Постанова

від 27.12.2020 по справі 910/8147/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2020 р. Справа№ 910/8147/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

без виклику учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020

у справі № 910/8147/20 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Спецпромкомплекс"

про стягнення 113 719 грн 70 коп.

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Спецпромкомплекс" про стягнення 113 719 грн 70 коп. заборгованості за договором поставки нафтопродуктів від 12.12.2017 №121217-1, в тому числі: 113 219 грн 70 коп. штрафу у розмірі завданих збитків та 500 грн 00 коп. штрафу згідно пункту 9.6. договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/8147/20 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Спецпромкомплекс" про стягнення 113 719 грн 70 коп. відмовлено повністю.

Рішення обґрунтоване тим, що суду не надано належних доказів наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, не доведено причинно-наслідкового зв`язку між ненаданням відповідачем позивачу копії акцизної накладної та понесення позивачем збитків на суму 113 219 грн 70 коп., з огляду на що вимоги позивача про стягнення з відповідача 113 219 грн 70 коп. збитків визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд відкрити апеляційне провадження у справі №910/8147/20. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/8147/20. Постановити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Спецпромкомплекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" грошові кошти в сумі 113 719, 70 грн, з яких: 113 219, 70 грн штрафу у розмірі завданих збитків та 500,00 грн штрафу згідно пункту 9.6. договору. Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача. Питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, вирішити після ухвалення рішення.

Апеляційна скарга відповідача обгрунтована наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено у задоволені позовних вимог.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 відкрите апеляційне провадження у справі №910/8147/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна", ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу у якому просив суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також відповідачем заявлено про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані в установлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, установила наступне.

12.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Спецпромкомплекс" (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 121217-1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі і додатках до нього нафтопродукти, що іменуються далі по тексту товар.

Згідно із додатком № 2-20 до договору постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, а саме: паливо для реактивних двигунів JET А-1 у кількості 98,473 т, на суму 2 186 100 грн 60 коп. з ПДВ.

21.01.2019 між сторонами було укладено додаткову угоду № 2КД-19 до договору поставки нафтопродуктів № 121217-1, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди, що покупець протягом 45 календарних днів з моменту поставки партії товару зобов`язаний надати постачальнику завірені належним чином копії первинних документів, в тому числі по всім контрагентам покупця, у разі подальшого постачання придбаних нафтопродуктів, які підтверджують здійснення операцій з:

а) реалізації (заправлення повітряних суден) бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів, складених суб`єктами господарювання, які здійснюють авіапаливозабезпечення згідно з чинним сертифікатом на відповідність вимогам авіаційних правил України на здійснення наземного обслуговування, виданим уповноваженим органом з питань цивільної авіації;

б) реалізації бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів суб`єктам літакобудування, на яких поширюється дія норм статті 2 Закону України "Про розвиток літакобудівної промисловості", складених платником податку, який здійснює таку реалізацію;

в) реалізації бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів замовника, які здійснили закупівлю для забезпечення потреб держави або територіальної громади відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", складених платником податку, який здійснює таку реалізацію.

г) реалізації бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів підприємствам, установам та організаціям системи державного резерву, складених платником податку, який здійснює таку реалізацію.

Первинними документами, визначені у п. 1-4 п. 26 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, які підтверджують здійснення операцій, є, зокрема, але не виключно: видаткові накладні або акти приймання-передачі, залізничні або товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, документи на заправлення повітряних суден (видатковий ордер, реєстр, карта, накладна тощо), зареєстровані акцизні накладні, складені на такі операції, а також відповідні договори на реалізацію такого пального, на виконання послуг із заправлення повітряних суден.

У випадку ненадання, надання не в повному обсязі та/або надання завірених належним чином копій первинних документів з порушення строку, встановленого п. 1 цієї додаткової угоди, в тому числі по всім контрагентам покупця, у разі подальшого постачання придбаних нафтопродуктів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі донарахованих останньому податкових зобов`язань, застосованих штрафних санкцій.

Сторони домовилися, що у випадку необхідності надання додаткових документів, що стосуються справляння акцизного податку, покупець на вимогу постачальника зобов`язується надати необхідні копії документів протягом трьох календарних днів.

Як убачається з наданих суду доказів, на виконання умов укладеного сторонами договору від 12.12.2017 № 121217-1 постачальник поставив, а покупець прийняв паливо для реактивних двигунів JET А-1, що підтверджується копіями видаткових накладних від 10.02.2020 № 187, № 188, № 189 та № 190, а також копіями актів прийому-передачі до накладних.

10.02.2020 між сторонами складено акцизну накладну форми П.

Судом установлено, що поставлене згідно договору від 12.12.2017 № 121217-1 паливо для реактивних двигунів JET А-1 було реалізовано відповідачем на користь Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується актами від 10.02.2020 № 1-Т, № 2-Т, № 3-Т та № 4-Т приймання-передачі палива авіаційного для газотурбінних двигунів Джет А-2 (JET А-1) до договору від 23.01.2020 № 13-20, а також копіями видаткових накладних від 10.02.2020 № № 1, 2, 3 та 4.

Спір у даній справі виник у зв`язку із тим, що на думку позивача відповідач в порушення укладеного сторонами договору поставки нафтопродуктів від 12.12.2017 № 121217-1 та додаткової угоди від 21.01.2019 № 2КД-19, не надав позивачу документів, які підтверджують цільове використання палива для реактивних двигунів, а саме акцизної накладної, що підтверджує реалізацію замовникам, які здійснили закупівлю для забезпечення потреб держави або територіальної громади відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", складеної платником податку, який здійснює таку реалізацію щодо палива для реактивних двигунів обсязі 8,922 тони, поставленого позивачем відповідачу згідно акту прийому-передачі від 10.02.2020 до видаткової накладної від 10.02.2020 № 187.

Позивач стверджує, що ненадання відповідачем документів, підтверджуючих цільове використання палива для реактивних двигунів в обсязі 8,922 тони свідчить про порушення останнім узятих на себе зобов`язань, унаслідок чого позивач поніс збитки у вигляді сплати штрафних санкцій по акцизному податку на суму 40 435 грн 61 коп., а також сплати донарахованих податкових зобов`язань у вигляді акцизного податку з підвищеним коефіцієнтом 10 в сумі 72 784 грн 09 коп., що підтверджується долученими до позовної заяви платіжними дорученнями.

Платіжними дорученнями від 31.03.2020 № 113 на суму 72 784 грн 09 коп. про оплату акцизному податку за векселем № АА2734959 та № 114 на суму 40 435 грн 61 коп. про оплату штрафних санкцій по акцизному податку за векселем № АА2734959 підтверджується сплата грошових коштів на рахунок УК у Солом. Районі.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив, зазначаючи, що ним було вчасно надано позивачу первині документи для погашення податкового векселя. Крім того, на підставі первинних документів було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі акцизних накладних акцизні накладні форми П по операціях згідно договорів 23.01.2020 № 13-20 та від 06.02.2020 № 20-20, зокрема і акцизна накладна форми П № 3 від 10.02.2020, умова оподаткування 3.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наявних у справі доказів вбачається, що відповідачем на підставі первинних документів було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі акцизних накладних акцизні накладні форми П по операціях згідно договорів 23.01.2020 № 13-20, укладеного з Військовою частиною НОМЕР_2 , та від 06.02.2020 № 20-20, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_2 та ТОВ "Нью системс Ам" (послуги по зберіганню та складуванню), зокрема і акцизна накладна форми П № 3 від 10.02.2020, умова оподаткування 3.

Додатковою угодою від 21.01.2019 № 2КД-19 сторонами погоджено, що у випадку необхідності надання додаткових документів, що стосуються справляння акцизного податку, покупець на вимогу постачальника зобов`язується надати необхідні копії документів протягом трьох календарних днів.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з вимогою надати необхідні первинні документи.

Відповідно до частин 1-3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно з нормами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого виду господарської санкції (правового наслідку порушення зобов`язання), як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками; вини. При відсутності хоч б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За правилами статті 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов`язання.

Частиною 1 статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства.

При цьому колегія суддів відзначає, що матеріали справи не містять доказів, донарахування позивачу контролюючим органом податкових зобов`язань та застосування до нього санкцій з причин ненадання копії акцизної накладної по операції з реалізації товару позивачем відповідачу та його подальшої реалізації відповідачем військовій частині.

За таких обставин колегія суддів вважає недоведеним наявність причинно-наслідкового зв`язку між ненаданням відповідачем позивачу копії акцизної накладної та понесенням позивачем збитків на суму 113 219 грн 70 коп.

Вказана обставина виключає можливість задоволення заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 113 219 грн 70 коп. збитків.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 500 грн штрафу, нарахованого на підставі 9.6. договору, така вимога також не підлягає задоволенню, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору.

Щодо тверджень апелянта про те, що податковий вексель від 02.01.2020 року на сплату акцизного податку, мав бути погашений позивачем колегія суддів відзначає наступне.

Згідно із п. п. 229.8.10 ПК України векселедержатель перевіряє документи, надані виробником/імпортером для погашення податкового векселя, протягом п`яти робочих днів з дня їх отримання. За результатами перевірки векселедержатель приймає рішення про погашення податкового векселя або про здійснення процедур, передбачених підпунктом 229.8.11 цього пункту.

Згідно з п.п. 229.8.2 ПК України, для ввезення на митну територію України або реалізації вироблених в Україні бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів імпортер бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів (далі - імпортер) оформлює податковий вексель у трьох примірниках, а виробник бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів (далі - виробник) - у двох примірниках. Перший примірник подається до контролюючого органу (векселедержателя) за місцезнаходженням імпортера або виробника, другий примірник залишається імпортеру або виробнику, а третій примірник подається до контролюючого органу за місцем митного оформлення таких бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів.

Отже, погашення податкового векселя здійснюється саме контролюючим органом (векселедержателем) при реалізації ним законних адміністративно-правових функцій в публічно-правових (податкових) відносинах за наявності одночасного виконання двох умов, а саме подання імпортером (зокрема, Позивачем) до контролюючого органу - векселедержателя копій первинних документів та договорів на реалізацію пального; наявності акцизних накладних, складених на такі операції та зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Подання копії цієї акцизної накладної до контролюючого органу Позивачем для погашення податкового векселя законодавством не передбачене, контролюючий орган не має права її вимагати та ставити надання йому такої копії як умову погашення податкового векселя.

У разі ж незвернення імпортера (позивача) до контролюючого органу (векселедержателя) із копіями первинних документів та договорів на реалізацію пального, у останнього відсутні підстави для здійснення їх перевірки, для врахування акцизної накладної, складеної на такі операції та зареєстрованої в Єдиному реєстрі акцизних накладних, а також, відповідно, для погашення податкового векселя, зокрема, у тій частині, щодо погашення якої імпортер не звертався до контролюючого органу (векселедержателя).

При цьому слід зазначити, що звернення до контролюючого органу (векселедержателя) щодо погашення податкового векселя є не обов`язком, а правом імпортера.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, стосовного порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, оскільки судом були дотримані всі вимоги щодо повного та всебічного розгляду справи.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна", в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/8147/20, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, колегія відзначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/8147/20 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" на рішення Господарського суду міста м. Києва від 15.09.2020 у справі №910/8147/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста м. Києва від 15.09.2020 у справі №910/8147/20 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 20-в, оф. 1037, код 39237508) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Спецпромкомплекс" (01014, м. Київ, вул. Євгенії Бош, 5/17, кв. 32, код 30968572) 24 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 30.12.2020.

Головуючий суддяВ.В.Андрієнко

СуддіН.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна