Рішення

від 16.12.2020 по справі 915/350/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року Справа № 915/350/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: Крючковського С.О., ордер ВЕ №1015860 від 04.06.2020 ,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді Кор-Буд» (юр.адреса: 54001, м.Миколаїв, вул.Соборна, буд.3/1; ідент.код 34510974; адреса для листування: 54034, м.Миколаїв, вул.Кругова, буд.44),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроавтоматизація-Південь» (54046, м.Миколаїв, вул.Миколи Славова, буд.2/1; ідент.код 41352333),

про: стягнення заборгованості в розмірі 49304,39 грн,-

в с т а н о в и в:

24.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Ді Кор-Буд звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гідроавтоматизація-Південь заборгованість в розмірі 49304,39 грн, з яких: 37337,70 грн - сума перерахованої попередньої оплати за договором підряду №10/10 від 10.10.2019; 11966,69 грн штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем взагалі не було розпочато виконання робіт, передбачених умовами договору підряду №10/10 від 10.10.2019, які відповідач зобов`язаний був виконати до 25.10.2019, в зв`язку з чим позивач претензією (вимогою) за вих.№506 від 25.10.2019 повідомив відповідача про відмову від договору підряду та вимагав протягом семи днів повернути сплачений по договору аванс у розмірі 37337,70 грн, а також сплатити штрафні санкції, передбачені умовами п.5.5 договору підряду.

Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №74 від 25.03.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/350/20 в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю та відпустками суддів Господарського суду Миколаївської області. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2020, справу призначено до розгляду головуючому судді Мавродієвій М.В.

Ухвалою суду від 06.04.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення встановлених при поданні позовної заяви недоліків.

Ухвалою суду від 21.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено розгляд справи без визначення дати судового засідання у розумний строк, тривалість якого обумовлена запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу « COVID-19» .

Враховуючи, що з 11.05.2020 Кабінетом Міністрів України введено пом`якшення обмежувальних заходів, застосованих постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (зі змінами та доповненнями) "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд ухвалою від 22.06.2020 призначив справу до розгляду на 20.07.2020.

20.07.2020 та 25.08.2020 судом відкладався розгляд справи відповідно на 25.08.2020 та 22.09.2020 в зв`язку з неявкою сторін.

Відповідач в письмових поясненнях, які надійшли до суду 25.08.2020, заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що на виконання умов спірного договору станом на 25.10.2019 ним було придбано матеріалів та виконано робіт на загальну суму 63778,0 грн про що ним був складений акт виконаних робіт, який позивач відмовився підписувати.

Позивач в додаткових поясненнях, які надійшли до суду 22.09.2020, підтримує позовні вимоги та вказує, що наданий відповідачем суду акт приймання виконаних будівельних робіт не містить ні періоду виконання робіт, ні дати його складання. Акт містить лише перелік матеріалів та начебто проведених робіт, які взагалі не відповідають обсягу робіт передбачених договором. Позивач також зазначає, що вказаний акт взагалі не надавався йому на підпис.

Також позивач вказує, що надані відповідачем видаткові накладні, жодним чином не підтверджують понесені ним збитки, оскільки такі накладні не підтверджують, що вказані матеріали придбавались виконавцем саме для використання на об`єкті позивача. Крім того, відповідачем жодним чином не підтверджується проведення оплати за придбання матеріалів та відповідно понесення відповідних витрат.

Ухвалою суду від 22.09.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2020.

21.10.2020 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням судді Мавродієвої М.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 30.10.2020 розгляд справи призначено на 24.11.2020.

24.11.2020 судом відкладено розгляд справи на 16.12.2020 в зв`язку з неявкою відповідача.

Ухвалою від 24.11.2020 суд викликав відповідача в судове засідання 16.12.2020. Явка сторін у судове засідання судом визнавалась обов`язковою.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 16.12.2020 не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 16.12.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

10.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ді Кор-Буд» , як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гідроавтоматизація-Південь» , як підрядником, було укладено договір підряду №10/10 (надалі - договір) (а.с.7-9), за умовами якого підрядник бере на себе зобов`язання своїми силами на особистий ризик виконати за завданням замовника монтажу внутрішніх мереж водопроводу та каналізації за адресою: Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Вінграновського Миколи (вул.Радянська), буд.9, у відповідності з концепцією магазинобудівництва АТБ, а замовник зобов`язується забезпечити доступ до об`єкту, на якому будуть виконуватись роботи, створити підряднику належні умови для виконання робіт, прийняти виконану роботу та оплатити її вартість (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору загальна вартість виконаних робіт по договору погоджена сторонами та вказана у договірній ціні (додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору.

Так, договірною ціною на будівництво об`єкта розташованого за адресою: Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Вінграновського Миколи (вул.Радянська), буд.9; визначена загальна вартість робіт - 124459,0 грн (а.с.10,11).

Пунктом 2.3 договору визначено, що оплата виконаних робіт замовником здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок підрядника, на підставі виставленого рахунку, наступним чином:

- аванс у сумі 37337,70 грн, протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання цього договору сторонами;

- в подальшому оплата здійснюється замовником по факту виконаних робіт на підставі акту виконаних робіт протягом 5-ти банківських днів з моменту його підписання сторонами. Замовник залишає за собою право здійснювати авансові платежі.

Відповідно до п.3.2 договору підрядник зобов`язаний виконати роботи, вказані у пункті 1.1 цього договору до 25.10.2019.

У разі порушення підрядником обов`язку стосовно кінцевого строку виконання робіт, встановленого договором, а також у разі, якщо підрядник не розпочав виконання робіт протягом 5-ти календарних днів з моменту, коли він повинен був їх почати, підрядник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої у період, за який сплачується штраф, від суми Договору за кожний день прострочки (п.5.5 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п.8.1 договору).

11.10.2019 позивачем перераховано відповідачу аванс в сумі 37337,70 грн, що підтверджується платіжним дорученням №654 (а.с.13).

Позивач вказує, що на сьогоднішній день відповідачем так і не було розпочато виконання робіт передбачених умовами договору, що підтверджується актом перевірки стану виконаних робіт складеного позивачем станом на 25.10.2019 (а.с.14-16).

У зв`язку з невиконанням робіт за договором позивачем було направлено відповідачу претензію (вимогу) за вих.№506 від 25.10.2019 (а.с.17,18) про відмову від договору підряду №10/10 від 10.10.2019 у зв`язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе за договором зобов`язань, в якій позивач також вимагав протягом семи календарних днів з дня отримання претензії, повернути сплачені за договором №10/10 від 10.10.2019 грошові кошти в сумі 37337,70 грн, а також сплатити штрафні санкції передбачені п.5.5 договору.

Відповідач у відповіді №44/1-19 від 07.11.2019 на вимогу (а.с.19) вказує, що на момент початку внутрішніх робіт замовником умови технічного завдання виконані не були (відсутність ємності для розподілу води, оздоблення стін), замовник всупереч вимогам п.3.3 договору не ініціював змін у договір стосовно строків, а не допустив спеціалістів підрядника на об`єкт. Також, підрядник пропонував підписати акт прийому-передачі виконаних робіт.

Позивач вказує, що ним була отримана лише відповідь на відзив без акту прийому-передачі виконаних робіт.

Позивач зазначає, що виконання вимог щодо повернення коштів попередньої оплати відповідачем так і не виконано, що зумовило звернення позивача до суду з вимогами про повернення коштів.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом,

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду, до якого слід застосовувати відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст.837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч.1 ст.846 ЦК України).

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч.ч.1,2 ст.612 ЦК України).

Положеннями ч.2 ст.849 ЦК України, визначено, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п.3.2 договору підрядник зобов`язаний виконати роботи, вказані у пункті 1.1 цього договору до 25.10.2019.

Позивач вказує, що на сьогоднішній день відповідачем так і не було розпочато виконання робіт передбачених умовами договору, що підтверджується актом перевірки стану виконаних робіт складеного позивачем станом на 25.10.2019 (а.с.14-16).

У зв`язку з невиконанням робіт за договором позивачем було направлено відповідачу претензію (вимогу) за вих.№506 від 25.10.2019 (а.с.17,18) про відмову від договору підряду №10/10 від 10.10.2019 у зв`язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе за договором зобов`язань, в якій позивач також вимагав протягом семи календарних днів з дня отримання претензії, повернути сплачені за договором №10/10 від 10.10.2019 грошові кошти в сумі 37337,70 грн, а також сплатити штрафні санкції передбачені п.5.5 договору.

Відповідач у відповіді №44/1-19 від 07.11.2019 на вимогу (а.с.19) вказує, що на момент початку внутрішніх робіт замовником умови технічного завдання виконані не були (відсутність ємності для розподілу води, оздоблення стін), замовник всупереч вимогам п.3.3 договору не ініціював змін у договір стосовно строків, а не допустив спеціалістів підрядника на об`єкт. Також, підрядник пропонував підписати акт прийому-передачі виконаних робіт.

Суд наголошує, що загальні засади цивільного законодавства, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність мають фундаментальний характер. Тому інші джерела правового регулювання мають відповідати їх змісту, в тому числі щодо наслідків невиконання робіт за договором та, відповідно, вимог про повернення грошових коштів.

В свою чергу оцінюючи фактичні обставини справи та вчинені сторонами правочини суд повинен оцінювати останні з точки зору відповідності їх внутрішній волі сторін та мотивів такої поведінки, незважаючи на відсутність юридичної грамотності та розуміння правової природи такого правочину.

Пунктом 2.3 договору визначено, що оплата виконаних робіт замовником здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок підрядника, на підставі виставленого рахунку, наступним чином:

- аванс у сумі 37337,70 грн, протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання цього договору сторонами;

- в подальшому оплата здійснюється замовником по факту виконаних робіт на підставі акту виконаних робіт протягом 5-ти банківських днів з моменту його підписання сторонами. Замовник залишає за собою право здійснювати авансові платежі.

11.10.2019 позивачем перераховано відповідачу аванс в сумі 37337,70 грн, що підтверджується платіжним дорученням №654 (а.с.13).

При цьому суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Зокрема, про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначається також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Як свідчать матеріали справи, позивач як замовник скористався власним безумовним правом, передбаченим частиною 2 статті 849 ЦК України щодо розірвання договору підряду №10/10 від 10.10.2019 в односторонньому порядку.

З огляду на вищенаведене, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення частини 2 статті 849 ЦК України в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України, в зв`язку з чим зазначає про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 37337,70 грн безпідставно отриманих коштів.

Аналогічних правових висновків щодо можливості стягнення з відповідача на користь позивача коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 10.05.2018 у справі №916/1591/17, від 11.11.2018 у справі №910/13332/17 та від 14.06.2018 у справі №912/2709/17.

Доводи відповідача, що на виконання умов спірного договору станом на 25.10.2019 ним було придбано матеріалів та виконано робіт на загальну суму 63778,0 грн про що відповідачем був складений акт виконаних робіт, який позивач відмовився підписувати, суд відхиляє в зв`язку з наступним.

Наявний в матеріалах справи акт №1 приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт на суму 63778,0 грн підписані відповідачем в односторонньому порядку та складені на виконання робіт за іншим договором підряду №21/10 від 21.10.2019, а тому суд приходить до висновку, що вказані акт та довідка не можуть бути доказами часткового виконання робіт за спірним договором підряду №10/10 від 10.10.2019, як і наявні в матеріалах справи видаткові накладні, оскільки останні не підтверджують, що вказані матеріали придбавались виконавцем саме для використання на об`єкті позивача.

Оцінивши подані відповідачем докази щодо їхньої вірогідності, суд зазначає, що надає їм критичну оцінку, оскільки на підставі одностороннього акту виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, складених на виконання робіт за іншим договором підряду №21/10 від 21.10.2019, та видаткових накладних, без наявності інших доказів, які б підтвердили виконання відповідачем будівельних робіт за спірним договором підряду №10/10 від 10.10.2019 вартістю 63778,0 грн, суд позбавлений можливості достовірно встановити ці обставини.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів виконання робіт або повернення суми попередньої оплати відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 37337,70 грн перерахованих коштів (авансу) за невиконані за вказаним договором роботи підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 11966,69 грн штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що згідно приписів ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч.2 ст.216 ГК України).

Відповідно до положень ч.ч.1,4 ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ст.218 ГК України).

Так, виходячи з положень ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому, згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18, необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов`язань є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Згідно з ч.1 ст.546, ст.547 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 ЦК України).

У відповідності до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов договору підряду №10/10 від 10.10.2019 у визначений строк не приступив до виконання робіт та виконання робіт не здійснив у строк до 25.10.2019, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі (ч.2 ст.883 ЦК України).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 ГК України, якою встановлено, що розмір штрафних санкцій щодо окремих видів зобов`язань встановлюється законом. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.5 договору сторони передбачили, що у разі порушення підрядником обов`язку стосовно кінцевого строку виконання робіт, встановленого договором, а також у разі, якщо підрядник не розпочав виконання робіт протягом 5-ти календарних днів з моменту, коли він повинен був їх почати, підрядник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої у період, за який сплачується штраф, від суми договору за кожний день прострочки.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд вказує, що згідно встановлено в п.5.5 договору порядку нарахування неустойки - у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої у період, за який сплачується, від суми Договору за кожний день прострочки - така за правовою природою є пенею, а не штрафом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 11966,69 грн штрафних санкцій, нарахованих на суму договору в розмірі 124459,0 грн - вартості робіт та встановленого позивачем періоду нарахування з 26.10.2019 по 02.03.2020.

За результатами здійсненої за допомогою системи Законодавство перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені судом встановлено, що розмір пені, перерахований судом у відповідності до умов договору та приписів чинного законодавства, з урахуванням суми договору в розмірі 124459,0 грн - вартості робіт, на які нараховується пеня позивачем, та встановленого позивачем періоду нарахування з 26.10.2019 по 02.03.2020, становить 11971,47 грн, а отже є більшим, а суд враховуючи принцип диспозитивності, не може вийти за межі позовних вимог, тому позовні вимоги в частині стягнення пені за невиконання робіт підлягають задоволенню в сумі, заявленій позивачем, а саме 11966,69 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.73,74 ,76-79,91,129,210,220,232,233,238,240,241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроавтоматизація-Південь» (54046, м.Миколаїв, вул.Миколи Славова, буд.2/1; ідент.код 41352333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді Кор-Буд» (54001, м.Миколаїв, вул.Соборна, буд.3/1; ідент.код 34510974) 37337,70 грн основного боргу, 11966,69 грн пені та 2102,0 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 28.12.2020 року.

Суддя М.В. Мавродієва