Ухвала

від 30.12.2020 по справі 513/860/20

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/860/20

Провадження № 2-з/513/8/20

Саратський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

30 грудня 2020 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Рязанової К.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Станкової А.В.,

розглянувши у відкитому судовому засіданні в приміщенні суду в смт.Сарата заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Шаповал Дмитра Володимировича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшла вказана заява, у якій представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шаповал Д.В. просив в порядку вжиття заходів забезпечення позову до прийняття рішення по справі накласти арешт на майно ОСОБА_3 , що належить йому на праві приватної власності:

- земельна ділянка за кадастровим №3222755103:03:028:0028 площею 0,25 га (Київська область, Макарівський район (наразі - Бучанський район), с.Фасівочка);

- земельна ділянка за кадастровим №3222755103:03:028:0027 площею 0,25 га (Київська область, Макарівський район, (наразі - Бучанський район), с.Фасівочка);

- земельна ділянка за кадастровим №3222485801:01:013:5071 площею 0,8643 га (Київська область, Києво-Святошинський район, с.Святопетрівське);

- земельна ділянка за кадастровим №3222485901:01:052:5251 площею 0,0483 га ( АДРЕСА_1 );

- житловий будинок ( АДРЕСА_1 );

- автомобіль BMW Х6, V двигуна - 4395, 2011 року випуску;

- автомобіль CITROEN BERLINGO, V двигуна - 1560, 2013 року випуску.

Заява обґрунтована тим, що позивачем ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі заборгованості за договором позики, а також відсотки та 3% річних на загальну суму 25205,68 дол. США, що еквівалентно 714185 гривень 30 копійок за курсом НБУ на 02 жовтня 2020 року. Усі вимоги позивача повернути належні йому грошові кошти в повному обсязі, відповідачем було залишено без уваги. Заходи досудового врегулювання спору, що вживались позивачем - неодноразове направлення претензій - не призвели до очікуваного результату. Відповідач претензії не отримував, особисті звернення позивача ігнорував. Така поведінка відповідача свідчить про його недобросовісність, а тому наявні підстави вважати, що відповідач в подальшому уникатиме виконання свого обов`язку навіть за наявності рішення суду, в тому числі шляхом відчуження майна, на яке може бути звернене стягнення. Наведені обставини підтверджуються довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта та листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області Головного сервісного центру МВС від 18 грудня 2020 року №31/15-307аз.

У відповідності до положень частини першої ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно з приписами частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, відповідно до роз`яснень у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову .

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об`єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 09 листопада 2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі.

Предметом розгляду даного позову є стягнення заборгованості за договором позики у сумі 25 205 доларів США 68 центів долару США.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, вивчивши матеріали позовної заяви, суд дійшов наступних висновків.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, що додано представником позивача до заяви про забезпечення позову, вбачається, що пошук інформації про наявність на праві власності нерухомого майна було здійснено за прізвищем ім`ям, по батькові особи - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , за частковим співпадінням . Відповідно до цієї інформації, ОСОБА_2 є власником:

- земельна ділянка за кадастровим №3222755103:03:028:0028 площею 0,25 га (Київська область, Макарівський район (наразі - Бучанський район), с.Фасівочка);

- земельна ділянка за кадастровим №3222755103:03:028:0027 площею 0,25 га (Київська область, Макарівський район, (наразі - Бучанський район), с.Фасівочка);

- земельна ділянка за кадастровим №3222485801:01:013:5071 площею 0,8643 га (Київська область, Києво-Святошинський район, с.Святопетрівське);

- земельна ділянка за кадастровим №3222485901:01:052:5251 площею 0,0483 га ( АДРЕСА_1 );

- житловий будинок ( АДРЕСА_1 ).

Разом з тим, наданий витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта не є беззаперечним доказом права власності ОСОБА_2 на об`єкти нерухомості, на які заявник просить накласти арешт, оскільки витяг сформований за частковим співпадінням , а за жодним із об`єктів нерухомого майна не міститься актуальної інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків його власника.

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області Головного сервісного центру МВС від 18 грудня 2020 року №31/15-307аз, за громадянином ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстровані наступні автомобілі:

- автомобіль BMW Х6, V двигуна - 4395, 2011 року випуску;

- автомобіль CITROEN BERLINGO, V двигуна - 1560, 2013 року випуску.

При цьому, представник позивача зазначав, що для з`ясування середньої ринкової вартості транспортних засобів було проведено аналіз актуальних оголошень з продажу подібних автомобілів в мережі Інтернет, а саме на веб-сайтах:auto.ria.com, ab.ua, rst.ua. За наслідками проведеного аналізу було встановлено, що середня ринкова вартість автомобілів складає:

- автомобіль BMW Х6 - 735642 гривень 00 копійок;

- автомобіль CITROEN BERLINGO - 232314 гривень 04 копійки.

Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 25205,68 дол. США, що еквівалентно 714185 гривні 30 копійок, що підтверджується розпискою про боргові зобов`язання, розписками про часткове виконання боргового зобов`язання, а відтак з урахуванням ціни позову та належності відповідачу рухомого майна на праві власності, враховуючи середній показник вартості рухомого майна, суд вважає, що достатнім та співмірним є забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить відповідачу ОСОБА_2 , а саме на: транспортний засіб марки BMW Х6, V двигуна - 4395, 2011 року випуску, середня ринкова вартість якого складає близько 735642,00 гривні.

При цьому, суд вважає, що вказані заходи є співмірними та адекватними зі змістом та розміром заявлених позовних вимог.

Вид забезпечення позову, запропонований представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Шаповал Д.В., - накладення арешту на все майно, в тому числі нерухоме майно, не можна вважати розумним, адекватним та співмірним із заявленими позивачем вимогами, оскільки заява про забезпечення позову в цій частині не містить належного переконливого обґрунтування про те, що вказаний захід забезпечення позову є співмірним до заявлених позовних вимог, а також до заяви про забезпечення позову не додано беззаперечних доказів права власності ОСОБА_2 на об`єкти нерухомості, а не іншим особам із ідентичними прізвищем, ім`ям, по батькові. Крім того, накладення арешту також на транспортний засіб марки CITROEN BERLINGO, V двигуна - 1560, 2013 року випуску, на думку суду, не є співмірним із розміром заявлених позовних вимог, оскільки сумарна вартість транспортних засобів за середньою ринковою вартістю, які зареєстровані за відповідачем та на які представник позивача просить накласти арешт, перевищує розмір заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що між сторонами виник спір стосовно невиконання відповідачем умов договору позики, можливість відчуження відповідачем зазначеного рухомого майна, ціну позову, з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню шляхом накладення арешту на рухоме майно відповідача ОСОБА_2 , а саме: транспортний засіб марки BMW Х6, V двигуна - 4395, 2011 року випуску, що у повній мірі забезпечить позовні вимоги в межах предмету спірних відносин між сторонами.

При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

За змістом частини сьомої статті 153, частини шостої статті 154 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд вирішує питання зустрічного забезпечення.

Згідно з частиною першою статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Перелік випадків, у яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, визначений у частині третій статті 154 ЦПК України та є вичерпним.

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом (частина четверта статті 154 ЦПК України).

Враховуючи те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачу чи третім особам, а також відсутність обставин, визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України, суд вважає, що відсутні підстави для зустрічного забезпечення.

Керуючись ст. 149-154, 157, 260, 354 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Шаповал Дмитра Володимировича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу ОСОБА_2 , а саме на транспортний засіб марки BMW Х6, V двигуна - 4395, 2011 року випуску.

В задоволенні іншої частини вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Дані про учасників справи:

Дані стягувача: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Дані боржника: ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 21 січня 2016 року Саратським РС ГУ ДМС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Копію ухвали направити учасникам справи та до відповідного компетентного органу - Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області (Філія ГСЦ МВС) Головного сервісного центру МВС.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 30 грудня 2020 року.

Суддя К. Ю. Рязанова