Рішення

від 24.12.2020 по справі 902/748/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" грудня 2020 р. Cправа № 902/748/20

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В. , при секретарі судового засідання Шушковій А.П.

За участю представників:

позивача не з`явився;

відповідача1 не з`явився;

відповідача2 Артемчук І. В., ордер КВ №449132 від 05.10.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом : Акціонерного товариства "БАНК"УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ" (проспект Перемоги, буд. 67, м. Київ, 03062)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "транспортна компанія "СИСТЕМА" (вул. Порика, буд. 9, м. Вінниця, 21021; вул. Євгена Коновальця, 32-г, офіс 248, м. Київ, 01133)

до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про солідарне стягнення 748 267,92 грн

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "БАНК"УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "транспортна компанія "СИСТЕМА", до ОСОБА_1 про солідарне стягнення 748 267,92 грн, з яких: 484 824,71 грн - заборгованості по кредиту; 153 781,42 грн - заборгованості за процентами за користування простроченою частиною кредиту; 113 212,20 грн - пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом; 10 697,59 грн - 3% річних за прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту та процентів та 10 047,11 грн - інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту та процентів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами Договору кредиту за овердрафтом № 38ов-19 від 06.05.2019 та Договору поруки № 78 від 06.05.2019.

Зазначену позовну заяву відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2020 розподілено для розгляду судді Лабунській Т.І.

У відповідності до вимог ч.ч. 6, 7 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України Господарським судом Вінницької області здійснено запит щодо реєстрації місця проживання та інших персональних даних фізичної особи відповідача2.

14.08.2020 надійшла відповідь на вказаний запит від Гребінківської міської ради Полтавської області, відповідно до якої ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суд відкриває провадження протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Проте суддя Лабунська Т.І. з 10.08.2020 по 06.09.2020 перебувала у відпустці, у зв`язку з чим на підставі розпорядження керівника апарату суду від 14.08.2020 було здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 902/748/20, за результатами якого вказано справу розподілено судді Маслію І.В.

Ухвалою суду від 17.08.2020 відкрито провадження у справі № 902/748/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 17.09.2020.

Ухвалою суду від 17.09.2020 відкладено підготовче судове засідання на 06.10.2020.

Ухвалою суду від 06.10.2020 продовжено строк підготовчого провадження по справі № 902/748/20 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 28.10.2020.

27.10.2020 на офіційну електронну адресу суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання № б/н від 27.10.2020 про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

Ухвалою від 28.10.2020 відкладено підготовче засідання на 16.11.2020, з підстав викладених у відповідній ухвалі.

16.11.2020 на офіційну електронну адресу суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання № б/н від 27.10.2020 про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

За наслідками судового засідання винесено ухвалу від 16.11.2020, в якій суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача2 про відкладення підготовчого засідання, зважаючи на неодноразове відкладення підготовчого засідання за клопотанням останнього та обмеженими строками підготовчого провадження та встановив учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій до 27.11.2020, з 27.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №902/748/20 для судового розгляду по суті на 02 грудня 2020 р.

У визначену судом дату (02.12.2020) розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Маслія І.В. у відпустці, протягом періоду самоізоляції з метою запобігання поширенню COVID-19.

Станом на 09.12.2020 суддя Маслій І.В. приступив до роботи.

Ухвалою від 09.12.2020 повідомлено учасників справи про призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 24 грудня 2020 р., в порядку визначеному ст.ст. 120, 121 Господарського процесуального кодексу України.

17.12.2020 до суду від представника відповідача2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому, поміж іншого, просить визнати причини пропуску строку на подання відзиву поважними та прийняти відзив до розгляду, а також, в разі задоволення позову зменшити розмір штрафних санкцій на 99%.

На визначену судом дату з`явився представник відповідача 2.

Позивач та відповідач1 правом участі своїх представників в судовому засіданні не скористались.

Позивач про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявним у справі повідомленням про вручення поштового відправлення (Т.2 а.с. 26).

Щодо повідомлення відповідача1 суд зазначає наступне.

Ухвали суду, направлені на адресу відповідача1 зазначену у Витязі з ЄДРЮО ФОП ГФ: вул. Порика, буд. 9, м. Вінниця, 21021 та на адресу місця знаходження вказану позивачем в позовній заяві вул. Євгена Коновальця, 32-г, офіс 248, м. Київ, 01133.

Разом з тим, конверти з ухвалами повернуто до суду з відмітками відділення поштового зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою (Т1 а.с. 189, 208, 231, 234, 238, 242, Т2 а.с. 7, 11, 32, 33, 39).

Листом Міністерства юстиції України від 06.08.2014 р. №404-0-2-14/8.1 Щодо визначення терміну «місцезнаходження юридичної особи» повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями «місцезнаходження юридичної особи» і не містять визначень щодо «фактичної» чи «юридичної» адреси юридичної особи . Законом України від 3 березня 2005 року № 2452 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої статті 57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов`язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України «Про господарські товариства» , відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах . Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

Ураховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» .

Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання позивача та відповідача 1.

В судовому засіданні представник відповідача 2 просила визнати причини пропуску строку на подання відзиву поважними та долучити останній до матеріалів справи.

Суд, дослідивши причини пропуску строку на подання відзиву, визнав їх поважними та долучає відзив до матеріалів справи.

Крім того, представник відповідача 2 підтримала викладені у відзиві обставини та просила зменшити розмір штрафних санкцій на 99%.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 24.12.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача2, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06 травня 2019 року між Публічним акціонерним товариством "БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ", найменування Публічного акціонерного товариства Банк Український капітал змінено 24.01.2020 року на Акціонерне товариство "БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ", (надалі - позивач, за договором Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Система (надалі - відповідач1 за договором Позичальник) укладено Договір кредиту за овердрафтом №38ов-19 (надалі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Кредитор зобов`язується надавати Позичальнику грошові кошти на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, шляхом оплати з поточного рахунку Позичальника № НОМЕР_1 (надалі - Поточний рахунок ), відкритого в ПАТ БАНК УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ , розрахункових документів на суму, шо перевищує фактичний (кредитовий) залишок на такому Поточному рахунку, але в межах визначеного цим Договором Ліміту Овердрафту надалі за текстом Овердрафт . Максимальна сума Овердрафту, якою Позичальник може одночасно користуватися на підставі цього Договору (в тексті цього Договору - Ліміт Овердрафту ). Відповідно до умов цього Договору Позичальнику встановлюється Ліміт Овердрафту, у межах якого Позичальник має поновлювальне право на сплату платіжних документів понад залишок коштів на Поточному рахунку, тобто в разі, якщо Позичальник використав Ліміт Овердрафту у повному обсязі, то після його повернення у повному або частковому розмірі, Позичальник має право подальшого користування Овердрафтом у межах встановленого Ліміту Овердрафту на умовах та за умов, встановлених цим Договором.

На момент укладення цього Договору Ліміт Овердрафту встановлюється в сумі 1000000,00 (Один мільйон) гривень 00 копійок (п.1.1.1. Кредитного договору).

Кінцевий термін, до якого здійснюється надання Овердрафту та має бути повністю погашена заборгованість Позичальника за цим Договором - не пізніше 05.05.2020 р.(п. 1.1.4. Кредитного договору).

За користування Овердрафтом Позичальник сплачує Кредитору проценти, в розмірі та в порядку, обумовленому цим Договором, та комісії за Овердрафтне обслуговування, в розмірі та в порядку, визначеному у Додатку до цього Договору, який має назву Тарифи Кредитора , що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.3. Кредитного договору).

Видача Овердрафту на цілі, зазначені в п.1.2. цього Договору, здійснюється окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - Транш , шляхом оплати з Поточного рахунку розрахункових документів Позичальника на суму, що перевищує фактичний (кредитовий) залишок на такому поточному рахунку, але в межах діючого Ліміту Овердрафту (п. 2.1. Кредитного договору).

Строк безперервного користування Позичальником Лімітом Овердрафту не може перевищувати 90 календарних днів від дати його надання. При цьому використання Ліміту Овердрафту можливе на наступний робочий день після дати повного його погашення (п. 2.4. Кредитного договору).

За користування Овердрафтом Позичальник сплачує Кредитору проценти за фіксованою процентною ставкою в розмірі 28% (Двадцять вісім) процентів річних (п. 2.6. Кредитного договору).

У разі невиконання Позичальником зобов`язань по погашенню заборгованості за Овердрафтом у строк, визначений в п. 2.4 цього Договору та в кінцевий термін до якого здійснювалося надання Овердрафту, встановлений в п.п. 1.1.4 цього Договору, Кредитор відкриває рахунок простроченої заборгованості, на який переносить суму заборгованості за основною сумою Овердрафту, і повідомляє Позичальника в спосіб (би), визначений (і) в п. 9.2. цього Договору, про реквізити цього рахунку для здійснення погашення заборгованості за основною сумою Овердрафту (п. 2.15. Кредитного договору).

Проценти за неправомірне користування Овердрафтом - це плата, яка встановлюється Банком за порушення Позичальником зобов`язання з повернення Овердрафту в строк, визначений в п 2.4. цього Договору та/або в кінцевий термін, до якого здійснювалося його надання згідно п.п. 1.1.4. цього Договору. Проценти за неправомірне користування Овердрафтом є збільшеними процентами, передбаченими ч 2 ст 625 Цивільного кодексу України (п. 3.1. Кредитного договору).

Розмір процентів за неправомірне користування Овердрафтом становить 60% процентів річних. Сторони погодили, що встановлення зазначеного розміру річної процентної ставки за неправомірне користування Овердрафтом є заздалегідь погодженим, а Позичальник заздалегідь повідомлений як про її розмір так і підстави та строки застосування. Розмір процентної ставки, передбачений п. 3.2. цього Договору, вступає в дію, починаючи з дня наступного за датою закінчення строку користування Позичальником Овердрафтом, визначеного в п. 2.4. цього Договору, або за датою, визначеною п.п. 1.1.4. цього Договору, в залежності від того, яка з цих дат настане першою, та діє по день (дату) повного фактичного погашення (сплати) заборгованості за Овердрафтом (п. 3.2 та п. 3.3. Кредитного договору).

Нарахування та сплата процентів за неправомірне користування Овердрафтом за цим Договором здійснюється на прострочену суму Овердрафту, яку Позичальник зобов`язаний був сплатити в строк, визначений в п. 2.4. цього Договору, та/або кінцевий термін, до якого здійснювалося його надання згідно п.п 1.1.4. цього Договору. Порушення Позичальником кінцевого терміну (строку) повернення (погашення) Овердрафту визначеного в п.п. 1.1.4. або п. 2.4. цього Договору, не є підставою для припинення нарахування процентів за неправомірне користування Овердрафтом, які є платою Позичальника за прострочення сплати Овердрафту в строки (термін), передбачені умовами цього Договору. Проценти за неправомірне користування Овердрафтом нараховуються Банком до дати повного фактичного погашення (сплати) заборгованості за Овердрафтом (п. 3.4. та 3.5. Кредитного договору).

У випадку прострочення Позичальником строків сплати процентів та/або комісій, визначених у п. 2.5, 2.6. цього Договору, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від несвоєчасно сплаченої суми процентів та/або комісій за кожний календарний день прострочення по дату їх повного фактичного погашення (п. 5.1. Кредитного договору).

Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, Сторони дійшли згоди, що строк позовної давності за цим Договором становить 5 років, в тому числі щодо неустойки (пені та/або штрафу) (п. 9.5. Кредитного договору).

Цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до виконання Сторонами належним чином і у повному обсязі всіх своїх зобов`язань за цим Договором (п. 9.6. Кредитного договору).

06 травня 2019 між Публічним акціонерним товариством "БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ" (за договором Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Система (за договором Позичальник) та громадянином України ОСОБА_1 (відповідач2, в договорі Поручитель) укладено договір поруки №78 (далі - Договір поруки).

Поручитель зобов`язується перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих процентів за неправомірне користування кредитом, штрафу, пені та інших грошових зобов`язань, у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором №38ов-19 віл 06 травня 2019 року, що укладений Кредитором з Позичальником, надалі за текстом - "Кредитний договір" (п. 1.1. Договору поруки).

Поручитель ознайомлений з умовами Кредитного договору, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має (п. 1.2. Договору поруки).

У разі невиконання Позичальником забезпечених порукою зобов`язань, Поручитель доручає Кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків Поручителя (в національній та/або іноземній валюті) відкритих (чи тих, що будуть відкриті) ним у Кредитора в сумах, що підлягають сплаті за Кредитним договором щодо погашення заборгованості за кредитом, нарахованими процентами за користування ним, комісій, а також можливих процентів за неправомірне користування кредитом, штрафів ,пені та інших грошових зобов`язань, передбачених Кредитним договором Поручитель доручає Кредитору здійснювати таке договірне списання у сумі, визначеній Кредитором самостійно на підставі Кредитного договору, необмежену кількість разів протягом строку дії цього Договору до повного виконання будь-яких зобов`язань Поручителя перед Кредитором за цим Договором (п. 1.3. Договору поруки).

Сторони домовились, що Кредитор та Постачальник мають право змінювати умови Кредитного договору без погодження із Поручителем, при цьому порука за цим Договором розповсюджується на всі зміни та доповнення до Кредитного договору, у тому числі, але не виключно, стосовно суми кредиту, розміру процентів за користування кредитом, неправомірне користування кредитом, комісій та неустойки (штраф, пеня). Поручитель підтверджує, що зазначене положення є згодою Поручителя на зміну умов Кредитного договору, що призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності Поручителя, та що така згода вважається наданою ним незалежно від того, чи був він фактично ознайомлений із зміненими умовами Кредитного договору (п. 1.4. Договору поруки).

Зміст забезпеченого порукою зобов`язання: повернення кредиту в сумі 1 000 000,00 гри. (Один мільйон) гривень 00 копійок, в термін по 05 травня 2020 року включно за Кредитним договором; сплата процентів за користування кредитом у розмірі 28% річних за період з 06.05.2019 року по 05.05.2020 року за Кредитним договором, або в іншому розмірі, визначеному Кредитним договором; сплата комісій, передбачених Кредитним договором; сплата можливих штрафів та пені, визначених Кредитним договором; сплата можливих процентів за неправомірне користування кредитом в розмірі та за період, визначений Кредитним договором; інфляційних втрат; інші витрати (п. 2.1 Договору поруки).

Цей Договір набирає чинності з дати його укладання і діє до 05.05.2030 року.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, банк як кредитор за Договором кредиту за овердрафтом, свій обов`язок щодо надання Позичальнику відповідачу1 ліміту овердрафту в сумі 1000000,00 грн. виконав належним чином та 06.05.2019 встановив Позичальнику ліміт овердрафту на його поточний рахунок в розмірі 1000000,00 грн., чим Позичальник скористався отримуючи транші, що має відображення у банківській виписці, де відображено факт використання кредитних коштів (ліміту овердрафту).

В свою чергу Позичальник свій обов`язок щодо повернення коштів відповідно до п. 2.4. Кредитного договору не виконав, погашення траншів овердрафту згідно п. 2.3.-2.4. Кредитного договору, не виконав, та заборгованість не погасив. Крім того не сплатив і проценти за період користування траншем.

16.04.2020 року позивач направив вимоги про усунення порушення зобов`язання №10/1/02-14/16/1-973 та №10/1/02-14/16/1-972 на адреси відповідача1 та відповідачу2 як поручителю.

В цих вимогах позивач зазначив про невиконання Позичальником та Поручителем умов Кредитного договору і договору поруки та пропонував в 3-денний строк з дня отримання вимоги сплатити на рахунки, що вказані в вимогах, суму простроченого зобов`язання (включаючи штрафи) за Кредитним договором в розмірі 605 123,65 грн.

Листи з вище зазначеними вимогами, адресовані відповідачам повернулись позивачу.

В зв`язку з поверненням листів з вимогою, позивач передав нарочно претензію про усунення зобов`язання директору ТОВ ТК Система , яку останній отримав особисто, про що свідчить відмітка на примірнику претензії Банка ( Т.1 а.с. 44).

Ще одну вимогу б/н направлено поручителю, який її отримав 13.06.2020 року особисто (Т.1 а.с. 41).

Станом на день подачі позовної заяви заборгованість перед банком відповідачами не погашена, що і стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про солідарне стягнення 748 267,92 грн, з яких: 484 824,71 грн - заборгованості по кредиту; 153 781,42 грн - заборгованості за процентами за користування простроченою частиною кредиту; 113 212,20 грн - пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом; 10 697,59 грн - 3% річних за прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту і процентів та 10 047,11 грн - інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту та процентів.

Відповідач2 у відзиві на позовну заяву зазначив, що на момент укладення Договору поруки Відповідач 2 був власником та директором відповідача1. Але з січня 2020 року у відповідача1 змінився власник та директор і на даний момент ОСОБА_1 не здійснює вплив на господарську діяльність Відповідача 1.

Крім того, Відповідач 2 у відзиві посилаючись на важкий економічний стан в 2020 році в зв`язку з пандемією та надмірно великі штрафні санкції, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 99%.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач 1 (позичальник) отримав від позивача кредитні кошти в межах кредитного ліміту і які повинен був повернути останньому, що підтверджується банківськими виписками щодо руху коштів відповідача по рахунку та розрахунком заборгованості.

Не проведення розрахунків по договору від 06.05.2019 р. позичальником (відповідач 1) та поручителем (відповідач 2) спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Слід також зазначити, що з огляду на заявлення позову не тільки до позичальника (відповідача 1) за договором кредиту за овердрафтом №38ов-19 від 06.05.2019 року, а і до поручителя (відповідача 2) за договором поруки № 78 від 06.05.2019 року, судом при прийнятті рішення враховано наступні норми матеріального права.

Зокрема із ч.ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України згідно яких у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Частиною 1 ст.553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. В частині 2 названої статті встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 2.1. Договору поруки, його сторонами погоджено, що Зміст забезпеченого порукою зобов`язання: повернення кредиту в сумі 1 000 000,00 гри. (Один мільйон) гривень 00 копійок, в термін по 05 травня 2020 року включно за Кредитним договором; сплата процентів за користування кредитом у розмірі 28% річних за період з 06.05.2019 року по 05.05.2020 року за Кредитним договором, або в іншому розмірі, визначеному Кредитним договором; сплата комісій, передбачених Кредитним договором; сплата можливих штрафів та пені, визначених Кредитним договором; сплата можливих процентів за неправомірне користування кредитом в розмірі та за період, визначений Кредитним договором; інфляційних втрат; інші витрати.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості відповідачами 1 та 2 і будь-якого реагування з їх сторони на надіслану позивачем (банком) вимогу стосовно погашення заборгованості за Кредитним договором.

Крім того, представником відповідача 2 в судовому засіданні 24.12.2020 усно визнано заборгованість та строк нарахування даної заборгованості.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, враховуючи, що строк дії договору поруки становить 10 років, суд вважає вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів суми заборгованості у розмірі 484824,71 грн правомірними та обґрунтованими з огляду на що задовольняє їх в повному обсязі.

Також, судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідачів 153 781,42 грн - заборгованості за процентами за користування простроченою частиною кредиту; 113 212,20 грн - пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом; 10 697,59 грн - 3% річних за прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту і процентів та 10 047,11 грн - інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту і процентів.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 2.6. Кредитного договору за користування Овердрафтом Позичальник сплачує Кредитору проценти за фіксованою процентною ставкою в розмірі 28% (Двадцять вісім) процентів річних.

Проценти за неправомірне користування Овердрафтом - це плата, яка встановлюється Банком за порушення Позичальником зобов`язання з повернення Овердрафту в строк, визначений в п 2.4. цього Договору та/або в кінцевий термін, до якого здійснювалося його надання згідно п.п. 1.1.4. цього Договору. Проценти за неправомірне користування Овердрафтом є збільшеними процентами, передбаченими ч 2 ст 625 Цивільного кодексу України (п. 3.1. Кредитного договору).

Розмір процентів за неправомірне користування Овердрафтом становить 60% процентів річних. Сторони погодили, що встановлення зазначеного розміру річної процентної ставки за неправомірне користування Овердрафтом є заздалегідь погодженим, а Позичальник заздалегідь повідомлений як про її розмір так і підстави та строки застосування. Розмір процентної ставки, передбачений п. 3.2. цього Договору, вступає в дію, починаючи з дня наступного за датою закінчення строку користування Позичальником Овердрафтом, визначеного в п. 2.4. цього Договору, або за датою, визначеною п.п. 1.1.4. цього Договору, в залежності від того, яка з цих дат настане першою, та діє по день (дату) повного фактичного погашення (сплати) заборгованості за Овердрафтом (п. 3.2 та п. 3.3. Кредитного договору).

Нарахування та сплата процентів за неправомірне користування Овердрафтом за цим Договором здійснюється на прострочену суму Овердрафту, яку Позичальник зобов`язаний був сплатити в строк, визначений в п. 2.4. цього Договору, та/або кінцевий термін, до якого здійснювалося його надання згідно п.п 1.1.4. цього Договору. Порушення Позичальником кінцевого терміну (строку) повернення (погашення) Овердрафту визначеного в п.п. 1.1.4. або п. 2.4. цього Договору, не є підставою для припинення нарахування процентів за неправомірне користування Овердрафтом, які є платою Позичальника за прострочення сплати Овердрафту в строки (термін), передбачені умовами цього Договору. Проценти за неправомірне користування Овердрафтом нараховуються Банком до дати повного фактичного погашення (сплати) заборгованості за Овердрафтом (п. 3.4. та 3.5. Кредитного договору).

Як вбачається з, наявної в матеріалах справи, виписки по особовому рахунку відповідача1, останній не в повній мірі сплачував проценти за користування кредитом, в наслідок чого виникла заборгованість по оплаті процентів.

Пунктом 5.1. Кредитного договору визначено, що у випадку прострочення Позичальником строків сплати процентів та/або комісій, визначених у п. 2.5, 2.6. цього Договору, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від несвоєчасно сплаченої суми процентів та/або комісій за кожний календарний день прострочення по дату їх повного фактичного погашення.

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки Поручитель зобов`язується перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих процентів за неправомірне користування кредитом, штрафу, пені та інших грошових зобов`язань, у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором №38ов-19 від 06 травня 2019 року, що укладений Кредитором з Позичальником, надалі за текстом - "Кредитний договір".

Зміст забезпеченого порукою зобов`язання: повернення кредиту в сумі 1 000 000,00 гри. (Один мільйон) гривень 00 копійок, в термін по 05 травня 2020 року включно за Кредитним договором; сплата процентів за користування кредитом у розмірі 28% річних за період з 06.05.2019 року по 05.05.2020 року за Кредитним договором, або в іншому розмірі, визначеному Кредитним договором; сплата комісій, передбачених Кредитним договором; сплата можливих штрафів та пені, визначених Кредитним договором; сплата можливих процентів за неправомірне користування кредитом в розмірі та за період, визначений Кредитним договором; інфляційних втрат; інші витрати (п. 2.1 Договору поруки).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом не виявлено недоліків у правильності розрахунків здійснених позивачем, а тому вимога про солідарне стягнення з відповідачів 153781,42 грн - заборгованості за процентами за користування простроченою частиною кредиту; 113212,20 грн - пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом; 10697,59 грн - 3% річних за прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту і процентів та 10047,11 грн - інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту і процентів, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Водночас, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд приймає рішення про часткове задоволення клопотання представника відповідача2 про зменшення штрафних санкцій та зменшує розмір пені, яка підлягає задоволенню, на 50%, а не на 99%, як просив представник відповідача2, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Такими чином вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд, оцінивши надані сторонами докази у сукупності із об`єктивними обставинами складної ситуації у державі, економічного її становища та епідеміологічною ситуацією в країні у зв`язку з COVID-19, час прострочення, загальний розмір нарахованих сум по кредитному договору, враховуючи положення ст.129 Конституції України, та обставини, на які посилається відповідач2 у своєму відзиві, а також те, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин які є підставою для зменшення розміру пені, а відтак для задоволення цього клопотання, при цьому частково, оскільки, за результатами встановленого, зменшення пені на 99% є надмірним.

Виходячи із засад справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, суд вважає справедливим зменшити нараховану пеню на 50%, оскільки прострочення грошових зобов`язань відповідачами також компенсуються підлягаючими стягненню з відповідача сумами інших нарахувань.

Також, враховано самий правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір заявленої до стягнення неустойки на 50% з заявлених 113212,20 грн. до 56606,10 грн..

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідачів, оскільки в частині зменшення судом неустойки витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів в розмірі не враховуючи зменшення неустойки.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "транспортна компанія "СИСТЕМА" (вул. Порика, буд. 9, м. Вінниця, 21021; вул. Євгена Коновальця, 32-г, офіс 248, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 40035809) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "БАНК"УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ" (проспект Перемоги, буд. 67, м. Київ, 03062, код ЄДРПОУ 22868414) 484824,71 грн - заборгованості по кредиту; 153781,42 грн - заборгованості за процентами за користування простроченою частиною кредиту; 56606,10 грн - пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом; 10 697,59 грн - 3% річних ; 10047,11 грн - інфляційних втрат та 11588,46 грн. - витрат пов`язаних із сплатою судового збору.

3. У частині стягнення 56606,10 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 30 грудня 2020 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (проспект Перемоги, буд. 67, м. Київ, 03062);

3,4 - відповідачу 1 (вул. Порика, буд. 9, м. Вінниця, 21021; вул. Євгена Коновальця, 32-г, офіс 248, м. Київ, 01133);

5 - відповідачу 2 (вул. Горького, буд. 34, м. Гребінка, Полтавська обл., 37400).