Рішення

від 18.11.2020 по справі 911/863/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2020 р. Справа № 911/863/20

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Дригіна І. М. (адвокат - довіреність № 27/10-01-34 від 25.06.2020 р.);

від відповідача: Музиченко Ю. В. (адвокат - довіреність б/н від 23.06.2020 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства „Артемсіль» , м. Соледар, Бахмутський район, Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Стальпромстрой» , м. Вишневе, Києво-Святошинський район

про стягнення 7 562 587, 78 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ДП „Артемсіль» звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Стальпромстрой» про стягнення стягнення 1 855 464, 48 грн попередньої оплати, 4 638 661, 20 грн пені, 129 882, 51 грн 7% штрафу, 900 869, 18 грн 20% штрафу, 18 647, 42 грн інфляційних збитків, 19 062, 99, 10 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо своєчасної поставки товару у встановлений строк згідно з договором № 12/01-11-25 купівлі-продажу (поставки) від 15.02.2018 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.06.2020 р. відкрито провадження у справі № 911/863/20 за позовом ДП „Артемсіль» до ТОВ „Стальпромстрой» про стягнення 7 562 587, 78 грн, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 01.07.2020 р.

01.07.2020 р. у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 29.07.2020 р.

02.07.2020 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив б/н від 30.06.2020 р. на позовну заяву, у якому він просить суд застосувати норми статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України до заявлених до стягнення штрафних санкцій та зменшити на 95 % штрафні санкції, які просить стягнути позивач, відмовити у задоволенні вимог про стягнення інфляційних збитків, 3 % річних, та штрафу у розмірі 900 869, 18 грн.

23.07.2020 р. до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь № 27/05-26 від 21.07.2020 р., що долучена судом до матеріалів справи.

29.07.2020 р. у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 26.08.2020 р.

05.08.2020 р. до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення б/н від 03.08.2020 р. на відповідь на відзив, що долучені судом до матеріалів справи.

26.08.2020 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 23.09.2020 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.09.2020 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 07.10.2020 р.

07.10.2020 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 07.10.2020 р. про додаткові докази та пояснення із доданими до них документами, що долучені судом до матеріалів справи.

07.10.2020 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 28.10.2020 р.

28.10.2020 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 28.10.2020 р. про додаткові докази та пояснення із доданими до них документами, що долучені судом до матеріалів справи.

28.10.2020 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 18.11.2020 р.

05.11.2020 р. до канцелярії суду від позивача надійшли пояснення-судові дебати № 27/05-26 від 03.10.2020 р., що долучені судом до матеріалів справи.

18.11.2020 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову частково з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

15.02.2018 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 12/01-11-25 купівлі-продажу (поставки), згідно з умовами пунктів 1.1. - 1.3. якого продавець зобов?язується поставити покупцю товари згідно умов договору.

1.2. Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, що поставляється відповідно до умов договору.

1.3. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики товару зазначені в додатку № 1 до договору, що є невід ?ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктами 2.1., 2.2., 2.5. договору загальна вартість товару: 4 504 345, 92 грн (чотири мільйона п ?ятсот чотири тисячі триста сорок п ?ять гривень 92 коп.), в тому числі ПДВ 20 % 750 724, 32 грн (сімсот п`ятдесят тисяч сімсот двадцять чотири гривні 32 коп.).

2.2. Ціни на товар визначаються в додатку № 1 до договору.

2.5. Розрахунки за товар здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця на підставі рахунку продавця в наступному порядку 50 % передплати та 50 % остаточного розрахунку по факту поставки протягом 60 банківських днів після поставки товару. Датою оплати вважається дата перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до пунктів 3.1. - 3.3. договору продавець здійснює поставку товару за умовами згідно додатку № 1 до договору.

3.2. Місце, строк(термін) поставки товару визначається в додатку № 1 до договору.

3.3. Фактичний об`єм кожної партії товару зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктами 5.3. - 5.5. договору передбачено, що датою поставки є дата постачання товару на склад покупця.

5.4. Продавець несе всі ризики втрати або ушкодження товару, а також усі витрати по відношенню до товару, до моменту його поставки (п. 5.3. Договору ).

5.5. Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент, передбачений в п. 5.3. договору.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов?язань щодо поставки товару з продавця стягується пеня у розмірі 2 відсотків вартості товару, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості; відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання продавцем зобов?язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати продавець, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і 3-х відсотків річних.

Пунктом 12.1. договору визначено строк його дії, згідно якого даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками(за наявності) сторін і діє до 31.12.2018 р., але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Згідно з пунктами 2., 3. Додатком № 1 до договору продавець здійснює поставку товару автомобільним або залізничним транспортом на умовах поставки - DDP, (84545, м. Соледар, Бахмутський р-н., Донецької обл. склад ___) відповідно до Правил „Інкотермс 2000» .

3. Строк поставки: 90 календарних днів від дати отримання продавцем письмової заявки від покупця, з можливістю дострокової поставки.

10.12.2018 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 12/01-11-25 купівлі-продажу (поставки) від 15.02.2018 р., згідно з умовами пунктів 1., 2. якої сторони дійшли згоди викласти п. 12.1. договору у наступній редакції: „Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками (за наявності) сторін і діє до 01.07.2019 р., але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.» , а п. 3. Додатку № 1 до договору у наступній редакції: „Строк поставки товарів: до 01.04.2019 р., з можливістю дострокової поставки.»

18.04.2019 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 2 до договору № 12/01-11-25 купівлі-продажу (поставки) від 15.02.2018 р., згідно з умовами пункту 1. якої сторони дійшли згоди викласти п. 3. Додатку № 1 до договору у наступній редакції: „Строк поставки товару: до 01.07.2019 р. з можливістю дострокової поставки.»

У лютому 2018 р. позивач звернувся до відповідача із заявкою б/н від 27.02.2018 р., у якій просив, крім іншого, виконати поставку товару згідно з договором № 12/01-11-25 купівлі-продажу (поставки) від 15.02.2018 р. у повному обсязі.

На виконання умов договору позивачем 26.02.2018 р. було виконано свій обов`язок по здійсненню передоплати за товар та перераховано відповідачу грошові кошти у якості авансу у розмірі 2 252 172, 96 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 669 від 26.02.2018 р. на суму 2 252 172, 96 грн, наявним у матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем 29.03.2019 р. було передано у власність (продано) позивачу товар (гідроциліндри) на загальну суму 396 708, 48 грн, підтверджується видатковою накладною № 19 від 29.03.2019 р. на суму 396 708, 48 грн, товарно-транспортною накладною № Р19 від 29.03.2019 р., наявними у матеріалах справи.

У липні 2019 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 27/05-26 від 23.07.2019 р.,у якій просив перерахувати позивачу основний борг, пеню, 7 % штрафу, 3 % річних, 20 % штрафу.

У листопаді 2019 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 27/05-26 від 05.11.2019 р.,у якій просив перерахувати позивачу основний борг, пеню, 7 % штрафу, 3 % річних, 20 % штрафу. Факт направлення позивачем і одержання вимоги відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення - рекомендованого листа, наявним у матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем у період дії договору, а саме у період з 12.08.2020 р. по 19.10.2020 р. - після звернення позивачем із даним позовом до відповідача в господарський суд і після порушення судом провадження у даній справі за таким позовом, та станом на 19.10.2020 р. також було передано у власність (продано) позивачу товар (гідроциліндри) на загальну суму 1 776 528, 96 грн, підтверджується видатковою накладною № 16 від 12.08.2020 р. на суму 647 358, 72 грн, накладною-вимогою на повернення № 246 від 08.09.2020 р. на суму 310 487, 04 грн, видатковою накладною № 18 від 28.09.2020 р. на суму 36 514, 56 грн, видатковою накладною № 19 від 02.10.2020 р. на суму 1 092 655, 68 грн, видатковою накладною № 20 від 19.10.2020 р. на суму 310 487, 04 грн, наявними у матеріалах справи.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, крім інших вимог, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 855 464, 48 грн попередньої оплати за договором № 12/01-11-25 купівлі-продажу (поставки) від 15.02.2018 р.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 цього ж кодексу передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 цього ж кодексу передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 693 цього ж кодексу передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов`язок щодо передачі товару позивачу у повному обсязі не виконав (на загальну суму 78 935, 52 грн), що підтверджується договором № 12/01-11-25 купівлі-продажу (поставки) від 15.02.2018 р., додатком і додатковими угодами до нього, платіжним дорученням № 669 від 26.02.2018 р. на суму 2 252 172, 96 грн, видатковою накладною № 19 від 29.03.2019 р. на суму 396 708, 48 грн, товарно-транспортною накладною № Р19 від 29.03.2019 р., видатковою накладною № 16 від 12.08.2020 р. на суму 647 358, 72 грн, накладною-вимогою на повернення № 246 від 08.09.2020 р. на суму 310 487, 04 грн, видатковою накладною № 18 від 28.09.2020 р. на суму 36 514, 56 грн, видатковою накладною № 19 від 02.10.2020 р. на суму 1 092 655, 68 грн, видатковою накладною № 20 від 19.10.2020 р. на суму 310 487, 04 грн, наявними у матеріалах справи, та відсутністю, підписаними уповноваженими представниками сторін у встановленому порядку видаткових накладних, актів приймання-передачі та переданої позивачу документації - у повному обсязі. У зв`язку із тим, що відповідач у встановлений договором поставки строк не виконав обов`язок щодо передачі у повному обсязі товару позивачу, у останнього відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов`язку по поставці у повному обсязі товару за договором № 12/01-11-25 купівлі-продажу (поставки) від 15.02.2018 р.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача попередньої оплати у розмірі 78 935, 52 грн за договором № 12/01-11-25 купівлі-продажу (поставки) від 15.02.2018 р.

Крім того, як було зазначено вище, після звернення позивачем із даним позовом до відповідача в господарський суд і після порушення судом провадження у справі за таким позовом відповідачем було лише частково передано у власність (продано) позивачу товар (гідроциліндри) на загальну суму 1 776 528, 96 грн, підтверджується видатковою накладною № 16 від 12.08.2020 р. на суму 647 358, 72 грн, накладною-вимогою на повернення № 246 від 08.09.2020 р. на суму 310 487, 04 грн, видатковою накладною № 18 від 28.09.2020 р. на суму 36 514, 56 грн, видатковою накладною № 19 від 02.10.2020 р. на суму 1 092 655, 68 грн, видатковою накладною № 20 від 19.10.2020 р. на суму 310 487, 04 грн, наявними у матеріалах справи.

З приводу зазначених обставин суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 2) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Із наданих у процесі розгляду справи позивачем та відповідачем документів вбачається, що після звернення позивачем із даним позовом до відповідача в господарський суд і після порушення судом провадження у даній справі за таким позовом та станом на 19.10.2020 р. відповідач частково виконав свій обов`язок по поставці товару за договором та передав у власність (продав) позивачу товар (гідроциліндри) на загальну суму 1 776 528, 96 грн, підтверджується видатковою накладною № 16 від 12.08.2020 р. на суму 647 358, 72 грн, накладною-вимогою на повернення № 246 від 08.09.2020 р. на суму 310 487, 04 грн, видатковою накладною № 18 від 28.09.2020 р. на суму 36 514, 56 грн, видатковою накладною № 19 від 02.10.2020 р. на суму 1 092 655, 68 грн, видатковою накладною № 20 від 19.10.2020 р. на суму 310 487, 04 грн, наявними у матеріалах справи, тобто станом на час розгляду справи відповідачем була частково погашена основна заборгованість перед позивачем по попередній оплаті за товар, що є предметом спору.

Отже, провадження у справі в частині позовної вимоги Державного підприємства „Артемсіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Стальпромстрой» про стягнення основної заборгованості по попередній оплаті за товар за договором на суму у розмірі 1 776 528, 96 грн на підставі п. 2) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України підлягає закриттю.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором № 12/01-11-25 купівлі-продажу (поставки) від 15.02.2018 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по поставці товару з 07.07.2019 р. по 03.11.2019 р. всього на загальну суму 4 638 661, 20 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов?язань щодо поставки товару з продавця стягується пеня у розмірі 2 відсотків вартості товару, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості; відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання продавцем зобов?язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати продавець, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і 3-х відсотків річних.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок пені від суми основної заборгованості за договором наступний:

- період заборгованості - з 01.07.2019 р. - по 03.11.2019 р., сума основної заборгованості - 1 855 464, 48 грн, кількість днів заборгованості - 126 днів, розмір ставки пені - 2 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення 1855464.48 01.07.2019 - 03.11.2019 126 2 % 4675770.49 1 855 464, 48 грн х 2 % х 126 = 4 675 770, 49 грн.

Отже, загальний розмір пені від суми основної заборгованості за договором № 12/01-11-25 купівлі-продажу (поставки) від 15.02.2018 р. у вищевказані періоди становить 4 675 770, 49 грн.

Оскільки, розмір пені від суми основної заборгованості, на яку претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 4 638 661, 20 грн.

Також, як було зазначено вище, відповідач у своєму відзиві б/н від 30.06.2020 р. на позовну заяву просить суд застосувати норми статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України до заявлених до стягнення штрафних санкцій та зменшити на 95 % штрафні санкції, які просить стягнути позивач.

Згідно з ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

2. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, враховуючи, значний розмір пені, заявлений позивачем до стягнення з відповідача за даним позовом, його неспівмірність порівняно з розміром невиконаного відповідачем зобов?язання по поставці товару у встановлений строк за договором, вжиття відповідачем підтверджених заходів, направлених на своєчасне виконання свого обов`язку щодо поставки товару за договором, а також те, що товар за договором був майже повністю (на 96, 5 %) переданий (відвантажений) відповідачем позивачу до звернення позивача в суд із даним позовом та після звернення позивачем із даним позовом до відповідача в господарський суд і після порушення судом провадження у даній справі за таким позовом, що позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували понесенням ним збитків, пов`язаних із невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо своєчасної поставки товару у встановлений строк за договором, що підтверджується документами, перелік яких зазначений у відзиві б/н від 30.06.2020 р. на позовну та іншими документами, наявними у матеріалах справи, а тому суд дійшов висновку, що наявні всі правові підстави для реалізації його права на зменшення розміру пені, заявленої позивачем і визнаної судом обґрунтованою, з 4 638 661, 20 грн до 231 933, 06 грн, що становить 5 % від розміру пені, заявленої позивачем і визнаної судом обґрунтованою.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від вартості недопоставленого товару у встановлений строк за договором за наслідками її зменшення судом у розмірі 231 933, 06 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 7 % штрафу, передбачений договором № 12/01-11-25 купівлі-продажу (поставки) від 15.02.2018 р., за прострочення відповідачем виконання обов`язку по поставці товару понад 20 днів всього на загальну суму 129 882, 51 грн відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 9.2. договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов?язань щодо поставки товару з продавця стягується пеня у розмірі 2 відсотків вартості товару, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості; відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання продавцем зобов?язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати продавець, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і 3-х відсотків річних.

Розрахунок 7 % штрафу від суми основної заборгованості за договором, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним.

Також, як було зазначено вище, відповідач у своєму відзиві б/н від 30.06.2020 р. на позовну заяву просить суд застосувати норми статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України до заявлених до стягнення штрафних санкцій та зменшити на 95 % штрафні санкції, які просить стягнути позивач.

Згідно з ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

2. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У зв`язку із тим, що судом реалізовано його право на зменшення розміру пені, заявленої позивачем і визнаної судом обґрунтованою, з 4 638 661, 20 грн до 231 933, 06 грн, що становить 5 % від розміру пені, заявленої позивачем і визнаної судом обґрунтованою, що в свою чергу є значним розміром штрафної санкції зменшеної судом, а також враховуючи співмірність заявленого позивачем розміру 7 % штрафу порівняно з розміром невиконаного відповідачем зобов?язання по поставці товару у встановлений строк за договором, то у суду відсутні правові підстави для реалізації його права на зменшення розміру штрафу, заявленого позивачем, а тому суд дійшов висновку про залишення клопотання відповідача про зменшення розміру 7 % штрафу без задоволення.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача 7 % штрафу від суми основної заборгованості за договором у розмірі 129 882, 51 грн є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по поставці товару з 01.07.2019 р. по 03.11.2019 р. всього на загальну суму 18 647, 42 грн та з 01.07.2019 р. по 03.11.2019 р. всього на загальну суму 19 062, 99 грн відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором наступний:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.07.2019 - 03.11.2019 1855464.48 1.005 9167.50 1864631.98 1 855 464, 48 грн х 1, 005 = 1 864 631, 98 грн; 1 864 631, 98 грн - 1 855 464, 48 грн = 9 167, 50 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором № 12/01-11-25 купівлі-продажу (поставки) від 15.02.2018 р. у вищевказані періоди становить 9 167, 50 грн.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 9 167, 50 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості за договором наступний:

- період заборгованості - з 01.07.2019 р.- по 03.11.2019 р., сума основної заборгованості - 1 855 464, 48 грн, кількість днів заборгованості - 126 днів, розмір річних - 3, 00 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 1855464.48 01.07.2019 - 03.11.2019 126 3 % 19215.50 1 855 464, 48 грн. х 0, 03 % х 126/365 = 19 215, 50 грн.

Отже, загальний розмір 3 % річних від суми основної заборгованості за договором № 12/01-11-25 купівлі-продажу (поставки) від 15.02.2018 р. у вищевказані періоди становить 19 215, 50 грн.

Оскільки, розмір 3 % річних від суми основної заборгованості, на які претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 19 062, 99 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 20 % штрафу, передбачений договором № 12/01-11-25 купівлі-продажу (поставки) від 15.02.2018 р., за односторонню відмову відповідача від виконання своїх обов?язків по договору по поставці товару всього на загальну суму 900 869, 18 грн відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 9.8. договору передбачено, що у разі односторонньої відмови продавцем від виконання своїх зобов`язань по договору продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 20 % від ціни договору.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували факти односторонньої відмови відповідача від виконання своїх обов?язків по договору по поставці товару.

Оскільки, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували факти односторонньої відмови відповідача від виконання своїх обов?язків по поставці товару за договором, і такі обставини односторонньої відмови відповідача від виконання своїх обов?язків по договору по поставці товару заперечуються видатковою накладною № 19 від 29.03.2019 р. на суму 396 708, 48 грн, товарно-транспортною накладною № Р19 від 29.03.2019 р., видатковою накладною № 16 від 12.08.2020 р. на суму 647 358, 72 грн, накладною-вимогою на повернення № 246 від 08.09.2020 р. на суму 310 487, 04 грн, видатковою накладною № 18 від 28.09.2020 р. на суму 36 514, 56 грн, видатковою накладною № 19 від 02.10.2020 р. на суму 1 092 655, 68 грн, видатковою накладною № 20 від 19.10.2020 р. на суму 310 487, 04 грн, листами позивача і відповідача і іншими доказами, наявними у матеріалах справи, а тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 900 869, 18 грн 20 % штрафу за односторонню відмову відповідача від виконання своїх обов?язків по поставці товару за договором, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням суми пені від вартості недопоставленого товару у встановлений строк за договором, що була обґрунтовано заявлена позивачем у позовній заяві, поданій до Господарського суду Київської області.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Статтею 123 цього ж кодексу передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з п.п. 1) п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір» розмір ставки судового збору із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього ж закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частинами 1, 2 ст. 7 цього ж закону передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

2. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

До вказаної позовної заяви було додано платіжне доручення № 114 від 01.04.2020 р. про сплату судового збору на суму 113 438, 82 грн.

За таких обставин, понесені ДП „Артемсіль» судові витрати, а саме сплачений судовий збір, у зв`язку із зверненням в Господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Стальпромстрой» про стягнення 7 562 587, 78 грн, підлягають поверненню позивачу з вищевказаних підстав - в частині позовної вимоги ДП „Артемсіль» до ТОВ „Стальпромстрой» про стягнення основної заборгованості по попередній оплаті за товар за договором на суму у розмірі 1 776 528, 96 грн, щодо якої судом на підставі п. 2) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України закрито провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Стальпромстрой» (08132, вул. Київська, 4, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область; ідентифікаційний код 41176151) на користь Державного підприємства „Артемсіль» (84545, вул. Чкалова, 1-А, м. Соледар, Бахмутський район, Донецька область; ідентифікаційний код 00379790) 78 935 (сімдесят вісім тисяч дев?ятсот тридцять п?ять) грн 52 (п`ятдесят дві) коп. попередньої оплати, 231 933 (двісті тридцять одна тисяча дев?ятсот тридцять три) грн 06 (шість) коп. пені, 129 882 (сто двадцять дев?ять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн 51 (п`ятдесят одна) коп. 7 % штрафу, 9 167 (дев?ять тисяч сто шістдесят сім) грн 50 (п`ятдесят) коп. інфляційних збитків, 19 062 (дев?ятнадцять тисяч шістдесят дві) грн 99 (дев?яносто дев?ять) коп. 3 % річних та судові витрати 73 135 (сімдесят три тисячі сто тридцять п?ять) грн 65 (шістдесят п?ять) коп. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

4. Закрити провадження у справі в частині позовної вимоги Державного підприємства „Артемсіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Стальпромстрой» про стягнення основної заборгованості по попередній оплаті за товар за договором на суму у розмірі 1 776 528, 96 грн.

5. Повернути Державному підприємству „Артемсіль» (84545, вул. Чкалова, 1-А, м. Соледар, Бахмутський район, Донецька область; ідентифікаційний код 00379790) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 26 790 (двадцять шість тисяч сімсот дев?яносто) грн 13 (тринадцять) коп., перерахований (сплачений) за платіжним дорученням № 114 від 01.04.2020 р.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення складено і підписано

28 грудня 2020 р.