Постанова

від 17.12.2020 по справі 521/8797/20

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/8797/20

Номер провадження 3/521/9903/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Граніна В.Л.,

при секретарі Шкребтієнко Г.М.,

за участю:

представника Одеської митниці Держмитслужби Пташинської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу, що надійшла з Одеської митниці Держмитслужби за протоколом складеними відносно громадянина ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса (згідно даних зазначених у протоколі): АДРЕСА_1 , за ознаками порушення митних правил, передбачених ст. 476 МК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси надійшли матеріали справи після проведення додаткової перевірки за протокол №0215/50000/20 від 10.02.2020 року про порушення митних правил, складеним у відношенні гр. ОСОБА_1 , за ознаками скоєння правопорушення, передбаченого ст. 476 МК України.

З вищезазначеного протоколу про порушення митних правил вбачається, що 27.12.2019 року в зоні діяльності Одеської митниці Держмитслужби (пункт пропуску Одеський морський торговельний порт митного поста Одеса ), на морському судні (СМА CGM CONGO) в контейнері №EITU1443033, з території Китаю, на підставі електронної митної декларації типу ІМ40АА №UA500020/2019/202457 та товаросупровідних документів (інвойсу від 05.11.2019 року №UA-830-05/11-19, пакувального листа №UA-830-05/11-19, коносаменту від 08.11.2019 року №143900276029, контракту від 02.10.2019 року №0210/2019) на адресу одержувача/покупця ТОВ ЛІМО СОФТ (код ЄДРПОУ 43096377), через митний кордон України переміщено товар Взуття жіноче, типу кросівки , загальною кількістю 640 пар, вагою брутто 616 кг, вартістю 1 408 доларів США.

Відповідно до вищезазначеної митної декларації та товаросупровідних документів, поставка товарів здійснювалась відправником - WENZHOU RANGAO IMPORT AND EXPORT COMPANY LIMITED (Китай), продавець товару - BIEL- TRANS-EUROPE Sp. Z.o.o. , одержувач/покупець -ТОВ ЛІМО СОФТ (Україна).

27 грудня 2019 року посадовими особами Одеської митниці Держмитслужби проведено митний огляд товарів, які знаходились у контейнері №EITU1443033 за МД №UA500020/2019/202457. За результатами проведеного митного огляду встановлено, що товар відповідає відомостям заявленим у МД, проте товар - взуття жіноче, типу кросівки (не для занять спортом), розмір 37-40, арт. 602-640 пар, містить ознаки використання об`єктів права інтелектуальної власності (ОПІВ), занесеного до Митного реєстру ОПІВ за №328.

Так, 07.02.2020 року на адресу Одеської митниці Держмитслужби надійшов лист патентно - правової фірми ПАХАРЕНКО І ПАРТНЕРИ від 07.02.2020 року №108/ДМС із висновком експерта від 06.02.2020 року №47-02/20 складений за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності, відповідно до якого позначення, використані на бокових частинах зразків взуття за МД №UA500020/2019/202457 від 27.12.2019 року є схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаками за міжнародними реєстраціями №№426712, 439162, 925647, 1138941, 1250838, 599703, права на які належать компанії PUMA SE .

Відповідно до листа топ менеджера ОСОБА_3 компанії WENZHOU JIANGAO IMPORT AND EXPORT COMPANY LIMITED від 10.01.2020 року, посадовою особою, що відповідає за відправлення товару був ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ).

Таким чином, на думку митного органу, гр. ОСОБА_1 , як посадова особа WENZHOU JIANGAO IMPORT AND EXPORT COMPANY LIMITED (на момент відправлення) вчинив дії, що призвели до ввезення на митну територію України товарів, з порушенням охоронюваних законом прав інтелектуальної власності.

На підставі вищевказаних обставин 10.02.2020 року посадовою особою Одеської митниці Держмитслужби у відношенні гр. ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил №0215/50000/20 за ст. 476 МК України.

У судовому засіданні гр. ОСОБА_1 участі не приймав.

Представник митниці у судовому засіданні вважав, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, винна у вчиненні правопорушення зазначеного у протоколі, її вина підтверджується зібраними у справі доказами, і тому необхідно притягнути до відповідальності за ст. 476 МК України, та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією товарів, що переміщувався з порушенням права інтелектуальної власності.

Дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, оцінивши в сукупності зібрані докази, вислухавши думку учасників процесу, суд не знаходить достатніх підстав для визнання особи винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 476 МК України, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.12.2019 року в зоні діяльності Одеської митниці Держмитслужби (пункт пропуску Одеський морський торговельний порт митного поста Одеса ), на морському судні (СМА CGM CONGO) в контейнері №EITU1443033, з території Китаю, на підставі електронної митної декларації типу ІМ40АА №UA500020/2019/202457 та товаросупровідних документів (інвойсу від 05.11.2019 року №UA-830-05/11-19, пакувального листа №UA-830-05/11-19, коносаменту від 08.11.2019 року №143900276029, контракту від 02.10.2019 року №0210/2019) на адресу одержувача/покупця ТОВ ЛІМО СОФТ (код ЄДРПОУ 43096377), через митний кордон України переміщено товар Взуття жіноче, типу кросівки , загальною кількістю 640 пар, вагою брутто 616 кг, вартістю 1 408 доларів США.

Відповідно до вищезазначеної митної декларації та товаросупровідних документів, поставка товарів здійснювалась відправником - WENZHOU RANGAO IMPORT AND EXPORT COMPANY LIMITED (Китай), продавець товару - BIEL- TRANS-EUROPE Sp. Z.o.o. , одержувач/покупець -ТОВ ЛІМО СОФТ (Україна).

27 грудня 2019 року посадовими особами Одеської митниці Держмитслужби проведено митний огляд товарів, які знаходились у контейнері №EITU1443033 за МД №UA500020/2019/202457. За результатами проведеного митного огляду встановлено, що товар відповідає відомостям заявленим у МД, проте товар - взуття жіноче, типу кросівки (не для занять спортом), розмір 37-40, арт. 602-640 пар, містить ознаки використання об`єктів права інтелектуальної власності (ОПІВ), занесеного до Митного реєстру ОПІВ за №328.

Так, 07.02.2020 року на адресу Одеської митниці Держмитслужби надійшов лист патентно - правової фірми ПАХАРЕНКО І ПАРТНЕРИ від 07.02.2020 року №108/ДМС із висновком експерта від 06.02.2020 року №47-02/20 складений за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності, відповідно до якого позначення, використані на бокових частинах зразків взуття за МД №UA500020/2019/202457 від 27.12.2019 року є схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаками за міжнародними реєстраціями №№426712, 439162, 925647, 1138941, 1250838, 599703, права на які належать компанії PUMA SE .

Відповідно до листа топ менеджера ОСОБА_3 компанії WENZHOU JIANGAO IMPORT AND EXPORT COMPANY LIMITED від 10.01.2020 року, посадовою особою, що відповідає за відправлення товару був ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ).

Так, слід зазначити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 51 КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням".

У рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно гр. ОСОБА_1 двічі поверталися судом до митного органу з метою проведення додаткової перевірки, зокрема, для встановлення особи правопорушника, оскільки митницею не надано жодного документу, що підтверджує дані особи, а тому у суду наявні сумніви щодо існування такої особи взагалі.

Також, у суду виникають сумніви, чи є дана особа суб`єктом адміністративної відповідальності за порушення митних правил, якими можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств. Тобто, працівниками митниці не надано належних доказів віку особи та статі, що позбавляє суд можливості повно та всебічно розглянути дану справу.

Крім цього, посадовими особами митниці належним чином не обґрунтовано підстави кваліфікації дій гр. ОСОБА_1 , саме як суб`єкта даного правопорушення, оскільки він не є декларантом або уповноваженою ним особою.

Відповідно до п. 43 ст. 4 МК України, посадові особи підприємств - керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за додержання вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку.

Митницею не надано даних стосовно облікової картки суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності компанії WENZHOU JIANGAO IMPORT AND EXPORT COMPANY LIMITED та не встановлено хто є її керівником, а тому неможливо встановити посадову особу даного підприємства, яка, в свою чергу, повинна бути відповідальною особою при інших відповідних обставинах.

З отриманого листа від 10.02.2020 року, які надійшли на адресу Одеської митниці Держмитслужби від ТОВ ЛІМО СОФТ (вх. митниці від 10.02.2020 № 3534113) з додатком листа від відправника товарів - WENZHOU JIANGAO IMPORT AND EXPORT COMPANY LIMITED . В своєму листі від 10.01.2020 року компанія WENZHOU JIANGAO IMPORT AND EXPORT COMPANY LIMITED зазначає, що в наслідок неуважності співробітника ОСОБА_1 (Li Ding Ass), якого відсторонили від займаної посади, на адресу ТОВ ЛІМО СОФТ в контейнері EITU1443033 помилково було відправлено жіночі кросівки з арт. 602, у кількості 640 пар, замість кросівок жіночих з арт. 502, у кількості 640 пар. Та зазначили, що помилково відправлений товар залишається на подальше розпорядження ТОВ ЛІМО СОФТ . Тому, ТОВ ЛІМО СОФТ не замовляло та не є власником товару жіночі кросівки з арт. 602, у кількості 640 пар .

Вказані твердження працівників митниці, як на підтвердження вини особи, суд розцінює як не належний та не допустимий доказ, оскільки з матеріалів справи неможливо встановити дійсність даного листа, так як він не завірений у встановленому законом порядку, не вказано чи це є оригіналом листа, чи перекладеною копією (та ким вона була зроблена). Також не встановлено кому саме та з яких підстав направлявся даний лист, хоча дані обставини митному органу необхідно було встановити під час проведення додаткової перевірки.

Окремо слід зазначити, що диспозицією ст. 476 МК України передбачено, що відповідальність настає за ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території товарів, призначених для виробничої або іншої підприємницької діяльності, з порушенням охоронюваних законом прав інтелектуальної власності.

Отже, основним безпосереднім об`єктом правопорушення за даною нормою закону є охоронюване законом право на об`єкт інтелектуальної власності, а об`єктивною стороною - дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України.

Однак, митним органом не надано доказів порушення прав правовласника компанії PUMA SE на об`єкт інтелектуальної власності.

Так, ч. 2 ст. 398 МК України визначено, що правовласник, який має підстави вважати, що під час переміщення товарів через митний кордон України порушуються чи можуть бути порушені його права на об`єкт права інтелектуальної власності, має право безоплатно подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, заяву про сприяння захисту належних йому майнових прав на об`єкт права інтелектуальної власності з метою реєстрації такого об`єкта у митному реєстрі об`єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону.

Частинами 1, 3, 7 статті 400 МК України встановлено, що у разі підозри, що внаслідок переміщення через митний кордон України товарiв, щодо яких правовласником не подано заяву про сприяння захисту належних йому майнових прав на об`єкт права інтелектуальної власності відповідно до статті 398 цього Кодексу, можуть бути порушені такі права, митний орган може за власною ініціативою призупинити митне оформлення зазначених товарiв, за винятком швидкопсувних. У разі ввезення на митну територію України або вивезення за її межі товарів, зазначених у частині першій цієї статті, митний орган, що здійснює митне оформлення таких товарів, у той же день засобами факсимільного та/або електронного зв`язку надсилає правовласнику та декларанту повідомлення, зазначене у частині третій статті 399 цього Кодексу. Датою отримання правовласником та декларантом повідомлення вважається день, коли таке повідомлення надіслано митним органом. У разі якщо правовласник у визначений частиною п`ятою цієї статті строк не подасть митному органу заяву про сприяння захисту належних йому майнових прав на об`єкт права інтелектуальної власності, то митне оформлення товарів, що містять такий об`єкт права інтелектуальної власності, здійснюється в установленому порядку.

Матеріали справи не містять жодних доказів, що працівниками митниці були виконані вимоги статті 400 МК України, а також немає даних про вчинення правовласником ОСОБА_4 дій, встановлених ч. 2 ст. 398 МК України, тобто, жодних заяв від правовласника щодо порушення його прав на об`єкт права інтелектуальної власності на адресу митниці не надходило, а тому немає підстав вважати, що його права порушуються.

Таким чином, суд вважає, що висновок працівників митниці про порушення прав правовласника зроблений на підставі припущень, оскільки він не підтверджується належними доказами, а тому відсутній об`єкт правопорушення.

Склад правопорушення, наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Відповідно до принципу поза розумним сумнівом , зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі Кобець проти України від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Таким чином, враховуючи, що доводи митного органу не ґрунтуються на відповідних документах, суд вважає такі доводи не достатніми, не належними та не допустимими доказами, беручи до уваги наведену європейську практику.

Попри це, хотілося б звернути увагу на те, що процес про адміністративне правопорушення цілком ув`язаний з вищезазначеними презумпціями процесу кримінального, оскільки Європейський суд уже визнавав кримінально-правовий характер норм українського законодавства, якими передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення, зокрема, і за порушення митних правил (рішення по справах Надточій проти України та Гурепка проти України ).

Згідно ст. 486 МК України, завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Провадження у справах про порушення митних правил, згідно ст. 487 МК України, здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд закриває провадження по справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 283 КУпАП, постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи.

У зв`язку з тим, що товар, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил, не є предметом правопорушення, суд не може застосувати жодний з заходів, передбачених ст. 265 КУпАП.

Так як власник товару на момент розгляду справи не встановлений, вилучені речі підлягають зберіганню, з урахуванням вимог ст. 204 МК України, до виявлення їх власника у встановленому законом порядку.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, п.1 ст. 247, ст. ст. 283, 284 КУпАП, ст. ст. 471, 522, 527 МК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) - закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 476 МК України.

Товар, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил, після виявлення його власника, повернути у встановленому законом порядку.

Постанова суду у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Головуючий