Постанова

від 28.12.2020 по справі 920/237/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2020 р. Справа№ 920/237/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Коробенка Г.П.

Станіка С.Р.

без повідомлення учасників справи,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2020

у справі №920/237/20 (суддя Котельницька В.Л.)

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Державного професійно-технічного навчального закладу Глинський професійний аграрний ліцей

про стягнення 4 004,57 грн

1. Зміст позовних вимог та заперечень

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - АТ НАК Нафтогаз України, позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Державного професійно-технічного навчального закладу Глинський професійний аграрний ліцей (далі - ДПТНЗ Глинський професійний аграрний ліцей , відповідач) про стягнення 4 004,57 грн, з яких: 3 575,41 грн пені, 179,61 грн 3% річних, 250,00 грн інфляційних втрат, нарахованих за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №3537/15-ТЕ-29 від 02.03.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу №3537/15-ТЕ-29 від 02.03.2015 в частині своєчасної оплати отриманого природного газу. У зв`язку з цим позивачем з посиланням на п. 7.2 договору нараховано відповідачу пеню, та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 3% річних та інфляційні втрати.

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом

02.03.2015 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець) та Державним професійно-технічним навчальним закладом Глинський професійний аграрний ліцей (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №3537/15-ТЕ-29.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

У розділі 2 договору №3537/15-ТЕ-29 договору сторони погодили обсяги газу, який підлягає передачі покупцеві.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У пункті 9.3 договору купівлі-продажу природного газу сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 15 795,51 грн, однак оплату за переданий природний газ відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив умови п. 6.1 договору.

3. Короткий зміст рішення місцевого суду

Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.05.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного професійно-технічного навчального закладу Глинський професійний аграрний ліцей на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 1 787,71 грн пені, 179,16 грн 3% річних, 250,00 грн інфляційних втрат, нарахованих за неналежне виконання умов договору №3537/15-ТЕ-29 про постачання природного газу від 02.03.2015 та 2 102,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем обов`язку зі своєчасної оплати товару, та суд першої інстанції визнав арифметично вірними розрахунки позивача щодо заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Разом з тим, задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд зазначив, що відповідач є бюджетною установою, фінансується з місцевого бюджету, та стягнення нарахованої пені у повному розмірі матиме негативні наслідки для діяльності навчального закладу, а тому дійшов висновку про можливість зменшення нарахованої позивачем пені на 50%.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ НАК Нафтогаз України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2020 у справі №290/237/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 1 787,70 грн, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Разом з апеляційною скаргою позивачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження зазначеного рішення суду.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та вказує, що судом першої інстанції було неправомірно задоволено лише частково позовну вимогу про стягнення пені, оскільки позивачем розрахунок пені виконано арифметично вірно, та пеня розрахована відповідно до норм чинного законодавства. Позивач вважає, що в мотивувальній частині рішення місцевим господарським судом не зазначено підстав зменшення пені, норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Позивач зазначає, що збитковість підприємства не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки, а сторони, уклавши договір, взяли на себе відповідні зобов`язання, чого не було враховано судом першої інстанції.

5. Доводи учасників справи щодо апеляційної скарги

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

03.06.2020 АТ НАК Нафтогаз України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2020 у справі №920/237/20.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/237/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 поновлено Акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2020 у справі №920/237/20, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи. Зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2020 у справі №920/237/20 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, враховуючи, що Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 встановлено з 12.03.2020 на усій території України карантин, який продовжено до 31.12.2020 (Постанова КМУ №956 від 13.10.2020), колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

7. Джерела права й акти їх застосування

Цивільний кодекс України

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський кодекс України

Згідно з приписами статей 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Господарський процесуальний кодекс України

За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

8. Позиція апеляційного суду

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, судова колегія вважає, що апеляційна скарга АТ НАК Нафтогаз України не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що ним оскаржується рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1 787,70 грн. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, АТ НАК Нафтогаз України вказує, що в мотивувальній частині рішення місцевим господарським судом не зазначено підстав зменшення пені, норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Однак колегія суддів не погоджується з такими доводами, з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, зменшення заявленої до стягнення пені було здійснено на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України з мотивів того, що відповідач фінансується з місцевого бюджету, а стягнення нарахованої пені у повному розмірі матиме негативні наслідки для діяльності навчального закладу. На переконання колегії судів, наведені обставини повністю спростовують доводи апеляційної скарги щодо невмотивованості судового рішення, оскільки судове рішення містить як посилання на норми права, які були застосовані судом першої інстанції, так і мотиви їх застосування.

З приводу можливості зменшення пені на 50% за встановлених у даній справі обставин судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України зменшення розміру пені є правом суду, яким суд користується за наявності відповідних підстав. Такими підставами можуть бути, зокрема, випадки, коли штрафні санкції значно перевищують розмір збитків кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, або наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 13.01.2020 у справі №902/855/18 та від 27.01.2020 у справі №916/469/19, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Зменшуючи розмір пені на 50%, місцевим господарським судом, згідно з наведеною правовою позицією, враховано майновий стан Державного професійно-технічного навчального закладу Глинський професійний аграрний ліцей та його соціальну значущість.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач вказує, що торгова дебіторська заборгованість АТ НАК Нафтогаз України на кінець 2017 року становила 58 988 тис. грн, та має тенденцію до зростання. Також стверджує, що несвоєчасність оплати контрагентами природного газу погіршує його фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з постачання газу для інших споживачів. Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про неправомірну відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1 787,70 грн.

Однак, апеляційний господарський суд вважає, що для застосування вищенаведених правових норм вирішальним є наявність негативних наслідків, які спричинила несвоєчасна оплата відповідачем природного газу в межах договору купівлі-продажу природного газу №3537/15-ТЕ-29 від 02.03.2015, яких позивачем не доведено.

Колегія суддів зазначає, що неустойка є засобом стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання, та є мірою його відповідальності за їх порушення, однак зауважує, що у даній справі місцевим господарським судом не було звільнено відповідача від сплати пені, а лише зменшено її розмір на 50%, що становить 1 787,70 грн. Крім того, судом першої інстанції задоволено позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Вказане, на переконання апеляційного суду, свідчить про те, що судом першої інстанції враховано інтереси як боржника, так і стягувача.

За таких обставин, судова колегія апеляційного господарського суду вважає правомірним застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин норм ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України в частині зменшення заявленої до стягнення пені на 50%, а тому не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги. При цьому апеляційний суд наголошує, що зменшення штрафних санкцій є правом суду, яким суд користується за наявності конкретних обставин справи.

9. Висновки апеляційного суду

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що викладені позивачем доводи в обґрунтування апеляційної скарги є безпідставними, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, не доведені належними доказами, а тому не підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції від 12.05.2020 прийнято у відповідності до норм закону без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, здійснивши аналіз наявних в матеріалах справи доказів, наданих сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, у відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2020 у справі №920/237/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2020 у справі №920/237/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

4. Поновити дію рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2020 у справі №920/237/20.

5. Матеріали справи №920/237/20 повернути до Господарського суду Сумської області.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Г.П. Коробенко

С.Р. Станік