Рішення

від 16.12.2020 по справі 915/404/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року Справа № 915/404/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника прокуратури: Бескровної І.І., посв.№056942 від 25.08.2020,

представника позивача: Бондаровер Ю.С., дов. від 05.12.2019 ,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2

(54050, м.Миколаїв, просп.Богоявленський, буд.314, код ЄДРПОУ 02910048)

в інтересах держави в особі

позивача: Миколаївської міської ради

(54027, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20, код ЄДРПОУ 26565573),

до відповідача: Підприємства громадської організації «АСПРО»

(54050, м.Миколаїв, вул.Артема, буд.1-В, код ЄДРПОУ 31554432),

про: стягнення коштів в сумі 13890,30 грн,-

в с т а н о в и в:

08.04.2020 Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №32/1-2162вих20 від 06.04.2020, в якій просить стягнути з Підприємства громадської організації АСПРО на користь Миколаївської міської ради кошти в сумі 13890,30 грн як недоотриманий дохід у вигляді орендної плати за безоплатне користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у період з 29.01.2019 до 01.10.2019 здійснював користування земельною ділянкою площею 673 кв.м по вул.Самойловича, 1-А у м.Миколаєві, безоплатно без правовстановлюючих документів, чим порушено права Миколаївської міської ради як органа місцевого самоврядування та власника земельної ділянки.

Ухвалою суду від 13.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.06.2020 постановлено провести розгляд справи поза межами встановленого ст.248 ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу « COVID-19» та повторно направити ухвалу суду від 13.04.2020 відповідачу.

У процесі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження судом встановлено, що до матеріалів позовної заяви додано лист Відділу у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №199/115-19 від 08.07.2019, в якому повідомлено, що розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2019 складає 849004,72 грн.

31.08.2020 за вх.№10687/20 від прокуратури на адресу суду надійшов супровідний лист №32-5564вих-20 про долучення до матеріалів справи копії листа Відділу у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №199/115-19 від 08.07.2019, яким уточнено розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2019, що складає 683213,95 грн (без урахування коефіцієнту 3,00). Однак, у зазначеному листі Відділом у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області зазначено, що земельна ділянка зареєстрована в національній кадастровій системі (НКС) з кадастровим номером 4810136600:07:005:0025, розташована за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Самойловича, площею 673,06 кв.м., належить Миколаївській міській раді, орендарем ділянки зазначено ТОВ «Геосервіс» (ЄДРПОУ 32188617), що не узгоджується з відомостями, що містяться в позовній заяві стосовно укладеного Договору оренди землі №6260 від 25.12.2008 з Підприємством громадської організації «АСПРО» .

Ухвалою суду від 31.08.2020 призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Почато у справі підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 13.10.2020.

13.10.2020 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням судді Мавродієвої М.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 29.10.2020 призначено розгляд справи на 17.11.2020.

Ухвалою суду від 17.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.12.2020.

Позивач в листі №6887/02.02.01-49/14/20 від 30.11.2020 вказує, що договору оренди земельної ділянки за адресою: вул.Самойловича, 1-А у м.Миколаєві; між Миколаївською міською радою та ТОВ Геосервіс ніколи не укладалось.

03.12.2020 судом відкладено розгляд справи на 16.12.2020 в зв`язку з неявкою відповідача.

Прокурор в заяві №32/1-7371вих-20 від 15.12.2020 вказує, що згідно з оновленим розрахунком від 15.12.2020 загальний розмір недоотриманого доходу у вигляді орендної плати за безоплатне використання спірної земельної ділянки становить 13888,79 грн, які прокурор і просить стягнути з відповідача на користь Миколаївської міської ради.

Враховуючи, що відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України, прокурор, який звернувся з позовом в інтересах позивача, скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог, судом розглядаються первісні позовні вимоги з урахуванням зменшених вимог, викладених в заяві №32/1-7371вих-20 від 15.12.2020.

Відповідач не скористався наданим йому ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи прокурора та позивача не спростував.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 16.12.2020 не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.

В ході розгляду справи представники прокуратури та позивача підтримали висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 16.12.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Рішенням Миколаївської міської ради №27/71 від 18.09.2008 Підприємству громадської організації АСПРО передано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 673 кв.м для подальшого обслуговування автостоянки по вул.Самойловича, 1-А у м.Миколаєві.

На підставі вказаного рішення 25.12.2008 між Підприємством громадської організації АСПРО та Миколаївською міською радою укладено договір оренди землі №6260 (а.с.17-20), за яким відповідачу передано в оренду земельну ділянку для обслуговування автостоянки (І черги) по вул.Самойловича, 1-А у м.Миколаєві (Корабельний район) (далі - договір).

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 673 кв.м, у тому числі 211 кв.м під спорудами, 462 кв.м під проїздами та проходами, без права передачі її в суборенду. На земельній ділянці знаходяться споруди, що належать ПГО АСПРО .

Відповідно до п.3.1 договору він діє протягом 10 років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про продовження строку оренди.

Договір зареєстровано Миколаївською регіональною філією ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.01.2009 за №040900100121.

Відповідно до п.4.2 договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки, де нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладання цього договору на період будівництва становить 281933,16 грн (з рахуванням коефіцієнту щорічної індексації 1,028). Виходячи з цього розмір орендної плати за рік за цим договором на момент його укладення складає 8457,99 грн.

За передбаченими п.4.3 договору умовами розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін і доповнень до цього договору.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.14.1 договору).

Дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено (п.12.1 договору).

Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 05.02.2018 за відповідачем зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - автостоянка по вул.Самойловича, 1-А у м.Миколаєві, який перебуває у його власності по теперішній час (а.с.28,29).

Як зазначено позивачем у листах від 26.04.2019, 06.06.2019 та 30.10.2019 строк дії укладеного з ПГО АСПРО договору оренди закінчився 29.01.2019 (28.01.2019 включно), і згідно з умовами останнього та відповідно до положень законодавства України продовжений (пролонгований) не був. Рішення щодо продовження строку дії останнього міською радою не приймались (а.с.39-41).

Прокурор та позивач вказують, що у період з 29.01.2019 до 27.12.2019 земельна ділянка площею 673 кв.м використовувалась відповідачем для подальшого обслуговування нежитлових приміщень та автостоянки (І-черги) по вул.Самойловича, 1-А у м.Миколаєві без оформлення належним чином права користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, при цьому з часу закінчення строку дії договору оренди (28.01.2019) плата за землю власником об`єкта нерухомості самостійно не декларувалась та не сплачувалась, чим порушено права Миколаївської міської ради як органа місцевого самоврядування та власника земельної ділянки щодо неодержання коштів за час безоплатного використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Відповідно до інформації ГУ ДФС у Миколаївській області від 27.06.2019 ПГО АСПРО не звітує по всім податкам і зборам до фіскальної служби з 2014 року (а.с.56).

Нормативно-грошова оцінка спірної земельної ділянки станом на 01.01.2019 складає 686139,44 грн, що підтверджується наданим Відділом у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області листом №455/115-20 від 09.12.2020.

У зв`язку з цим, позивачем розмір недоотриманого доходу у вигляді орендної плати за безоплатне використання спірної земельної ділянки розраховано як розмір орендної плати за землю, який нараховано виходячи з розміру орендної плати за договором оренди землі №6260 від 25.12.2008 та періоду часу з 29.01.2019 до 01.10.2019, протягом якого земельна ділянка використовувалась відповідачем без відповідних правових підстав, що становить 13888,79 грн.

Позивачем 27.11.2019 було направлено відповідачеві лист вих.№6372/02.02.01-22/11/14/19 від 22.11.2019 про добровільну сплату безпідставно збережених коштів (збитків) за період користування спірною земельною ділянкою з 29.01.2019 до 01.10.2019, про що свідчить квитанція про направлення рекомендованого листа 5400138644495 (а.с.53-55).

Відповідач нараховану суму не сплатив, заперечень або зауважень не надав, вимоги позивача залишив без розгляду та задоволення, позивачем заходи щодо стягнення в судовому порядку вказаної суми не вживались, що зумовило звернення прокурора в інтересах позивача до суду з вимогами про стягнення коштів.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до змісту ч.2 ст.45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

За приписами ч.ч.3, 4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно інформації прокурора та листа Миколаївської міської ради №5866/02.02.01-40/14/19 від 30.10.2019 (а.с.41), міською радою до моменту звернення з позовом до суду не вживались заходи щодо стягнення грошових коштів за безоплатне користування земельною ділянкою, що й стало підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з даним позовом.

Згідно із статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним, об`єктом плати за землю є земельна ділянка, плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до пункту "а" статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Статтями 125 і 126 Земельного Кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Вказана стаття досить широко визначає підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

До моменту оформлення власником об`єктів нерухомості права оренди земельних ділянок, на яких ці об`єкти розташовані, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладених договорів їх оренди та недоотримання їхнім власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянкою, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (висновок сформульований у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/ 16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, Верховного суду України від 12.04.2017 у справі № 922/207/15).

Тобто, у зв`язку із наявністю на земельній ділянці нерухомого майна у відповідача виник обов`язок щодо сплати коштів за користування земельною ділянкою, у тому числі після спливу строку дії договору оренди землі, який Відповідач не виконав, а отже без законних підстав зберіг у себе майно кошти за оренду землі, які підлягають стягненню у судовому порядку.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про оцінку земель" розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності визначається на підставі нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Стаття 13 Конституції України визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

У відповідності до пункту "а" статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно частини 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси. що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських. селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Виходячи з наведеного, земельна ділянка, на якій розташовано належне відповідачу нерухоме майно, відноситься до комунальної власності та належить Миколаївській міській раді, до компетенції якої, у відповідності з нормами чинного законодавства, належить контроль за використанням та охороною земель комунальної власності та додержанням земельного законодавства.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, судового захисту прав місцевого самоврядування.

Статтею 145 Конституцією України передбачено, що права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно. що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За правилами пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата" за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 12.10.2016 у справі № 6-2225 цс16, закріплено загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.

Як визначено статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч.3 ст.2, ч.3 ст.13, ч.1 ст.14 ГПК України)

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч.2 ст.14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Відповідно до змісту ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач користувався земельною ділянкою площею 673 кв.м по вул.Самойловича, 1-А у м.Миколаєві у період з 29.01.2019 по 01.10.2019, не сплачував кошти у вигляді орендної плати, чим порушив права Миколаївської міської ради як органа місцевого самоврядування та власника земельної ділянки щодо неодержання коштів за час безоплатного використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Нормативно-грошова оцінка спірної земельної ділянки станом на 01.01.2019 складає 686139,44 грн, що підтверджується наданим Відділом у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області листом №455/115-20 від 09.12.2020.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення кошти за безоплатне користування земельною ділянкою за період з 29.01.2019 по 01.10.2019 в сумі 13888,79 грн.

Розрахунок позивача є арифметично правильним та відповідачем не спростований.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, відповідачем не спростовані, та підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь прокуратури за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.73,74,76-79,91,129,210,220,232,233,238,240,241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Підприємства громадської організації «АСПРО» (54050, м.Миколаїв, вул.Артема, буд.1-В, код ЄДРПОУ 31554432) на користь Миколаївської міської ради (54027, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20, код ЄДРПОУ 26565573) 13888,79 грн грошових коштів за безоплатне користування земельною ділянкою.

3. Стягнути з Підприємства громадської організації «АСПРО» (54050, м.Миколаїв, вул.Артема, буд.1-В, код ЄДРПОУ 31554432) на користь Прокуратури Миколаївської області (54030, м.Миколаїв, вул.Спаська, буд.28, ідент.код 02910048; р/р UA748201720343150001000000340, банк - ДКСУ м.Києва, МФО 820172) 2102,0 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 28.12.2020 року.

Суддя М.В. Мавродієва