Постанова

від 30.12.2020 по справі 349/1865/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 349/1865/19

Провадження № 22-ц/4808/1462/20

Головуючий у 1 інстанції Лошак О. О.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючої (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадженняапеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю НАСВІТ на рішення Рогатинського районного суду в складі судді Лошак О.О., ухвалене 02 листопада 2020 року в м. Рогатині Івано-Франківської області, повний текст якого виготовлено 02 листопада 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю НАСВІТ про стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, вимоги якого змінив в листопаді 2019 року, до Асоціації Термальні води України про стягнення коштів.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 18 серпня 2019 року ним на сайті www.kosino.com.ua заброньовано та здійснено повну оплату двох номерів на 24-25 серпня в готелі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для сімейного відпочинку вартістю 14 600,00 грн та 15 200,00 грн. Проте при поселенні виявилось, що термальні басейни та аквапарк на території готелю переповнені, оскільки їх відвідують всі бажаючі за окрему плату. Тому позивач звернувся до адміністрації про невідповідність умов проживання та відпочинку. Однак за рекомендацією працівників готелю він з сім`єю виселились з готелю тільки на наступний день до 12 години, одночасно подавши заяву про повернення коштів за невикористану послугу. Натомість на неодноразові звернення про повернення коштів за бронювання номерів на 25 серпня 2019 року в добровільному порядку кошти не компенсовані. Посилаючись на своє право в будь-який час розірвати договір про надання готельних послуг та повернення проведеної оплати, просив стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти в розмірі 14 600,00 грн.

Ухвалою Рогатинського районного суду від 12 лютого 2020 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та замінено первісного відповідача - асоціацію Термальні води України належним відповідачем - ТОВ НАСВІТ .

Рішенням Рогатинського районного суду від 02 листопада 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ НАСВІТ на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти за бронювання готелю в сумі 14 600,00 грн. Також стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що право позивача на розірвання договору у будь-який час безпосередньо передбачено Правилами користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затвердженими наказом Державної туристичної адміністрації України №19 від 16 березня 2004 року. Оскільки ОСОБА_1 не скористався готельними послугами 25 серпня 2019 року, сплачені ним грошові кошти повинні бути повернуті відповідачем.

Не погодившись з рішенням суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, представник ТОВ НАСВІТ адвокат Гусак С.М. подав апеляційну скаргу.

Зазначає, що ОСОБА_1 не подано жодних письмових доказів в обґрунтування позову, заявленого до ТОВ НАСВІТ , зокрема документів, передбачених законодавством на підтвердження факту оплати коштів саме відповідачу. Натомість позивач не знав, кому проводив оплату за готель, оскільки первісно позов заявлений до Асоціації Термальні води України , яка не є суб`єктом господарювання. Тобто жодних платежів на користь відповідача він не здійснював, а товариство послуг не надавало. Аналогічно він не звертався з вимогою до ТОВ про повернення коштів. Довідки з АТ КБ Приват Банк та з Державного реєстру речових прав, на думку апелянта, не містять інформацію щодо предмета доказування. Аналогічно судом не досліджено наданих позивачем квитанцій на предмет особи отримувача коштів. Висновки суду грунтуються на припущеннях щодо наявності майна за відповідною адресою та не підтверджують отримання коштів саме відповідачем. А тому просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

28 грудня 2020 року він надіслав на електронну адресу апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки не отримав копії апеляційної скарг та судових повісток. Разом з тим як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 на зазначену поштову адресу надсилались копії ухвали від 04 грудня 2020 року про відкриття провадження у справі та апеляційної скарги, а також копія ухвали від 17 грудня 2020 року про призначення судового розгляду (а. с. 140,142). Враховуючи відсутність даних про вручення кореспонденції для надання йому можливості ознайомитись з апеляційною скаргою 28 грудня 2020 року на електронну адресу вказану в клопотанні судом повторно направлена копія апеляційної скарги. Беручи до уваги, що розгляд справи в силу частини 13 статті 7 ЦПК України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно клопотання про відкладення судового розгляду не підлягає до задоволення.

Перевіривши законність рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з огляду на таке.

Згідно частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду відповідає.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 18 серпня 2019 року ОСОБА_1 на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 забронював на 24-25 серпня 2019 два номери в готелі ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) та здійснив оплату послуг у загальному розмірі 29 260,00 гривень (а.с. 11).

Як вбачається з матеріалів позовної заяви і не спростовується жодними належними доказами відповідачем 25 серпня до 12-00 години позивач з сім`єю покинув готель та просив адміністрацію повернути кошти за невикористану послугу. 11 вересня 2019 року останнім направлено лист на електронну адресу готелю з вимогою щодо повернення коштів за невикористану добу в готелі у двох номерах вартістю 7030,00 грн та 7600,00 грн (а.с. 12-15).

Відповідно до частини 1 статті 626, статті 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зі змісту статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

За статтею 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

В силу статей 651, 653 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтею 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Згідно частини 5 статті 22 Закону України Про туризм договір на готельне обслуговування укладається як шляхом укладення письмового договору, так і шляхом прийняття готелем заявки на бронювання за допомогою поштового, телеграфного чи іншого зв`язку, що дозволяє достовірно встановити особу, від якої надходить заявка.

Відповідно до п.п. 3.1. Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації України № 19 від 16 березня 2004 року (далі - Правила) передбачено, що готель має право укладати договір з замовником (споживачем) на бронювання номерів (місць) шляхом підписання його двома сторонами, а також шляхом прийняття заявки на бронювання за допомогою поштового, телефонного або іншого зв`язку (засобів електронної пошти, включаючи факсимільну), який дозволяє достовірно встановити належність заявки споживачу або замовнику. Договір вважається укладеним тільки в разі письмового акцепту готелем направленої йому заявки на бронювання та досягнення сторонами згоди в обумовленій формі щодо всіх істотних умов.

Пунктом 4.2. Правил передбачено , що споживач має право розірвати договір про надання готельних послуг у будь-який час за умови оплати фактично наданих готелем послуг. Порядок розірвання договору на надання готельних послуг з замовником визначається договором та чинним законодавством.

За положеннями статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

З огляду на вищенаведене чеки терміналу, подані позивачем, свідчать про переказ ним 18 серпня 2019 року коштів в розмірі 29 260,00 грн.

Факт укладення між сторонами договору та оплати вартості послуг готелю підтверджується також наданою на вимогу суду довідкою АТ КБ Приватбанк від 19 серпня 2020 року про здійснення ОСОБА_1 18 серпня 2019 року переказу грошових коштів в сумі 15 200,00 та 14 060,00 грн на покупка отель: kosino.com.ua , власником терміналу вказано готель kosino.com.ua (а.с. 11, 114).

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ТОВ НАСВІТ належить оздоровчо-рекреаційний комплекс в АДРЕСА_1 , в складі якого наявні готельно-оздоровчі корпуси (а.с.48-54). Більше того з інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ТОВ НАСВІТ (місцезнаходження якого Закарпатська обл., Берегівський р-н, село Косонь, УРОЧИЩЕ, будинок 1) забезпечує діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування.

Відповідно цим спростовується посилання апелянта на те, що між ТОВ НАСВІТ та позивачем не виникло жодних правовідносин і коштів він не отримував.

За правилами частини першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Аналіз аргументів апеляційної скарги свідчить про те, що оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, представник відповідача посилався на відсутність доказів оплати позивачем грошових коштів за бронювання готельних номерів на користь ТОВ НАСВІТ . Разом з тим факт переказу коштів встановлений судом першої інстанції на підставі належних доказів та не спростований представником апелянта.

Оскільки судом першої інстанції досліджено надані сторонами докази та на підставі них встановлені обставини справи, які не заперечуються апелянтом, при цьому правильно застосовано норми матеріального права у вказаних правовідносинах, виходячи з меж розгляду справи апеляційним судом, підстави для задоволення апеляційної скарги з мотивів, зазначених у ній, відсутні.

Враховуючи, що під час розгляду справи не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, суд апеляційної інстанції також не знаходить підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України рішення суду належить залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа відноситься до малозначних в силу закону. Отже, ухвалене в ній рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю НАСВІТ залишити без задоволення, а рішення Рогатинського районного суду від 02 листопада 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуюча Г.П. Мелінишин

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин

Повний текст постанови виготовлено 30 грудня 2020 року