Рішення

від 28.12.2020 по справі 469/441/20

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28.12.2020 Справа № 469/441/20

2/469/482/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Тавлуй В. В.,

за участю секретаря судового засідання - Рогозевич С. О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 - не з`явився,

відповідачка ОСОБА_2 - не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю осіб, що проживали разом, однією сім`єю, без реєстрації шлюбу та його поділ, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 16 червня 2020 року звернувся до Березанського районного суду з зазначеним позовом, у якому просив:

- встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з січня 2008 року до 07 грудня 2019 року;

- визнати нежитловий будинок, котедж № НОМЕР_1 (дільниця 34), загальною площею 192,97 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 889398748209) та земельну ділянку площею 0,2053 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0608, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 889442948209) спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- провести поділ нежитлового будинку, котеджу № НОМЕР_1 (дільниця 34), загальною площею 192,97 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 889398748209) та земельної ділянки площею 0,2053 га. кадастровий номер: 4820982200:09:000:0608, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 889442948209) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнавши за кожним із них право власності на Ѕ частину нежитлового будинку, котеджу № НОМЕР_1 (дільниця НОМЕР_2 , загальною площею 192,97 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 889398748209) та земельної ділянки площею 0,2053 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0608, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 889442948209).

Заявлені вимоги обґрунтував тим, що починаючи з січня 2008 року і до 07 грудня 2019 року Позивач та Відповідач проживали разом, однією сім`єю, без реєстрації шлюбу. Протягом усього цього часу Позивач га Відповідач, окрім спільного проживання були поєднані веденням спільного господарства, спільним бюджетом, спільними витратами, придбавали майно в інтересах сім`ї, крім того, у цей час вони встановили один для одного подружні взаємні права та обов`язки, які розподіляли між собою у дусі взаємної поваги та любові.

Починаючи з січня 2008 року, з моменту як Позивач та Відповідач почали мешкати разом в АДРЕСА_2 , вони почали спільно планувати їхній час, спільний відпочинок та обов`язки з дотриманням спільного побуту. Протягом скількох років Позивач та Відповідач спільно відпочивали, у тому числі за кордоном, що можуть підтвердити відмітки у паспортах громадян України для виїзду за кордон, з яких вбачається, що вони в один і той самий день перетинали кордон в одні й ті самі країни, в одних і тих самих пунктах пропуску.

У грудні 2019 року між ними виникли непримиренні розбіжності і вони дійшли висновку про неможливість їхнього подальшого сумісного проживання та ведення спільного господарства, поряд із цим, за час їхнього спільного проживання однією сім`єю, без реєстрації шлюбу ними було спільною працею та за спільні кошти набуте майно, а саме: нежитловий будинок, котедж № НОМЕР_1 (дільниця 34), загальною площею 192,97 кв.м.. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 889398748209) та земельна ділянка площею 0,2053 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0608, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 889442948209) (надалі Майно).

Не дивлячись на припинення сумісного проживання Позивача та Відповідача, однією сім`єю, без реєстрації шлюбу, майно набуте спільною працею та за спільні кошти продовжує перебувати у володінні та користуванні Відповідача, а його пропозиції про укладення договору стосовно майна, яке набуте під час спільного проживання, визнання його спільною сумісною власністю та поділу, Відповідачем проігноровано.

У зв`язку з викладеним, виходячи з положень ч.2 ст.З СК України щодо визначення сім`ї, положень ч.4 ст.З СК України щодо підстав створення сім`ї, положень глав 7 та 8 СК України щодо правових режимів власності сім`ї, вимог ст.74 СК України, якою встановлено належність майна, набутого за час спільного проживання, жінці та чоловіку, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, на праві спільної сумісної власності, положень ч.1 ст.70 СК України, якою передбачено рівність часток майна дружини та чоловіка, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, роз`яснень, викладених у п.22., 23, 24, 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право па шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , позивач вважає, що нежитловий будинок, котедж № НОМЕР_1 (дільниця 34), загальною площею 192,97 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 889398748209) придбаний Відповідачем відповідно до договору купівлі-продажу від 19 листопада 2009 року, та земельна ділянка площею 0,2053 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0608, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 889442948209) придбана Відповідачем відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19 листопада 2009 року, набуті за їхні спільні грошові кошти, в рівних частках.

Також позивач зазначив, що факт спільного проживання та сумісного відпочинку, ведення спільного побуту, бюджету та витрат можуть підтвердити свідки, та численні фото за різні роки, починаючи від 2008 року.

Посилаючись на наведені обставини та положення сімейного законодавства України, враховуючи те, що зазначене майно, було придбано за час їхнього спільного проживання, однією сім`єю, без укладення шлюбу, і є спільною їхньою сумісною власністю, позивач ОСОБА_1 просить задовольнити позов.

09 липня 2020 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а.с.72).

17 серпня 2020 року від відповідачки ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву від 11.08.2020 року (а.с.81-88), у якому вона зазначила, що позов не визнає.

У обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідачка, посилаючись на недоведеність позивачем своїх позовних вимог зазначала, що сам факт того, що між позивачем та відповідачем у вказаний період часу були наявні стосунки, та іноді, вони тимчасово мешкали в одному приміщені не говорить про те, що між ними існували стосунки притаманні сім`ї, і що вони її створили. Так само вказані обставини жодним чином не підтверджують того, що майно набуте обома особами у вказаний період є спільно набутим. Те, що позивач та відповідач на протязі 10 років, сто діб прожили в одному приміщенні не робить їх відносини та вказане проживання шлюбом.

Надані позивачем до матеріалів позову правовстановлюючі документи на спірне майно жодним чином не доводять, що будь-яке відношення до набуття цього майна має саме позивач, а декілька спільних фотографій позивача та відповідача не доводять факт спільного проживання на протязі 10 років.

Посилаючись на наведене відповідачка просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 07 вересня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.100).

У судове засідання сторони не з`явилися, хоча їх неодноразово належним чином повідомлялося про дату, місце і час судового засідання у порядку, передбаченому процесуальним законом (а.с.102, 105-0108, 112-115, 119-121), і у зв`язку з їх неявкою до суду судові засідання неодноразово відкладалися.

У надісланій позивачем на адресу суду письмовій заяві від 12.08.2020 року (а.с.78) ОСОБА_1 просив суд розгляд справи здійснити без участі позивача та його представника за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин, суд розглянув справу за відсутності сторін відповідно до вимог ч.1, 4, 5 ст.223 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Згідно вимог, встановлених ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач ОСОБА_1 просить встановити факт його проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з відповідачкою ОСОБА_2 у період з січня 2008 року до 07 грудня 2019 року, у зв`язку з чим, згідно положень ст.74 СК України визнати їхньою спільною сумісною власністю, та на підставі ч.1 ст.70 СК України провести між ними поділ у різних частках нежитлового будинку, котедж № НОМЕР_1 (дільниця 34), загальною площею 192,97 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 889398748209) та земельної ділянки площею 0,2053 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0608, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 889442948209).

Обґрунтовуючи зазначені вимоги позивач зазначає, що вказане майно належить відповідачці відповідно до договорів купівлі-продажу від 19 листопада 2009 року (33-34), та відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19 листопада 2009 року (а.с.35-36), однак набуте нею за їхні спільні грошові кошти у період спільного проживання.

Факт спільного проживання з відповідачкою позивач обґрунтовує, зокрема, обставинами спільного з нею відпочинку, у тому числі за кордоном, посилаючись при цьому на відмітки у паспортах громадян України для виїзду за кордон, копії яких він надав до позову, з яких на думку позивача, вбачається, що вони в один і той самий день перетинали кордон в одні й ті самі країни, в одних і тих самих пунктах пропуску (а.с.10-28).

Також, факт спільного проживання та сумісного відпочинку, ведення спільного побуту, бюджету та витрат, на думку позивача, підтверджується фото за різні роки, починаючи від 2008 року, які він долучив до матеріалів позову (а.с.37-46).

Будь-яких інших доказів на підтвердження позовних вимог, позивач ОСОБА_1 суду не надав, а відповідачка ОСОБА_2 обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, заперечує, що вбачається зі змісту її відзиву на позовну заяву від 11.08.2020 року (а.с.81-88).

Оцінюючи доводи та докази позивача на підтвердження позовних вимог суд враховує наступне.

За змістом ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 (провадження № 61-30273св18) для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано докази про перетинання сторонами у справі в один і той самий день кордону України, в одні й ті самі країни, в одних і тих самих пунктах пропуску (а.с.10-28).

З наданих позивачем фото вбачаються окремі епізоди спільного відпочинку сторін, у невстановлений час та місцях, а також їхня спільна присутність на святкуванні свят (а.с.37-46).

Однак, зазначені докази, на думку суду, не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо.

Будь-яких інших доказів на підтвердження факту спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з січня 2008 року до 07 грудня 2019 року, позивач суду не надав.

Оцінюючи надані позивачем докази, суд враховує також висновки, викладені у наведеній вище Постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року за змістом якої факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем в порушення вимог ч.1 ст.81 ЦПК України не доведено факт його проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 у період з січня 2008 року до 07 грудня 2019 року, а тому задоволенні зазначеної вимоги слід відмовити.

Крім того, за відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені ст.74 СК України вважати спірне майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, ЦПК України, суд, - у х в а л и в:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю осіб, що проживали разом, однією сім`єю, без реєстрації шлюбу та його поділ відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту рішення 28 грудня 2020 року.

Суддя: