Ухвала

від 16.12.2020 по справі 947/1085/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1933/20

Номер справи місцевого суду: 947/1085/20 1-кс/947/17740/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19.11.2020 року, якою було задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019160000001097 від 05.12.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19.11.2020 року було задоволено клопотання слідчого у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019160000001097від 05.12.2019року та накладений арешт на грошові кошти підозрюваного ОСОБА_5 , які перебувають на банківських рахунках: р/р НОМЕР_1 ; р/р НОМЕР_2 ; р/р НОМЕР_3 ; р/р НОМЕР_4 ; р/р НОМЕР_5 , які відкриті у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», за адресою вул. Грушевського, 1д, м. Київ, в межах суми пред`явленого позову 432 201,47 грн., з забороною розпоряджатися грошовими коштами в сумі432 201,47 грн., та зупинені видаткові операції з зазначеними грошовими коштами, за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, сплати податків, зборів, обов`язкових платежів, заробітної плати із обов`язковим зазначенням дати та інших обов`язкових платежів до державного бюджету.

В обґрунтування накладення арешту слідчий суддя зазначив правову підставу, передбачену п.4 ч.2 ст. 170 КПК України, а саме забезпечення відшкодування шкоди, завданої в результаті вчинених протиправних дій (цивільного позову Одеської міської ради).

Зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі представник власника майна просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, посилаючись на те, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам справи, так як слідчий суддя не врахував, що:

- ОСОБА_5 не було повідомлено про наявність в матеріалах кримінального провадження цивільного позову і лише під час ознайомлення з матеріалами клопотання про накладення арешту йому стало відомо про його існування;

- визначена в клопотанні шкода, не співрозмірна завданим збиткам;

- відшкодування шкоди, завданої кількома особами, повинна відшкодовуватися солідарно або у частині, відповідної до ступеня вини кожного;

- ОСОБА_5 зареєстрований як ФОП, його банківські рахунки є єдиним джерелом існування його та членів його родини.

- пред`явлена підозра ОСОБА_5 є необґрунтованою.

Обставини щодорозгляду апеляційноїскарги безучасті учасниківкримінального провадженнята без фіксації процесу технічними засобами.

14.12.2020 року представник власника майна ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся с заявою, в якій підтримує апеляційну скаргу та просить її розглядати без його участі.

08.12.2020 року прокурор відділу Одеської обласної прокуратури звернувся з заявою, в якій просить розглядати апеляційну скаргу без участі представника прокуратури, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Згідно до приписів ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Згідно ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Враховуючи те,що учасникикримінального провадженняпросили розглянутиапеляційну скаргубез їхучасті,апеляційний судвважає,що розглядапеляційної скаргимає бутипроведений безучасті учасниківкримінального провадженнята без фіксації процесу технічними засобами.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали провадження, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних обставин.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Окрім того, ч. 2 ст. 328 ЦК України передбачає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (1950), учасником яких є Україна.

Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини.

Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб`єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення.

Так, положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особамаєправомирноволодіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004 року).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно з ч.1 ст.131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна допускається з метою забезпечення , зокрема, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно ч.2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 КПК України.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

На думку апеляційного суду слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про арешт майна, дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону з огляду на таке.

Так, в клопотанні слідчого в обґрунтування вимог арешту майна зазначено, що слідчимуправліннямГоловного управління Національної поліції в Одеській області за процесуального керівництва прокуратури Одеської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019160000001097 від 05.12.2019 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

В рамках вказаного клопотання 29.10.2020 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, якими державному бюджету завдано збиток на загальну суму 432201,47 грн.

Згідно відповіді Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 22.07.2020 №2088-26-20/5дск встановлено, що у підозрюваного ОСОБА_5 в АТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299), станом на момент надання відповіді наявні наступні відкриті банківські рахунки:

-р/р НОМЕР_1 (гривня) із залишком на рахунку 14426,21 грн.;

-р/р НОМЕР_2 (гривня) із залишком на рахунку 779,76 грн.;

-р/р НОМЕР_3 (гривня) із залишком на рахунку 779,76 грн.;

-р/р НОМЕР_4 (гривня) відомості про залишок на рахунку відсутні;

-р/р НОМЕР_5 (гривня) із залишком на рахунку 16426,21 грн.

Згідно п. 50 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №736 «Про затвердження Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію», зазначено, що розмноження документів з грифом Для службового користування здійснюється службою діловодства або іншим структурним підрозділом, визначеним розпорядчим документом установи, з дозволу керівника установи (його заступника) за умови оформлення замовлення за формою згідно здодатком 8або відповідно до резолюції керівника установи.

Крім того, відповідно до п.п. 2 п. 17 постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію» від 27.11.1998 №1893, передбачено, щодокументи з грифом "Для службового користування",одержані від сторонніх організацій, можуть бути розмножені тільки за їх згодою.

Враховуючи викладене, у органу досудового розслідування відсутні законні підстави для надання копії документу на який посилається слідчий у клопотанні, проте, вказаний документ може бути наданий слідчому судді для огляду та ознайомлення під час судового засідання при розгляді клопотання про накладення арешту.

Під час досудового розслідування Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради заявлено та долучено до матеріалів цивільний позов, щодо стягнення матеріального збитку з ОСОБА_5 у разі встановлення судом його вини, у зв`язку з чим, виникла необхідність в накладенні арешту на майна, що належить останньому.

Таким чином, в клопотанні в обґрунтування підстав та мети для арешту майна, відповідно до приписів п.4 ч.2 ст. 170 КПК України, було зазначено, що арешт майна необхідний з метою забезпечення цивільного позову та забезпечення відшкодування шкоди, завданої в результаті вчинених протиправних дій.

Апеляційний суд вважає, що клопотання слідчого відповідає приписам норм кримінального процесуального закону, посилання в апеляційній скарзі на його невідповідність цим приписам, не можуть бути взяті до уваги (а.п.1-75).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово зазначав, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку про те, що слідчий суддя розглянув клопотання повно, всебічно та об`єктивно, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про необхідність накладення арешту на грошові кошти, які перебувають на банківських рахунках підозрюваного ОСОБА_5 .

В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя, обґрунтовуючи задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно, дійшов до переконання про те, що арешт необхідний з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої в результаті інкримінованих ОСОБА_5 протиправних дій та забезпечення поданого цивільного позову.

Виходячи із зазначених у клопотанні фактичних обставин кримінального правопорушення, на думку апеляційного суду, слідчий суддя мав підстави дійти до висновку про те, що арешт необхідний з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої в результаті вчинених протиправних дій та забезпечення поданого цивільного позову, оскільки внаслідок протиправних дій державі був завданий збиток на загальну суму 432201,47 грн., в зв`язку з чим Одеською міською радою був поданий цивільний позов до підозрюваного ОСОБА_5 на зазначену суму.

Під час апеляційного розгляду досліджений цивільний позов, в якому, в обґрунтування розміру заподіяної шкоди, наведені висновки експертизи №64Б3 від 27.03.2020 року.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що посилання у клопотанні про необхідність накладення арешту на банківські рахунки підозрюваного ОСОБА_5 , знаходять своє підтвердження, арешт необхідний для відшкодування шкоди, завданої в результаті вчинених протиправних дій та забезпечення поданого цивільного позову, як передбачено п.4 ч.2 ст. 170 КПК України.

На думку апеляційного суду, з урахуванням конкретних обставин справи, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення кримінального провадження саме в такому виді, що відповідає положенням ст. 2 КПК України.

Крім того, на думку апеляційного суду, слідчий суддя в повній мірі врахував співмірність обмеження права власності та наслідки арешту майна для власника майна, на які наголошував в апеляційній скарзі апелянт.

При таких обставинах, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, відповідно довимог ст.173ч.2КПК України,дослідив наданідо клопотанняматеріали, та прийшов до обґрунтованого висновку, що органами досудового розслідування надано достатньо доказів, що вказують на те, що ОСОБА_5 ймовірно вчинив інкриміновані кримінальні правопорушення. В оскаржуваній ухвалі слідчого судді була обґрунтовано зазначена наявність правових підстав для арешту банківських рахунків, передбачених п.4 ч.2 ст. 170 КПК України.

З урахуванням наведеного, згідно вимог ст. 407ч.3 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги підтвердження не знайшли, підстав для скасування ухвали слідчого судді, передбачених положеннями ст. 409 КПК України, під час розгляду апеляційного провадження не встановлено.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 170, 171, 173, 370-372, 376, 404, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19.11.2020 року, якою було задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019160000001097 від 05.12.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4