Постанова

від 28.12.2020 по справі 914/336/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2020 р. Справа №914/336/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Желік М.Б.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс Україна» б/н від 11.08.2020 (Вх ЗАГС № 01-05/2318/20 від 21.08.2020)

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2020 (суддя Синчук М.М., повний текст рішення складено 03.08.2020, м. Львів)

у справі №914/336/20

за позовом: Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури, м. Луцьк в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс Україна» (надалі ТзОВ «Танк Транс Україна» ), м. Городок, Львівська область

про стягнення 41 788,08 грн

за участю учасників справи: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ Танк Транс Україна про стягнення заборгованості 41 788,08 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.07.2020 у справі № 914/336/20 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТзОВ Танк Транс Україна в дохід Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортними засобами та іншими самохідними машинами і механізмами, вагові параметри яких перевищують нормативні у сумі 41 788,08 грн. Стягнуто з ТзОВ Танк Транс Україна на користь Прокуратури Волинської області 2 102,00 грн судового збору.

При розгляді даної справи, місцевий господарський суд встановив наявність підстав для звернення прокурора в інтересах держави з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд встановив, що відповідачем було порушено вимоги Закону України "Про автомобільний транспорт", яке має своїм наслідком спричинення державі збитків у вигляді некомпенсованого руйнування автомобільних доріг. При проведенні габаритно-вагового контролю, складання відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд, посадові особи управління Укртрансбезпеки діяли на підставі та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Луцької місцевої прокуратури про стягнення з відповідача 1 466, 52 євро, що становить 41 788,08 грн за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, є обґрунтованими.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ТзОВ Танк Транс Україна подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю предмету спору. Зокрема, скаржник зазначає, що кошти в розмірі 41 781,15 грн, які є предметом стягнення у справі № 914/336/20, вже були ним сплачені 14.05.2018 під час примусового виконання судового рішення адміністративної справи № 813/2210/17. Тобто, підстави для звернення з даним позовом відсутні, оскільки порушені права держави було поновлено.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ Танк Транс Україна на рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2020 у справі №914/336/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Галушко Н.А., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи № 914/336/20 між суддями від 28.10.2020, склад колегії суддів сформовано із суддів: Кравчук Н.М. - головуюча суддя, судді Желік М.Б. та Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 повідомлено учасників справи про заміну головуючої судді по розгляду справи № 914/336/20.

Заступник керівника Луцької місцевої прокуратури надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу № 33-6568вих20 від 07.09.2020 (зареєстрований в канцелярії суду за вх. № ЗАГС 01-04/5174/20 від 11.09.2020), в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, відтак, просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, звертає увагу на те, що судові рішення, на підставі яких було видано виконавчий лист та стягнуто спірні кошти, в подальшому були скасовані. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 у справі №813/2210/17 допущено поворот виконання рішення суду шляхом стягнення з Державного бюджету на користь ТзОВ Танк Транс Україна коштів у сумі 47 781,15 грн. Тобто, спір про стягнення плати за проїзд великогабаритного транспорту автомобільними дорогами загального користування в дохід Державного бюджету України по суті залишився не вирішеним, в зв`язку з чим прокурором і пред`явлено даний позов.

Частиною 5 ст. 252 ГПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходили.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (ч.1 ст. 270 ГПК України).

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області на підставі наказу Укртрансбезпеки Про затвердження щотижневого графіка проведення рейдових перевірок, які здійснюються територіальними органами Укртрансбезпеки від 17.02.2017 №147 та згідно з направленням на перевірку від 20.02.2017 №024239, 22.02.2017 на 126 км автодороги Н-17 Львів -Радехів -Луцьк посадовими особами Управління була проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с. 21-23 том І).

Під час перевірки був зупинений транспортний засіб марк:. "МАN" ТGХ 18.400, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та причіп марки ВODЕХ КІS3В, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3 , транспортний засіб належить ТзОВ "Танк Транс Україна".

Працівниками Управління Укртрансбезпеки у Волинській області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки МАN" ТGХ Х 18.400, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та причіп марки ВODЕХ КІS3В, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 30 том І).

За результатами вказаного контролю 22.02.2017 складено акт №0040319 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксоване порушення вимог ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , а саме: надання послуг із перевезення вантажу із перевищенням навантаження на осі: одиничну - (фактичне навантаження становило 12,2 т при нормативно допустимому -11т ), строєну - (фактичне навантаження становило 25,5 т при нормативно допустимому - 22 т), без оформлення дозволу, який дає право на рух автодорогами України, чим порушено норми, передбачені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Зазначене підтверджується копією талона про зважування №055517 від 22.02.2017 (а.с. 27-29 том І).

За результатами вказаного контролю 22.02.2017 складено акт №0006495 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксоване порушення вимог ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , а саме: надання послуг із перевезення вантажу (маршрут: смт. Клевань (Рівненська обл.) - м. Городок Львівська обл.) із перевищенням осьових навантажень (строєну - нормативно допустима маса однієї строєної осі - 22 т, фактично - 25,5 т), (одиничну - нормативно допустима маса однієї одиничної осі - 11 т, фактично - 12,2 т) без оформлення дозволу, який дає право на рух автодорогами України. Водій з актом ознайомлений під підпис (а.с. 31 том І).

До вказаного акту проведений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №1 від 22.02.2017, згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 1 466,52 євро (а.с. 32 том І).

Пунктом 27 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ на день проведення розрахунку.

Таким чином, сума 1 466,52 євро станом на 22.02.2017 за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ, склала 41 781,15 грн.

Підставою для пред`явлення позову в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті стало те, що чинним законодавством України не передбачений механізм примусового стягнення Укртрансбезпекою та її територіальними підрозділами плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у випадку несплати у добровільному порядку (Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103).

З листа Управління Укртрансбезпеки у Волинській області від 30.10.2019 №65472/21/24-19 вбачається, що Укртрансбезпека не зверталася з позовом до ТзОВ "Танк Транс Україна" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 1 466,52 євро, у зв`язку з відсутністю законодавчо визначених повноважень на звернення до суду, відтак, просить органи прокуратури подати позов про стягнення вказаної суми коштів (а.с. 17 том І).

Місцевою прокуратурою повторно 04.11.2019 за №33-1276вих.19 направлено вимогу на Державну службу України з безпеки на транспорті про вжиття заходів до звернення до суду з позовом про стягнення з ТзОВ "Танк Транс Україна" плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові параметри яких перевищують нормативні (а.с. 18-19 том І).

З листа Управління Укртрансбезпеки від 28.11.2019 №8011/05/15-19 вбачається, що Укртрансбезпека не зверталася з позовом до ТзОВ "Танк Транс Україна" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 1466,52 Євро, у зв`язку з відсутністю визначених повноважень на звернення до суду, відтак, просить органи прокуратури подати позов про стягнення вказаної суми коштів (а.с. 20 том І).

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Згідно з ч. 4 ст.53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до п.п.3,4,5 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в їх основі завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (зокрема, економічних, соціальних) дій, програм, спрямованих на гарантування її економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді; із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах; поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020, справа № 912/2385/18.

У зв`язку із відсутністю органу, уповноваженого, відповідно до вимог чинного законодавства, звертатися до суду з позовом про примусове стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, дана позовна заява подана прокурором (першим заступником керівника прокуратури).

Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор зазначив, що наслідком несплати коштів є ненадходження коштів до Державного бюджету України, що, на думку прокуратури, суттєво порушує інтереси держави, а тому є підставою для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що прокурором доведено підставність для представництва інтересів держави з дотриманням вимог статей 23,24 Закону України "Про прокуратуру" та ст.53 ГПК України.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до абз.4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади утворено Укртрансбезпеку, шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція).

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення № 103), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

При цьому за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 803/3/18.

Аналіз зазначених вище правових норм та суб`єктний склад сторін, який відповідає ст. 4 ГПК України, свідчить про те, що спір за позовом прокурора в інтересах держави в особі Укртрансбезпеки до ТзОВ Танк транс Україна про стягнення з нього плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування відповідно до розрахунку в розмірі 41 788,08 грн у дохід Державного бюджету України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 по справі № 917/210/19.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частини перша та четверта статті 48 Закону передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст. 29 Закону України Про дорожній рух передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком №879, п. 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Пунктами 3, 6 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті № 1567 передбачено, що зупинення транспортного засобу здійснюється для проведення рейдової перевірки посадовою особою в будь-який час на маршруті руху, а у разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку.

Відповідно до п.3, п.п.15, 27 п.5, абз.1 п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 №592 "Про деякі питання забезпечення діяльності Держаної служби з безпеки на транспорті", ст.29 Закону України "Про дорожній рух", п.31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, Уктрансбезпека здійснює функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Згідно з п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, з наступними змінами), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком №879.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотриманий визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; попередній габаритно-ваговий контроль - це визначення параметрів великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу для встановлення наявності перевищення нормативів на стаціонарних пунктах; точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

У разі наявності підозри щодо перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, працівники пунктів габаритно-вагового контролю проводять його повторне зважування.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Як зазначалося вище, транспортний засіб марк:. "МАN" ТGХ 18.400, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та причіп марки ВODЕХ КІS3В, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3 , транспортний засіб належить ТзОВ "Танк Транс Україна".

Судом береться до уваги висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17, а саме, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговими транспортними засобами є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

За частиною першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин другої та третьої статті 225 ГК України законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/210/19 та від 12.02.2020 у справі № 926/16/19.

Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Разом з тим відповідачем не було надано жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в його користуванні. Відповідачем не надано також доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків.

Враховуючи вищевказане, суд констатує, що відповідачем було порушено вимоги Закону України "Про автомобільний транспорт", яке має своїм наслідком спричинення державі збитків у вигляді некомпенсованого руйнування автомобільних доріг.

Зазначене підтверджується актом №0006495 від 22.02.2017 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідкою №0006495 від 22.02.2017 про результати здійснення габаритно - вагового контролю.

Перевіривши розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, судом встановлено, що розрахунок відповідає правовим приписам. Так, розмір плати за проїзд визначено у відповідності до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879). Сума, заявлена до стягнення із відповідача, була обчислена із врахуванням курсу гривні до євро. Відповідно до розрахунку за перевищення вагових параметрів відповідачу нараховано 1 466, 52 євро, що становить 41 788,08 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складання відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд, посадові особи управління Укртрансбезпеки діяли на підставі та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги Луцької місцевої прокуратури про стягнення з відповідача 1 466,52 євро, що становить 41 788,08 грн за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, є обґрунтованими.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування у сумі 41 788,08 грн є правомірним.

Щодо твердження скаржника про наявність підстав для закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Так, господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Як встановлено судом, предметом позову у цій справі є заявлена вимога про стягнення 41 788,08 грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові параметри яких перевищують нормативні.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом Першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури до ТзОВ Танк Транс Україна за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просив суд: стягнути з ТзОВ Танк Транс Україна на користь Державного бюджету України (отримувач р/р 31313309700208 в ГУ ДКСУ у Волинській області /22160100, код ЄДРПОУ 38009654, МФО 803014) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові параметри яких перевищують нормативні у сумі 41 781,15 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.08.2017 у справі №813/220/17 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТзОВ Танк Транс Україна на користь Державного бюджету України (отримувач р/р 31313309700208 в ГУ ДКСУ у Волинській області /22160100, код ЄДРПОУ 38009654, МФО 803014) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові параметри яких перевищують нормативні у сумі 41 781,15 грн (а.с. 42-46 том І).

Постановою Львівського апеляційного суду від 27.02.2018 апеляційну скаргу ТзОВ Танк Транс Україна залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.08.2019 без змін (а.с. 39-41 том І).

На виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду, Львівський окружний адміністративний суд 02.04.2018 видав виконавчий лист №813/2210/17.

На підставі виконавчого листа суду, 24.04.2018 Городоцьким районного відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області було відкрито виконавче провадження №56247479 про стягнення з ТзОВ Танк Транс Україна на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові параметри яких перевищують нормативні у сумі 41 781,15 грн. Стягувачем зазначено Державний бюджет України (в особі Луцької прокуратури) (а.с. 69-70 том І).

14.05.2018 ТзОВ Танк Транс Україна здійснено оплату заборгованості в розмірі 41 781,15 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2399, з призначенням платежу оплата за виконавчий збір згідно рах№56247479 від 23.04.2018 , отримувач державна виконавча служба (а.с. 71 том І).

22.05.2018 Державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №5647479, встановлено, що заборгованість, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій сплачено в повному обсязі (а.с. 72-73 том І).

Разом з тим, 25.05.2019 Верховний Суд виніс постанову за касаційною скаргою ТзОВ Танк Транс Україна на постанови Львівського окружного адміністративного суду та Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №813/2210/17, якою касаційну скаргу задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.08.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 скасовано, а провадження у справі закрито в зв`язку з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів (а.с. 37-38 том І).

Ухвалою від 26.09.2019 Львівський окружний адміністративний суд допустив поворот виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 17.08.2017 у справі №813/2210/17, шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь ТзОВ Танк Транс Україна коштів в сумі 41 781,15 грн (а.с. 112-115 том І).

14.01.2020 Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист №813/2210/17.

25.05.2020 ТзОВ Танк Транс Україна подало на розгляд суду заяву про визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню (ас. 141-143 том І).

11.06.2020 вх. №5330ел та 16.06.2020 вх. №29813 ТзОВ Танк Транс Україна звернулося до суду з проханням повернути вищевказану заяву без розгляду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 заяву ТзОВ Танк Транс Україна про відкликання заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по справі №813/2210/17- задоволено. Повернуто ТзОВ Танк Транс Україна заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по справі № 813/2210/17, разом з доданими до неї документами.

Проаналізувавши вищенаведене, суд апеляційної інстанції встановив, що за наслідками розгляду справи, між позивачем та відповідачем не урегульовано усі спірні питання щодо предмета спору у справі № 914/336/20, перерахування коштів здійснено відповідачем не в добровільному порядку, а на виконання рішення місцевого адміністративного суду, яке на дату сплати цих коштів набрало законної сили після його перегляду в апеляційному порядку, однак, в подальшому було скасовано судом касаційної інстанції за поданою саме відповідачем скаргою.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ухвалою від 26.09.2019 Львівський окружний адміністративний суд допустив поворот виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 17.08.2017 у справі №813/2210/17, шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальність Танк Транс Україна (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Івасюка, 2г; ЄДРПОУ 39916737) коштів в сумі 41 781,15 грн.

Таким чином, на момент прийняття рішення у даній справі ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 про поворот виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 17.08.2017 у справі №813/2210/17 є чинною та такою, що підлягає для пред`явлення до виконання.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 02.11.2011 №13-рп/2011, поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав.

Суд зазначає, що питання про поворот виконання судових рішень виникає у зв`язку із скасуванням чи зміною судом вищої інстанції вже виконаних постанов. Поворот виконання судового рішення є способом захисту прав та інтересів боржника і передусім полягає у поверненні стягувачем боржнику одержаного за судовим рішенням у разі скасування цього рішення або зміни його на користь боржника.

Самий лише факт перерахування коштів на виконання рішення місцевого господарського суду про стягнення заборгованості, за наявності заперечень відповідача проти задоволення позову, не може свідчити, що між сторонами відсутній предмет спору.

Такий висновок зроблено у постанові Верховного суду від 15.01.2020, справа № 911/3197/17.

Зважаючи на вищенаведене, суд вважає, що твердження скаржника про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору є безпідставним.

Суд також не бере до уваги посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на правові позиції, викладені у постановах Пленуму Вищого господарського суду України, оскільки за змістом ч.4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Пленуму Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовуються вищенаведеним.

Разом з тим, у контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) та Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі, суд вважає, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про е задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2020 у справі № 914/336/20 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді М.Б. Желік

Г.В. Орищин