Рішення
від 30.12.2020 по справі 214/6657/20
САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/6657/20

2/214/2972/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 грудня 2020 року м.Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Чернової Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Кривий Ріг Цемент про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Меланчук І.В., звернулась до суду з позовною заявою в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства Кривий Ріг Цемент на свою користь 330 610 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров`я (без урахування податку з доходів фізичних осіб, інших зборів і платежів).

Позовні вимоги мотивував тим, що позивач станом на 26.11.2000 року перебував в трудових відносинах з ВАТ Криворізький цементно-гірничий комбінат , правонаступником прав та обов`язків якого на теперішній час являється відповідач, Приватне акціонерне торвариство Кривий Ріг Цемент . У вказаний день позивач перебувала на робочому місці та виконувала покладені на неї трудові обов`язки. Того ж дня близько 08 год. 40 хв. на робочому місці позивача, за її участі стався нещасний випадок, за наслідками якого позивач отримала тілесні ушкодження. Вказані травми стали причиною втрати позивачем професійної працездатності в ступені 70 % та призначення ій ІІ групи інвалідності, що встановлено за наслідками первинного огляду медико- соціальною експертною комісією 28.03.2001 року. В подальшому позивач неодноразово проходила огляди медико-соціальною експертною комісією, в останній раз 23.03.2010 року, за наслідками даного огляду позивачу встановлено безстрокова втрата професійної працездатності в ступені 65 %, призначено ІІ групу інвалідності, визначено потребу в забезпеченні медикаментозним лікуванням, виробами медичного призначення, стаціонарному лікуванні, санаторно-курортному лікуванні. Вказав, що зазначене ушкодження здоров`я та втрата професійної працездатності призвели до спричинення позивачу немайнової шкоди, яка полягає у перенесенні больових відчуттів, обмеженні функцій організму, необхідності проходження тривалих курсів лікування, оглядів медико-соціальних експертних комісій, втрати позивачем можливості повною мірою реалізовувати свої звички та бажання, повноцінно працювати. Зазначив, що настання вказаного нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, а також отримане за його наслідками трудове каліцтво, настали з вини відповідача. Вказав, що викладені обставини свідчать про наявність у позивача права на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я, за рахунок відповідача. Оцінюючи розмір завданої моральної шкоди позивач виходив з огляду на ступінь втрати працездатності, а також розмір мінімальної заробітної плати, який визначений Законом України Про державний бюджет на 2020 рік , враховуючи глибину, характер та тривалість душевних страждань, переживань, істотних недоотриманих благ внаслідок втрати працездатності в сумі 330 610 грн. (з розрахунку: 4723 грн. х 70 % втрати працездатності), яку просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою суду від 29.09.2020 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

В судове засідання сторони не викликалися, клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Суд проводить судове засідання без фіксування технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.

Відповідач, отримавши копію позовної заяви з додатками та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, про що свідчить поштове повідомлення, долучене до матеріалів справи, скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву про стягнення моральної шкоди відповідачем було подано до суду та зареєстровано канцелярією суду 26.10.2020 року, тобто в межах процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 29.09.2020 року, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову в повному обсязі, просить відмовити у його задоволенні.

В обгрунтування своєї позиції, представник відповідача вказує, що працівник зобов`язаний дбати про особисту безпеку, відповідач виконав всі покладені на нього обов`язки щодо створення безпечних умов праці, в настанні нещасного випадку вбачається вина і самого позивача, позивач не надав доказівна підтвердження спричинення йому немайнової шкоди, а тому на думку відповідача в задоволенні позову слід відмовити .

Відповіді на відзив із обґрунтуванням своїх заперечень проти доводів, наведених представником відповідача, позивач та його представник не подали, додаткового часу для цього не потребували.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та не заречувалось сторонами, що станом на 26.11.2000 року, ОСОБА_1 , перебувала в трудових відносинах з ВАТ Криворізький цементно - гірничий комбінат , правонаступником прав та обов`язків якого на момент подання позову являється відповідач. Того ж дня, позивач під час виконання покладених на нього трудових обов`язків внаслідок нещасного випадку, отримав тілесні ушкодження у виді закритої травми живота, розтрощення печінки праворуч, ушкодження ділянки тонкої кишки, гемарогічний шок 3-4 ст., кровотеча у черевну порожнину, черевна гематома, закрита травма грудної клітини, перелом Х ребра праворуч, гематоракс, закритий перелом м/гомілки праворуч, розрив зв`язок правого колінного суглоба, що підтверджується відомостями внесеними до трудової книжки на ім`я позивача, а також до акту № 3 про нещасний випадок.

Згідно відомостей викладених компетентною комісією в акті № 3 про нещасний випадок від 04.12.2000 року (п.10), до осіб які допустили порушення законодавства про охорону праці віднесено позивача, ОСОБА_1 , а також змінного майстра ОСОБА_2 , який на момент настання нещасного випадку перебував в трудових відносинах з відповідачем. Крім того, згідно висновків компетентої комісії (п.7 акту про нещасний випадок), причинами настання нещасного випадку явились незастосування засобів індивідуального захисту, порушення безпеки під час експлуатації конвеєра.

У зв`язку з ушкодженням здоров`я, яке обумовлене трудовим каліцтвом, позивач 28.03.2001 року вперше пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, за результатами якого позивачу визначено втрату професійної працездатності в ступені 70 %, встановлено ІІ групу інвалідності та необхідність в медикаментозному лікуванні, що підтверджується випискою з акта огляду про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії ДНА № 237647.

08.04.2003 року позивач повторно пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, за результатами якого позивачу встановлено втрату професійної працездатності в ступені 65 %, призначено ІІ групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва, визначено потребу в медикаментозному лікуванні, санаторно-курортному лікуванні, стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою з акта огляду про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії ДНА № 341186 .

04.04.2006 року позивач повторно пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, за результатами якого позивачу встановлено втрату професійної працездатності в ступені 65 %, призначено ІІ групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва, визначено потребу в медикаментозному лікуванні, виробах медичного призначення, стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою з акта огляду про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії ДНА-02 № 09318.

За результатами повторного переогляду МСЕК 01.04.2008 року компетентною комісією підтверджено вказані висновки щодо стану здоров`я позивача та втрати ним професійної працездатності, що підтверджується довідкою МСЕК виданою на ім`я позивача серії ДНА-02 № 013196.

23.03.2010 року позивач повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого позивачу встановлено безстрокову втрату професійної працездатності в ступені 65 % та призначено ІІ групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва, визначено потребу в медикаментозному лікуванні, виробах медичного призначення, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 003083.

Згідно медичної документації виданої на ім`я позивача та наявної в матеріалах справи, позивач неодноразово проходив лікування у зв`язку з наслідками трудового каліцтва, при госпіталізації до медичних закладів знаходили своє підтвердження скарги позивача на больові відчуття.

Частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно- правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.

Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1- зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Втрата професійної працездатності позивача, що стало підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, вперше встановлена висновком 28.03.2001 року, тобто мала місце до набрання чинності

Цивільного кодексу України 01 січня 2004 року, суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися положення Цивільний кодекс Української РСР 1963 року та законодавства, яке було чинним на момент встановлення позивачу втрати професійної працездатності первинно.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно статті 4 Закону України Про охорону праці державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно ст. 153 КЗпП України та ст. 17 Закону України Про охорону праці передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 173 Кодексу законів про працю України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Враховуючи зазначені положення законодавства, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні та безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими.

Відповідно до ст. 12 ЗУ Про охорону праці (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

За правилами ст. 440-1 ЦК Української РСР моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про оплату праці мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.

Такий підхід узгоджується з положенням ст. 83 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України № 6-156цс14, № 6-188цс14 та №6-207цс14.

Згідно статті 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 4723 00 грн.

Тобто, мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди визначений на законодавчому рівні (ст. 440-1 ЦК УРСР) складає 23 615 грн.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Наведені вище докази свідчать, що ушкодження здоров`я, заподіяне позивачу під час виконання ним трудових обов`язків, спричиняє йому моральні й фізичні страждання, які полягають у перенесенні фізичного болю, в суттєвому порушенні функцій організму, обмеженні можливості вести звичний спосіб життя, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, постійному перенесенні страждань у повсякденному житті, призводять до необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя, отримання лікування.

Матеріали справи чітко доводять, що зазначені негативні явища мають місце в житті позивача у зв`язку із трудовим каліцтвом, яке призвело до безстрокової втрати позивачем професійної працездатності в ступені 65% та призначення йому ІІ групи інвалідності, тому суд приходить до висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода.

Суд відхиляє заперечення відповідача про недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено факт втрати позивачем працездатності внаслідок професійного захворювання, що об`єктивно призвело до моральних страждань.

Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд також не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обґрунтовані правові підстав для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що втратив працездатність внаслідок трудового каліцтва.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті, ступінь втрати ним професійної працездатності, безстроковість даних негативних змін, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості та визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 180 000 (сто вісімдесят тис.) грн., що буде домірним спричиненій позивачу шкоді та достатнім для її відшкодування.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 180 000 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Кривий Ріг Цемент про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Кривий Ріг Цемент на користь ОСОБА_1 180 000 грн. 00 коп. (сто вісімдесят тис.) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров`я (без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів і платежів).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Кривий Ріг Цемент в дохід держави судовий збір в розмірі 1800 грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати складання повного рішення шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого РогуДніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Приватне акціонерне товариство Кривий Ріг Цемент , код ЄДРПОУ 00292923, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Барикадна, б. 15 А, 49044.

Суддя Н.В.Чернова

Дата ухвалення рішення30.12.2020
Оприлюднено04.01.2021

Судовий реєстр по справі —214/6657/20

Постанова від 31.03.2021

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Барильська А. П.

Ухвала від 16.01.2021

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Барильська А. П.

Ухвала від 16.01.2021

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Барильська А. П.

Рішення від 30.12.2020

Цивільне

Саксаганський районний суд м.Кривого Рогу

Чернова Н. В.

Ухвала від 29.09.2020

Цивільне

Саксаганський районний суд м.Кривого Рогу

Чернова Н. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні