Рішення

від 30.12.2020 по справі 745/817/20

СОСНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 745/817/20

Провадження № 2/745/319/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.12.2020 року Сосницький районний суд Чернігівської області в складі: головуючої судді Смаль І.А.,

за участі секретаря Шуляр І.В.,розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в смт. Сосниця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Фінансова компанія "Кредитлайф"" про визнання недійсним кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача та просить суд визнати недійсним Кредитний договір №00-00-22-89 від 16.11.2018 року. Позов мотивований тим, що 16.11.2018 року між ним та відповідачем було укладено Крединтий договір. Проте фактично працівники відповідача при видачі кредитних коштів, не ознайомлюють Позичальника з умовами кредитування та всіма ризиками. Вважає, що Відповідач, скориставшись його необізнаністю, навмисно не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України, які визначені та встановлені Законом, що є істотними і необхідними для даного виду договорів, зокрема Відповідач не надав йому повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту. Він не мав можливості детально ознайомитися з Умовами та Правилами кредитування перед укладанням Кредитного договору. Йому повинен був бути наданий час і можливість детально ознайомитися з умовами даного договору та законодавством, що його регулює. Як виявилося пізніше у Кредитному договорі міститься безліч умов та регулюються законодавством, з яким він ніколи в житті не зустрічавсь та який укладений на не вигідних для нього умовах.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився подав заяву про розгляд справи у його відсутність. У випадку неявки відповідача просить ухвалити заочне рішення.

Представник відповідача ТОВ "Фінансова компанія "Кредитлайф"" в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом публікації оголошення на вебсайті судової влади України від 10.12.2020 року, про причину неявки суд не повідомив, відзив не подавав, а тому суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

16.11.2018 року між ТОВ "Фінансова компанія "Кредитлайф"" та ОСОБА_1 в електронному вигляді було укладено кредитний договір надання кредиту №00-00-22-89 (а.с.8-9).

Згідно із ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спір, судом встановлено, що згідно п.п. 1.1-1.3 Товариство надає Позичальникові на умовах, що передбачені даним Договором, грошові кошти в Кредит в сумі 3700.00 гривень (три тисячі сімсот гривень 00 копійок) (далі - Сума кредиту) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити нараховані Товариством проценти за користування Кредитом. Строк Кредиту за цим Договором та строк дії Договору складає 14 днів, Кредит має бути повернутий згідно Графіку платежів (додаток 1 до Договору) до 29.11.2018 року. Деталізована інформація щодо визначення сукупної вартості Кредиту (Заборгованості) зазначена у Графіку платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до п.2.1-2.2 Кредит надається Позичальнику виключно за допомогою Веб-сайту Товариства (https://www.creditiife.com.ua). за умови ідентифікації Позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. Цей Договір є укладеним з моменту підписання Сторонами та набуває чинності з моменту перерахування Суми Кредиту на поточний банківський рахунок, до якого емітована (прив`язана) платіжна картка, вказана Позичальником для укладення цього Договору. Згідно п.3.1, 3.2 Протягом строку Кредиту, встановленого пунктом 1.2 Договору, розмір процентів складає 2 % (два відсотки) від Суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. Проценти за користування Кредитом нараховуються за фактичне число календарних днів користування Кредитом, починаючи з дня перерахування суми Кредиту Позичальнику до закінченая визначеного Договором строку, на який надається Кредит. Річна відсоткова ставка складає 730%.

Факт укладення договору не оспорюється позивачем.

Відповідно до графіку платежів, що є Додатком №1 до договору, кредит надається на строк до 29.11.2018 року. Сума платежу за період 4736,00 грн. Сума кредиту 3700,00 грн, проценти 1036,00 грн. Річна процентна ставка 730 %, сукупна вартість кредиту 128%.

Ст. 3 Закону України Про електронну комерцію передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України Про електронну комерцію ). Частина 5 ст. 11 цього Закону передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Статтею 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису згідно Закону України Про електронний цифровий підпис , за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вказане положення закону передбачає альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, спірний договір підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тому відповідно до Закону України Про електронну комерцію вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач зазначає, що фактично працівники відповідача при видачі кредитних коштів, не ознайомлюють Позичальника з умовами кредитування та ризиками, що є порушенням ч.2 ст.12 ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг та ч.2 ст.11 ЗУ Про захист прав споживачів .

Відповідно до ч.2 ст.12 ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг Перед укладенням договору про надання фінансових послуг фінансова установа чи інший суб`єкт господарювання, що надає фінансові послуги, зобов`язані повідомити клієнта у письмовій або електронній формі, у тому числі шляхом надання клієнту доступу до такої інформації на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, про:

1) особу, яка надає фінансові послуги:

а) найменування (для фізичної особи - підприємця: прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові), місцезнаходження, контактний телефон і адреса електронної пошти особи, яка надає фінансові послуги, адреса, за якою приймаються скарги споживачів фінансових послуг;

б) найменування особи, яка надає посередницькі послуги (за наявності);

в) відомості про державну реєстрацію особи, яка надає фінансові послуги;

г) інформацію щодо включення фінансової установи до відповідного державного реєстру фінансових установ або Державного реєстру банків;

ґ) інформацію щодо наявності в особи, яка надає фінансові послуги, права на надання відповідної фінансової послуги;

д) контактну інформацію органу, який здійснює державне регулювання щодо діяльності особи, яка надає фінансові послуги;

2) фінансову послугу - загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, включно з податками, або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення таких витрат;

3) договір про надання фінансових послуг:

а) наявність у клієнта права на відмову від договору про надання фінансових послуг;

б) строк, протягом якого клієнтом може бути використано право на відмову від договору, а також інші умови використання права на відмову від договору;

в) мінімальний строк дії договору (якщо застосовується);

г) наявність у клієнта права розірвати чи припинити договір, права дострокового виконання договору, а також наслідки таких дій;

ґ) порядок внесення змін та доповнень до договору;

д) неможливість збільшення фіксованої процентної ставки за договором без письмової згоди споживача фінансової послуги;

4) механізми захисту прав споживачів фінансових послуг:

а) можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг;

б) наявність гарантійних фондів чи компенсаційних схем, що застосовуються відповідно до законодавства.

Вказане твердження позивача спростовується умовами договору. Так, зокрема в п.8.5, спірного договору зазначено, що до укладення цього Договору Позичальник отримав від Кредитора інформацію, що визначена ч. 2 ст. 12 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

Відповідно до ч.1,2 п.5 ч.3, ч.5 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

П.3.4 спірного договору встановлено, що у разі, якщо Позичальник не повернув Суму Кредиту у строк, встановлений пунктом 1.2 Договору, за весь час прострочення, включаючи день погашення Кредиту, Товариство має право нарахувати, а Позичальник зобов`язаний сплатити включно 2 % (два відсотки) від неповерненої Суми Кредиту за кожен день прострочення.

Розрахунок позивачем суми неустойки в розмірі 1036 грн не перевищує 50% розміру наданого кредиту, а отже дану умову не можна визнати несправедливою.

Щодо порушень відповідачем норм, встановлених ст.19 ЗУ Про споживче кредитування то суд приходить до наступних висновків.

П.3.5 оспорюваного договору передбачено, що у випадку прострочення сплати Заборгованості, повернення Кредиту Товариству та сплата процентів здійснюється у такій черговості: у першу чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до Договору, у разі наявності; у другу чергу - сплачуються нараховані проценти за користування Кредитом; у третю чергу - сплачується сума Кредиту.

Разом з тим, відповідно до п.7 ч.2 ст.3 ЗУ Про споживче кредитування цей Закон не поширюється на кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору.

На день укладення кредитного договору, розмір кредиту 3700 грн не перевищував розміру мінімальної заробітної плати, яка становила 3723 грн (ст. 8 ЗУ Про державний бюджет на 2018 рік), тому оцінювати умови договору на відповідність ЗУ Про споживче кредитування немає правових підстав.

Тому п.3.5 кредитного договору не може бути визнаний недійсним через невідповідність його ЗУ Про споживче кредитування .

Щодо порушень норм закону Про захист персональних даних то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.8.5 спірного договору Позичальник повідомлений про свої права згідно статті 8 Закону України Про захист персональних даних .

Позивач просить визнати даний пункт договору недійсним, бо у договорі не передбачене право відзивати свою згоду на обробку персональних даних.

Однак п.11 ч.2 ст.8 ЗУ Про захист персональних даних , з положенням якої ознайомлений позивач, передбачено право особи відкликати згоду на обробку персональних даних.

Таким чином, підстави для визнання п.8.5 кредитного договору відсутні.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 280-284, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України; ст. 15, 16, 202, 203, 205, 207, 215, 216, 525, 526, 546, 549, 627, 629, 638, 1054 ЦК України; ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів ; ст. 3, 11, 12 Про електронну комерцію, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Фінансова компанія "Кредитлайф"" відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання копії заочного рішення. Рішення може бути оскаржено позивачем до Чернігівського апеляційного суду Чернігівської області через Сосницький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - ТОВ "Фінансова компанія "Кредитлайф"" , 04071, м.Київ, вул.Верхній Вал 4А, код ЄДРПОУ 42246643 .

Суддя І.А.Смаль