Рішення

від 29.12.2020 по справі 914/2813/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2020 справа № 914/2813/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Родовід-ТСА» , с.Блогородка, Ізяславський район, Хмельницька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Терлан» , м. Львів

про: стягнення заборгованості в розмірі 31356,29 грн за договором купівлі-продажу №23/10-1сн від 23.10.2019

Суддя Ділай У.І.

Без участі представників сторін

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Родовід-ТСА» , до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Терлан» , про стягнення заборгованості в розмірі 31356,29 грн за договором купівлі-продажу №23/10-1сн від 23.10.2019.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2020, справу №914/2813/20 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою суду від 02.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання на 24.11.2020.

Ухвалами від 24.11.2020 та від 10.12.2020 розгляд справи відкладено з підстав зазначених в ухвалах.

20.11.2020 від позивача до суду надійшли оригінали документів, копії яких долучені до позовної заяви.

Відзив від відповідача до суду не надходив. Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи на адресу ТзОВ «Терлан» , яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин, який продовжений до 28 лютого 2021 року.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18.06.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" N 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та рекомендацій Ради суддів України з метою попередження розповсюдження коронавірусної інфекції (COVID-19) розгляд справи №914/2478/20 відкладався в межах розумного строку.

Натомість відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Також суд зазначає, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасників справи.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершується 02.01.2021. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

23.10.2019 між сторонами укладено Договір купівлі-продажу № 23/10-1сн, відповідно до пунктів 1.1 якого позивач зобов`язався передати у власність покупця товар, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити його вартість у відповідності до умов договору.

Згідно із п. п. 4.1. 4.2. даного Договору передбачено, що поставка здійснюється на елеватор ПП Захід - Агроінвест за адресою: Тернопільська область, м. Ланівці, вул. Загребельна, 5 у строк до 23.10.2019 включно. Поставка товару підтверджується оригіналами наступних документів: видаткової накладної, податкової накладної, зареєстрованої відповідно до чинного законодавства. Датою поставки вважається підписання сторонами видаткової накладної.

24 жовтня 2019 року позивач здійснив відповідачу поставку соняшнику 3 класу загальною вартістю 321552,16 грн., в т.ч. ПДВ 53 592,03грн. На підтвердження долучено до матеріалів копію накладної № 18 від 24 жовтня 2019 року (оригінал оглянуто судом).

Згідно із Актом приймання-передачі № ЗА-00000127 від 24.10.2019 відповідачем товар прийнятий на зерновий склад ПП Захід-Агроінвест .

Також позивач долучив до матеріалів справи копію довіреності №21, видану ТзОВ «Терлан» для отримання товару від ТзОВ «Родовід-ТСА» .

У п. 5.1 даного договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату 60 % вартості товару на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання Товару, та 40% протягом 3-х банківських днів з моменту отримання всіх оригіналів супровідних документів на товар, та реєстрації податкових накладних.

Податкова накладна № 1 від 24.10.2019 (складена за результатом продажу за спірним договором) зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 30.10.2019 за № 9254953094.

Як зазначено в позовній заяві поставка товару виконана належним чином, накладні були підписані без зауважень. Однак, отриманий товар відповідачем оплачений лише частково, в результаті утворилась заборгованість в розмірі 30000,00 грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушенням умов договору не оплатив позивачу повної вартості отриманого товару. Відтак, ТзОВ «Родовід-ТСА» подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 30000,00 грн основного боргу.

Крім того, позивач нарахував відповідно до ст. 625 ЦК України 875,83грн 3% річних та 480,46грн інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали Договір купівлі-продажу № 23/10-1сн від 23.10.2019, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

За договором купівлі-продажу, відповідно до вимог п. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується копіями накладної, актом приймання-передачі та довіреності долученими до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом).

Відповідач про дійсність отриманого товару та проти наявності заборгованості у розмірі 30000,00грн не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Підписання відповідачем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Суду не надано належних та допустимих доказів визнання спірного договору недійсним чи розірваним та укладення між сторонами інших договорів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 30000,00грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає, що визначений період для нарахування визначено неправильно.

Так, за умовами п. 5.1 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату 60 % вартості товару на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання Товару, та 40% протягом 3-х банківських днів з моменту отримання всіх оригіналів супровідних документів на товар, та реєстрації податкових накладних.

Поставка товару відбулась 24.10.2019. Відповідно до умов п. 5.1 договору, третій банківський день припав на 29.10.2019. Реєстрація податкової накладної здійснена 30.10.2019. Отже, у відповідача обов`язок оплати настав 30.10.2019, відтак з 31.10.2019 у позивача виникло право для нарахування сум інфляційних втрат та 3% річних в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 480,46грн інфляційних втрат та 873,37грн 3% річних за період з 31.10.2019 до 19.10.2020. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача 2600,00грн витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).

Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» ).

До матеріалів справи долучено необхідні документи, що підтверджують витрати позивача пов`язані з оплатою ним послуг, наданих адвокатом, а також документи, що підтверджують представництво інтересів позивача саме адвокатом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку стягнути з відповідача на користь позивача 2600,00грн витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терлан» (79067, м.Львів, вул. Богданівська, 15а; ідентифікаційний код 38117080) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Родовід-ТСА» (30343, Хмельницька область, Ізяславський район, с. Білогородка, вул. Островського, 12; ідентифікаційний код 40118041) 30000,00грн основного боргу, 480,46грн інфляційних втрат, 873,37грн 3% річних, 2600,00грн витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката та 2101,85 грн судового збору.

3.У задоволенні 02,46грн 3% річних відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 30.12.2020.

Суддя У.І. Ділай