Рішення

від 02.12.2020 по справі 911/2547/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2547/20

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Ступаченко С.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом

виробничого кооперативу Керамік (03061, м. Київ, вул. Шепелєва Миколи, буд. 4-А, код 05581259)

до

товариства з обмеженою відповідальністю Савтек (08063, Київська обл., Макарівський р-н.,с. Лишня, вул. Набережна, буд. 11-Б, код 25196665)

про скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення права власності

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

02.09.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява виробничого кооперативу Керамік (надалі - ВК Керамік /позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю Савтек (надалі - ТОВ Савтек /відповідач), в якій позивач просить суд:

- скасувати державну реєстрацію права власності та припинити право власності ТОВ Савтек на земельну ділянку з кадастровим номером 3222784200:06:004:0003 (запис про право власності № 268413, дата та час державної реєстрації: 26.02.2013, 18:28:20, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 16758832227);

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222784200:06:004:0003, площею 0,7092 га, цільове призначення: для ведення особистого підсобного господарства, місце розташування: Київська область, Макарівський район, Лишнянська сільська рада.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням державного кадастрового реєстратора від 11.08.2020 № РВ-3202446342020 позивачу відмовлено у внесені відомостей щодо належної йому на праві користування земельної ділянки, у зв`язку із перетином земельної ділянки позивача із земельною ділянкою з кадастровим номером 3222784200:06:004:0003, власником якої є відповідач. Позивач вказує, що площа взаємного перетину становить 15,3234%. Як вказує позивач, факт перетину земельних ділянок порушує його право користування земельною ділянкою.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2547/20; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 07.10.2020.

На адресу суду 05.10.2020 від відповідача надійшов лист, в якому відповідач погоджується з пред`явленими вимогами, проти задоволення яких не заперечив та просив суд розгляд справи здійснити без участі відповідача.

Ухвалою суду від 07.10.2020 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 11.11.2020.

30.10.2020 від позивача надійшов лист, в якому останній підтримує свої позовні вимоги та просить суд розгляд справи здійснювати за відсутності позивача.

Ухвалою суду від 11.11.2020 розгляд справи відкладено на 02.12.2020.

23.11.2020 від відповідача надійшов лист, в якому відповідач повторно зазначив, що не заперечує проти пред`явлених позовних вимог та просить суд розгляд справи здійснювати без участі відповідача.

23.11.2020 від позивача надійшов лист, в якому останній підтримує свої позовні вимоги та просить суд розгляд справи здійснювати за відсутності позивача.

В судове засідання 02.12.2020 представники позивача та відповідача не з`явились. Поряд із цим, ухвалою суду від 11.11.2020 явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право користування землею за № 116, виданого 1990 року Спеціалізованому кооперативному підприємству Керамік (згідно витягу з протоколу загальних зборів членів від 29.10.2009 № 2 змінено найменування юридичної особи на ВК Керамік ) було надано в безстрокове та безоплатне користування 4,5 га в межах згідно з планом землекористування.

Позивач вказує на те, що з метою виконання робіт із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж належної останньому на праві користування земельною ділянки у 2020 році звернувся до ФОП Кравчук Ю.В. з метою внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

На замовлення позивача було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ВК Керамік для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в с. Лишня вул. Набережна, 1-А, в межах Лишнянської сільської ради Макарівського району Київської області.

Рішенням Державного кадастрового реєстратора відділу у Макарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, за результатом розгляду заяви від 11.08.2020 про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, у зв`язку із знаходженням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Підставою для відмови стала невідповідність даних електронного документа установленим вимогам до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа та даним документації із землеустрою або оцінки земель.

Внаслідок чого державним кадастровим реєстратором складено висновок, в якому зазначено, що відповідно до порядку ведення Державного земельного кадастру, встановлено, перетин ділянок з ділянкою 3222784200:06:004:0003, площа співпадає на 15,3234%.

Позивач зазначає, що власником земельної ділянки із кадастровим номером 3222784200:06:004:0003 є ТОВ Савтек .

На підтвердження своїх доводів позивачем надано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.08.2020 № 221616444, з якої вбачається, що 26.02.2013 за ТОВ Савтек зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222784200:06:004:0003 площею 0,7092 га за цільовим призначенням - для цілей підрозділів 11.01-11.04 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду, на підставі: державного акту на право власності на земельну ділянку серії та номеру ЯД 926092 виданого 12.12.2007 Управлінням Держкомзему у Макарівському районі Київської області; заяви про поділ земельної ділянки, серії та номеру 158 виданого 21.02.2013 приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Ольшевським В.С.; витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серії та номеру: НВ-3200120422013 виданого 21.02.2013 відділом Держземагентства у Макарівському районі.

Підставою звернення до суду із розглядуваним позовом, як зазначає позивач, стало те, що наявність взаємного перетину земельних ділянок, порушує право користування позивача земельною ділянкою, адже при формуванні земельної ділянки відповідача не було враховано наявність сформованих земельних ділянок суміжних землекористувачів внаслідок чого частина земельної ділянки позивача опинилась у володінні відповідача, чим порушується право користування позивача земельною ділянкою набутої ним на підставі Державного акту на право постійного користування землею.

А тому позивач, посилаючись на положення ч. 13 ст. 79-1, ст. 152 Земельного кодексу України, ч. 10 ст. 24 Закону України Про державний земельний кадастр , ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , звернувся до суду із розглядуваними позовом про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності ТОВ Савтек на земельну ділянку з кадастровим номером 3222784200:06:004:0003 та визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3222784200:06:004:0003, площею 0,7092 га.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Як вже зазначалось, позивач з метою виконання робіт із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж належної останньому на праві користування земельною ділянки у 2020 році звернувся до ФОП Кравчук Ю.В. для внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Однак рішенням державного кадастрового реєстратора йому було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, у зв`язку із знаходженням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

У відповідності до ч.ч. 6, 10 ст. 24 Закону України Про державний земельний кадастр підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Як зазначив позивач у позовній заяві, наявність факту перетину земельної ділянки позивача із земельною ділянкою відповідача свідчить про невідповідність відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки відповідача фактичному розташуванню вказаної земельної ділянки в натурі. А за наявності перетину меж земельних ділянок позивач позбавлений можливості зареєструвати належну йому на праві постійного користування земельну ділянку.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Закону України Про землеустрій встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно зі статтею 198 Земельного кодексу України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Суд зазначає, що погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Пунктом 2.1 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18.05.2010, передбачено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Пунктами 4.2, 4.3 розділу IV Інструкції встановлено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Отже, з наведеного вище можна дійти висновку про те, що внесення належної позивачу земельної ділянки до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номеру не вимагає скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності відповідача на набуту ним земельну ділянку, оскільки порушення відповідачем права користування позивача на земельну ділянку не доведено. Водночас, межі суміжних земельних ділянок позивача та відповідача можуть бути узгоджені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Між тим, згідно приписів п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.

Відтак, суд звертає увагу, що чинним законодавством встановлений порядок виправлення технічних помилок, допущених при визначенні меж суміжних земельних ділянок, однак матеріали справи не містять доказів того, що позивач скористався цим порядком для усунення перешкод у користуванні належної йому земельною ділянкою. Встановлення (відновлення) меж земельних ділянок необхідно у зв`язку з неможливістю визначення меж, які б відповідали державним актам, можливо, і шляхом зміни площі, лінійних розмірів та конфігурації земельних ділянок обох сторін. При цьому формування нових земельних ділянок не здійснюється, а лише вносяться зміни до відомостей про нові межі земельних ділянок до Державного земельного кадастру. Таке встановлення (відновлення) може бути здійснено за згодою сторін як за фактичним використанням, так і за межами, які сторони погодять між собою.

Тобто, позивач у позасудовому порядку має можливість скористатися визначеним у пункті 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державний земельний кадастр способом відновлення своїх порушених прав, шляхом усунення технічних помилок, і лише у разі, якщо цей спосіб виявиться безрезультатним, чи згоди щодо визначення конкретних меж земельних ділянок не буде досягнуто, позивач, чиї права порушені у результаті невідповідності інформації землевпорядної документації фактичним даним щодо площі, лінійних розмірів та конфігурації земельних ділянок, так і даним, визначеним державними актами, що є порушенням вимог земельного законодавства, можуть звернутись до суду за захистом порушених прав.

Отже, чинним законодавством встановлено порядок виправлення технічних помилок, допущених під час визначення меж земельних ділянок, проте у матеріалах справи немає доказів того, що позивач скористався цим порядком для усунення перешкод у користуванні належної йому земельної ділянки. Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для скасування державної реєстрації права власності відповідача, та, відповідно, позбавлення відповідача права власності на земельну ділянку, яке набуте ним у встановленому законом порядку, принаймні протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів .

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу пропорційності - справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Суд зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права користування земельною ділянкою, на яку накладається земельна ділянка відповідача, шляхом визначеним позивачем, за встановлених судом обставин, не є ефективним та належним способом захисту порушеного права позивача, оскільки задоволення такого позову призведе до непропорційного втручання у право мирного володіння ТОВ Савтек належної йому земельною ділянкою.

На думку суду припинення права власності відповідача належної йому земельної ділянки, через перетинання земельної ділянки останнього із земельною ділянкою позивача, є передчасним, адже в силу приписів п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр власники земельних ділянок за обопільною згодою можуть звернутися в органи реєстрації для усунення розбіжностей щодо меж земельних ділянок.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням встановлених судом обставин, та оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, суд відносить на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову виробничого кооперативу Керамік відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 30.12.2020.

Суддя Р.М. Колесник