Рішення
від 24.11.2020 по справі 509/284/20
ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/284/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року смт. Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.,

при секретарі Сірман Г.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Муки А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Овідіополь в порядку спрощеного провадження за участю сторін цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання,-

ВСТАНОВИВ:

20.01.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дочку ОСОБА_3 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 досягла повноліття. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26.10.2006 року шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу позивач разом з дочкою ОСОБА_4 проживає в будинку своєї матері в смт Овідіополь Одеської області.

З 2006 року позивач самостійно виховувала спільну з відповідачем дитину. Батько дитини ОСОБА_2 за 13 років окремого проживання від дитини жодного разу не приїхав до дочки та не поцікавився її долею: де вона живе, як живе, що їсть, в що одягається, де і як вчиться; відповідач не цікавився станом її здоров`я і ніколи не надав дитині коштів на лікування та навчання. Дитина зросла до свого повноліття без батьківської турботи та поза увагою батька.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 листопада 2012 року по справі №1521/4682/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23.01.2013 року, стягнуто з відповідача на користь позивача на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн. щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 жовтня 2012 року до повноліття дитини та стягнуто додаткові витрати на дитину в розмірі 100 грн. щомісячно, починаючи з 02 жовтня 2012 року до повноліття дитини.

Аліменти на утримання дитини в розмірі 600 гривень та додаткові витрати на дитину в розмірі 100 гривень сплачувались відповідачем до досягнення дитиною 17-річного віку.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 08.02.2019 року у справі №509/3740/18 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини, змінено розмір аліментів на дитину, що стягувались з відповідача на користь позивача за рішенням Овідіопольського районного суду від 12 листопада 2012 року у цивільній справі №1521/4682/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, про зобов`язання вчинити певні дії, про стягнення додаткових витрат на дитину, та вирішено стягувати з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 2 500 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, з часу набрання чинності рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 лютого 2019 року відповідач не надавав для дитини аліменти в розмірі 2 500 гривень, а натомість надсилав з запізненнями мінімальний розмір аліментів, тобто 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У 2019 році дочка сторін вступила на навчання на факультет Міжнародні відносини до Вищої Школи Внутрішньої Безпеки (м. Лодзь, Польща) (далі - Вища школа або ВНЗ) при Міжрегіональній академії управління персоналом (м. Київ) (далі - Академія) за програмою подвійного диплому, форма навчання: заочна; рівень освіти: бакалавр.

Згідно укладеного Контракту від 19 серпня 2019 року (а.с.49-52) вартість навчання дочки:

- у Вищій Школі Внутрішньої Безпеки (м. Лодзь, Польща) становить 300 (триста) євро за рік;

- в Академії - становить 10 000 гривень на рік.

Строк навчання становить 4 роки 6 місяців.

Середньомісячна вартість навчання дочки:

- у Вищій Школі Внутрішньої Безпеки (м. Лодзь, Польща) становить: 300 (євро) : 12 (міс.) = 25 (євро), що по курсу НБУ на день подання позову до суду становить: 25 * 26,422 = 660,55 (грн.);

- в Академії: 10 000: 12 = 833,33 грн.

Загальна середньомісячна вартість навчання дочки сторін за Контрактом від 19.08.2019 року складає 1 493,88 грн., виходячи з розрахунку: 660,55 + 833,33 (грн.) = 1493,88 (грн.).

З часу вступу на навчання до ВНЗ дочка ОСОБА_4 потребує кошти для придбання продуктів харчування, ліків та лікування, одягу, взуття, приладдя для навчання, товарів повсякденного вжитку, сплати вартості комунальних послуг, а також для сплати навчання за Контрактом від 19.08.2019 року, сплати проїзду до ВНЗ з м.Одеси до м.Київ (та в зворотному напрямку) в період двох сесій (30 днів), сплати оренди житлового приміщення в м. Київ на період 2 сесій на кожний учбовий рік.

Відповідачу відомо, що дочка навчається в ВНЗ в м. Київ, з липня 2019 року, однак з часу сплати коштів за навчання в період з 2019-2020 навчальний рік, батько дитини не надав доньці коштів для сплати послуг за навчання в Вищому навчальному закладі.

У 2008 році лікарями Овідіопольської центральної районної лікарні дочці сторін - ОСОБА_3 був встановлений діагноз: хронічний пієлонефрит, дисметаболічна нефропатія. З цього періоду дочка постійно потребує систематичного медикаментозного лікування а також санаторно-курортного лікування в санаторіях нефрологічного профілю, що супроводжується великими витратами на медичне обстеження, придбання ліків та лікування. Також в вересні 2016 року лікарями Одеської обласної дитячої клінічної лікарні, дочці ОСОБА_4 був встановлений діагноз: маляційна кіста правої потиличної частки, вегето-судинна дистонія, судинна недостатність в ВББ вертеброгенного генезу. В результаті цього, з вересня 2016 року до свого повноліття дитина систематично проходила обстеження та лікування в Одеській обласній дитячій клінічній лікарні. За призначенням лікарів Одеської обласної дитячої клінічної лікарні обстеження головного мозку дочки, стану судин та їх лікування потрібно проводити кожних 6 місяців, тобто 2 рази на рік. Крім платних обстежень, лікарями було призначено безліч медичних препаратів, ліків, курсів вітамінотерапії та масажів.

Позивач зазначила, що протягом 13 років дочка ОСОБА_4 проживає разом з нею в будинку матері позивача в смт. Овідіополь. Дочка є студенткою вищого навчального закладу, весь свій час витрачає на навчання, і отримує незначний періодичний дохід в розмірі 1 083 грн., а тому її матеріальний стан залежить від матеріального стану позивача. Розмір коштів, які витрачаються на дочку, в грошовому еквіваленті складають 1/3 частину доходів позивача, оскільки свої доходи позивач витрачає на трьох осіб: на себе, на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на свою матір.

Так, починаючи з 02.03.2018 року позивач здійснює постійний догляд за своєю матір`ю ОСОБА_5 ,, 1941 року народження, яка інвалідом загального захворювання довічно. Позивачу нараховують мінімальну заробітну плату, а також сплачують соціальну компенсацію в розмірі 210,20 гривень на місяць та вона підробляє неофіційно. Отримуючи пенсію в розмірі 2 000,00 гривень на місяць, матір позивача - ОСОБА_5 потребує матеріальної допомоги з боку позивача на медичне обстеження, стаціонарне лікування та на придбання ліків, що впливає на матеріальний стан позивача та на матеріальний стан дочки ОСОБА_4 .

Крім того, істотною частиною витрат позивача є щомісячні витрати на комунальні послуги в розмірі до 1 600 грн., які надані їй з дочкою за адресою: АДРЕСА_1 , та витрати на комунальні послуги в розмірі 800 гривень, які надані в Ѕ частині квартири АДРЕСА_2 , що належить позивачу за результатами розподілу майна подружжя після розірвання шлюбу між відповідачем та позивачем.

Позивач вказує на обставину, що має істотне значення по даній справі, оскільки впливає на погіршення матеріального стану позивача та дочки ОСОБА_4 , і полягає в тому, що в 2015 році без згоди позивача на укладення правочину, відповідач порушив право їх малолітньої дитини на житло, не забезпечивши дитину іншим житлом, коли без дозволу органу опіки та піклування продав Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 , право користування на яку мала малолітня дочка сторін, позбавивши дитину права на житло.

Внаслідок продажу відповідачем Ѕ частини зазначеної квартири чужій людині створено перешкоди позивачу та дочці для проживання в даній квартирі в зв`язку з проживанням там чужої особи.

При цьому виділення в натурі 1/2 частини квартири неможливе, оскільки загальна площа 47,9 кв.м та житлова площа 28,1 кв.м., не дозволяє виділення двом сім`ям окремих незалежних часток житла; здавати в оренду Ѕ частину квартири є неможливим, оскільки разом з чужою людиною ніхто в одній квартирі проживати не бажає; продаж своєї Ѕ частини квартири є для позивача неможливим, оскільки 1/2 частина квартири стала частиною квартири з загальним входом, загальним коридором, кухнею та санвузлом із співвласницею - чужою людиною. Зазначена обставина, що була створена відповідачем, погіршує матеріальний стан позивача і дочки ОСОБА_4 , оскільки з часу продажу відповідачем Ѕ частини квартири позивач несе лише збитки у вигляді сплати коштів за комунальні послуги за Ѕ частину квартири, якими вона не користується.

У позовній заяві позивач зазначила, що відповідач проживає в 4-кімнатній квартирі, в АДРЕСА_3 , загальною площею 72,5 кв.м., житловою площею 44,2 кв.м, яку він придбав 31.10.2013 року, та оформив право власності на свою дружину ОСОБА_6 .

З 2002 року відповідач систематично займається підприємницькою діяльністю, що пов`язана з ремонтом та перепродажем автомобілів, які ввозяться на територію України із-за кордону. У власності відповідача є декілька гаражів, які переобладнано ним в майстерні для ремонту, технічного обслуговування та фарбування автомобілів. Гаражі розташовані в м. Миргород по вул. Заливній в гаражному кооперативі Автомобіліст . В час, вільний від основного виду діяльності, що пов`язаний з ремонтом автомобілів та їх реалізацією, відповідач надає послуги по перевезенню пасажирів. Відповідно до Витягу з Реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з 13.03.2007р. по 16.10.2015р. відповідач офіційно займався підприємницькою діяльністю, з КВЕД 49.32 - надання послуг таксі, яка пов`язана з перевезенням пасажирів. Зазначені види підприємницької діяльності приносять відповідачу постійний стабільний дохід, а також потребують доброго стану здоров`я відповідача, оскільки пов`язані з великою відповідальністю за збереження життя та здоров`я людей, а також ризиками на автошляхах.

Позивач вказує, що відповідач має ще одну дочку від іншого шлюбу - ОСОБА_7 , 2008 року народження, яка проживає в зазначеній 4-кімнатній квартирі, що належить відповідачу та його дружині ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності. Його друга дитина зростає при постійній батьківській турботі, харчується, одягається, навчається, лікується та відпочиває за рахунок коштів і батька, і матері.

Матір відповідача ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) є пенсіонеркою за віком і до недавнього часу отримувала пенсію в розмірі 5 581 гривню на місяць, а в даний час отримує пенсію в розмірі 7 549,67 гривень, а тому є всі підстави вважати, що вона не потребує сторонньої матеріальної допомоги від свого сина - відповідача у даній справі.

Позивач вказує, що на момент подання позову до суду вона є власником Ѕ частини вищезазначеної квартири АДРЕСА_2 та Ѕ частини гаража № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: м. Миргород Полтавської області, вул. Заливна, кооператив Автомобіліст .

Що стосується матеріального стану відповідача, позивач зазначає, що в період з 27.09.2013 року по теперішній час у власності відповідача налічувалось дев`ять об`єктів нерухомого майна, а саме:

1) земельна ділянка, площею 0,0121 га, кадастровий номер 5310900000:50:016:0078 з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , Дата державної реєстрації припинення права власності - 27.09.2013 року, форма власності - приватна, вид спільної власності - спільна сумісна;

2) земельна ділянка, площею 0,054 га, кадастровий номер 5310900000:50:016:0077 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; дата державної реєстрації припинення права власності - 27.09.2013 року, форма власності - приватна, вид спільної власності - спільна сумісна. Середня ринкова вартість земельної ділянки на час продажу складала 37 418грн., що по курсу НБУ (799,30 грн. за 100 дол. США) становило 4681,34 дол. США;

3) житловий будинок, загальною площею 112 кв.м, житловою площею 59 кв.м, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5310900000:50:016:0077 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,054 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 . Дата державної реєстрації припинення права власності - 27.09.2013 року, форма власності - приватна, вид спільної власності - спільна часткова, частка власності: 27/100. Середня ринкова вартість 27/100 частки будинку на день продажу складала 25 434 грн., що по курсу НБУ (799,30 грн. за 100 дол. США) становило 3182 дол. США;

4) двокімнатна квартира загальною площею 47,9 кв.м., житловою площею 28,1 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_5 . Дата державної реєстрації права власності - 03.06.2013 року. Дата державної реєстрації припинення права власності - 16.07.2015 року. Форма власності - приватна. Вид спільної власності - спільна часткова. Частка власності: Ѕ. Середня ринкова вартість Ѕ частини квартири, складала 11239,50 дол. США, що по курсу НБУ (2210,73 грн. за 100 дол. США) становило 248 474,99 грн. Мінімальна ринкова вартість Ѕ частини двокімнатної квартири на день продажу складала 9123, 03 дол. США, що по курсу НБУ (2210,73 грн. за 100 дол. США) становило 201 685,56 грн.;

5) гараж № НОМЕР_3 , розташований за адресою: АДРЕСА_6 . Дата державної реєстрації права власності - 28.12.2010 року. Дата державної реєстрації припинення права власності - 19.05.2011 року. Форма власності - приватна. Вид спільної власності - спільна часткова. Частка власності: 1/1. Середня ринкова вартість гаража на момент продажу, тобто станом на 19.05.2011 року, складала 26 000 грн.;

6) гараж № НОМЕР_2 , загальною площею 28 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 . Форма власності - приватна. Вид спільної власності - спільна часткова. Частка власності: Ѕ. Середня ринкова вартість Ѕ частини гаража складає 46097,33 грн., що по курсу НБУ ( 1 дол. США - 23,68 грн.) станом на момент розгляду в суді позовної заяви, складає 1946,67 дол. США;

7) чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_7 , придбана 31.10.2013 року під час свого шлюбу з ОСОБА_6 (шлюб зареєстровано 10 серпня 2007 року). Спільна сумісна власність. Середня ринкова вартість Ѕ частини чотирьохкімнатної квартири на момент її придбання складала 16 903,74 дол. США або (16 903,74 х 799,30) : 100 = 135 111,59 грн. (а.с. 139-140);

8) гараж № НОМЕР_4 , загальною площею 20,1 кв.м., в гаражному колективі Автомобіліст , що знаходиться на вул.Заливній в м.Миргород Полтавської області. Спільна часткова власність. Середня ринкова вартість ј частини гаража, що належить відповідачу, на час розгляду даного позову в суді, складає 23048,67 грн., що по курсу НБУ (1 дол. США = 23,68 грн.), складає 973,33 дол. США;

9) двокімнатна квартира в новозбудованому будинку, загальною площею 52,5 кв.м, житловою площею 26,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_8 . Ринкова вартість такої квартири складає 1 300 000 грн., що по курсу НБУ станом на 17.01.2020 року складала 53 964,30 дол. США (1 дол. США = 24,09 грн.). Ѕ частина вартості квартири складає 650 000 грн. або 26982,15 дол. США.

Крім того, позивач зазначає про наявність у відповідача та його дружини ОСОБА_6 чотирьох транспортних засобів.

Так, за відповідачем значились зареєстрованими такі транспортні засоби:

1) з 01.11.2011р. по 23.08.2014р. автомобіль HYUNDAI ACCENT , 2008р. випуску, об`єм двигуна 1493 см. куб.;

2) з 15.03.2016р. по 27.06.2018р. - автомобіль HYUNDAI ACCENT , 2008р. випуску, об`єм двигуна 1493 см. куб. Мінімальна ринкова вартість кожного автомобіля марки HYUNDAI моделі ACCENT , 2008р. випуску, складає 7 000 дол. США, що по курсу НБУ станом на 06.01.2020р. складає 165 760 грн., виходячи із розрахунку: 7 000 (дол.США) * 23,68 (грн./дол.США) = 165 760 (грн.).

За дружиною відповідача - ОСОБА_6 значились зареєстрованими наступні транспортні засоби:

1) з 01.03.2013 року по 28.09.2016 року - автомобіль DACIA LOGAN , 2007р. випуску, об`єм двигуна 1461 см. куб. Середня вартість автомобіля DACIA LOGAN , 2007р. випуску складає 7 100 дол. США або 167 733 грн.

2) з 14.01.2017 року по теперішній час - автомобіль DAEWOO LANOS , 2007р. випуску, об`єм двигуна 1498 см. куб. Середня вартість автомобіля DAEWOO LANOS , 2007р. випуску, складає 4 800 дол. США або 114 453 грн.

Аналізуючи вищенаведені обставини, позивач стверджує, що відповідач не є безробітним, оскільки він неофіційно займається підприємницькою діяльністю, має добрий стан здоров`я, оскільки з хворобливим станом здоров`я неможливо управляти автомобілями, а також заробляти і витрачати кошти в надмірно великих розмірах на придбання об`єктів нерухомості та автомобілів. На думку позивача, зазначені обставини доводять добре матеріальне становище відповідача та його фінансову спроможність сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, та відповідно до ст.ст. 182, 199, 200 Сімейного кодексу України (далі - СК України) є підставою для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання в ВНЗ м.Києва.

В обґрунтування позовних вимог позивач здійснила розрахунок мінімальних потреб, необхідних для життєдіяльності дочки ОСОБА_4 , 2011 року народження, який складається з витрат на:

1) придбання продуктів харчування - 80 грн. (1 день) * 30 днів = 2 400 грн.,

2) медичне обстеження та лікування - 496,38 грн.;

3) придбання одягу: 1277,50 грн. + 187,50 грн. = 1465,00 грн.;

4) придбання взуття - 383,00 грн.;

5) придбання приладдя для навчання - 201,25 грн.;

6) придбання товарів повсякденного вжитку - 377,83 грн.;

7) сплату вартості комунальних послуг - 800,03 грн.;

8) сплату навчання за Контрактом від 19.08.2019 року - 1493,88 грн.;

9) сплату проїзду до ВНЗ з м. Одеси до м. Київ (та у зворотному напрямку) в період двох сесій (30 днів) - 234,66 грн.;

10) сплату оренди житлового приміщення в м. Київ на період 2-х сесій - 250 грн.

Таким чином, загальна мінімальна сума коштів, необхідних для життєдіяльності та навчання повнолітньої дочки сторін, складає 8 102,36 грн.

З урахуванням тієї обставини, що дочка ОСОБА_4 з серпня 2018 року працевлаштована в ТОВ Сушия , що знаходиться в м. Одеса, і отримує щомісячну заробітну плату в розмірі 1 083,25 грн., то на думку позивача, середньомісячна вартість витрат на дочку, яка продовжує навчання в ВНЗ, яку належить сплачувати обом батькам, може бути зменшена на суму заробітної плати дочки в розмірі 1 083,25 грн., тобто маємо: 8 102,36 грн. - 1 083,25 грн. = 7 019,11 грн.

Оскільки обов`язок щодо матеріального забезпечення дочки покладений на обох батьків, то, на думку позивача, з відповідача підлягає стягненню Ѕ частина від загальної суми мінімальних потреб дочки на місяць, що складає 3 509,55 грн., виходячи з розрахунку: 7 019,11 (грн.) : 2 = 3 509,55 (грн.) на місяць.

Посилаючись на зазначені та деякі інші обставини, а також на норми ст.ст.141, 191, 199-201 СК України, позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти на повнолітню дочку ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, в розмірі 3500,00 гривень щомісяця, на час до досягнення дочкою 23-х років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 за умови, що вона буде продовжувати навчання.

Крім того, позивач просить суд допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць, а також розподілити судові витрати між сторонами, стягнувши з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу адвоката.

Представником відповідача було надано до суду відзив на позов, у якому представник відповідача зазначає, зокрема, що батько - ОСОБА_2 добросовісно сплачував дочці ОСОБА_4 аліменти, завжди цікавився потребами дочки, піклувався про неї, надавав їй додаткову необхідну матеріальну підтримку, а також до досягнення дочкою повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 добросовісно сплачував визначений судом розмір аліментів, виконуючи:

- рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.11.2012 року у справі №1521/4682/12 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, про зобов`язання вчинити певні дії, про стягнення додаткових витрат на дитину.

- рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08.02.2019 року у справі №509/3740/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яким було збільшено розмір аліментів на утримання дитини.

Крім того, у відзиві представник відповідача зазначає про те, що батько цікавиться долею дитини та її матеріальними потребами, про що свідчить спілкування по телефону дитини з батьком кожного місяця. Він заперечує проти аргументів позивача про те, що відповідач не надавав кошти на лікування та навчання дитини і вказує на виконання відповідачем рішення Овідіопольського районного суду Одеської області по справі №1521/4682/12, за яким з відповідача стягувались на дитину 100 гривень додаткових витрат щомісячно, починаючи з 02 жовтня 2012 року до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник відповідача зазначає про те, що обрання вищого навчального закладу та форми здобуття освіти повинно було вирішуватись за згодою обох батьків, однак матір дитини вирішила це питання в одноосібному порядку, не узгодивши його з батьком дитини, його фінансовою спроможністю оплачувати навчання дочки за подвійним дипломом. Також стверджує про те, що на момент обрання закладу освіти позивач перебувала на обліку в центрі зайнятості, а батько дитини був безробітнім.

Представник відповідача вказує про те, що проблеми зі станом здоров`я дочки не є основною причиною обрання для неї заочної форми навчання, оскільки з серпня 2018 року дочка влаштувалась на роботу в ТОВ Сушия і працювала на фізично складній та активній роботі у сфері надання послуг.

Крім того, у відзиві представник відповідача заперечує проти викладених позивачем обставин відносно доброго матеріального стану відповідача, який дозволяє йому повною мірою сплачувати дочці аліменти в період її навчання у вищому навчальному закладі, зазначивши також про те, що відповідач з 16.10.2015 року припинив підприємницьку діяльність по наданню послуг таксі та є безробітнім і альтернативних джерел прибутку не має. Також представник відповідача зазначає про те, що ОСОБА_2 не перебуває на обліку у відділі з питань перерахунків пенсій та не отримує пенсію станом на 25.03.2020 року.

Представник відповідача заперечує проти того, що в позовній заяві місце проживання відповідача зазначене як АДРЕСА_9 , мотивуючи тим, що зазначена квартира вже не належить матері відповідача згідно договору купівлі-продажу № 2342 від 06.07.2018 року.

Також представник відповідача заперечує проти аргументів позивача про те, що наявність у відповідача в період з 27.09.2013 року по теперішній час дев`яти об`єктів нерухомого майна та чотирьох транспортних засобів свідчить про спроможність батька сплачувати повнолітній дочці аліменти в період її навчання в вищому навчальному закладі, мотивуючи тим, що право власності на деякі об`єкти нерухомого майна та транспортні засоби вже припинено, а тому кошти від їх реалізації не можуть розглядатись як матеріальний ресурс, що може забезпечити сплату відповідачем аліментів дочці.

Представник відповідача стверджує, що чотирьохкімнатна квартира, загальною площею 72,5 кв.м, житловою площею 44,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 , та гараж № НОМЕР_4 загальною площею 20,1 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_6 , гаражний кооператив Автомобіліст , жодним чином не впливають на матеріальне становище батька дитини, оскільки ці об`єкти нерухомості були придбані за власні кошти колишньої дружини відповідача - ОСОБА_6 , і відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК України є її особистою приватною власністю, що виключало розподіл цього майна після винесення рішення Миргородського районного суду Полтавської області у справі №541/333/20 від 18.05.2020 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

Крім того, у відзиві представник відповідача зазначає, що інформацію, зазначену в листі № С - 9 від 15.12.2018 року, виданому Територіальним сервісним центром № 5344 Регіонального сервісного центру в Полтавській області МВС України про те, що за ОСОБА_2 з 01.11.2011р. по 23.08.2014р. значився автомобіль HYNDAI ACCENT , 2008 року випуску, об`єм двигуна 1493 см. куб., суд не повинен брати до уваги, оскільки з моменту придбання автомобіля пройшло 2 роки і 9 місяців, і ціна автомобіля на даний період зменшилась, а тому аргументи позивача про отриманий відповідачем прибуток після продажу автомобіля - недоцільні.

Щодо другого придбаного відповідачем автомобіля HYUNDAI ACCENT , 2008 року випуску, об`єм двигуна 1493 см. куб., представник відповідача вказує на те, що з моменту продажу першого автомобіля та придбання другого автомобіля минув один рік та 6 місяців - тобто вони були придбані і продані не одночасно. Відповідач до виручених коштів за продаж одного автомобіля доклав власні заощадження та придбав інший автомобіль. І тому на думку представника відповідача, ніякого прибутку відповідач не отримував. А в даний час у власності відповідача немає жодного автомобіля.

Представник відповідача зазначає про те, що позивачем безпідставно вказано про транспортні засоби, які перебували і перебувають у власності його колишньої дружини - ОСОБА_6 , а також перебували у власності матері відповідача ОСОБА_8 , про які зазначається в листі Територіального сервісного центру № 5344 Регіонального сервісного центру в Полтавській області МВС України від 15.12.2018 року №С-9, оскільки:

- автомобіль DACIA LOGAN , 2007 року випуску, об`єм двигуна 1461 см. куб., який придбаний 01.03.2013 року, був проданий 28.09.2016 року та більше не належить ОСОБА_6 ;

- автомобіль DAEWOO LANOS , 2007 року випуску, об`єм двигуна 1498 см. куб. є власністю тільки ОСОБА_6 та не має жодного відношення до відповідача;

- автомобіль ВАЗ 21011, 1980 року випуску, об`єм двигуна 1294 см. куб., який перебував у власності матері відповідача - ОСОБА_8 з 24.05.2002 року по 25.12.2014 року ніякого відношення до відповідача не має.

Також представник відповідача вказує на те, що стан здоров`я відповідача, його безробіття і фінансова незабезпеченість не дає йому змоги утримувати повнолітню дочку.

Представник відповідача зазначає, що рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18.05.2020 року у справі № 541/333/20 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було розірвано.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24.04.2020 року у справі №541/334/20 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, що набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.02.2020 року до повноліття дитини.

Дочка відповідача - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходиться на диспансерному обліку з діагнозом: дифузний зоб 1 ст., еутеріоз, гіпертріхоз, плосковальгусна установка стоп, далекозорий астигматизм та потребує систематичного обстеження та лікування 2 рази на рік.

Непрацездатна матір відповідача - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є хворою особою та потребує стороннього догляду, який їй забезпечує відповідач. Таким чином, неповнолітня дочка ОСОБА_7 та непрацездатна матір ОСОБА_8 знаходяться на утриманні відповідача.

Крім того, у відзиві представник відповідача зазначає про те, що позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 , і є однією із засновників ТОВ Юридичний департамент Щит і меч , що знаходиться за тією ж адресою. Однак, позивач при зазначенні в позові свого матеріального стану не відображає витрати на утримання зазначеного ТОВ, а саме витрати на комунальні послуги ТОВ.

Представник відповідача зазначає про те, що позивач виклала в позові інформацію про вартість комунальних послуг, які надані позивачу та дочці ОСОБА_4 в будинку АДРЕСА_1 , яка складає 1600,00 грн., та становить 38,34 % від зарплати позивача, розміром 4173,00 грн., виходячи з розрахунку: 1600 (грн.) : 2 (чол.) = 800 грн. (на кожного), однак на його думку, витрати на комунальні послуги 18-річної дочки мають бути значно меншими, ніж у позивача.

Також представник відповідача зазначає про те, що наявне у власності позивача майно: Ѕ частина двокімнатної квартири, загальною площею 47,9 кв.м. та житловою площею 28,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , а також Ѕ частина гаража № НОМЕР_2 , загальною площею 28 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Миргород Полтавської області, вул.Заливна, кооператив Автомобіліст , позитивно впливає на матеріальне становище позивача.

Крім того, у відзиві представник відповідача зазначає про те, що брат позивача є директором Юридичного департаменту Щит і меч , і тому забезпечення матері позивача повинно покладатись на обох дітей, однак позивач зазначає, що на її фактичному утриманні знаходиться непрацездатна матір ОСОБА_5 , приховуючи той факт, що вона не єдина дитина у своєї матері.

Аналізуючи статті витрат з доходу позивача, представник відповідача вказує про те, що неофіційний дохід позивача значно перевищує суму її офіційного доходу та дає змогу повноцінно матеріально забезпечити трьох осіб: позивача, її матір та дочку.

У зв`язку з вищевикладеним представник відповідача просив суд в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Позивачем було надано до суду відповідь на відзив від 20.10.2020 року, в якому позивач виклала свої заперечення щодо обставин, наведених у відзиві від 30.07.2020 року на позовну заяву, та просила суд врахувати його при прийнятті рішення.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд у їх задоволенні відмовити у повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані суду письмові докази по справі, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Між сторонами виникли сімейні відносини, що регулюються положеннями глави 16 СК України.

Відповідно до ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ст.201 СК України д о відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дочку ОСОБА_3 (а.с.24, І том), про стягнення аліментів на яку заявлено позов.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 жовтня 2006 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано (а.с.28, І том). Після розірвання шлюбу позивач з дочкою проживає в будинку, що належить матері позивача та знаходиться в смт Овідіополь Одеської області (а.с.29-30, І том). Дочка знаходиться на повному утриманні та матеріальному забезпеченні позивача. відповідач проживає в м. Миргород Полтавської області, не цікавиться долею дочки та станом її здоров`я, не надавав дочці коштів на лікування та навчання. Дочка зростала до досягнення нею повноліття без батьківської турботи та поза його увагою (а.с.32-34, І том).

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.11.2012 року у цивільній справі №1521/4682/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23.01.2013 року, стягнуто з відповідача на користь позивача на утримання малолітньої на той час дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн. щомісячно, але не менш, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.10.2012 року до повноліття дитини, та додаткові витрати на дитину в розмірі 100 грн. щомісячно, починаючи з 02.10.2012 року до повноліття дитини (а.с. 31, І том).

З часу набуття чинності Закону України № 2037-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів мінімальний розмір аліментів на одну дитину збільшився з 30% до 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (згідно з новою редакцією ч.2 ст.182 СК України).

Однак, аналізуючи інформацію, яку містить довідка Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби від 07.05.2018р. (а.с. 217, І том), на яку посилається представник відповідача як на доказ про належне піклування про дитину та надання з його боку дитині додаткової матеріальної підтримки, суд вбачає, що з липня по жовтень 2017 року батько дитини нехтував обов`язком сплачувати дитині аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто 1777,00 х 50 % = 888,50 грн. - та сплачував на утримання дитини щомісячно тільки по 600 гривень.

У грудні 2017 року прожитковий мінімум для 16-річної дитини зріс з 1 777,00 гривень до 1 860,00 гривень. Отже, мінімальна сума аліментів, які батько повинен був сплачувати на дитину у період до березня 2018 року включно, становила 930 гривень, виходячи з розрахунку: 1860,00 * 50% = 930 (гривень).

Але відповідач сплачував не 930,00 гривень, а лише 900,00 гривень. Згідно довідки Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби від 07.05.2018р. (а.с. 217, І том) в графі Сплачено відображені суми сплачених аліментів за січень 2018 року - 600 грн., за лютий 2018 року - 600 грн., за березень 2018 рік - 600 грн.

Аналізуючи вищенаведені факти, суд дійшов висновку про те, що відповідач нехтував своїм обов`язком та не сплачував дитині в період з липня 2017 року по березень 2018 року аліменти згідно вимог ч.2 ст.182 СК України та вищезазначеного судового рішення.

Надалі, а саме, у період з квітня 2018 року по вересень 2018 року відповідач, в більшості не надавав дитині аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, передбаченому ч.2 ст.182 СК України.

Так, з довідки № 25191 Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби від 10.09.2020р. (а.с. 98, ІІ том), де відображені суми сплачених аліментів за період з квітня 2018 року по вересень 2018 року, вбачається, що:

- в квітні 2018 року обов`язкова сума аліментів до сплати - 930 гривень, але відповідач знову надав для дитини тільки 600 гривень, що на 330 гривень менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для 16-річної дитини;

- в травні 2018 року обов`язкова сума аліментів до сплати - 930 гривень, але відповідач знову надав для дитини тільки 700 гривень, що на 230 гривень менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму;

- в червні 2018 року обов`язкова сума аліментів до сплати - 930 гривень, але відповідач одноразово переслав для дитини 1000 гривень, що на 70 гривень більше, встановленого законом мінімуму;

- в липні 2018 року обов`язкова сума аліментів до сплати - 972 гривні, але відповідач знову надіслав для дитини тільки 700 гривень, що на 272 гривні менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини;

- в серпні 2018 року обов`язкова сума аліментів до сплати - 972 гривні, але відповідач надіслав для дитини 1000 гривень, що на 28 гривень більше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини;

- у вересні 2018 року обов`язкова сума аліментів до сплати - 972 гривні, але відповідач знову переслав для дитини тільки 900 гривень, що на 72 гривні менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму.

Тільки у жовтні, листопаді та грудні 2018 року, тобто уже під час розгляду Овідіопольським районним судом Одеської області справи №509/3740/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини відповідач надіслав дитині по 1 300 гривень (при обов`язковій сумі аліментів: в жовтні та листопаді 2018 року - 972 гривні, в а грудні 2018 року - 1 013,50 грн.), і у такий спосіб компенсував накопичену заборгованість по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 . Дана обставина підтверджується Розрахунком заборгованості №25191 від 10.09.2020 року, наданим Миргородським міськрайонним Відділом державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (а.с.98, ІІ том).

Судом також встановлено, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 08.02.2019 року у цивільній справі №509/3740/18, (оскаржуваного відповідачем, однак залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 12.06.2019 року), змінено розмір аліментів на дитину, що стягувались з відповідача на користь позивача за вищевказаним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.11.2012 року у цивільній справі №1521/4682/12. Стягнуто з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти в розмірі 2 500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, а саме, до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.32-34; 37-45, І том).

Отже, у період з червня 2019 року по грудень 2019 року відповідач був зобов`язаний сплачувати згідно судового рішення аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , в розмірі 2 500 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття (тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Однак, аналізуючи виконання відповідачем вищезазначеного рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08.02.2019 року у справі №509/3740/18, суд приходить до висновку, що відповідач виконував це судове рішення неналежним чином, оскільки не сплачував дитині повною аліменти в розмірі 2 500 гривень щомісячно. Він виконував вказане судове рішення лише частково, надсилаючи на утримання дочки 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що підтверджується розрахунком заборгованості від №25191 від 10.09.2020 року (а.с.170). Таким чином, аргументи представника відповідача - адвоката Муки А.О., наведені в п.2.1 розділу ІІ відзиву на позовну заяву про те, що батько дитини - ОСОБА_2 завжди цікавився потребами дочки, піклувався про неї та надавав їй додаткову необхідну матеріальну підтримку, і в період до 20.12.2019р. (до досягнення дитиною повноліття) добросовісно сплачував визначений судом розмір аліментів, - не відповідають дійсності.

Судом встановлено, що лише 11.09.2020 року, тобто через 9 місяців після того, як дочка ОСОБА_4 досягла повноліття, відповідачем була погашена заборгованість по сплаті аліментів. Дана обставина підтверджується квитанцією ПАТ Укрпошта ВПЗ - Овідіополь -1 Одеської дирекції від 11.09.2020 року про отримання позивачем суми заборгованості по аліментах в розмірі 5 665 грн. ( а.с. 99, ІІ том).

Суд не погоджується з аргументами представника відповідача, наведеними в п.2.2 розділу ІІ відзиву на позовну заяву (а.с. 203, І том) про те, що спілкування по телефону дитини з батьком за ініціативою дочки (приблизно 1 раз на місяць) свідчать про те, що батько дитини цікавиться долею дитини та її матеріальними потребами.

Так, згідно записів з журналу викликів, що містяться в телефоні дочки (а.с. 96-97, ІІ том), останнє спілкування дочки з батьком відбулось 02.09.2019 року. Після цього, 12.09.2019 року - на 2 телефонні дзвінки дитини відповідач не відповів; 14.09.2019 року та 23.10.2019 року - на телефонний дзвінок дитини відповідач не відповів. Зазначені обставини свідчать про те, що батько ігнорує бажання дитини спілкуватися з батьком, не цікавиться потребами дитини та не цікавиться її долею.

Внаслідок цього з серпня 2018 року неповнолітня 16-річна дочка сторін під час її навчання в 11 класі Овідіопольського навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія ім.Тараса Шевченка влаштуватись на неповний робочий день на роботу в ТОВ Сушия , що знаходиться в місті Одесі, і самостійно заробляти кошти для свого існування (а.с.46, І том).

Разом з тим, була придбана двохкімнатна квартира АДРЕСА_10 , право власності на яку оформлено на дружину відповідача - ОСОБА_6 (а.с.132-137; 141-151, І том).

Судом встановлено, що у 2008 році лікарями Овідіопольської центральної районної лікарні дочці сторін був встановлений діагноз: хронічний пієлонефрит, дисметаболічна нефропатія (а.с.54-56, І том). З цього часу дочка потребує систематичного медикаментозного лікування, а також санаторно-курортного лікування в санаторіях неврологічного профілю, що супроводжується значними витратами на медичне обстеження та придбання ліків. Обґрунтована позивачем загальна щомісячна потреба коштів на періодичне медичне обстеження та лікування дочки складає 496,38 грн. (а.с.72-74, І том).

Також суд бере до уваги ту обставину, що у вересні 2016 року лікарями Одеської обласної дитячої клінічної лікарні дочці був встановлений діагноз: маляційна кіста правої потиличної частки, вегето-судинна дистонія, судинна недостатність в ВББ вертеброгенного ґенезу. В результаті цього, з вересня 2016 року до досягнення повноліття дитина систематично проходила обстеження та лікування в Одеській обласній дитячій клінічній лікарні (а.с.57-74, І том).

За призначенням лікарів Одеської обласної дитячої клінічної лікарні обстеження головного мозку дочки, стану судин та їх лікування потрібно проводити кожних 6 місяців, тобто двічі на рік (а.с.71, І том).

Діагностичне обстеження та лікування наявних захворювань потребує значних коштів. Починаючи з вересня 2016 року до повноліття дитини було проведено десятки медичних обстежень головного мозку та судин головного мозку. Крім платних обстежень, лікарями було призначено десятки медичних препаратів, ліків, курсів вітамінотерапії та масажів. Сума коштів, які в одноособовому порядку позивачем були сплачені за діагностичні обстеження та лікування дочки, без участі відповідача складає 9831,75 грн., виходячи з розрахунку: 6121,20 (грн.) + 3710,55 (грн.) = 9831,75 (грн.) (а.с.74, І том).

Враховуючи, що середня вартість разового обстеження дочки на рік (фактично сплачена позивачем) складає 2 040,40 грн., а відповідні медичні обстеження дочки рекомендовано лікарями проводити двічі на рік, то щорічна вартість обстеження дочки складає 4 080,80 грн., виходячи з розрахунку: 2040,40 (грн.) * 2 = 4080,80 (грн.).

Середня вартість обстеження дочки на місяць складає 340,06 грн., виходячи з розрахунку: 4080,80 (грн.) : 12 (міс.) = 340,06 (грн.).

Тому середня вартість обстеження дочки на місяць, яку належить сплачувати кожному з батьків, складає 170,03 грн., виходячи з розрахунку: 340,06 (грн.) : 2 = 170,03 (грн.).

Враховуючи, що середня вартість медичних препаратів для разового лікування дочки складає 3916,02 грн., а комплексне лікування дочки рекомендовано лікарями проводити двічі на рік, то щорічна вартість ліків для дочки складає 7832,04 грн., виходячи з розрахунку: 3916,02 (грн.) * 2 = 7832,04 (грн.).

Середня вартість комплексного лікування дочки на місяць складає 652,67 грн., виходячи з розрахунку: 7832,04 (грн.) : 12 (міс.) = 652,67 (грн.).

Отже, середня вартість комплексного лікування дочки на місяць, яку належить сплачувати кожному з батьків, складає 652,67 (грн.) : 2 = 326,35 (грн.).

Таким чином, вартість комплексного лікування дочки (медичного обстеження та медичних препаратів) на місяць, яку належить щомісячно сплачувати кожному з батьків, складає 496,38 грн., виходячи з розрахунку: 170,03 (грн.) + 326,35 (грн.) = 496,38 (грн.) (а.с. 72-74).

Судом береться до уваги та обставина, що рішенням Овідіопольського районного суду від 28.02.2019 року у цивільній справі №509/4538/18, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 06.11.2019 року, стягнуто з відповідача на користь позивача додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

- в розмірі 2685,93 гривень для оплати лікування, оздоровлення та навчання дитини, до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно.

- після їх фактичного понесення разово в період з 01.01.2018 року по 01.08.2018 року в розмірі 1966,33 грн. гривень (на лікування) та 1403,35 (на навчання), -

і на підставі Виконавчого листа №509/4538/18 Миргородським міськрайонним Відділом державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було відкрито два виконавчі провадження №61356599 та №61357094 щодо примусового стягнення додаткових витрат на дитину на лікування та навчання, однак відповідач до цього часу не надав дочці ОСОБА_4 коштів на її лікування та навчання. За вказаних обставин тягар щодо відшкодування додаткових витрат на дитину фактично лягає на позивача, яка є матір`ю дитини. Доказів для спростування зазначених обставин відповідачем суду не надано.

З урахуванням вищенаведеного, суд робить висновки про те, що відповідач, нехтуючи своїм обов`язком батька піклуватися про стан здоров`я та матеріальне забезпечення дитини, всім необхідним для її життя, розвитку та навчання, не бажав належним чином дбати про дитину та надавати їй кошти на лікування в розмірі, визначеному судом.

Судом встановлено, що в 2019 році після закінчення середньої школи ОСОБА_3 , батьками якої є сторони по даній справі, вступила на навчання на факультет Міжнародні відносини до Вищої Школи Внутрішньої Безпеки (м. Лодзь, Польща) при Академії за програмою подвійного диплому (форма навчання: заочна, рівень освіти: бакалавр) (а.с.49-51, І том). Суд погоджується з аргументами позивача, яка вказує про те, що вступ саме на заочну форму навчання мотивований тим, що дочка за станом свого здоров`я не має фізичної можливості займатись за стаціонарною формою навчання, яка потребує щоденного відвідування занять.

Суд погоджується з аргументами позивача про те, що з часу вступу на навчання до ВНЗ та Академії дочка потребує кошти не тільки для придбання продуктів харчування, ліків, одягу, взуття, приладдя для навчання, товарів повсякденного вжитку, для сплати вартості комунальних послуг, але й для сплати навчання за Контрактом від 19.08.2019 року, сплати проїзду до Вищого навчального закладу з міста Одеси до м.Київ (та у зворотному напрямку) в період двох сесій (30 днів), сплати оренди житлового приміщення в м.Київ на період двох сесій протягом кожного навчального року (а.с.47-48, І том).

Як встановлено судом, згідно умов Контракту від 19.08.2019 року, вартість навчання повнолітньої дочки ОСОБА_4 у Вищій Школі становить 300 (триста) євро за рік; в Академії - 10 000 (десять тисяч) гривень на рік. Строк навчання становить 4 роки 6 місяців (а.с. 49, 52, І том). З урахуванням цього, суд погоджується з аргументами позивача про те, що середньомісячна вартість навчання повнолітньої дочки складає 1493,88 грн., виходячи з наступного розрахунку:

- щомісячна вартість навчання дочки в Академії становить 833,33 грн., виходячи з розрахунку: 10 000 (грн.) : 12 (міс.) = 833,33 (грн.).

- щомісячна вартість навчання дочки у Вищій Школі становить 300 (євро) : 12 (міс.) = 25 (євро), що по курсу НБУ на день звернення до суду з позовом становить: 25 (євро) * 26,422 (грн./євро) = 660,55 (грн.).

Отже, загальна середньомісячна вартість навчання дочки за Контрактом від 19.08.2019 року складає усього 1493,88 грн., виходячи з розрахунку: 833,33 (грн.) + 660,55 (грн.) = 1493,88 (грн.).

Судом встановлено, що 16.07.2019 року позивачем в одноособовому порядку було сплачено за навчання дочки в 2019/2020 навчальному році у Вищій Школі - 300 євро та за навчання в Академії - 7 200 гривень.

Сплачена позивачем сума за навчання дочки в розмірі 7200 гривень замість 10 000 гривень (згідно пункту 3.2 Контракту) пояснюється наданням Академією одноразової знижки за сплату навчання тим студентам, батьки яких закінчили вказану Академію. Так, оскільки позивач раніше закінчила вказану Академію, її дочці було надано відповідну одноразову знижку.

Однак, відповідач, якому відомо про те, що улітку 2019 року його дочка продовжила навчання у ВНЗ, не надав дочці матеріальної допомоги для оплати навчання.

Згідно правових позицій, наведених Верховним Судом у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 квітня 2019 року (касаційне провадження №61-12782св18) у справі №644/3610/16-ц, при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Виходячи з цього, судом береться до уваги здійснений позивачем розрахунок мінімальних потреб, необхідних для життєдіяльності дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Розрахунок) (а.с. 47-48, І том), де зазначено про те, що мінімальні потреби повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, складаються із:

1) загальної потреби коштів на придбання продуктів харчування на місяць, що складає 2400 грн. на місяць;

2) загальної потреби коштів на придбання повсякденного одягу на місяць, що складає 1277,50 грн.;

3) загальної потреби коштів на придбання одягу для занять на місяць, що складає 187,50 грн.;

4) загальної потреби коштів для придбання взуття на місяць, що складає 383,33грн.;

5) загальної потреби коштів на придбання приладдя для навчання на місяць, що складає 201,25 грн.;

6) загальної потреби коштів на придбання товарів повсякденного вжитку на місяць, що складає 377,83 грн.;

7) середньомісячної вартості комунальних послуг, що використані дочкою, що складають 800,03 грн. (а.с. 94-106, І том);

8) середньомісячної вартості навчання дочки ОСОБА_4 за Контрактом від 19.08.2019 року, що складає 660,55 грн. (у Вищій Школі) та 833,33 грн. (в Академії), на загальну суму 1493,88грн. (а.с. 49,52, І том);

9) загальної потреби коштів на проїзд на навчання з міста Одеси до м. Київ та у зворотному напрямку в період двох сесій (30 днів), в середньому на місяць, що складає 234,66 грн. (а.с.114-117, І том);

10) середньомісячної загальної потреби коштів за оренду житлового приміщення в м. Київ на період сесії, що складає 250 грн. (а.с.118, І том);

11) загальної щомісячної потреби коштів на періодичне медичне обстеження та лікування дочки, що складає 496,38 грн. (а.с.54-74, І том).

Виходячи із вказаного Розрахунку, середньомісячна вартість витрат на дочку, яка продовжує навчання в ВНЗ та Академії, складає 8102,36 грн. (а.с. 47-48, І том). Оцінюючи наданий позивачем Розрахунок, суд вважає вірогідними індикативні ціни на необхідні для людини речі повсякденного вжитку, товари та послуги, які використано позивачем при обчисленнях. Крім того, суд бере до уваги те, що відповідачем не надано жодних заперечень з приводу застосування цін (тарифів), запропонованих позивачем.

Суд погоджується з аргументами позивача про те, що середньомісячна вартість витрат на дочку, яка продовжує навчання, в розмірі (8102,36 грн.), має сплачуватись батьками не в повному обсязі, а їх участь у щомісячному фінансуванні освіти дочки підлягає зменшенню на суму щомісячної заробітної плати, яку отримує повнолітня дочка (1083,25 грн.).

Виходячи з цього, щомісячний розмір матеріальної допомоги, яку належить сплачувати батькам в порядку їх участі у фінансуванні навчання повнолітньої дочки, складає 7019,11 грн., виходячи з розрахунку: 8102,36 (грн.) - 1083,25 (грн.) = 7019,11 (грн.).

Оскільки відповідно до ст.141 СК України обов`язок батьків щодо матеріального забезпечення дитини покладений на обох батьків, то з відповідача підлягає стягненню 1/2 частина від загальної суми мінімальних потреб дочки на місяць, що складає 3509,55 грн., виходячи з розрахунку: 7019,11 (грн.) : 2 = 3509,55 (грн.).

Суд вважає, що обрання вищого навчального закладу та форми здобуття освіти повинно було вирішуватись за згодою обох батьків, виходячи з їх матеріального становища. Батько дитини повинен був цікавитись долею дочки: до якого навчального закладу вона бажає вступити, чому саме цей навчальний заклад вона обрала для здобуття вищої освіти, на якому факультеті вона бажає навчатись, яка вартість навчання. Відповідач повинен був за своєю ініціативою приймати активну участь в прийнятті відповідних рішень стосовно обрання закладу та форми навчання дочки, а в разі наявності розбіжностей з цього приводу - запропонувати дочці альтернативний варіант, що відповідачем зроблено не було.

Крім того, суд погоджується з аргументами позивача, який вказує про те, що при обранні навчального закладу та заочної форми здобуття освіти для дочки ОСОБА_4 позивач та сама дочка ОСОБА_4 виходили з того, що Академія вважається найкращим гуманітарно-економічним ВНЗ України. Академію акредитовано за всіма ліцензованими спеціальностями. Випускники Академії отримують диплом про вищу освіту державного зразка з присвоєнням ступеня вищої освіти бакалавра і магістра. А найважливіша обставина, яка мала значення при обранні вищого навчального закладу для навчання дочки - це помірна сума сплати за навчання, яка згідно Контракту від 19.08.2019 року за програмою подвійного диплому складає 18 000 гривень на рік.

Так, вартість навчання в Академії порівняно з вартістю навчання в інших вищих навчальних закладах України на факультеті Міжнародні відносини по спеціальності дипломатія , рівень освіти бакалавр - є найнижчою (а.с. 111-117, ІІ том).

Виходячи з цього, є підстави вважати, що обраний для навчання дочки Вищий навчальний заклад за програмою подвійного диплому із заочною формою навчання - не тягне для батька зайві витрати, які він не міг передбачити.

Крім того, суд бере до уваги ту обставину, що при обранні вищого навчального закладу та форми здобуття освіти для дочки ОСОБА_4 позивач враховувала матеріальний стан дочки та матеріальний стан відповідача.

Судом встановлено, що протягом 13 років дочка ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю в будинку ОСОБА_5 , що знаходиться в смт. Овідіополь Одеської області (а.с.29-30, І том), отримує незначний періодичний дохід в розмірі 1083 грн. (а.с. 46, І том). Матеріальний стан дочки залежить від матеріального стану позивача. Розмір коштів, які витрачаються на дитину, в грошовому еквіваленті складають 1/3 частину доходів позивача, оскільки свої доходи позивач витрачає на трьох осіб: на себе, на дочку ОСОБА_4 та на свою матір.

З урахуванням правил ч.1 ст.200 СК України суд бере до уваги інші обставини, що мають істотне значення, як це передбачено п.4 ч.1 ст.182 СК України, зокрема, наявність у матері отримувача аліментів непрацездатних батьків.

Зокрема, судом береться до уваги та обставина, що на утриманні позивача перебуває її непрацездатна матір ОСОБА_5 , 1941 року народження.

Як встановлено судом, на теперішній час позивачу нараховують мінімальну заробітну плату в розмірі 4173,00 грн. (а.с.77). При цьому позивач не має змоги працевлаштуватись на роботу з повною зайнятістю, оскільки її матір ОСОБА_5 , 1941 року народження, пенсіонерка, що має статус Дитина війни , вдова з 2003 року, інвалід загального захворювання 2 групи довічно, має потребу в постійному сторонньому догляді. Оскільки починаючи з березня 2018 року позивач здійснює за своєю матір`ю постійний догляд (а.с.76), то з цього часу позивачу нараховують мінімальну заробітну плату, яка в даний час складає 4173,00грн. та крім того, позивач отримує соціальну виплату в розмірі 210,20 грн. щомісячно (а.с.78, 90).

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає недостовірною зазначену представником відповідача обставину про те, що на момент обрання закладу освіти для дочки позивач перебувала на обліку в центрі зайнятості. Наведені позивачем та доведені нею обставини справи свідчать про те, що на момент обрання закладу освіти для дочки, тобто в період з початку 2019 року до середини 2019 року позивач перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Овідіопольської РДА Одеської області як особа, яка здійснює догляд за людиною похилого віку (а.с.76, І том).

Крім того, позивач регулярно несе витрати, пов`язані з матеріальним забезпеченням її непрацездатної матері, яка з 1959 року є інвалідом загального захворювання 2 групи довічно (а.с.79-80, І том) з діагнозом: посттравматичний деформуючий остеоартроз правого гомілковостопного суглобу стопи, еквіно-вальгусна деформація правої стопи, трофічні язви стопи, ампутаційні кукси ІІІ, ІV, V пальців правої стопи, НДФ ІІ -ІІІ ст. (а.с.80-91, І том).

Так, отримуючи пенсію у розмірі 2000 грн. на місяць (а.с.90, І том), ОСОБА_5 постійно потребує матеріальної допомоги на медичне обстеження, лікування та придбання ліків в аптеках (а.с.92-93, І том). Позивач надає своїй непрацездатній матері ОСОБА_5 необхідну допомогу, що негативно впливає на матеріальний стан позивача та матеріальний стан дочки ОСОБА_4 , яка проживає разом з позивачем.

Судом встановлено, що позивач регулярно несе витрати на комунальні послуги, спожиті нею разом з дочкою за адресою: АДРЕСА_1 , що в середньому складають близько 1600 грн. щомісячно.

З наявного у справі відповідного розрахунку (а.с.94-107, І том) вбачається, що кошти, які спрямовуються на сплату комунальних послуг, спожитих нею та її повнолітньою дочкою в будинку АДРЕСА_1 у розмірі 1600,00 грн. щомісячно, становлять 38,34 % від заробітної плати позивача, що складає 4173,00 грн. щомісячно. Виходячи з цього, частка коштів, які щомісячно потребує дочка для сплати вартості комунальних послуг в будинку, в якому вона проживає, складає 800,00 грн., виходячи з розрахунку: 1600,00 (грн.) : 2 = 800,00 (грн.).

Після відрахування із заробітної плати позивача коштів на сплату комунальних послуг залишається сума в розмірі 2573,00 грн., виходячи з розрахунку: 4173,00 (грн.) - 1600,00 (грн.) = 2573,00 (грн.).

Ця сума позивачем розподіляється на матеріальне забезпечення двох членів своєї сім`ї продуктами харчування, ліками, одягом, взуттям, товарами повсякденного вжитку на 30 днів та для сплати Контракту від 19.08.2019 року на навчання повнолітньої дочки.

З Розрахунку, наведеного позивачем в таблиці 3 позовної заяви, вбачається, що середньомісячна плата за комунальні послуги в квартирі АДРЕСА_2 в період з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. складає 800 грн. (а.с.107-110, І том). Отже, із заробітної плати позивача, яка складає 4173,00 грн. на місяць, за вказаною статтею витрат вона сплачує в опалювальний період 800,00 грн. (19,17 % від зарплати).

Таким чином, усього на комунальні послуги, спожиті в будинку АДРЕСА_1 , та в Ѕ частині квартири АДРЕСА_2 , позивач сплачує щомісячно в середньому 57,51% від її заробітної плати, виходячи з розрахунку: 38,34% + 19,17% = 57,51%.

Отже, для харчування, придбання ліків, одягу, взуття, товарів повсякденного вжитку, для здійснення лікування двох осіб (позивача та дочки), для навчання дочки, а також для надання допомоги матері позивача залишається залишок заробітної плати позивача в розмірі 1773,00 грн., виходячи з розрахунку: 4173, 00 (грн.) - (1600,00 грн. + 800,00 грн.) = 1773,00 (грн.).

Разом з тим, судом береться до уваги, що на час обрання вищого навчального закладу та форми здобуття освіти для дочки ОСОБА_4 у позивача у власності була Ѕ частина двокімнатної квартири, загальною площею 47,9 кв.м. та житловою площею 28,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , та Ѕ частина гаража № НОМЕР_2 , загальною площею 28 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 . Дана обставина підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25060046 від 18.01.2020р., з реєстраційним номером 17101949 (а.с. 120, І том) та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25167357 від 28.01.2020р., з реєстраційним номером 29566841 (а.с. 121, І том)-

Оцінюючи матеріальний стан відповідача, суд бере до уваги, що відповідач фактично проживає в 4 - кімнатній квартирі, загальною площею 72,5 кв.м., житловою площею 44,2 кв.м. яка придбана 31.10.2013 року, в АДРЕСА_3 та оформлено право власності на дружину відвідача ОСОБА_6 .

Відповідно до Витягу з Реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, з 13.03.2007р. по 16.10.2015р. відповідач постійно займався підприємницькою діяльністю, з КВЕД 49.32 Надання послуг таксі , яка пов`язана з перевезенням пасажирів (а.с.112, І том). Суд бере до уваги аргументи позивача про те, що до теперішнього часу відповідач фактично продовжує займатись наданням послуг таксі, ремонтом та технічним обслуговуванням автомобілів, оскільки доказів на спростування цих обставин відповідачем суду не надано. Вказані види діяльності потребують доброго стану здоров`я відповідача, оскільки з хворобливим станом здоров`я неможливо здійснювати зазначені види діяльності.

В період з 01.01.2019р. по теперішній час (коли відповідач офіційно не здійснював підприємницьку діяльність) відповідач має в спільній сумісній власності разом з ОСОБА_6 :

1) чотирьохкімнатну квартиру, загальною площею 72,5 кв. м, житловою площею 44,2 кв. м. , вартістю 270 223 гривень або 33 807 доларів США (Ѕ частка відповідача складає: 135 112 гривень або 16 903 долара США), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

2) кошти від реалізації автомобіля HYUNDAI ACCENT , 2008 року випуску, об`єм двигуна 1493 см. куб. вартістю 204 974 грн. або 7700 - 9500 доларів США , який був проданий відповідачем 27.06.2018 року.

3) Ѕ частину гаража № НОМЕР_4 , загальною площею 20,1 кв.м. вартістю 46097,34 гривень або 1660,32 дол.США, на АДРЕСА_6 , в гаражному кооперативі Автомобіліст . Таким чином вартість частини майна на праві спільної сумісної власності відповідача на гараж складає 23048,67 гривень або 830,16 дол. США.

4) автомобіль DAEWOO LANOS , 2007 року випуску, об`єм двигуна 1498 см. куб. вартістю 98725,33 грн. або 3 566, 6 доларів США. Таким чином, вартість Ѕ частини майна на праві спільної сумісної власності на автомобіль DAEWOO LANOS складає 49362,67 гривень або 1783,30 дол.США.

5) Ѕ частину гаража № НОМЕР_2 , загальною площею 28 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 складає: 92 200 гривень, Ѕ частини вартості гаража, що належить відповідачу, складає 41600 гривень.

6) В період з 26.10.2018 року по теперішній час (коли відповідач офіційно не здійснював підприємницьку діяльність) відповідач придбав в спільну сумісну власність разом зі своєю дружиною ОСОБА_9 двокімнатну квартиру, загальною площею 52,5 кв. м, житловою площею 26,4 кв. м., з ринковою вартістю 1 300 000 гривень, що по курсу НБУ станом на 17.01.2020 року складає 53 964,30 дол. США (Ѕ частка відповідача складає: 650 000 гривень або 26 982 долара США), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 .

Зазначені обставини підтверджуються:

- інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №124848648 від 22.05.2018 року (а.с.122-131, І том); № 196140100 від 13.01.2020 року (а.с. 132-137, І том); №141218298 від 12.10.2018 року (а.с. 139-140, І том); № 1961140053 від 13.01.2020 року (а.с. 141-151, І том);

- листом №С- 9ад Територіального сервісного центру №5344 Регіонального сервісного центру в Полтавській області МВС України від 15.12.2018р. (а.с.152 - 161, І том);

- рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22.12.2009 року по справі №2-1560/2009 року ( а.с.121, ІІ том).

Доведені позивачем обставини свідчать про добрий матеріальний стан відповідача та його сім`ї протягом 2019-2020р.р.

Виходячи з цього, суд не погоджується з аргументами представника відповідача про те, що на момент обрання закладу освіти для дочки, тобто в період з початку 2019 року до середини 2019 року відповідач був безробітнім. В період з 18.09.2020 року по 18.09.2020 року відповідач не перебував в центрі зайнятості як особа, яка шукає роботу, про що свідчить інформація, яку містить Довідка №16/48/1433-20 від 22.09.2020 року, надана Миргородською міськрайонною філією Полтавського обласного центру зайнятості (а.с. 120, ІІ том).

Судом береться до уваги стан здоров`я відповідача, зокрема, та обставина, що відповідач знаходиться на диспансерному обліку з діагнозом: гіпертонічна хвороба ІІ ст., 2 ст., деформуючий спондилоартроз хребта, підвивихи С 4, С5; хронічний гастродуоденіт ст. нестійкої ремісії, гастродуоденальний рефлюс, міопатія середнього ступеня, астигматизм, артоз лівого ліктьового суглобу ІІ ст. НФС ІІ ст. ( а.с. 229, І том).

Однак, разом з тим, інформація, що надана в довідці, виданій Миргородським відділом обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Полтавській області №2117 від 25.03.2020 року (а.с. 248, І том), доводить ту обставину, що відповідач, 1966 року народження, має працездатний вік - 54 роки; не має статусу інваліда чи пенсіонера, оскільки не отримує пенсію за інвалідністю, за віком чи вислугою років тощо, а тому суд приходить до висновку що немає жодних підстав вважати, що відповідач не може працювати за станом свого здоров`я чи у зв`язку з похилим віком.

Суд бере до уваги ту обставину, що у відповідача крім дочки ОСОБА_4 , 2001 року народження, є дочка від іншого шлюбу - ОСОБА_7 , 2008 року народження. Дитина знаходиться на диспансерному обліку з діагнозом: дифузний зоб 1 ст., еутеріоз, гіпертріхоз, плосковальгусна установка стоп, далекозорий астигматизм та потребує систематичного обстеження та лікування 2 рази на рік.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18.05.2020 року у справі №541/333/20 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було розірвано.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24.04.2020 року у справі №541/334/20 за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.02.2020 року до повноліття дитини.

Однак, суд враховує, що дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає в місті Миргород Полтавської області в 4-кімнатній квартирі, що належить відповідачу та його дружині на праві спільної сумісної власності, зростає при постійній батьківській турботі, харчується, одягається, навчається, лікується та відпочиває за рахунок коштів і батька, і матері, користується послугами автомобілів, які є у власності відповідача та його дружини ОСОБА_6 .

Друга дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_6 є працевлаштованою та не знаходиться на утриманні відповідача. Доказів на спростування цих обставин відповідачем суду не надано.

З іншого боку, повнолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає в смт Овідіополь Одеської області, в чужому будинку; протягом 13 років зростає без батьківської турботи (а.с.33, І том); в період з 2012 до 2018 року отримувала від батька кошти в розмірі всього 700 грн. щомісячно (а.с.31, І том), лікується тільки за рахунок коштів матері; у 2019 році вступила на навчання в ВНЗ в м.Київ, потребує коштів для сплати навчання за Контрактом від 19.08.2019 року (а.с. 49-52, І том), для сплати проїзду з міста Одеси до м. Київ (та у зворотному напрямку) на навчання (а.с.114-117, І том), для сплати оренди житлового приміщення в м. Київ на період двох сесій (30 днів) кожного навчального року (а.с.118, І том), на медичні обстеження, ліки та лікування (а.с.54-74, І том).

Суд бере до уваги вищенаведену порівняльну характеристику умов проживання двох дітей відповідача та їх матеріального стану, наведену позивачем (а.с.10), враховуючи її при визначенні розміру аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання.

Суд бере до уваги ту обставину, що матір відповідача - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ), є пенсіонеркою за віком, хворою особою та потребує стороннього догляду. Однак, суд критично оцінює аргументи відповідача про те, що він здійснює догляд за своєю матір`ю ОСОБА_8 , оскільки у справі відсутні докази на підтвердження зазначеної обставини. Розмір пенсії ОСОБА_8 в лютому 2012 року, тобто ще до підвищення пенсій, яке відбулось з 01.10.2017 року, складала 2471,63 грн. в місяць (а.с.119, І том). А в даний час мати відповідача - ОСОБА_8 отримує пенсію в розмірі 7 549,67 грн. в місяць (а.с. 26-27, ІІ том). У зв`язку з цим суд вважає, що ОСОБА_8 фактично не потребує матеріальної допомоги від свого сина ОСОБА_2 - відповідача у даній справі.

Суд бере до уваги підтверджений доказами доволі високий рівень матеріального забезпечення відповідача.

Так, у період з 28.12.2010 року до часу подання позову до суду у власності батька дочки - ОСОБА_2 налічувалось дев`ять об`єктів нерухомості (а.с.122-131, І том), а саме:

6) гараж № НОМЕР_2 , загальною площею 28 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 . Форма власності - приватна. Вид спільної власності - спільна часткова. Частка власності: Ѕ. Середня ринкова вартість Ѕ частини гаража складає 46097,33 грн., що по курсу НБУ (1 дол. США - 23,68 грн.) станом на момент розгляду в суді позовної заяви, складає 1946,67 дол. США;

8) гараж № НОМЕР_4 , загальною площею 20,1 кв.м., в гаражному колективі Автомобіліст , що знаходиться на вул.Заливній в м.Миргород Полтавської області. Спільна часткова власність. Середня ринкова вартість ј частини гаража, що належить відповідачу, на час розгляду даної справи в суді, складає 23048,67 грн., що по курсу НБУ (1 дол. США = 23,68 грн.), складає 973,33 дол. США;

9) двокімнатна квартира в новому будинку, загальною площею 52,5 кв.м, житловою площею 26,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_8 . Ринкова вартість такої квартири складає 1 300 000 грн., що по курсу НБУ станом на 17.01.2020 року складала 53 964,30 дол. США (1 дол. США = 24,09 грн.). Ѕ частина вартості квартири складає 650 000 грн. або 26982,15 дол. США.

Суд бере до уваги ту обставину, що станом на теперішній час у власності відповідача є:

1) Ѕ частина чотирьохкімнатної квартири, загальною площею 72,5 кв. м, житловою площею 44,2 кв. м. , вартістю 135 112 гривень або 16 903 долара США, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

2) кошти від реалізації автомобіля HYUNDAI ACCENT , 2008 року випуску, об`єм двигуна 1493 см. куб. вартістю 204 974 грн. або 7700 - 9500 доларів США, який був проданий ним 27.06.2018 року;

3) ј частина гаража № НОМЕР_4 , загальною площею 20,1 кв.м., який знаходиться в гаражному кооперативі Автомобіліст на вул. Заливній в м. Миргород Полтавської області (вартість його частини майна у праві спільної сумісної власності на гараж складає 23048,67 гривень або 830,16 дол. США);

4) автомобіль DAEWOO LANOS , 2007 року випуску, об`єм двигуна 1498 см. куб. (вартість Ѕ частини майна відповідача у праві спільної сумісної власності на автомобіль DAEWOO LANOS складає 49362,67 гривень або 1783,30 дол. США.);

5) Ѕ частина гаража № НОМЕР_2 , загальною площею 28 кв.м., що знаходиться за адресою: кооператив Автомобіліст , вул. Заливна, м.Миргород, Полтавська область (Ѕ частини вартості гаража, що належить відповідачу, складає 41 600 гривень);

6) Ѕ частина двокімнатної квартири, загальною площею 52,5 кв. м, житловою площею 26,4 кв. м., Ѕ частка ринкової вартості складає: 650 000 гривень або 26 982 долара США, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 .

Суд не погоджується з аргументом представника відповідача про те, що в разі припинення права власності на деякі об`єкти нерухомого майна та транспортні засоби кошти від їх реалізації не можуть розглядатись як матеріальний ресурс, що може забезпечити сплату відповідачем аліментів дочці. Суд вважає, що припинення права власності на деякі об`єкти нерухомого та рухомого майна внаслідок їх продажу тягне за собою отримання відчужувачем грошових коштів, виручених від реалізації цього майна, які можуть розглядатись як матеріальний ресурс, що може забезпечити сплату відповідачем аліментів дочці.

Також суд не погоджується аргументами представника відповідача про те, що чотирьохкімнатна квартира, загальною площею 72,5 кв. м, житловою площею 44,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 , та гараж № НОМЕР_4 , загальною площею 20,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_6 , гаражний кооператив Автомобіліст , жодним чином не впливають на матеріальне становище батька дитини, через те, що були придбані за власні кошти колишньої дружини відповідача - ОСОБА_6 , і відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК України є її особистою приватною власністю, що, на думку представника відповідача, виключало розподіл цього майна після винесення рішення Миргородського районного суду Полтавської області у справі №541/333/20 від 18.05.2020 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

Так, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 141218298 від 12.10.2018 року (а.с. 139-140, І том) під час шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_6 (шлюб зареєстровано 10.08.2007 року) 31.10.2013 року подружжям була придбана чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_11 , загальною площею 72,5 кв.м., житловою площею 44,2 кв.м, а право власності на вказане нерухоме майно оформлено на ОСОБА_6 згідно Договору купівлі - продажу № 2569 від 31.10.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Гілем Д.В.

У даному випадку відсутні передбачені ч.1 ст.57 СК України підстави для того, щоб вважати зазначену квартиру особистою приватною власністю ОСОБА_6 .

Згідно ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частина 2 ст. 60 СК України передбачає презумпцію спільності прав на майно, набуте за час перебування в шлюбі, а саме вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За таких обставин чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_11 , загальною площею 72,5 кв.м., житловою площею 44,2 кв.м належить на праві спільної сумісної власності відповідачу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , частки яких у праві спільної сумісної власності є рівними, тобто по Ѕ частці в праві спільної власності на чотирьохкімнатну квартиру, оскільки відповідачем не надано доказів протилежног.

Таким чином, суд погоджується з аргументами позивача про те, що на момент розгляду в суді позовної заяви у власності відповідача є Ѕ частина у праві спільної сумісної власності на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_7 .

Середня ринкова вартість Ѕ частини чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_11 , загальною площею 72,5 кв.м., житловою площею 44,2 кв.м, що належить відповідачу на момент її придбання, тобто станом на 31.10.2013 року, складала 16 903,74 дол. США, виходячи з розрахунку: 33 807,47 (дол. США) : 2 = 16 903,74 (дол. США), або: 16 903,74 (грн.) * 7,9930 (грн./дол.США) = 135 111,59 (гривень).

З вищенаведених підстав не може вважатись особистою приватною власністю ОСОБА_6 (як про це вказує представник відповідача в п.2.4 розділу ІІ відзиву), а вважається спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_6 також і:

- гараж № НОМЕР_4 , загальною площею 20,1 кв.м. вартістю 46097, 34 гривень або 1660,32 дол. США. на АДРЕСА_6 в гаражному кооперативі Автомобіліст , який був придбаний подружжям ОСОБА_11 та ОСОБА_6 в період їхнього шлюбу 18.07.2016 року згідно Договору купівлі - продажу № 1912 від 18.07.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області Гілем Д.В. (вартість частини майна відповідача у праві спільної сумісної власності на гараж складає 23048,67 гривень або 830,16 дол. США)

- двокімнатна квартира, загальною площею 52,5 кв. м, з ринковою вартістю 1300 000 гривень, що по курсу НБУ станом на 17.01.2020 року складає 53 964,30 дол. США житловою площею 26,4 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , яка була придбана подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в період їхнього шлюбу 26.10.2018 року згідно договору купівлі-продажу № 2296 від 26.10.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області Гілем Д.В. (Ѕ частка відповідача складає: 650 000 гривень або 26 982 доларів США).

Представник відповідача зазначає про те, що житловий будинок, загальною площею 112 кв.м., житловою площею 59 кв.м. та земельна ділянка, площею 0,0121 га, кадастровий номер 5310900000:50:016:0078 з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, а також земельна ділянка, площею 0,054 га, кадастровий номер 5310900000:50:016:0077 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 потрапили у власність ОСОБА_2 за договором дарування ВКІ 379107 від 24.05.2008р, посвідченого приватним нотаріусом Миргородського міськнотаріату Явтух Г.І за № 3298, отже були придбані не за його власні кошти.

При цьому, стверджуючи про те, що три вище перелічені об`єкти нерухомого майна були подаровані відповідачу, а не придбані ним за власні кошти, представник відповідача не надає суду жодного доказу, який би доводив цю обставину.

Крім того, зазначені представником відповідача аргументи про те, що відповідач не витрачав кошти для придбання цих об`єктів нерухомого майна, - не свідчить про те, що у відповідача в зазначений період не було у власності дев`яти об`єктів нерухомого майна. Три вище перелічені об`єкти були частиною майна, що знаходилось у власності відповідача, яким він мав право розпоряджатись на свій розсуд. І та обставина, що 27.09.2013 року відповідач продав за договорами купівлі-продажу зазначені об`єкти нерухомого майна і отримав від їх реалізації значні кошти, свідчить про те, що відповідач фінансово спроможний сплачувати повнолітній дочці аліменти під час її навчання у ВНЗ.

Крім того, суд бере до уваги підтверджений доказами факт наявності у відповідача та його дружини ОСОБА_6 чотирьох транспортних засобів (а.с.152-161, І том).

Так, за відповідачем значились зареєстрованими такі транспортні засоби:

1) з 01.11.2011р. по 23.08.2014р. автомобіль HYUNDAI ACCENT , 2008р. випуску, об`єм двигуна 1493 см. куб.;

2) з 15.03.2016р. по 27.06.2018р. - автомобіль HYUNDAI ACCENT , 2008р. випуску, об`єм двигуна 1493 см. куб. Мінімальна ринкова вартість кожного автомобіля марки HYUNDAI моделі ACCENT , 2008р. випуску, складає 7000 дол. США, що по курсу НБУ станом на 06.01.2020р. складає 165 760 грн. із розрахунку: 7000 (дол.) * 23,68 (грн./дол.) = 165 760 (грн.).

За дружиною відповідача - ОСОБА_6 значились зареєстрованими наступні транспортні засоби:

1) з 01.03.2013 року по 28.09.2016 року автомобіль DACIA LOGAN , 2007р. випуску, об`єм двигуна 1461 см. куб. Середня вартість автомобіля DACIA LOGAN , 2007р. випуску складає 7100 дол. США або 167733 грн.

Представник відповідача вказує, що інформацію, зазначену в листі № С - 9 від 15.12.2018 року, виданого Територіальним сервісним центром № 5344 Регіонального сервісного центру в Полтавській області МВС України про те, що за ОСОБА_2 з 01.11.2011р. по 23.08.2014р. значився автомобіль HYNDAI ACCENT , 2008 року випуску, об`єм двигуна 1493 см. куб., не варто брати судом до уваги, оскільки з моменту придбання автомобіля пройшло 2 роки і 9 місяців, і ціна автомобіля на даний період знизилась, а тому аргументи позивача про отриманий відповідачем прибуток після продажу автомобіля - недоцільні.

Однак, враховуючи те, що вік автомобіля HYUNDAI ACCENT , 2008 року випуску, на момент його придбання відповідачем складав усього 3 роки (01.11.2011 року відповідач придбав майже новий автомобіль), та зважаючи на те, що автомобілі іноземного виробництва, які надходять на ринки України із-за кордону завжди оцінюються, купуються і продаються в доларах США, беручи до уваги, що на момент продажу (23.08.2014 року) автомобіля HYUNDAI ACCENT , 2008 року випуску йому було всього 6 років; зважаючи на те, що в грудні 2019 року - січні 2020 року автомобіль HYUNDAI ACCENT , 2008 року випуску, з 11-річним віком коштував на ринках України в межах 7000-7200 дол. США (що підтверджується інформацією з сайту http://rst.ua RST Автобазар - Авторынок Украины (а.с. 153-155, І том), суд вважає, що є підстави для висновку про те, що на момент продажу (23.08.2014 року) автомобіль такої марки і моделі з 6-річним віком, в кращому стані та з меншим пробігом не міг коштувати дешевше, а навпаки - тільки дорожче. Отже, відповідач отримав від реалізації автомобіля HYUNDAI ACCENT , 2008 року випуску більше ніж 7000 доларів США.

Щодо іншого автомобіля HYUNDAI ACCENT , 2008 року випуску, об`єм двигуна 1493 см. куб., представник відповідача вказує на те, що з моменту продажу першого автомобіля та придбання другого автомобіля минуло півтора року - тобто вони були придбані і продані не одночасно. Відповідач до виручених коштів за продаж одного автомобіля доклав власні заощадження та придбав інший автомобіль. І тому, на думку представника відповідача, ніякого прибутку відповідач не отримував. На теперішній час у власності відповідача немає жодного автомобіля.

Оскільки автомобіль HYUNDAI ACCENT , 2008 року випуску перебував у власності відповідача до 27.06.2018 року, а на теперішній час, як зазначає представник відповідача жодного транспортного засобу в нього немає, то ця обставина доводить, що 27.06.2018 року відповідач отримав від реалізації цього автомобіля більше ніж 7000 доларів США, що спростовує аргументи адвоката Муки А.О. про те, що буцімто відповідач ніякого прибутку від його реалізації він не отримував.

Представник відповідача зазначає про те, що не варто враховувати транспортні засоби, які перебували і перебувають у власності його колишньої дружини - ОСОБА_6 , про які зазначено в листі № С- 9 від 15.12.2018 року, виданому Територіальним сервісним центром № 5344 Регіонального сервісного центру в Полтавській області МВС України (а.с. 152, І том), оскільки автомобіль DACIA LOGAN , 2007 року випуску, об`єм двигуна 1461 см. куб., який придбаний 01.03.2013 року, був проданий 28.09.2016 року та більше не належить ОСОБА_6 ; автомобіль DAEWOO LANOS , 2007 року випуску, об`єм двигуна 1498 см. куб. є власністю тільки ОСОБА_6 та не має жодного відношення до відповідача. Однак з такими аргументами представника відповідача суд не погоджується в зв`язку з тим, що автомобіль DACIA LOGAN , 2007 року випуску, було придбано ОСОБА_2 та ОСОБА_6 під час їхнього шлюбу - 01.03.2013 року (їх шлюб зареєстровано 10.08.2007 року) та продано під час їхнього шлюбу - 28.09.2016 року.

Так, згідно інформації з сайту http://rst.ua RST Автобазар - Авторынок Украины , в грудні 2019р. - січні 2020 року середня вартість автомобіля DACIA LOGAN , 2007 року випуску, з віком 13 років на автомобільних ринках України складала 7100 дол. США.

Тож на момент його продажу 28.09.2016 року, коли автомобілю було всього 9 років, та він був у кращому стані та з меншим пробігом, а тому мав більшу вартість.

За таких обставин після реалізації автомобіля DACIA LOGAN , 2007 року випуску, за суму, не меншу ніж 7 100 дол. США - Ѕ частина вартості автомобіля, а саме 3 550 доларів США вважається власністю відповідача. Отже, станом на 28.09.2016 рік відповідач отримав кошти в розмірі близько 3 550 дол. США.

Тому аргументи представника відповідача про те,що автомобіль був проданий 28.09.2016 року, і вже не належить ОСОБА_6 , та з цих причин його буцімто не варто брати до уваги під час оцінки матеріального стану відповідача, не спростовують доведені позивачем обставини про те, що відповідач в період припинення підприємницької діяльності мав значні доходи і має фінансову спроможність сплачувати повнолітній дочці ОСОБА_4 аліменти під час її навчання в ВНЗ.

Таким чином, суд вважає, що зібрані по справі докази підтверджують достатньо високий рівень майнової забезпеченості відповідача та його фінансову спроможність сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, що відповідно до положень ст.ст.182, 199-201 СК України є підставою для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої дочки в розмірі 3500,00 грн. - згідно розрахунку середньомісячних мінімальних потреб, необхідних для життєдіяльності дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.47-48, І том).

Таким чином, з урахуванням вимог ст.ст.182, 200 СК України, суд під час ухвалення рішення бере до уваги стан здоров`я (а.с.54- 74, І том) та матеріальне становище дочки - отримувача аліментів (а.с.29, 30, 46, 76-78, 106, І том); стан здоров`я (а.с. 229, 248, І том) та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна (а.с.112, 113, 122-137, 139-140, 141-151, 152-161, І том); інші обставини, що мають істотне значення (а.с.107- 111, І том).

Суд вважає, що кожен з батьків повинен рівною мірою брати участь в утриманні повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.

Позивач просить суд стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на повнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання, до досягнення дочкою двадцяти трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , за умови, що вона буде продовжувати навчання.

Однак, в пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі роз`яснено судам, що резолютивна частина рішення суду повинна мати вичерпні, чіткі й, зокрема, безумовні висновки по суті розглянутих вимог.

Оскільки висновки суду в резолютивній частині рішення не можуть містити будь-яких умов, то остаточний термін стягнення аліментів на користь позивача слід визначити чітко, зазначивши про те, що аліменти стягуються на час до закінчення дочкою навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

Так, частиною першою та третьою ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем ОСОБА_1 подано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Суменком В.О., необхідних для надання правничої допомоги, як це передбачено частиною третьою ст.137 ЦПК України.

Зокрема, позивачем надано суду:

- остаточний розрахунок від 24.03.2020 року суми судових витрат, які понесено позивачем ОСОБА_1 у зв`язку із розглядом даної справи (а.с. 188, І том).

- квитанція сер. УНК № 053450 від 24.03.2020 року, видана адвокатом Суменком В.О., згідно з якою вартість наданих адвокатом послуг складає усього 26 064,80 грн. (а.с. 187, І том).

У відзиві представник відповідача вказує, що адвокат Суменко В.О., який є представником позивача, працює у ТОВ Юридичний департамент Щит і меч , засновником якого є позивач ОСОБА_1 , а тому ОСОБА_1 та адвокат Суменко В.О. знаходяться у підпорядкованих відносинах, у зв`язку з чим правничу допомогу не можна оцінювати об`єктивно, оскільки оплата за надання правничої допомоги йде на користь цього товариства, і на користь самої ОСОБА_1 . Крім того, розмір правничої допомоги не є співмірним та виправданим по відношенню до ОСОБА_2 .

Однак, зазначені аргументи представника відповідача спростовуються наявними у справі доказами, дослідженими судом (а.с. 163, 185-186, І том), з яких вбачається, що адвокат Суменко В.О. здійснює адвокатську діяльність за адресою: АДРЕСА_12 , а не за юридичною адресою ТОВ Юридичний департамент Щит і меч : 67801, Одеська область, Овідіопольський район, смт Овідіополь, вул.Горького,7.

Квитанція серії УНК № 053450 від 24 березня 2020 року про сплату коштів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_12 в розмірі 26 064,80 грн. (а.с. 187, І том) свідчить, що саме адвокат Суменко В.О. а не ТОВ Юридичний департамент Щит і меч є набувачем винагороди за надання правничої допомоги.

Крім того, судом відхиляються вищезазначені аргументи сторони відповідача, з урахуванням тих обставин, що ТОВ Юридичний департамент Щит і меч , код ЄДРПОУ: 37389624, засновником якого є ОСОБА_1 , за останній звітний період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року та по теперішній час практично свою діяльність не здійснює та праці найманих працівників не використовує, що підтверджується Довідкою Головного управління ДПС в Одеській області від 30.09.2020р. №19333/9/15-32-04-19-07 (а.с.126, ІІ том). Це також свідчить про те, що адвокат ОСОБА_12 не є працівником зазначеного товариства.

Представник відповідача у відзиві зазначає про те, що відповідно до інформації, яка міститься на сайті ТОВ Юридичний департамент Щит і меч , позивач ОСОБА_1 має юридичну освіту, є практикуючим юристом з 2011 року. Тому на думку представника відповідача, це дає підстави вважати, що позивач здатна самостійно провести аналіз матеріалів даної справи, а тому об`єм здійсненої адвокатом Суменком В.О. роботи не відповідає зазначеному розміру витрат на правничу допомогу.

Судом відхиляються аргументи сторони відповідача про те, що позивач ОСОБА_1 має юридичну освіту, є практикуючим юристом з 2011 року, а тому здатна самостійно провести аналіз матеріалів даної справи.

При цьому суд виходить з того, що та обставина, що ОСОБА_1 має юридичну освіту і здатна провести аналіз матеріалів даної справи, ніяким чином не обмежує можливість реалізації нею законного права позивача на звернення до адвоката для отримання правничої допомоги.

У відзиві на позовну заяву також вказується про те, що заявлена винагорода адвоката Суменка В.О. в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат в розмірі 26 349,50 грн. - не відповідає дійсності, оскільки пов`язана з його участю в чотирьох судових засіданнях, в той час, коли справа розглядається без участі сторін. А тому, на думку представника відповідача, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову.

Однак, сума в розмірі 2102,00 грн., що пов`язана з участю адвоката Суменка В.О. в чотирьох судових засіданнях, проти якої заперечує представник відповідача, була зазначена тільки в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат від 20.01.2020 року та подавалась разом з позовною заявою від 20.01.2020 року. Скоригований остаточний розрахунок суми судових витрат від 24.03.2020 року (а.с. 188, І том) не включає в себе суму 2102,00 грн., що пов`язана з участю адвоката Суменка В.О. в чотирьох судових засіданнях.

Також суд вважає недоведеними твердження представника відповідача про те, що сума судових витрат є неспівмірною зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та ціною позову.

В остаточному розрахунку суми судових витрат від 24.03.2020 року наведено обґрунтований розмір судових витрат, який складає 26 064,80 грн., та зазначені прописані реальні послуги, що надані адвокатом Суменком В.О. по даній справі, із зазначенням мінімального часу на їх виконання, які відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) значенням справи для сторони.

Тому суд вважає розмір судових витрат на правничу допомогу адвоката Суменка В.О. повністю обґрунтованим відповідно до ч.ч.2-4 статті 137 ЦПК України.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, то судові витрати, а саме, витрати на професійну правничу допомогу, суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 76, 81, 137, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_13 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_14 ) аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_14 ), яка продовжує навчання, в розмірі 3 500,00 грн. (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) щомісячно, починаючи з 20 січня 2020 року на час до припинення нею навчання, але не більше ніж до досягнення дочкою двадцяти трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах стягнення платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_13 ) судовий збір на користь держави в сумі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково в строки, визначені ст.354 ЦПК України, до Одеського апеляційного суду через Овідіопольський районний суд Одеської області.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а саме, через Овідіопольський районний суд Одеської області.

Повне рішення складено 27.11.2020 року.

Суддя А.І.Бочаров


Суд	Овідіопольський районний суд Одеської області
Дата ухвалення рішення	24.11.2020
Оприлюднено	04.01.2021
Номер документу	93958665
Судочинство	Цивільне

Судовий реєстр по справі —509/284/20

Постанова від 27.08.2021

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Сєвєрова Є. С.

Ухвала від 27.08.2021

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Сєвєрова Є. С.

Ухвала від 16.02.2021

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Сєвєрова Є. С.

Рішення від 24.11.2020

Цивільне

Овідіопольський районний суд Одеської області

Бочаров А. І.

Рішення від 24.11.2020

Цивільне

Овідіопольський районний суд Одеської області

Бочаров А. І.

Ухвала від 27.08.2020

Цивільне

Овідіопольський районний суд Одеської області

Бочаров А. І.

Ухвала від 23.01.2020

Цивільне

Овідіопольський районний суд Одеської області

Бочаров А. І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 24.11.2020 по справі 509/284/20ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —509/284/20

Постанова від 27.08.2021

Ухвала від 27.08.2021

Ухвала від 16.02.2021

Рішення від 24.11.2020

Рішення від 24.11.2020

Ухвала від 27.08.2020

Ухвала від 23.01.2020

Рішення
від 24.11.2020 по справі 509/284/20
ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ