Постанова
від 30.12.2020 по справі 761/46025/18
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11755/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2020 року м. Київ

Справа № 761/46025/18

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16 липня 2020 року, ухвалене у складі судді Оксюти Т.Г.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Столичний комфорт до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,

встановив:

У грудні 2017 року позивач ТОВ Столичний комфорт звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача борг за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 49 833,15 грн., збитки від інфляції в сумі 8181,31 грн., 3% річних в сумі 1089,72 грн., пеню в сумі 39 866,52 грн., що разом складає 98 970 грн. 80 коп.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та споживачем житлово-комунальних послуг, наданих підприємством позивача. Будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі та обслуговуванні ТОВ Столичний комфорт , що підтверджується актом прийому-передачі на баланс експлуатуючої організації витрат по будівництву житлового будинку у м. Києві. Відповідач по справі користувався житлово-комунальними послугами, наданими позивачем, однак кошти за користування ними сплачував не в повному обсязі, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. У зв`язку з порушенням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної оплати вартості спожитих житлово-комунальних послуг у нього утворилась заборгованість за період з 04.09.2014 року по 01.05.2017 року, яка становить 49833,15 грн. З 01.05.2017 року будинок АДРЕСА_1 передано на обслуговування ОСББ Голден Парк .

Таким чином, відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 4.1.2 договору №6-160/К від 04.09.2014 року Про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території , у відповідача станом на 01.05.2017 року існує заборгованість, з урахуванням пені, індексу інфляції та 3% річних в сумі 98 970 грн. 80 коп.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 16 липня 2020 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Столичний комфорт заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 98 970 грн. 70 коп., з яких: заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 49 833,15 грн., збитки від інфляції в сумі 8181,31 грн., 3% річних в сумі 1089,72 грн., пеня в сумі 39 866,52 грн. та судовий збір в сумі 1600 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вказує, що суд першої інстанції відхилив клопотання про виклик свідків, а в оскаржуваному рішенні зазначив, що доказів надання позивачем послуг неналежної якості відповідачем не надано. В судовому засіданні відповідач наводив факти фіктивності документів про обслуговування, які надав позивач, а саме: постанова Київського Апеляційного господарського суду по справі № 910\7107\14 від 04.11.2014 року свідчить про іншу компанію ,обслуговуючу ліфти в будинку, а саме, що 03.01.2014 року ТОВ Столичний комфорт уклав договір на технічне обслуговування ліфтів № 46-13 з ТОВ Ліфт сервіс груп . Акт прийому передачі будинку від 03.10.2011 року, на який суд посилається в оскаржуваному рішенні в матеріалах справи відсутній.

Також суд не звернув увагу на документи, які підтверджують відсутність частини послуг з обслуговування будинку, та суттєво впливають на нарахування: журнали обслуговування ліфтів будинку свідчать про відсутність обслуговування в 2017 році, акти відключення Київенерго електроенергії в будинку свідчать про ненадання послуг по обслуговуванню будинку в січні - березні 2017 року. Також суд першої інстанції взагалі не проводив перевірку розрахунку заборгованості, наданим позивачем.

Суд першої інстанції, посилаючись на рішення у справі № 761/46036/17, не звертає увагу на описану в цьому ж рішенні позицію відповідача, такого же споживача послуг ТОВ Столичний комфорт , який стверджує, що послуги були не належної якості або взагалі не надавались. Така ж позиція по аналогічній справі 761/46014/17. Крім того, суд не звертає увагу, що договори укладені відповідачами по справам № 761/46036/17, № 761/46025/18, № 761/46014/17 з ТОВ Столичний комфорт різні.

Стверджує, що факт надання послуг підтверджуються виключно первинними документами бухгалтерського обліку, яких суду надано не було, а тому висновок суду про те, що факт надання послуг підтверджується договором від 01.07.2015 р. № 206 на обслуговування ліфтів та договором від 15.11.2007 року № 41100 на постачання електричної енергії, не відповідає дійсності. Згідно цих договорів ТОВ Столичний комфорт купував електроенергію для своїх офісів, розташованих за різними адресами в м. Києві, в тому переліку і офіс в спірному будинку.

Посилається на ч.1 ст. 612 ЦК України та вказує, що ТОВ Столичний комфорт не приступив до виконання зобов`язань за договорами постачання води та тепла у зв`язку з відсутністю ліцензії на даний вид послуг, а також у зв`язку з відсутністю встановлених для них тарифів та обладнання для здійснення такої діяльності.

Зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення пені є безпідставні. Вказує, що позовна давність може бути змінена тільки за угодою сторін, викладеною в письмовому вигляді. Однак, таких угод відповідач з позивачем не укладали. Також договір № 6-160/К від 04.09.14 року та договір № 6-160/У від 04.09.2014 року, на які посилається суд, було розірвано ТОВ Столичний комфорт в односторонньому порядку в 2017 році. Посилається на те, що він звернувся до суду з клопотанням про застосування строків позовної давності. При винесенні рішення суд не навів в його тексті мотивів неприйняття доводів відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу директор ТОВ Столичний комфорт - ОСОБА_3., вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду залишити без змін. Також просить стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 400 грн.

Посилається на те, що саме на відсутність відповідних актів-претензій, складених відповідачем ОСОБА_1 чи іншими споживачами послуг, як допустимих доказів про порушення прав відповідача ОСОБА_1 посилався суд в оскаржуваному рішенні. Щодо обслуговування ліфтів у будинку та посилання відповідача ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.01.2014 року у справі №910/7104/14, як доказ обставини, що у будинку по АДРЕСА_1 не обслуговувались ліфти, то такі посилання апелянта на рішення суду не доводить факт неналежного обслуговування ліфтів.

Вказує, що рішенням Господарського суду м. Києва у справі №910/7104/14, яке набрало законної сили, були встановлені обставини, що ліфти у будинку по АДРЕСА_1 обслуговувало TOB Прем`єр ліфт , а після закінчення строку дії договору з ЮВ Прем`єр ліфт , ліфти у будинку обслуговувало інше підприємство. Не відповідає дійсності твердження скаржника, що у матеріалах справи відсутній акт приймання передачі будинку на обслуговування TОB Столичний комфорт . Також дана обставина встановлена судом при розгляді справи №761/46036/17. Крім того, ТОВ Столичний комфорт надало суду копії рахунків на оплату послуг та копії платіжних документів на оплату вартості спожитих житлово-комунальних послуг. Зазначає, що журнали обслуговування ліфтів та акти відключення електричної енергії у будинку не доводять факт ненадання послуг, надання неякісних послуг або надання послуг у неповному обсязі.

Звертає увагу суду на те, що якщо відповідач не погоджувався з розрахунками суми заборгованості, наведеними ТОВ Столичний комфорт в позовній заяві, то відповідач повинен був здійснити свій контррозрахунок та довести обґрунтованість такого розрахунку. Вказує, що скаржник не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин надання ТОВ Столичний комфорт неякісних житлово-комунальних послуг чи не надання зовсім таких послуг. Також є безпідставним посилання скаржника на ч. 1 ст. 612 ЦК України, а саме те, що ТОВ Столичний комфорт прострочило виконання своїх зобов`язань по договору від 04.09.2014 року. В матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що ТОВ Столичний комфорт не виконало свої зобов`язання по вказаному договору.

Крім того, у матеріалах справи на а.с. 6 міститься ухвала суду від 31.01 2017 року про повернення заяви ТОВ Столичний комфорт про видачу судового наказу з тих підстав, що у відносинах з позивача та відповідача вбачається спір, що свідчить про переривання позовної строку давності. Також ТОВ Столичний комфорт надало до суду копії платіжних доручень з яких вбачається переривання строку позовної давності. Щодо стягнення з відповідача пені, то суд правомірно керувався умовами договорів укладених між ТОВ Столичний комфорт та ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 98 970,70 грн., з яких: заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 49 833,15 грн., збитки від інфляції в сумі 8181,31 грн., 3% річних в сумі 1089,72 грн., пеня в сумі 39 866,52 грн.

Суд першої інстанції посилався на те, що ТОВ Столичний комфорт надавало мешканцям житлового будинку АДРЕСА_1 житлово-комунальні послуги, що слідує з договору про постачання теплової енергії, договору про вивіз твердих побутових відходів, договору на технічне обслуговування ліфтів, договору на постачання електричної енергії, договору постачання питної води. Доказів невідповідності здійснених нарахувань відповідач до суду не надав. Доказів надання позивачем послуг неналежної якості відповідач до суду також не надав. Тому суд першої інстанції не прийняв до уваги заперечення представника відповідача.

Виходячи з наявних у матеріалах справи, досліджених судом першої інстанції письмових доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду про наявність підстав для стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги на суму 49 833 грн. 15 коп., відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин у викладеній частині застосовані правильно.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01.07.2014 року (том 1 а.с. 9, 10).

Багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 був введений в експлуатацію 03.10.2011 року та переданий забудовником ТОВ Каштанове місто на баланс та обслуговування ТОВ Столичний комфорт , що підтверджується Актом прийому-передачі на баланс експлуатаційній організації додаткових витрат по будівництву житлового будинку у м. Києві (том 1 а.с. 11).

Вказаний житловий будинок перебував на балансі та обслуговуванні ТОВ Столичний комфорт з жовтня 2011 року по 01 травня 2017 року.

З 01 травня 2017 року будинок АДРЕСА_1 передано на баланс та обслуговування ОСББ Голден Парк .

Отже, ТОВ Столичний комфорт був балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 та обслуговуючою організацією, яка забезпечує мешканців будинку (споживачів) житлово-комунальними послугами, а власник квартири АДРЕСА_1 в цьому будинку - ОСОБА_1 є споживачем житлово-комунальних послуг.

З метою врегулювання цивільно-правових відносин, 04 вересня 2014 року між ТОВ Столичний комфорт та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір №6-160/К про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, предметом якого є надання зазначених послуг квартири АДРЕСА_1 , відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання надавати відповідні послуги, а відповідач взяв обов`язок сплачувати вартість отриманих послуг.

Крім того, 04 вересня 2014 року між ТОВ Столичний комфорт та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір №6-160/У від 04.09.2014 року про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Встановлено, що позивачем надавались послуги за період з 04.09.2014 року по 01.05.2017 року, однак їх вартість відповідачем сплачена не в повному обсязі.

Згідно з розрахунком заборгованості, доданим позивачем до позовної заяви, загальний розмір заборгованості відповідача за житлово-комунальні послуги станом на 01.05.2017 року становить суму 49 833 грн.15 коп.

Вказана сума заборгованості розрахована наступним чином: загальна сума нарахувань за період з вересня 2014 року по квітень 2017 року включно становить 90 173 грн. 34 коп., з них за утримання будинку та прибудинкової території - 35 983 грн. 01 коп., опалення - 37 041 грн. 04 коп., холодна вода та водовідведення - 10 385 грн. 45 коп., гаряча вода - 2014 грн. 34 коп., електроенергія за період з вересня 2014 року по грудень 2015 року - 4749 грн. 50 коп.

Загальна сума внесених відповідачем платежів за вказаний період становить 40 340 грн. 19 коп., відповідно сума заборгованості : 90 173 грн. 34 коп. - 40 340 грн. 19 коп. = 49 833 грн. 15 коп.

Встановлено, що факт надання ТОВ Столичний комфорт відповідачеві послуг з постачання питної води та водовідведення, підтверджується договором від 13.09.2007 р. №07681/5-08 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, на умовах якого товариство отримує послугу водопостачання від ПАТ АК Київводоканал та надає послуги відповідачу.

Факт надання ТОВ Столичний комфорт відповідачу послуг з постачання гарячої води та послуги з опалення, підтверджується договором від 20.03.2013 року №8242191 про постачання теплової енергії у гарячій воді, на умовах якого товариство отримує теплову енергію від ПАТ Київенерго та надає відповідачу послугу з гарячого водопостачання та послугу з опалення.

Факт надання ТОВ Столичний комфорт відповідачеві послуги з утримання будинку та прибудинкової території, підтверджується: договором від 01.07.2015 р. №206 на обслуговування ліфтів; договором від 15.11.2007 р. №41100 на постачання електричної енергії.

Частиною 4 статті 319 ЦК України визначено, що власність зобов`язує.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, власник майна повинен нести всі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1 , частина друга статті 3 , стаття 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

За визначенням, наданим у статті 1 цього Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги , відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Пунктом 1 ч.1 ст. 20 цього Закону визначено, що споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Відповідно до п. п. 4, 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затверджених постановою КМУ від 08 жовтня 1992 року № 572, власник житла та наймач квартири зобов`язаний за рахунок власних коштів оплачувати всі витрати, пов`язані з утриманням житлового будинку і закріпленої прибудинкової території. Власники та наймачі квартир зобов`язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку.

Враховуючи те, що відповідач, будучи власником квартири АДРЕСА_1 споживав послуги з утримання будинку та прибудинкової території, послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води за період з 04 вересня 2014 року по 01.05.2017 року, які надав позивач, як балансоутримувач цього будинку, однак відповідач здійснював їх оплату не у повному обсязі, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за оплату вказаних послуг на суму 49 833 грн. 15 коп.

Доводи апеляційної скарги відповідача про ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, колегія суддів відхиляє, оскільки належних та допустимих доказів зазначених обставин відповідачем суду не надано, про що також зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про житлово-комунальні послуги № 1875-ІV від 24.06.2004 року ( в редакції станом на час виникнення заборгованості), у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з`явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором.

Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Відповідних актів-претензій відповідачем до матеріалів справи не надано.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що відповідач не мав права надавати позивачу послуги з централізованого опалення та постачання холодної води, гарячої води, послуг з водовідведення, колегія суддів також відхиляє, враховуючи наступне.

Так, положеннями статті 19 Закону Про житлово-комунальні послуги у редакції чинній на час виникнення даних правовідносин передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Судом було встановлено, що ТОВ Столичний комфорт у спірний період було балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 .

Із матеріалів справи вбачається, що TOB Столичний комфорт на виконання вимог частини шостої статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги та згідно умов укладеного з ПАТ АК Київводоканалу договору від 13.09.2007 року № 07681/5-08 На постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі , було споживачем послуг з постачання холодної води та водовідведення, виробником/виконавцем яких було ПАТ АК Київводоканалу , та надавало ці послуги внутрішньо будинковими мережами мешканцям будинку АДРЕСА_1 , зокрема позивачу.

Також ТОВ Столичний комфорт , на умовах укладеного з ПАТ Київенерго договору від 20.03.2013 року №8242191 На постачання теплової енергії у гарячій воді , було споживачем послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, виробником/виконавцем яких було ПАТ Київенерго , та надавало ці послуги внутрішньо будинковими мережами мешканцям будинку АДРЕСА_1 , зокрема позивачу.

Враховуючи зазначене, ТОВ Столичний комфорт на законних підставах надавало послуги позивачу, якими останній користувався та певний період сплачував їх вартість.

Докази та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанцій та спростовуються встановленими судом обставинами, додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції у частині стягнення заборгованості в сумі 49 833 грн. 15 коп. є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду.

Разом з тим, відхиляючи доводи відповідача щодо наявності підстав для застосування позовної давності, суд першої інстанції помилково виходив з того, що оплатами послуг у жовтні та липні 2016 року відповідачем було здійснено дії, які свідчать про визнання заборгованості та переривають позовну давність, у зв`язку з чим вона не підлягає застосуванню.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 14 грудня 2017 року, посилаючись на виникнення у відповідача заборгованості за період з вересня 2014 року по квітень 2017 року включно.

Однак, як вбачається з наданого позивачем розрахунку , заборгованість, що виникла станом на 01 жовтня 2015 року у сумі 11 661 грн. 17 коп. у повному обсязі була погашена відповідачем шляхом внесення платежу у жовтні 2015 року на загальну суму 12 087 грн. 09 коп.

Таким чином, наступна заборгованість, яка виникла станом на 01 листопада 2015 року, включала лише частину несплаченого платежу за жовтень 2015 року у розмірі 1962 грн. 38 коп. Отже, фактично сума заборгованості, яка пред`явлена позивачем до стягнення, виникла за період з 01 листопада 2015 року по 30 квітня 2017 року, та заявлена позивачем до стягнення у межах трирічного строку позовної давності.

Відтак, підстав для застосування позовної давності до суми основної заборгованості не вбачається, і заява відповідача в цій частині є необґрунтованою з викладених підстав.

Однак, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції в сумі 8181 грн. 31 грн., 3% річних в сумі 1089 грн. 72 коп., пені в сумі 39 866 грн. 52 коп., суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги заяву відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки збитки від інфляції та 3% річних нараховані в тому числі на суму платежів, які були сплачені відповідачем несвоєчасно, за період вересень - грудень 2014 року, отже, вказані вимоги заявлені з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України . Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена ч.2 ст. 625 ЦК України .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, у липні 2016 року відповідачем було у повному обсязі сплачено платіж - 1783 грн. 18 коп., що нарахований як оплата за надані житлово-комунальні послуги за червень 2016 року у розмірі 1783 грн. 18 коп.

У жовтні 2016 року відповідачем сплачено суму у розмірі 1400 грн., яка не перевищує суму нарахування ні за вересень 2016 року, ні за жовтень 2016 року.

Оскільки заборгованість за 2014 рік відповідач сплатив у повному обсязі ще в жовтні 2015 року, і непогашеними залишились лише нарахування 3% річних - 38 грн. 14 коп. та збитки від інфляції - 377 грн. 38 коп., то на думку колегії суддів, відсутні підстави вважати, що здійснюючи погашення поточних платежів у 2016 році, відповідач вчинив дію, що свідчить про визнання ним свого боргу у вигляді 3% річних та збитків від інфляції, нарахованих на несвоєчасно сплачені платежі за 2014 рік.

Таким чином, заява відповідача ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності у цій частині є обгрунтованою, тому позовні вимоги про стягнення 3% річних, нарахованих на суму несвоєчасно сплачених платежів за період вересень - грудень 2014 року, в сумі 38 грн. 14 коп., а також збитків від інфляції за вказаний період на суму 377 грн. 38 коп., - задоволенню не підлягають.

Отже, загальна сума 3% річних, нарахована на суму несвоєчасно внесених платежів за період з 01 січня 2015 року по 30 квітня 2017 року становить : 1089 грн. 72 коп. - 38 грн. 14 коп. = 1051 грн. 58 коп. Загальна сума збитків від інфляції в межах трирічного строку позовної давності становить : 8181 грн. 31 грн. - 377 грн. 38 коп. = 7803 грн. 93 коп.

Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано не прийнято до уваги заяву відповідача про застосування спеціальної позовної давності до пені.

Відповідно до п. 4.2 договору №6-160/К від 04.09.2014 року Про надання послуг з утримання будинку і прибудинкової території споживач зобов`язаний у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановленому законом та договором розмірі.

Пунктом 3.6. договору №6-160/К від 04.09.2014 року Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що за порушення відповідачем (споживачем) встановлених договором строків на оплату спожитих комунальних послуг, зі споживача підлягають стягненню інфляційні втрати, 3% річних та пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день заборгованості, від суми боргу до дня погашення заборгованості.

Відповідно до п. 4.1.2. договору №6-160/У від 04.09.2014 року Про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території , споживач несе відповідальність за несвоєчасне внесення платежів за спожиті послуги - шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу з дня виникнення боргу та по день сплати боргу.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Разом з тим, укладені між сторонами договори №6-160/У від 04.09.2014 року Про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території , Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення не містять спеціально обумовлених домовленостей про збільшення спеціального строку позовної давності, визначеного ч. 2 ст. 259 ЦК України для пені.

Таким чином, виходячи із розрахунку пені, наданого позивачем, враховуючи надані позивачем вихідні дані - суми заборгованості, що не були спростовані відповідачем, облікової ставки НБУ та кількість днів прострочення ( а.с. 219 -220, т.1), колегією суддів розраховано, що за період один рік до дня звернення до суду з даним позовом, відповідно до ч. 2 ст. 259 ЦК України, тобто з 15 грудня 2016 року по 14 грудня 2017 року, загальна сума пені, нарахованої на суму несплаченої заборгованості, становить 12 124 грн. 57 коп.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача у цій частині, а тому оскаржуване рішення слід змінити в частині розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, зменшивши його до суми 12 124 грн. 57 коп.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для зміни оскаржуваного рішення в частині суми збитків від інфляції, 3% річних, пені та загальної суми заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Столичний комфорт , а саме : заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 49 833 грн. 15 коп., збитки від інфляції в сумі 7803 грн. 93 коп., 3% річних в сумі 1051 грн. 58 коп., пеня - 12 124 грн. 57 коп., а всього до стягнення підлягає 70 813 грн. 23 коп.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з вимогами ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони понесли наступні судові витрати: позивачем було сплачено при подачі позову до суду 1600 грн. судового збору; у відзиві на апеляційну скаргу просить також стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 6400 грн. На підтвердження розміру витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 04.09.2020 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням Дерев`янчук, Макаренко та Партнери та ТОВ Столичний комфорт , акт виконаних робіт від 10 вересня 2020 року, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг на стадії апеляційного провадження становить 6400 грн.

При цьому суд також враховує, що заява про стягнення витрат на правничу допомогу, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, була надіслана позивачем відповідачу 10.09.2020 року, однак заперечень на вказану заяву з боку відповідача не надходило.

Відповідачем за подання апеляційної скарги було сплачено 2400 грн. судового збору.

Таким чином, враховуючи принцип пропорційності, визначений ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. З позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати пропорційно сумі вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.

Отже, розмір судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить : 1600 грн. + 6400 грн. = 8000 грн.; 8000 грн. х 71,5 % = 5720 грн.

Розмір судових витрат, що підлягають стягненню з позивача на користь відповідача у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги : 2400 грн. х 28,5% = 684 грн.

Керуючись ст.ст. 268 , 367 , 368 , 374 - 37 6, 381-383 ЦПК України , суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16 липня 2020 року - змінити в частині розміру заборгованості , що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Столичний комфорт , та у частині розподілу судових витрат , у зв`язку з чим резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Столичний комфорт до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Столичний комфорт , код ЄДРПОУ 33833708, місцезнаходження: м. Київ, вул. Верховинна, 27, заборгованість в сумі 70 813 грн. (сімдесят тисяч вісімсот тринадцять гривень) 23 коп . з яких: заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 49 833 грн. 15 коп., збитки від інфляції в сумі 7803 грн. 93 коп., 3% річних в сумі 1051 грн. 58 коп. , пеня в сумі 12 124 грн. 57 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Столичний комфорт судові витрати у розмірі 5720грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Столичний комфорт на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 684грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Немировська О.В.

Чобіток А.О.

Дата ухвалення рішення30.12.2020
Оприлюднено04.01.2021

Судовий реєстр по справі —761/46025/18

Окрема думка від 25.01.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ступак Ольга В`ячеславівна

Ухвала від 25.01.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ступак Ольга В`ячеславівна

Постанова від 25.01.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ступак Ольга В`ячеславівна

Ухвала від 20.10.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ступак Ольга В`ячеславівна

Ухвала від 24.05.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ступак Ольга В`ячеславівна

Постанова від 21.04.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Олійник Василь Іванович

Ухвала від 01.04.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Олійник Василь Іванович

Постанова від 17.03.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Жданова Валентина Сергіївна

Ухвала від 09.03.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Жданова Валентина Сергіївна

Ухвала від 22.02.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Олійник Алла Сергіївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні