Ухвала

від 25.11.2020 по справі 640/12314/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/12314/19

н/п 1-кс/953/5741/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2020 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

потерпілої ОСОБА_3 ,

представника потерпілої ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу потерпілої ОСОБА_3 , представника потерпілої ОСОБА_4 у порядку п.3 ч.1 ст. 303 КПК України на постанову слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 від 26.06.2020 про закриття кримінального провадження №12019220000000868 від 07.06.2019 за ч.2 ст. 286 КК України, -

встановив:

20 липня 2020р. до суду надійшла скарга потерпілої ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 у порядку п.3 ч.1 ст. 303 КПК України на постанову слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 від 26.06.2020 про закриття кримінального провадження №12019220000000868 від 07.06.2019. В обґрунтування вимоги скасування оскаржуваної постанови потерпіла та її представник посилались на її передчасність, поверховість досудового розслідування; не усунення недоліків вказаних в ухвалах слідчих суддів від 21.01.2020, 28.04.2020, якими скасовані попередні постанови слідчого про закриття провадження; не проведення додаткового допиту потерпілої, яка повідомляла про встановлення нею очевидців події; одержання оскаржуваної постанови 11.07.2020.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 скаргу підтримали, просили її задовольнити.

Слідчий ОСОБА_5 до судового засідання не з`явилась, подала заяву, в якій проти задоволення скарги заперечувала, просила справу розглянути за своєї відсутності.

Слідчий суддя, вислухавши доводи потерпілої та її представника, дослідивши матеріали справи, закритого кримінального провадження №12019220000000868, доходить наступного:

За не спростування матеріалами закритого кримінального провадження вказаної потерпілою дати отримання оскаржуваної постанови, слідчий суддя вважає строк звернення зі скаргою не пропущеним та розглядає її по суті.

Положеннями п.3 ч.1 ст.303 КПК України, передбачене право потерпілого та його представника на оскарження рішення слідчого про закриття кримінального провадження.

Під закриттям кримінального провадження розуміють таке закінчення досудового розслідування, яке відбувається за наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або за наявності підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, що стосуються цього провадження в їх сукупності.

Відповідно до статті 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа «Ассенов та інші проти Болгарії»). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справах «Танрікулу проти Туреччини» та «Ґюль проти Туреччини»).

Згідно ст. 110 КПК України постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи.

З матеріалів закритого кримінального провадження вбачається, що ГУНП в Харківській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019220000000868 від 07.06.2019 за ч.2 ст. 286 КК України з обставин наїзду 06.06.2019 близько 22.05 поблизу буд. 14 по вул. Сергія Закори смт. Слобожанське Зміївського району Харківської області автомобілем «Деу ланос» р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 на пішохода, який від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди ( а.к./п. 1).

07.06.2019 при допиті у якості свідка водій ОСОБА_6 пояснив, що до наїзду рухався на автомобілі «Деу ланос» р.н. НОМЕР_1 по вул. Сергія Закори смт. Слобожанське Зміївського району Харківської області зі швидкістю 30-40 км/год. (а.к./п. 35-37).

07.06.2019 у період з 22.05 до 01.15 на слідчому експерименті свідок ОСОБА_6 , за участі представника ОСОБА_7 встановлена швидкість руху транспортного засобу «Деу ланос» р.н. НОМЕР_1 - 30-40 км/год., видимість пішохода з місця водія НОМЕР_2 . Потерпіла ОСОБА_3 та її представник до вказаної слідчої дії не залучались (а.к./п. 53-56).

За даними, одержаними при слідчому експерименті від 07.06.2019, проведена судова автотехнічна експертиза, згідно висновку якої №7/638СЕ-19 від 09.07.2019, при швидкості 30-40 м/год., видимості пішохода, який лежав на проїзній частині - 36,2м., ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути наїзд на пішохода шляхом своєчасного застосування гальмування та зупинки автомобіля до місця наїзду; в діях ОСОБА_6 вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 ПДР України (а.к./п.77-80).

Одразу після ознайомлення з вказаним експертним висновком, за клопотанням представника свідка ОСОБА_7 , 24.07.2019 у період з 14.30 до 15.20 за участі свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_8 проведений повторний слідчий експеримент, при якому встановлено, що контрольну ділянку дороги 50м. автомобіль «Деу Ланос» подолав за 3,6 сек. Потерпіла ОСОБА_3 та її представник до вказаної слідчої дії не залучались (а.к./п. 85, 89-90).

Згідно висновку комплексної автотехнічної, комп`ютерно-технічної та фоноскопічної експертизи №7/832/833/13/222КПСЕ-19 від 05.11.2019, проведеної з урахуванням встановлених при слідчому експерименті від 07.06.2019 видимості пішохода в місці наїзду -36,2 м., слідчому експерименті від 24.07.2019 швидкості руху автомобіля - 50 км/год., ОСОБА_6 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода; швидкість руху автомобіля, виходячи з відеозапису, встановити неможливо, оскільки наданий експерту відеозапис не є оригіналом (а.к./п.97-100).

В основу оскаржуваної постанови слідчий поклала висновок комплексної автотехнічної, комп`ютерно-технічної та фоноскопічної експертизи №7/832/833/13/222КПСЕ-19 від 05.11.2019, яка проведена на підставі відомостей, одержаних, у тому числі при слідчому експерименті від 24.07.2019.

Втім, звертає на себе увагу, що ДТП мало місце 06.06.2019 в темний час доби о 22.05, первісний слідчий експеримент проведений 07.06.2019р. з 22.05 по 01.15 тобто також у темний час доби, а повторний слідчий експеримент проведений 24.07.2019 в світлий час доби до заходу сонця - з 14.30 до 15.20, тобто за невідповідних астрономічних умов.

Окрім того, протоколом огляду місця події 07.06.2019 зафіксована зона видимості елементів проїжджої частини з робочого місця водія - 100м., а при слідчому експерименті від 07.06.2019 встановлена видимість пішохода з робочого місця водія - 36,2м. Вказана розбіжність суттєва.

Однак, слідчий експеримент за участі не лише водія, а і потерпілої та її представника з метою встановлення об`єктивної видимості пішохода на проїзній частині слідчим не проводився.

До того ж, довідка регіонального центру з гідрометеорології щодо погодних умов 06.06.2019 близько 22.05 у смт. Слобожанське Зміївського району Харківської області органом досудового розслідування не одержувалась.

Також, відкидаючи експертний висновок, судової автотехнічної експертизи №7/638СЕ-19 від 09.07.2019, проведеної за даними, одержаними під час первісного слідчого експерименту від 07.06.2019, слідчий не наводить підстав з яких не бере цей висновок до уваги, чи є цей висновок до уваги, тобто підстав його недостовірності та неповноти.

Таким чином, за відсутності вмотивованого процесуального рішення про визнання доказу неналежним та недопустимим, неправильності вищевказаного висновку експертного дослідження, слідчий, з невстановлених причин, задовольняє клопотання представника свідка та проводить повторний слідчий експеримент в ході якого отримує відкориговані показники на підставі яких фактично призначає повторну експертизу.

Саме на цю, безпідставно проведену, повторну експертизу слідчий у подальшому і посилається в обґрунтування оскаржуваного рішення.

Окрім того, зважаючи на обізнаність потерпілої ОСОБА_3 про свідків ДТП, про що вона повідомила при допиті 12.09.2019, повні анкетні дні цих осіб не встановлені та під час досудового розслідування вони не допитані.

До того ж, за суттєвих розбіжностей у вказаних в протоколі огляду місця події та при слідчому експерименті, видимості з місця водія елементів проїжджої частини, та лежачого на проїзній частині потерпілого, посилання слідчого у оскаржуваній постанові на можливість проведення слідчого експерименту у світлий час доби, - слідчий суддя вважає необґрунтованим.

З урахуванням викладеного, проведене досудове розслідування неможна вважати повним та всебічним, а оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.303, 304, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

ухвалив:

Скаргу задовольнити.

Постанову слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 від 26.06.2020 про закриття кримінального провадження №12019220000000868 від 07.06.2019 за ч.2 ст. 286 КК України скасувати.

Матеріали кримінального провадження №12019220000000868 направити до СУ ГУНП в Харківській області для продовження досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя: ОСОБА_1