Рішення

від 24.12.2020 по справі 946/6721/19

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 946/6721/19

Провадження № 2/946/872/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2020 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Присакар О.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Аубекерової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

17.09.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами, якими просить встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю з ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2006 року до дня відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті її вітчима ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на: земельну ділянку площею 3,5674 га, яка розташована на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП ім. Кірова, частка (пай) № НОМЕР_1 , передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 5122082900:01:001:0145. Позовні вимоги позивач мотивує тим, що письмовою відповіддю державного нотаріуса Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області Черненко С.М. № 1607/02-14 від 28.11.2019 року позивачу повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Позивач в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, заяв про відкладення справи або слухання справи за їх відсутністю не направляли, тому суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України.

Допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 належить земельна ділянка площею 3,5674 га, яка розташована на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП ім. Кірова, частка (пай) № НОМЕР_1 , передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ОД № 073562, виданого 19.10.2005 року Ізмаїльською районною державною адміністрацією, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01.05.521.00414, кадастровий номер - 5122082900:01:001:0145.

Згідно до ст. 1216 ЦК України - спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 01.11.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_4 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить: земельна ділянка площею 3,5674 га, яка розташована на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП ім. Кірова, частка (пай) № НОМЕР_1 , передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Частиною 1 статті 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України - у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) наданого Ізмаїльською державною нотаріальною конторою Одеської області за №58545824 від 30.11.2019 року, заповіт спадкодавець не залишав.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_4 являються:

- син ОСОБА_2 ;

- донька ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданим 04.02.1984 року Кислицькою сільською радою Ізмаїльського району Одеської області та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 виданим 13.05.2005 року, згідно якого ОСОБА_5 після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_6 .

Відповідними заявами відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовились від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 .

Спадкоємців за законом другої, третьої черги відповідно до ст. 1261 - 1263 ЦК України після смерті ОСОБА_7 , немає.

Згідно ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Досліджуючи показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 судом було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2006 року до дня відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , де вони вели спільне господарство, були пов`язані взаємними правами та обов`язками, відносини які склались між ними є сімейними.

Отже ОСОБА_1 має право на спадкування за законом як спадкоємець четвертої черги після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до вимог ст. 1264 ЦК України.

Інших спадкоємців, які заявили свої права на спадкове майно, немає.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. п. 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № 7, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Саме постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, а не лише реєстрація місця його проживання за адресою місця проживання спадкодавця.

На підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

За змістом ст. 1 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні визначено, що місце перебування особи це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місяця перебування фізичної особи.

Положеннями ст. 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З огляду на викладене, відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Тобто по відношенню до ОСОБА_1 , як до спадкоємця, яка на час відкриття спадщини постійно проживала спільно із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 встановлюється презумпція прийняття спадщини,що підтверджується довідкою № 469 від 26.03.2019 року, виданою Кислицькою сільською радою Ізмаїльського району Одеської області.

Письмовою відповіддю державного нотаріуса Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області Черненко С.М. № 1607/02-14 від 28.11.2019 року позивачу повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв`язку з чим задовольняє позов.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 16, 76, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 16, 39, 40, 55, 60, 62, 316, 328, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1225, 1264, 1268, 1270 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) , ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 )про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю з ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2006 року до дня відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті її вітчима ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на:

- земельну ділянку площею 3,5674 га, яка розташована на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП ім. Кірова, частка (пай) № НОМЕР_1 , передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 5122082900:01:001:0145 (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД № 073562, виданий 19.10.2005 року Ізмаїльською районною державною адміністрацією, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01.05.521.00414).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.12.2020 року.

Суддя: О.Я.Присакар