Постанова

від 26.11.2020 по справі 910/4487/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2020 р. Справа№ 910/4487/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 26.11.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Київхліб Агро на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 (повний текст рішення підписано 12.08.2020)

у справі №910/4487/20 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиційна компанія Рона

до Товариства з обмеженою відповідальністю Київхліб Агро

про стягнення заборгованості за транспортно-експедиційні послуги у розмірі 491 740,90 грн та пені у розмірі 12 199,45 грн

В С Т А Н О В И В :

У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиційна компанія Рона (далі - ТОВ Транспортно-експедиційна компанія Рона , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Київхліб Агро (далі - ТОВ Київхліб Агро , відповідач) про стягнення заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги у розмірі 491 740,90 грн та пені у розмірі 12 199,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 2009/19-2 від 20.09.2019, в частині здійснення розрахунків.

У відзиві на позовну заяву, відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що не отримував оригіналів рахунків на оплату та актів приймання-передачі наданих послуг, доказів зворотнього позивачем не надано.

Також відповідач зазначає, що надані позивачем докази направлення рахунків та актів наданих послуг засобами поштового зв`язку не можуть вважатись належним доказом надання відповідачу таких документів, оскільки ОСОБА_2., яка отримала такі документи, не працює та ніколи не працювала на ТОВ Київхліб Агро , що підтверджується довідкою, наданою товариством.

При цьому, сума заборгованості та інформація, зазначена в актах виконаних робіт, не відповідають фактичним обставинам, оскільки відстані, зазначені в актах приймання-передачі виконаних робіт не відповідають даним ТТН, які були складені перевізником, відправником та отримувачем, та згідно бухгалтерського обліку відповідача вартість наданих послуг склала 1 144 647,04 грн, з яких відповідачем оплачено 1 081 286,38 грн.

Відповідач зазначає, що сторонами не узгоджувалися заявки до договору в порядку п. 2.1 договору, при цьому, відповідачем оплачено надані послуги на суму 1 149 966,38 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Київхліб Агро на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиційна компанія Рона заборгованість в розмірі 491 740,90 грн, пеню в розмірі 12 199,45 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 559,11 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Київхліб Агро звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі №910/4487/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Вирішити питання щодо розподілу судового збору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/4487/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Київхліб Агро на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020, розгляд справи призначено на 15.10.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. з 12.10.2020 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.10.2020 у справі №910/4487/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Куксов В.В.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечив проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях відповідача, а рішення місцевого господарського суду від 10.08.2020 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 справу №910/4487/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Київхліб Агро на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 прийнято до провадження визначеним складом суду, розгляд справи призначено на 12.11.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Куксова В.В. з 27.10.2020 на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 12.11.2020 у справі №910/4487/20 за апеляційною скаргою визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Р., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 справу №910/4487/20 прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду на 26.11.2020.

У судове засідання 26.11.2020 з`явився представник позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції 20 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиційна компанія Рона (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Київхліб Агро (замовник) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 2009/19-2 (далі - договір), за умовами якого замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов`язання за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з перевезенням сільськогосподарської продукції (далі - вантаж) та/або надати транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до узгоджених сторонами заявок до цього договору.

Найменування (вид) послуг експедитора та істоті умови кожного конкретного перевезення (групи однотипних перевезень) в т.ч., але не виключно: найменування (вид), кількість/вага вантажу; пункти відправлення та призначення вантажу; найменування вантажовідправника та вантажоодержувача; дата завантаження та розвантаження) термін перевезення) вантажу; тип, кількість, державні/реєстраційні номери транспортних засобів; умови перевезення; особливі вказівки замовника чи інші умови узгоджуються сторонами в заявках до цього договору. Узгоджена сторонами заявка є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1.1 договору експедитор має право самостійно здійснювати перевезення вантажів замовника на умовах цього договору та/або залучати перевізників. Експедитор має право для виконання доручення замовника здійснювати самостійний добір перевізників та інших третіх осіб та укладати правочини з такими третіми особами від свого імені. У відносинах із третіми особами, залученими експедитором до процесу надання транспортно-експедиційних послуг, експедитор діє в інтересах замовника виключно в рамках цього договору.

Пунктом 3.1.3 договору визначено, що експедитор зобов`язується надати замовнику за фактом виконання доручення оригінал рахунку на оплату, акт прийому-передачі наданих послуг, транспортну накладну з відміткою (відбиток печатки/офіційного штампу) вантажоодержувача про отримання вантажу.

Податкова накладна складається в електронному вигляді в порядку та строк, що передбачені чинним законодавством України. Податкова накладна, має бути зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, що передбачений чинним законодавством України.

У відповідності до п. 3.2.3 договору замовник зобов`язаний сплачувати рахунки експедитора (вартість наданих послуг) на умовах, передбачених у цьому договорі та в розмірі, узгодженому сторонами в заявках (або додатках) до цього договору.

Пунктом 3.2.4 договору узгоджено, що за фактом надання експедитором послуг, сторони підписують Акт прийому-передачі наданих послуг.

Згідно з п. 4.1 договору вартість послуг експедитора погоджується сторонами в заявках (або додатках) до цього договору. В цю суму включено витрати на оплату рахунків залучених до виконання перевезення третіх осіб та всі інші витрати експедитора пов`язані з виконання доручення замовника, а також винагорода експедитора (плата за надані ним послуги) з урахуванням ПДВ.

За умовами п. 4.2 договору оплата здійснюється замовником протягом трьох банківських днів з моменту вивантаження та отримання сканів документів на оплату. Оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок експедитора, що вказано в цьому договорі.

Відповідно до п. 5.1 договору надання послуг за цим договором (в т.ч. здійснення перевезення вантажів) здійснюється на підставі заявки замовника. Така заява може бути передана експедитору наступним чином: електронною поштою, на наступну адресу експедитора: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Пунктом 5.2 договору узгоджено, що експедитор зобов`язується протягом двох годин з моменту надання замовником заявки:

- у разі прийняття заявки до виконання: заповнити в ній всі необхідні для заповнення експедитором дані, підписати в уповноваженої особи, засвідчити печаткою експедитора та у від сканованому вигляді направити замовнику на наступну електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- у разі неприйняття заявки до виконання, повідомити про це замовника на вказану в цьому пункті електронну адресу.

Строк дії цього договору встановлюється з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за даним договором (п. 8.1 договору).

Відповідно до п. 9.5 договору сторони дійшли згоди, про можливість здійснення листування (в т.ч. передання сканованих копій документів) за допомогою електронної пошти. Таке листування здійснюється за наступними адресами: для експедитора -ІНФОРМАЦІЯ_2, ПІБ контактної особи - ОСОБА_1 , для замовника: ІНФОРМАЦІЯ_1, ПІБ контактної особи - ОСОБА_2 .

Як зазначає позивач, та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивачем надано відповідачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 1 592 707,28 грн, що підтверджено актами виконаних робіт № 159 від 23.09.2019 на суму 23 713,46 грн, № 160 від 23.09.2019 на суму 19 172,46 грн, № 163 від 24.09.2019 на суму 2 000,00 грн, № 173 від 27.09.2019 на суму 2 000,00 грн, № 174 від 27.09.2019 на суму 1 750,00 грн, № 171 від 30.09.2019 на суму 10 677,78 грн, № 167 від 01.10.2019 на суму 303 759,04 грн, № 183 від 08.10.2019 на суму 18 500,00 грн, № 185 від 08.10.2019 на суму 514 041,06 грн, № 194 від 17.10.2019 на суму 371 089,51 грн, № 198 від 22.10.2019 на суму 145 301,77 грн, № 212 від 28.10.2019 на суму 148 758,55 грн, № 219 від 31.10.2019 на суму 31 943,65 грн, а також товарно-транспортними накладними № 4 від 21.09.2019, № 5 від 21.09.2019, № 6 від 21.0.92019, № 9 від 22.09.2019, № 10 від 22.09.2019, № 16 від 23.09.2019, № 17 від 23.09.2019, № 18 від 23.09.2019, № 20 від 23.09.2019, № 21 від 23.09.2019, № 23 від 23.09.2019, № 26 від 23.09.2019, № 29 від 24.09.2019, № 32 від 24.09.2019, № 33 від 24.09.2019, № 34 від 24.09.2019, № 35 від 24.09.2019, № 37 від 24.09.2019, № 39 від 24.09.2019, № 48 від 25.09.2019, № 49 від 25.09.2019, № 51 від 25.09.2019, № 53 від 25.09.2019, № 58 від 25.09.2019, № 60 від 25.09.2019, № 62 від 25.09.2019, № 63 від 25.09.2019, № 64 від 25.09.2019, № 66 від 26.09.2019, № 67 від 26.09.2019, № 68 від 26.09.2019, № 76 від 28.09.2019, № 77 від 28.09.2019, № 81 від 29.09.2019, № 82 від 30.09.2019, № 83 від 30.09.2019, № 86 від 01.10.2019, № 89 від 01.10.2019, № 90 від 01.10.2019, № 100 від 02.10.2019, № 101 від 02.10.2019, № 103 від 02.10.2019, № 106 від 02.10.2019, № 108 від 02.10.2019, № 109 від 02.10.2019, № 110 від 02.10.2019, № 111 від 02.10.2019, № 112 від 02.10.2019, № 115 від 03.10.2018, № 120 від 03.10.2019, № 121 від 03.10.2019, № 122 від 03.10.2019, № 122 від 03.10.2019, № 123 від 03.10.2019, № 124 від 03.10.2019, № 125 від 03.10.2019, № 126 від 03.10.2019, № 130 від 04.10.2019, № 135 від 05.10.2019, № 136 від 05.10.2019, № 137 від 05.10.2019, № 139 від 05.10.2019, № 143 від 05.10.2019, № 146 від 07.10.2019, № 147 від 06.10.2019, № 149 від 06.10.2019, № 150 від 06.10.2019, № 155 від 06.10.2019, № 158 від 06.10.2019, № 159 від 06.10.2019, № 161 від 06.10.2019, № 162 від 06.10.20119, № 165 від 07.10.2019, № 171 від 07.10.2019, № 173 від 07.10.2019, № 175 від 07.10.2019, № 177 від 07.10.2019, № 178 від 07.10.2019, № 187 від 08.10.2019, № 188 від 08.10.2019, № 192 від 08.10.2019, № 196 від 08.10.2019, № 198 від 08.10.2019, № 200 від 08.10.2019, № 201 від 08.10.2019, № 207 від 09.10.2019, № 209 від 09.10.2019, № 210 від 09.10.2019, № 216 від 10.10.2019, № 217 від 10.10.2019, № 218 від 10.10.2019, № 220 від 10.10.2019, № 221 від 10.10.2019, № 222 від 10.10.2019, № 231 від 11.10.2019, № 232 від 11.10.2019, № 235 від 11.10.2019, № 250/1 від 18.1.02019, № 251/1 від 18.10.2019, 252/1 від 18.10.2019, № 255/1 від 18.10.2019, № 260/1 від 19.10.2019, № 261/1 від 19.10.2019, № 263/1 від 19.10.2019, № 264/1 від 19.10.2019, № 268/1 від 20.10.2019, № 269/1 від 20.10.2019, № 270/1 від 20.10.2019, № 272/1 від 20.10.2019, № 273/1 від 20.10.2019, № 274/1 від 20.10.2019, № 277/1 від 20.10.2019, № 278/1 від 20.10.2019.

При цьому, позивач також зазначає, що на виконання умов договору зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних та за фактом виконання взятих на себе зобов`язань за договором, у відповідності до п. 4.2 договору надіслав відповідачу сканкопії документів на оплату, а також передав оригінали Актів, ТТН та рахунків на оплату.

Однак, відповідачем надані позивачем послуги за договором оплачено лише частково, на суму 1 100 966,38 грн, згідно платіжних доручень № 1062 від 23.09.2019 на суму 2 000,00 грн, № 1068 від 24.09.2019 на суму 19 525,16 грн, № 1069 від 24.09.2019 на суму 19 761,22 грн, № 1102 від 07.10.2019 на суму 100 000,00 грн, № 1106 від 08.10.2019 на суму 150 000,00 грн, № 1112 від 10.10.2019 на суму 90 000,00 грн, № 1138 від 18.10.2019 на суму 600 000,00 грн, № 1212 від 12.11.2019 на суму 100 000,00 грн, в зв`язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 491 740,90 грн.

З огляду на наявну у відповідача перед позивачем заборгованість позивачем 29.01.2020 на адресу відповідача направлено претензію, яка отримана відповідачем 30.01.20020, проте залишена відповідачем без відповіді та задоволення, в зв`язку з чим, позивач звернувся з даним позовом до суду.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 316 ГК України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України Про транспортно-експедиторську діяльність .

Згідно зі ст. 1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Пунктом 3.2.4 договору узгоджено, що за фактом надання експедитором послуг, сторони підписують Акт прийому-передачі наданих послуг.

Так, на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивачем складено акти наданих послуг № 159 від 23.09.2019 на суму 23 713,46 грн, № 160 від 23.09.2019 на суму 19 172,46 грн, № 163 від 24.09.2019 на суму 2 000,00 грн, № 173 від 27.09.2019 на суму 2 000,00 грн, № 174 від 27.09.2019 на суму 1 750,00 грн, № 171 від 30.09.2019 на суму 10 677,78 грн, № 167 від 01.10.2019 на суму 303 759,04 грн, № 183 від 08.10.2019 на суму 18 500,00 грн, № 185 від 08.10.2019 на суму 514 041,06 грн, № 194 від 17.10.2019 на суму 371 089,51 грн, № 198 від 22.10.2019 на суму 145 301,77 грн, № 212 від 28.10.2019 на суму 148 758,55 грн, № 219 від 31.10.2019 на суму 31 943,65 грн та надіслано їх на адресу відповідача, що підтверджується наявною в матеріалах справи експрес-накладною № 59000482417546 від 29.01.2020 та отримані представником відповідача - ОСОБА_2 30.01.2020.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем докази направлення рахунків та актів наданих послуг засобами поштового зв`язку не можуть вважатись належним доказом надання відповідачу таких документів, оскільки ОСОБА_2 , яка отримала такі документи, не працює та ніколи не працювала у ТОВ Київхліб Агро , що підтверджується довідкою, наданою товариством.

Однак, як вірно вказав суд першої інстанції, відповідно до п. 9.5 договору сторони дійшли згоди, про можливість здійснення листування (в т.ч. передання сканованих копій документів) за допомогою електронної пошти. Таке листування здійснюється за наступними адресами: для експедитора - ІНФОРМАЦІЯ_2, ПІБ контактної особи - ОСОБА_1 , для замовника: ІНФОРМАЦІЯ_1, ПІБ контактної особи - ОСОБА_2 .

Оскільки безпосередньо в укладеному між сторонами договорі визначено, що представником відповідача є ОСОБА_2., враховуючи приписи ст. 78, ч. 1 ст. 79 ГПК України, судом першої інстанції правомірно відхилено вказані доводи скаржника. При цьому, надані відповідачем в підтвердження таких доводів докази, судом до уваги не приймаються, як такі, що суперечать приписам ст. 78 ГПК України.

До того ж, судом першої інстанції вірно враховано, що Акти наданих послуг були направлені позивачем також засобами поштового зв`язку (АТ Укрпошта ), що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком та описом вкладення.

Відповідач в свою чергу, як встановлено судом, отримавши Акти наданих послуг на суму 1 592 707,28 грн, жодних заперечень проти сум та обсягів наданих послуг, наведених у Актах не висловив, підписавши лише Акти надання послуг № 160 від 23.09.2019 на суму 19 172,46 грн та № 159 від 23.09.2019 на суму 23 713,46 грн.

Водночас, пунктом 3.1.3 договору визначено, що податкова накладна складається в електронному вигляді в порядку та строк, що передбачені чинним законодавством України. Податкова накладна, має бути зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, що передбачений чинним законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було зареєстровано податкові накладні на суми 2 000,00 грн, 19 172,46 грн, 2 000,00 грн, 1 750,00 грн, 10 677,78 грн, 23 713,46 грн, 316 847,71 грн, 18 500,00 грн, 514 041,06 грн, 371 089,51 грн, 145 301,77 грн, 148 758,55 грн, 31 943,65 грн, реєстрація яких підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про реєстрацію податкових накладних № 9239567397 від 15.10.2019, № 9239545147 від 15.10.2019, № 9239475618 від 15.10.2019, № 9239600268 від 15.10.2019, № 9239667720 від 15.10.2019, № 9252454962 від 29.10.2019, № 9254067405 від 29.10.2019, № 9255673153 від 31.10.2019, № 9267850694 від 12.11.2019, № 9267863844 від 12.11.2019, № 9271760435 від 14.11.2019, № 9271831279 від 14.11.2019.

Таким чином, оскільки відповідач отримавши Акти наданих послуг на загальну суму 1 592 707,28 грн, жодних заперечень проти таких актів не висловив, та не відхилив зареєстровані позивачем податкові накладні, на переконання колегії суддів, надані позивачем послуги за договором на суму 1 592 707,28 грн, є документально підтвердженими та прийнятими відповідачем без заперечень та зауважень.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 4.2 договору оплата здійснюється замовником протягом трьох банківських днів з моменту вивантаження та отримання сканів документів на оплату. Оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок експедитора, що вказано в цьому договорі.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивачем надано відповідачу оригінали рахунків згідно експрес-накладної № 59000482417546 від 29.01.2020, та які отримані останнім, а також надіслані через АТ Укрпошта , а саме № 170 від 30.09.2019 на суму 10 677,78 грн, № 166 від 27.09.2019 на суму 303 759,04 грн, № 155 від 23.09.2019 на суму 2 000,00 грн, № 162 від 24.09.2019 на суму 2 000,00 грн, № 156 від 23.09.2019 на суму 1 750,00 грн, № 158 від 23.09.2019 на суму 23 713,46 грн, № 159 від 23.09.2019 на суму 19 172,46 грн, № 178 від 07.10.2019 на суму 18 500,00 грн, № 180 від 08.10.2019 на суму 514 041,06 грн, № 190 від 17.10.2019 на суму 371 089,51 грн, № 193 від 22.10.2019 на суму 145 301,77 грн, № 207 від 28.10.2019 на суму 148 758,55 грн, № 214 від 31.10.2019 на суму 31 943,65 грн.

Однак, відповідачем надані позивачем послуги за договором оплачено лише частково, на суму 1 100 966,38 грн, згідно платіжних доручень № 1062 від 23.09.2019 на суму 2 000,00 грн, № 1068 від 24.09.2019 на суму 19 525,16 грн, № 1069 від 24.09.2019 на суму 19 761,22 грн, № 1102 від 07.10.2019 на суму 100 000,00 грн, № 1106 від 08.10.2019 на суму 150 000,00 грн, № 1112 від 10.10.2019 на суму 90 000,00 грн, № 1138 від 18.10.2019 на суму 600 000,00 грн, № 1212 від 12.11.2019 на суму 100 000,00 грн, в зв`язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 491 740,90 грн.

При цьому, місцевий господарський суд вірно врахував, що відповідач зазначаючи про неотримання рахунків від позивача на виконання умов договору, у вказаних платіжних дорученнях у призначенні платежу зазначає рахунки № 207 від 28.10.2019, № 166 від 27.09.2019, № 159 від 23.09.2019, № 158 від 23.09.2019, № 155 від 23.09.2019.

Відповідач в свою чергу у відзиві на позовну заяву зазначає, що надані позивачем послуги оплачені на суму 1 081 286,38 грн, а у запереченнях на відповідь на відзив вже зазначає про оплату послуг на суму 1 149 966,38 грн, визнаючи при цьому у відзиві на позовну заяву послуги на суму 1 144 647,04 грн.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, платіжні доручення № 996 від 05.08.2019 на суму 19 680,00 грн, № 501 від 29.03.2019 на суму 4 500,00 грн, № 502 від 29.03.2019 на суму 4 500,00 грн, № 492 від 29.03.2019 на суму 6 800,00 грн, № 494 від 29.03.2019 на суму 6 800,00 грн, № 495 від 29.03.2019 на суму 6 800,00 грн, № 493 від 29.03.2019 на суму 6 800,00 грн, № 484 від 28.03.2019 на суму 6 400,00 грн, № 485 від 28.03.2019 на суму 6 400,00 грн були здійсненні позивачем не на виконання умов договору, оскільки датовані задовго до укладення договору та не містять посилань, ані як на договір, який є предметом спору, ані на рахунки надані на виконання умов договору.

Разом з тим, як вірно зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, відповідачем, згідно матеріалів справи оплачено надані позивачем послуги на суму 1 081 286,38 грн, однак, оскільки позивач зазначає про оплату відповідачем послуг саме на суму 1 100 966,38 грн, тобто у більшому розмірі, а вартість наданих послуг, як встановлено судом становить 1 592 707,28 грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неоплаченими за договором є послуги на суму 491 740,90 грн.

Посилання відповідача на неузгодження заявок до договору, на переконання колегії суддів правомірно відхилено судом першої інстанції, оскільки встановлені обставини щодо часткової оплати таких послуг без узгодження заявок, прийняття таких послуг згідно Актів наданих послуг та реєстрація податкових зобов`язань позивачем та відсутність доказів їх відхилення відповідачем, приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідача про неузгодження заявок.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги в повному обсязі, колегія суддів погоджується, що за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 491 740,90 грн.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Враховуючи, що факт надання позивачем узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 491 740,90 грн.

Щодо позивних вимог про стягнення з відповідача 12 199,45 грн пені, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.2.5 договору сторонами узгоджено, що у випадку порушення замовником п. 4.2 договору він зобов`язаний сплатити експедитору пеню в розмірі подвійної облікових ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше 10% вартості послуг, вказаної у відповідній заявці та/або акту прийому-передачі виконаних послуг.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, колегія суддів вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 12 199,45 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з ТОВ Київхліб Агро на користь ТОВ Транспортно-експедиційна компанія Рона заборгованість в розмірі 491 740,90 грн, пеню в розмірі 12 199,45 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 559,11 грн.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ТОВ Київхліб Агро не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2020, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ Київхліб Агро слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2020 - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Київхліб Агро на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі №910/4487/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі №910/4487/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Київхліб Агро .

4. Матеріали справи №910/4487/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 28.12.2020 після виходу судді з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

С.Я. Дикунська