Рішення

від 30.12.2020 по справі 927/876/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

30 грудня 2020 року справа № 927/876/20 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", юридична адреса: вул. Харченка Євгенія, 42, м. Київ, 02088; фактична адреса: вул. Квітнева, 17, с. Новий Білоус, Чернігівський район, 14026

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельно-ресторанний комплекс "Е95", вул. Заньковецької, буд.30, м. Чернігів, Чернігівська область, 14010

Електронна адреса невідома

про стягнення 75802 грн. 83коп.

Без виклику представників сторін,

встановив:

Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 70843грн. 78 коп. та штрафу у сумі 4959 грн. 05 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, що виникли на підставі договорів поставки №1705 від 20.12.2018, №340 від 01.06.2019.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2020 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/876/20 без повідомлення учасників сторін. Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк (до 27.11.2020) без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Від сторін заяв та клопотань не надійшло.

13.11.2020 на адресу Господарського суду Чернігівської області підприємством зв`язку повернуто поштове відправлення, а саме ухвали суду від 03.11.2020 надіслані судом відповідачу за даним позовом, із зазначенням причини повернення: "адресат відсутній за адресою ".

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденціїї (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Крім цього, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене вище та факт направлення судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі та повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення адресат відсутній за адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення учасника судового процесу про відкриття провадження у справі №927/876/20 та встановлення строку для подання відзиву на позов.

Відзиву на позов, заяв і клопотань від відповідача не надходило.

Відповідач у справі не повідомляв суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно положень п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.

Наведене дає підстави суду дійти висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд справи судом.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч.8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

20.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Готельно-ресторанний комплекс "Е95" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №1705, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця алкогольні напої (надалі-товар), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами договору (а.с. 16-17).

01.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Готельно-ресторанний комплекс "Е95" (покупець) укладено договір поставки №340, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця алкогольні напої (надалі-товар), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору (а.с. 31-32).

Відповідно до п.3.1 договорів постачання товару здійснюється силами та за рахунок постачальника, на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс (у редакції 2010 року). Сторони можуть визначити інші умови постачання товару при узгодженні замовлення на товар.

Постачальник зобов`язаний поставити товар за адресою, яка зазначена у його замовленні, а також у засвідчених покупцем копіях ліцензій як місце здійснення діяльності, або за адресою, яка зазначена у засвідчених покупцем копіях довідок про внесення місць зберігання алкоголю до Єдиного державного реєстру ( п. 3.2 договорів).

Постачальник поставляє товар покупцю на підставі його замовлення. Покупець має право здійснити замовлення в усній формі або за допомогою факсимільного, електронного чи поштового зв`язку (п.3.3 договорів).

Згідно із п. 4.1 договорів найменування, кількість, асортимент товару визначається покупцем у замовленні та зазначається постачальником у видатковій накладній на товар.

Ціна на товар визначена у прайс-листі постачальника, яка діє на момент здійснення покупцем замовлення (п. 5.1 договорів).

Ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній ( п.5.2 договорів).

Загальна сума договору дорівнює загальній вартості товару, який постачальник поставив покупцю впродовж всього строку дії даного договору згідно видаткових накладних на товар ( п. 5.3 договорів).

Відповідно до умов п. 6.1 договорів:

- розрахунки за договором №1705 товар здійснюються покупцем протягом 40 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженими сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати (а.с. 16)

- розрахунки за товар за договором №340 здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженими сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати ( а.с. 31).

Датою оплати покупцем вартості отриманого від постачальника товару є дата зарахування цих грошових коштів на рахунок постачальника ( п.6.2 договорів).

Усі зміни та доповнення до договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані повноважними представниками сторін (в тому числі документи передані засобами факсимільного зв`язку). З дати вступу в силу даного договору попередні аналогічні договори поставки (купівлі-продажу), листи, протоколи втрачають чинність і сторони керуються умовами договору( п. 9.1 договорів).

Відповідно до п. 9.7 договорів, договір чинний (строк дії): протягом 2 років з дати укладення. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін та тих же умовах.

На виконання умов договору №1705 позивач поставив та передав у власність відповідача товар на загальну суму 53507 грн. 16 коп., що підтверджується видатковими накладними №9277/8986 від 25.02.2020 на суму 19351 грн. 98 коп., №9437/8987 від 25.02.2020 на суму 2760 грн. 42 коп., №12142/11164 від 05.03.2020 на суму 5480 грн. 82 коп., №12189/11169 від 05.03.2020 на суму 2555 грн. 28 коп., №12510/11476 від 06.03.2020 на суму 1217 грн. 70 коп., №15742/14447 від 26.03.2020 на суму 4057 грн. 80 коп., №15826/14461 від 26.03.2020 на суму 2316 грн. 48 коп., №17752/16294 від 09.04.2020 на суму 2325 грн.78 коп., №17747/16293 від 09.04.2020 на суму 13440 грн.90 коп. (а.с. 20-29).

Відповідачем частково сплачено товар у сумі 79 грн. 62 коп., що підтверджується платіжним дорученням №4184 від 07.07.2020 (а.с.30).

Решта вартості товару у сумі 53427 грн. 54 коп. відповідачем сплачена не була.

На виконання умов договору № 340, позивач поставив та передав у власність відповідача товар на загальну суму 20986 грн. 64 коп., що підтверджується видатковими накладними №813/721 від 30.01.2020 на суму 4287 грн. 58 коп., №814/722 від 30.01.2020 на суму 2570 грн. 40 коп., №1554/1472 від 22.02.2020 на суму 9586 грн. 18 коп., №1555/1473 від 22.02.2020 на суму 2184 грн. 84 коп., №2014/1809 від 05.03.2020 на суму 2357 грн. 64 коп. ( а.с.33-37).

Відповідачем частково оплачено товар у сумі 3570 грн. 40 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №@2PL118685 від 23.04.2020 на суму 2570 грн. 40 коп., №4174 від 09.06.2020 на суму 1000 грн. 00 коп. (а.с.38-39).

Решта вартості товару у сумі 17416 грн. 24 коп. відповідачем сплачена не була.

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами, внаслідок чого у останнього утворилась загальна заборгованість за договорами поставки у розмірі 70843грн. 78 коп. (53427 грн. 54 коп.+ 17416 грн. 24 коп.)

Згідно із п.7.1 договорів у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі сім відсотків від суми боргу.

З посиланням на п. 7.1 договорів позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф, загальний розмір якого за договорами складає 4959 грн. 05 коп.

Заперечень на позов відповідач не надав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав .

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Спір між сторонами даної справи виник у зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язань з оплати одержаного за договорами поставки №1705 від 20.12.2018 та №340 від 01.06.2019 товару.

Договори 1705 від 20.12.2018 та №340 від 01.06.2019, що укладені сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договорами поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт поставки обумовленого договорами поставки №1705 від 20.12.2018 та №340 від 01.06.2019 товару за видатковими накладними №9277/8986 від 25.02.2020 на суму 19351 грн. 98 коп., №9437/8987 від 25.02.2020 на суму 2760 грн. 42 коп., №12142/11164 від 05.03.2020 на суму 5480 грн. 82 коп., №12189/11169 від 08.03.2020 на суму 2555 грн. 28 коп., №12510/11476 від 06.03.2020 на суму 1217 грн. 70 коп., №15742/14447 від 26.03.2020 на суму 4057 грн. 80 коп., №15826/14461 від 26.03.2020 на суму 2316 грн. 48 коп., №17752/16294 від 09.04.2020 на суму 2325 грн.78 коп., №17747/16293 від 09.04.2020 на суму 13440 грн.90 коп.; №813/721 від 30.01.2020 на суму 4287 грн. 58 коп., №814/722 від 30.01.2020 на суму 2570 грн. 40 коп., №1554/1472 від 22.02.2020 на суму 9586 грн. 18 коп., №1555/1473 від 22.02.2020 на суму 2184 грн. 84 коп., №2014/1809 від 05.03.2020 на суму 2357 грн. 64 коп.

Факт отримання товару за вказаними накладними відповідачем не спростовано.

Товар повернутий позивачеві не був.

У визначений у 6.1 договорів строк відповідач оплату за видатковими накладними слатив частково, загальна сума заборгованості за договорами поставки №1705 від 20.12.2018 та №340 від 01.06.2019 склала 70843грн. 78 коп ., що відповідачем у справі не спростовано.

З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 70843грн. 78 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню .

Внаслідок невиконання своїх зобов`язань за договором на підставі п. 7.1 договорів позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 7% штрафу, загальний розмір якого за обома договорами склав 4959 грн. 05 коп. (за договором поставки №1705 від 20.12.2018 сума штрафу склала 3739,92грн., за договором поставки №340 від 01.06.2019 сума штрафу склала 1219,13 грн. ).

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно із частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 230, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення грошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання.

А відтак, штраф може бути застосований для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки він відноситься до штрафних санкцій.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати штрафом виконання будь-якого зобов`язання.

Слід також звернути увагу, що право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов`язань визначено частиною 2 ст. 546 Цивільною кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач має право на нарахування відповідачу штрафу.

Наданий позивачем розрахунок вказаних штрафу відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача 7% штрафу, загальний розмір якого за договорами складає 4959 грн. 05 коп., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Готельно-ресторанний комплекс Е95 , юридична адреса: вул. Заньковецької, буд.30, м. Чернігів, Чернігівська область, 14010, код 37804859, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Баядера Логістік , вул. Харченка Євгенія, 42, м. Київ, 02088, фактична адреса: вул. Квітнева,17, с. Новій Білоус, Чернігівській район, 14026, код 35871504, заборгованість у сумі 70843 грн. 78 коп., штраф у сумі 4959 грн. 05 коп. та судовий збір у сумі 2102 грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписаний 30.12.2020.

Суддя М.О. Демидова