додати - "трудові відносини припинено з 02 вересня 2020 року - рішення Залізничного районного суду м.Львова", після " ОСОБА_1 (Повноваження: Вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (згідно з статутом)) - представник" додати - "трудові відносини припинено з 02 вересня 2020 року - рішення Залізничного районного суду м.Львова"; стягнути з відповідача на його користь всі судові витрати, пов`язані з розглядом справи. Свої позовні вимоги мотивує тим, що протоколом Загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГ СУПЕРВІЖН СИСТЕМ" № 01/2017 від 27.07.2017 р. його було призначено на посаду директора даного товариства. На виконання вищевказаного рішення загальних зборів засновників товариства, з 01.08.2017 року він приступив до виконання обов`язків директора ТОВ "ІНЖИНІРИНГ СУПЕРВІЖН СИСТЕМ" відповідно до положень статуту ТОВ "ІНЖИНІРИНГ СУПЕРВІЖН СИСТЕМ" та наказу №01 від 28.07.2017 р. Згідно з п.6.15 статуту, директор (дирекція) підзвітна зборам учасників та організує виконання їх рішень. Відповідно до п. 6.1 статуту, вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства, які скликаються не рідше двох разів на рік. Збори можуть бути черговими, або позачерговими, а відповідно до підпункту 6.10.3, п. 6.10 Статуту ТОВ "ІНЖИНІРИНГ СУПЕРВІЖН СИСТЕМ" до виключної компетенції зборів учасників, зокрема відноситься обрання та відкликання директора (дирекції) та членів ревізійної комісії товариства. Вже тривалий час представники учасників "ІНЖИНІРИНГ СУПЕРВІЖН СИСТЕМ" не виходять на зв`язок, не цікавляться діяльністю товариства, а саме товариство фактично не здійснює діяльності. 09.07.2020 р. він написав заяву про звільнення за власним бажанням та надіслав її на адресу товариства. 22.07.2020 р. ним було надіслано учасникам ТОВ "ІНЖИНІРИНГ СУПЕРВІЖН СИСТЕМ" заяву про звільнення за власним бажанням згідно з ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України та повідомлення з вимогою про скликання загальних зборів учасників товариства 31.08.2020 р. з порядком денним про розгляд заяви директора ТОВ "ІНЖИНІРИНГ СУПЕРВІЖН СИСТЕМ" ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням, виключення відомостей про ОСОБА_1 як керівника та підписанта з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Рекомендовані листи були одержані Акціонерним товариством "ЕКОНОВА", Акціонерним товариством "ЕКОПРЕС", проте вони на повідомлення не відреагували, на Загальні збори учасників представники не з`явилися. На підставі вищевикладеного, вважає, що його право на звільнення з роботи з власної ініціативи, передбачене ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України, внесення відповідних відомостей про таке звільнення до державного реєстру, а також право щодо вільного вибору праці було порушене та підлягає судовому захисту. Відсутність зв`язку з учасниками Товариства, а також невчинення ними жодних дій щодо обрання нового виконавчого органу Товариства та щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо його звільнення є перешкодою у його звільненні та є причиною звернення до суду. За наведеного, просить позов задоволити.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, а представник відповідача - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради у судовому засіданні проти позову заперечила, зазначила, що вимоги, заявлені до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради відносяться підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства. Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГ СУПЕРВІЖН СИСТЕМ" в судове засідання не з?явились, повідомлялись судом про розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за виключенням, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.

По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Спір у справі, що розглядається, виник у зв`язку із порушенням, на думку позивача, його трудових прав під час виконання ним посадових обов`язків директора ТзОВ Інжиніринг Супервіжн Систем , стосується його звільнення з посади, тобто має приватноправовий характер, а також стосується виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про керівника (директора) ТзОВ Інжиніринг Супервіжн Систем .

Разом з тим стосовно юрисдикційності цього спору суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року при розгляді цивільної справи № 510/456/17 за позовом про визнання незаконним звільнення особи з посади директора ТОВ Лагуна-Рені та поновлення на роботі, було висловлено наступну правову позицію, яку суд враховує, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є товариство з обмеженою відповідальністю урегульовано у низці нормативних актів, серед яких Цивільний кодекс України (далі -ЦК України), Господарський кодекс України (далі -ГК України), Закон України Про господарські товариства від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ (далі - Закон № 1576-ХІІ), Закон України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю від 06 лютого 2018 року №2275-VIII (далі Закон№2275-VIII).

Відповідно до частини третьої статті 80 ГК України та частини першої статті 50 Закону № 1576-ХІІ товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до змісту частини першої статті 167 ГК України корпоративні права визначаються як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи у управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з частиною третьою статті 167 ГК України корпоративні відносини визначаються як відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Повноваженнями щодо управління товариством наділені учасники товариства, права яких передбачено у статті 10 Закону України Про господарські товариства .

Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України ). У товариствах, в яких законом чи установчими документами передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього (статті 23 Закону України Про господарські товариства ).

Відповідно до статті 58 Закону України Про господарські товариства вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

У частині першій статті 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначена у статті 59 Закону України Про господарські товариства , яка також відсилає до статті 41 цього Закону, та статтею 30 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю . Відповідно до зазначеної норм до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Відповідно до частини першої статті 99 ЦК України виконавчий орган створюють загальні збори товариства. У частині 3 статті 99 ЦК України передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Згідно з статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України , згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України . Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України , а у статті 99 ЦК України , тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний фінансово-правовий консалтинг про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів ) зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц та від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18.

Отже заявлені позивачем позовні вимоги, підлягають розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що необхідно закрити провадження у цій справі.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, суд вважає, що позивачу ОСОБА_2 необхідно повернути сплачений при подачі позову судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись п.5 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір , ст.20 ГПК України , ст.ст. 19 , 255 , 260 , 261 ЦПК України , суд, -

постановив:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНЖИНІРИНГ СУПЕРВІЖН СИСТЕМ , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про визнання припиненими трудових відносин - закрити.

Повернути ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одну) грн. 60 коп. згідно з електронною квитанцією № СРР5 - H36В-8ХТР-997М від 04 вересня 2020 року.

Роз`яснити позивачу, що заявлений позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та відноситься до компетенції Господарського суду Львівської області.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 354 , 355 ЦПК України , п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України , а саме до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м.Львова протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала, набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

При цьому, у відповідності до вимог п.3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Іванюк І.Д.