Рішення

від 21.12.2020 по справі 946/7572/20

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 946/7572/20

Провадження № 2/946/3384/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Присакар О.Я.,

за участю: секретаря судового засідання - Аубекерової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

24.11.2020 року позивач звернувся до суду з позовними вимогами, якими просить:

- визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на: 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,00 га, що розташована на території Каланчацької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області; земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 3,84 га, що розташована на території Каланчацької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області; земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,3794 га, що розташована на території Каланчацької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки - 5122081300:01:001:0255; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,00 га, що розташована на території Каланчацької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області; земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 3,8399 га, що розташована на території Каланчацької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки - 5122081300:01:002:0353;

- визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право постійного користування на: земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства площею 1,00 га, розташованою на території Каланчацької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області; земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства площею 1,00 га, розташованою на території Каланчацької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Веліксар Т.І. №558/02-14 від 12.11.2020 року, позивачу було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, якою підтримав позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав та не заперечує проти їх задоволення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

На підставі письмових заяв усіх сторін по справі суд ухвалює рішення за відсутності сторін про задоволення позову за наявності законних підстав, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3, ст. 200 ЦПК України - за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 належить:

- 1/2 частина житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 30 січня 2002 року та свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори 17 липня 2007 року та зареєстрованого в реєстрі № 3-1974;

- земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 1,00 га, що розташована на території Каланчацької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №454638 виданого Ізмаїльською районною державною адміністрацією 28.03.2003 року;

- земельна ділянка для ведення фермерського господарства (селянського (фермерського) господарства) площею 3,84 га, що розташована на території Каланчацької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 464291 виданого Ізмаїльською районною радою народних депутатів 01.11.2001 року;

- земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,3794 га, що розташована на території Каланчацької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки - 5122081300:01:001:0255, на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ЯИ №616045 виданого Ізмаїльською районною державною адміністрацією 01.02.2010 року.

Крім того, ОСОБА_3 належить також право постійного користування земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства (раніше - для ведення особистого підсобного господарства) площею 1,00 га, розташованою на території Каланчацької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, яка належала померлій на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ОД №018559, виданого Каланчацькою сільською радою Ізмаїльського району Одеської області 15.10.2001 року.

Згідно до ст. 1216 ЦК України - спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 28.01.2020 року (а.с. 9), ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_3 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на вищевказане спадкове майно.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України - у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) № 62310404 від 03.11.2020 року, наданої приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Веліксар Т.І., інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 - відсутня.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_3 являються:

- син ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 10.08.1985 року Каланчацькою сільською радою Ізмаїльського району Одеської області;

- син ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 02.07.1979 року Каланчацькою сільською радою Ізмаїльського району Одеської області;

- чоловік ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , виданим повторно 31.10.2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції м. Одеси.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України - для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України - спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В судовому засіданні встановлено, що згідно довідки Каланчацької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №572 від 18 вересня 2020 року ОСОБА_3 на час своєї смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Спільно з нею були зареєстровані та проживали ОСОБА_1 , та чоловік померлої - ОСОБА_4 , і таким чином прийняли спадщину. Окрім цього, спільно зі спадкодавцем також був зареєстрований та проживав син померлої - ОСОБА_2 , який як на час прийняття спадщини так і на теперішній час відмовляється від прийняття спадщини.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 20.03.2020 року (а.с. 10), ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_4 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на вищевказане спадкове майно, до якої входить зокрема:

- земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 1,00 га, що розташована на території Каланчацької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, що належала померлому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №454637 виданого Ізмаїльською районною державною адміністрацією 28.03.2003 року;

- земельна ділянка для ведення фермерського господарства площею 3,8399 га (площа земельної ділянки наведена згідно відомостей Державного земельного кадастру), що розташована на території Каланчацької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки - 5122081300:01:002:0353, що належала померлому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ОД № 019439 виданого Ізмаїльською районною державною адміністрацією 08.12.2003 року;

- право постійного користування земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства (раніше - для ведення особистого підсобного господарства) площею 1,00 га, розташованою на території Каланчацької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, яка належала померлому на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ОД №018558, виданого Каланчацькою сільською радою Ізмаїльського району Одеської області 15.10.2001 року, а також спадкове майно, яке він прийняв після смерті дружини - ОСОБА_3 , однак не встиг оформити.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) № 62310509 від 03.11.2020 року, наданої приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Веліксар Т.І., інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 - відсутня.

Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_4 являються:

- син ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 10.08.1985 року Каланчацькою сільською радою Ізмаїльського району Одеської області;

- син ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 02.07.1979 року Каланчацькою сільською радою Ізмаїльського району Одеської області.

В судовому засіданні встановлено, що згідно довідки Каланчацької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №573 від 18 вересня 2020 року ОСОБА_4 на час своєї смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Спільно з ним був зареєстрований та проживав ОСОБА_1 , і таким чином прийняв спадщину. Окрім цього, спільно зі спадкодавцем також був зареєстрований та проживав син померлого - ОСОБА_2 , який як на час прийняття спадщини так і на теперішній час відмовляється від прийняття спадщини.

Письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Веліксар Т.І. №558/02-14 від 12.11.2020 року, позивачу було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Щодо визнання у порядку спадкування за спадкоємцем права постійного користування на земельні ділянки надані спадкодавцям для ведення особистого підсобного господарства слід зазначити наступне.

Земельним кодексом України в редакції станом на момент отримання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Державних актів на право постійного користування землею, був закріплений такий вид використання земель як землі для ведення особистого підсобного господарства. Водночас, Земельним кодексом України від 25.10.2001 року такого виду використання як ведення особистого підсобного господарства у межах категорії землі сільськогосподарського призначення не передбачено, а передбачено передачу земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства . Земельним кодексом України 1990 року для позначення господарської діяльності громадян із виробництва сільськогосподарської продукції для задоволення власних потреб вживав термін особисте підсобне господарство . Тотожність понять особисте селянське господарство та особисте підсобне господарство була підтверджена ЗУ Про особисте селянське господарство (ч.6 ст. 5). Таким чином, положення щодо земель для ведення особистого селянського господарства сьогодні поширюється на землі, надані свого часу для ведення особистого підсобного господарства.

Крім того, Державним комітетом України по земельних ресурсах у листі № 14-22-4/2080 від 05.04.2002 р. Щодо тотожності термінів особисте підсобне господарство та особисте селянське господарство було зазначено, що поняття особисте підсобне господарство (ст. 56 ЗК України від 18.12.90 р. № 561-ХІІ) та особисте селянське господарство (ст. 33 ЗК України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ) за змістом тотожні.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц виснувала щодо таких проблем: 1) чи переходить право постійного користування земельною ділянкою до селянського (фермерського) господарства від його засновника? 2) чи можливо успадкувати право постійного користування земельною ділянкою, а також вказане господарство (права його засновника, члена)?

У зв`язку з цим, суд приймає до уваги на наступні висновки Великої Палати Верховного Суду, що мають значення при розгляді цієї справи:

«… 24. 1 січня 2002 року набрав чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року, згідно з частиною першою статті 92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року. Фермерські господарства та фізичні особи до вказаного переліку не належали. Але у пункті 6 розділу Х Перехідні положення зазначеного кодексу було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду її строк мав визначатися відповідно до закону.

25. 22 вересня 2005 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України від 25 жовтня 2001 року щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, оскільки використання у ній терміна набувають (який означає ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь ) вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).

26. Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України від 25 жовтня 2001 року не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (див. аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц (реєстровий номер 85174518))…

… 34. У постанові від 5 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з передбачених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року підстав, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, є такими, що порушують це право.

35. Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

36. Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини…

… 51.1. Право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки…

… 59. Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки…

… 61. Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.» .

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв`язку з чим задовольняє позов.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, ст.ст. 16, 316, 328, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1225, 1261, 1268, 1270 ЦК України, суд, --

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на:

- 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,00 га, що розташована на території Каланчацької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 №454638 виданий Ізмаїльською районною державною адміністрацією 28.03.2003 року);

- земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 3,84 га, що розташована на території Каланчацької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 464291 виданий Ізмаїльською районною радою народних депутатів 01.11.2001 року);

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,3794 га, що розташована на території Каланчацької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки - 5122081300:01:001:0255 (Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯИ №616045 виданий Ізмаїльською районною державною адміністрацією 01.02.2010 року);

- земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,00 га, що розташована на території Каланчацької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 №454637 виданий Ізмаїльською районною державною адміністрацією 28.03.2003 року);

- земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 3,8399 га, що розташована на території Каланчацької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки - 5122081300:01:002:0353 (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД № 019439 виданий Ізмаїльською районною державною адміністрацією 08.12.2003 року).

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право постійного користування на:

- земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства площею 1,00 га, розташованою на території Каланчацької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ОД №018559, виданий Каланчацькою сільською радою Ізмаїльського району Одеської області 15.10.2001 року;

- земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства площею 1,00 га, розташованою на території Каланчацької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, (Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ОД №018558, виданий Каланчацькою сільською радою Ізмаїльського району Одеської області 15.10.2001 року).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 30.12.2020 року.

Суддя: О.Я.Присакар