Ухвала

від 29.12.2020 по справі 455/1172/20

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 455/1172/20

Провадження № 1-кс/455/394/2020

У Х В А Л А

29 грудня 2020 року м. Старий Самбір

Слідчий суддя Старосамбірського районного суду Львівської області ОСОБА_1 секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Самбірської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12020140320000337 від 11.09.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Самбірської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про арешт майна в межах кримінального провадження №12020140320000337, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.09.2020 року.

Мотивуючи клопотання, прокурор посилається на те, що у провадженні слідчого відділення Старосамбірського відділення поліції Самбірського ВП ГУНП у Львівській області перебуває кримінальне провадження № 12020140320000337 від 11 вересня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст. 366 КК України.

11.09.2020 року в Старосамбірське відділення поліції надійшли матеріали із Самбірської місцевої прокуратури, про те що оперуповноваженим Мостиського МРВ Управління СБУ у Львівській області ОСОБА_4 виявлено кримінальне правопорушення, вчинене головою Мурованської сільської ради Старосамбірського району, який склав завідомо неправдивий документ - Рішення сесії сільської ради від 28.09.2009 року №151 про безкоштовну передачу ОСОБА_5 у власність земельної ділянки, розміром 0,4079 га.

Досудовим розслідуваннямвстановлено що ОСОБА_6 ,згідно рішення№2від 17.04.2006року першоїсесії п`ятоїдемократичного скликанняМурованської сільськоїради Старосамбірського району Львівської області обраний напосаду сільськогоголови Мурованськоїсільської радиСтаросамбірського району Львівської області та був службовою особою органу місцевого самоврядування, відповідно до ст. 15 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Так, 28.09.2009 року відбулось засідання 19 сесії 5 демократичного скликання Мурованської сільської ради, на якій рішення про передачу безоплатно громадянину ОСОБА_5 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не приймалось, водночас зазначене рішення не виносилось на голосування, проте ОСОБА_6 , умисно, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, діючи в інтересах ОСОБА_5 склав, підписав та скріпив відтиском круглої гербової печатки Мурованської сільської ради, завідомо неправдивий офіційний документ, а саме рішення №151 від 28.09.2009 року «Про передачу земельних ділянок у власність» ОСОБА_5 , а саме земельну ділянку площею 0,4079 га у с. Березів, Старосамбірського району Львівської області для ведення особистого селянського господарства, незважаючи на те, що 28.09.2009 зазначене рішення на сесії Мурованської сільської ради не виносилось на голосування та відповідно не приймалось. В подальшому відділом у Старосамбірському районі Головного управління держгеокадастру у Львівській області незаконно погоджено технічну документацію із землеустрою та видано державний акт на право власності на земельну ділянку, чим завдано значної шкоди державі.

Відповідно до державного акту серії ЯК №873136 від 29.10.2010 року (кадастровий номер: 4625183500:05:001:0014) на земельну ділянку площею 0,1540 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Березів Старосамбірського району Львівської області право власності на таку передано ОСОБА_5 .

Згідно висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки вартість вказаної земельної ділянки становить 152492,00 гривень.

Відтак, відповідно до матеріалів кримінального провадження, наявні достатні підстави вважати, що вище вказана земельна ділянка, є набута ОСОБА_5 в результаті вчинення кримінального правопорушення підозрюваним у справі сільським головою ОСОБА_6 та є предметом злочинного посягання.

У даному кримінальному провадженні земельна ділянка із кадастровим номером 4625183500:05:001:0014 площею 0,1540 га для ведення особистого селянського господарства, що за адресою: с. Березів Старосамбірського району Львівської області, згідно постанови від 28.09.2020 року визнана речовим доказом.

Чинний КПК України не визначає строку накладення арешту, натомість, законодавець зазначає, що останній може бути скасований у порядку визначеному ст.174 КПК України. У зв`язку з тим, що досудове розслідування по даному факту триває, а незастосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна вказаного в клопотанні.

Просить постановити ухвалу про накладення арешту на земельну ділянку із кадастровим номером 4625183500:05:001:0014, площею 0,1540 га для ведення особистого селянського господарства, що за адресою: с. Березів Старосамбірського району Львівської області, що перебуває у власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Березів Старосамбірського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , шляхом заборони розпоряджатися нею та відчужувати її, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення та збереження речового доказу(не допустивши відчуження) - земельної ділянки із кадастровим номером 4625183500:05:001:0014 , площею 0,1540 га.

Правова кваліфікація ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України.

Прокурор в судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в клопотанні просить розглядати клопотання без участі прокурора та без фіксації технічними засобами.

У відповідності до положень ч.1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України неприбуття прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до ч.2 ст.172 КПК України слідчий суддя приходить до переконнаня що клопотання прокурора необхідно розглядати без повідомлення власника майна так як це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження під час розгляду клопотання не здійснювалось відповідно до ч.4 ст.107 КПК України.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, ознайомившись із документами долученими до клопотання, дослідивши їх, встановив, що слідчим відділом Старосамбірського відділення поліції Самбірського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 11.09.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140320000337, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України.

Згідно з ч.1 ст.131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою законом від 17.07.97 №475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно практики ЄСПЛ втручання у власність фізичних чи юридичних осіб - це вимушений захід, який держава застосовує тимчасово для досягнення певного результату.

Втручання держави у володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється для задоволення суспільного інтересу, у визначенні якого Суд надає державам право користуватися значною свободою розсуду з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і перебувають у кращому становищі, ніж міжнародний суддя для оцінки того, що становить суспільний інтерес.

Правомірним є арешт за умови одночасного існування критеріїв правомірності цього втручання (зокрема: законності, суспільного інтересу та справедливого балансу).

Вирішуючи питання доцільності заборони відчуження та розпоряджання майном, визначеним у клопотанні прокурором, слідчий суддя виходить з обставин провадження, а також необхідності втручання в права та інтереси власника та володільця майна.

На переконання слідчого судді, заборона відчуження та розпорядження майном виправдає в цьому випадку ступінь втручання у право власності особи.

Як вбачається з матеріалів, долучених до клопотання, а саме: витягу з ЄРДР №12020140320000337 від 11.09.2020 року, рішень 19 сесії V демократичного скликання Мурованської сільської ради Старосамбірського району Львівської області від 28.09.2009 року №151, протоколу 19 сесії V демократичного скликання Мурованської сільської ради Старосамбірського району Львівської області від 28.09.2009 року, Державного Акту про право власності на земельну ділянку серії ЯК №873136 від 29.10.2010 року, висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки, постанови про визнання речовим доказом від 28.09.2020 року, з метою забезпечення збереження речового доказу до завершення досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, запобігання можливості його відчуження та розпорядження ним, на переконання слідчого судді виправдає в цьому випадку ступінь втручання у право власності особи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131-132, 170-173, 309, 395 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Самбірської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_3 про арешт майна, - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 4625183500:05:001:0014 площею 0,1540 га для ведення особистого селянського господарства, що за адресою: с.Березів Старосамбірського району Львівської області, власником якої є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , шляхом заборони права власника на її відчуження та розпорядження нею.

Ухвала про арешт майна виконується негайно прокурором.

Виконання ухвали покласти на прокурора Самбірської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_3 ..

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1