Рішення

від 28.12.2020 по справі 914/2711/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2020 справа № 914/2711/20

За позовом: Фізичної особи - підприємця Сас Марії Максимівни, с. Кнісело, Жидачівський район, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдеревконтакт» , с. Грабовець, Стрийський район, Львівська область

про: стягнення боргу в розмірі 4500,00грн за договором №02/25 від 24.02.2020

Суддя Ділай У.І.

Без участі представників сторін

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Фізичної особи - підприємця Сас Марії Максимівни, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдеревконтакт» про стягнення боргу в розмірі 4500,00грн за договором №02/25 від 24.02.2020 .

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2020, справу №914/2711/20 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою суду від 26.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін.

16.11.2020 від позивача до суду надійшли оригінали документів, копії яких долучені до позовної заяви.

Відзив від відповідача до суду не надходив. Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

04.12.2020 поштовий конверт з ухвалою про відкриття провадження від 26.10.2020 повернутий поштовим відділенням до суду.

Суд звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин, який продовжений до 28 лютого 2021 року.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18.06.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" N 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та рекомендацій Ради суддів України з метою попередження розповсюдження коронавірусної інфекції (COVID-19) розгляд справи №914/2478/20 відкладався в межах розумного строку.

Натомість відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Також суд зазначає, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасників справи.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 26.12.2020. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

24 лютого 2020 року між сторонами укладено Договір-заявку на надання транспортних послуг №02/25, а саме перевезення з м. Гнівань Вінницької області (адреса завантаження) до м. Стрий Львівської області (адреса розвантаження).

Відповідно до пункту 2 договору за перевезення відповідач сплачує позивачу 8500,00 грн.

На виконання умов договору позивач здійснив перевезення, що підтверджується копіями товарно-транспортною накладною № 10 від 25.02.2020 та актом № 08/02/20 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 26 лютого 2020 року (оригінали оглянуто судом).

Згідно з пунктом 3 договору, замовник перераховує гроші за послуги перевізника на розрахунковий рахунок перевізника протягом 7-ми банківських днів від моменту отримання оригіналів документів.

03 червня 2020 року відповідач частково оплатив надані позивачем послуги, а саме, здійснив оплату у сумі 4000,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням № 79 від 03 червня 2020 року.

У порядку досудового врегулювання спору 28 серпня 2020 року позивач направив відповідачу претензію № 1 від 28 серпня 2020 року з вимогою оплатити заборгованість протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання претензії.

Лист із претензією відповідачем не отриманий та повернутий поштовим відділенням за закінченням терміну зберігання.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушенням умов договору повністю не оплатив позивачу виконані роботи. Відтак, ФОП Сас М.М. подала до Господарського суду Львівської області позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4500,00 грн основного боргу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір заявку на надання транспортних послуг №02/25 24 лютого 2020 року, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

Згідно із положеннями частин першої та третьої статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Виходячи із приписів ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу, ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Позивач свої зобов`язання за спірним договором виконав повністю, що підтверджено копією товарно-транспортної накладної № 10 від 25.02.2020 та копією акту № 08/02/20 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 26 лютого 2020 року, які долучені до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом).

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань по спірним договорам відповідач не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду, отримані послуги оплатив несвоєчасно та не в повному обсязі.

В матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору та повідомлення позивача про виявлені недоліки в здійсненому автотранспортному перевезенні.

Підписання відповідачем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості здійсненого перевезення у розмірі 4500,00грн.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдеревконтакт» (82435, Львівська область, Стрийський район, с.Грабовець, вул. Лопатинського, 141-Ж, ідентифікаційний код 31147962) на користь Фізичної особи - підприємця Сас Марії Максимівни (81716, Львівська область, Жидачівський район, с. Кнісело, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 4500,00грн основного боргу та 2102,20грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 30.12.2020.

Суддя У.І. Ділай