Постанова

від 23.12.2020 по справі 920/308/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2020 р. Справа№ 920/308/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Сумської міської ради

на рішення Господарського суду Сумської області від 14.09.2020

у справі № 920/308/20 (суддя Заєць С.В.)

за позовом Сумської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройселмі-ЛТД"

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумиагропромінвест"

про стягнення 448 541,19 грн безпідставно збережених коштів внаслідок користування земельною ділянкою

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Сумська міська рада (далі - СМР, позивач) звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройселмі-ЛТД" (далі - ТОВ "Стройселмі-ЛТД", відповідач) з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 448 641,19 грн за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди за період з 01.09.2016 по 31.08.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з дати прийняття Сумською міською радою рішення від 27.03.2019 №4812-МР Про надання в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю Стройселмі-ЛТД за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 5 і до моменту подання даного позову відповідач не скористався своїм правом на укладення договору оренди земельної ділянки, а тому користування нею відповідач здійснює без зареєстрованого права оренди. У зв`язку із зазначеним, внаслідок використання земельних ділянок з порушенням законодавства, комісією про визначення збитків, заподіяних територіальній громаді м. Суми було складено акт, відповідно до якого розмір збитків, тобто неодержаного доходу за користування відповідачем земельною ділянкою, становив 448 541,19 грн.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 14.09.2020 у справі №920/308/20 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що подані позивачем докази не доводять фактичного користування відповідачем земельною ділянкою саме в розмірі 1,2208 га, який був взятий за основу при розрахунку збитків. При цьому, в матеріалах справи містяться письмові докази, які свідчать про те, що відповідачем і третьою особою активно вчинялись спроби щодо укладення договорів оренди з позивачем.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Сумська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що договір оренди землі, строк дії якого закінчився 22.02.2016, є припиненим. Крім того, суд дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність позивачем площі фактичного користування відповідачем земельною ділянкою в заявленому розмірі 1,2208 га. Також, апелянт зазначає, що здійснений останнім розрахунок розміру неодержаних доходів за користування земельною ділянкою без укладання договору оренди, відповідає вимогам законодавства.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 поновлено Сумській міській раді пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 14.09.2020 у справі №920/308/20, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено на 23.12.2020, встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Стройселмі-ЛТД" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Сумиагропромінвест строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

07.12.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду, а також на електронну пошту, від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що договір оренди земельної ділянки не припиняв своєї дії, товариство продовжує сплачувати до бюджету в повному обсязі орендну плату в порядку, розмірі та у строки, визначені Договором оренди від 05.09.2006. Протягом спірного періоду позивач не звертався з вимогами до відповідача про повернення земельної ділянки у комунальну власність та не заперечував щодо отримання грошових коштів по Договору від відповідача.

18.12.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Сумської міської ради надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 клопотання Сумської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

У судовому засіданні представник позивача підтримав подану Сумською міською радою апеляційну скаргу, просив скаргу задовольнити, а рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представники відповідача та третьої особи вимоги апеляційної скарги не визнали, доводи, на яких вони ґрунтуються вважали безпідставними, а судове рішення законним, у зв`язку з чим просили залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

23.12.2020 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом встановлено, що ТОВ Стройселмі-ЛТД на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 10.08.2004 належить на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 3200,1 кв.м., місцезнаходженням якого є м. Суми, вул. Скрябіна, 5. Об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці площею 1,2208 га, що відноситься до комунальної власності, кадастровий номер 5910136600:03:001:0045, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, власником якої є Сумська міська рада.

22.02.2006 Сумська міська рада прийняла рішення №1627-МР Про вилучення, надання в оренду, продовження терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям і підприємцям та внесення змін до рішень Сумської міської ради , відповідно до якого за рахунок земель промисловості Сумської міської ради надала відповідачеві в оренду земельну ділянку площею 1,2208 га за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 5, строком на 10 років.

Право оренди зареєстровано 28.12.2006.

05.09.2006 між Сумською міською радою та ТОВ Стройселмі-ЛТД укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Арєшиною О.М., зареєстрований у реєстрі за №4390 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач (орендодавець) надає, а відповідач (орендар) приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 5, площею 1,2208 га.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що договір укладений строком до 22.02.2016.

Відповідно до п. 5.3. договору однією з підстав припинення цього договору є закінчення строку дії договору.

Як зазначає позивач, після припинення строку дії договору оренди, переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк у порядку ст. 33 Закону України Про оренду землі відповідач не скористався, інших договорів оренди позивач із відповідачем не укладав.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2017 працівниками відділу врегулювання земельних відносин та спорів управління земельних відносин Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради було складено акт обстеження земельної ділянки, згідно з яким, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ Стройселмі-ЛТД є власником нерухомого майна загальною площею 0,32 га за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 5, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:03:001:0045, площею 1,2208 га. На час складання акту відповідач користується вказаною земельною ділянкою без оформленого права оренди (а.с.19 т.1).

27.03.2019 Сумська міська рада прийняла рішення №4812-МР Про надання в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю Стройселмі-ЛТД за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 5 , яким вирішила надати відповідачеві в оренду спірну земельну ділянку, за його зверненням, запропонувавши йому в місячний строк з дня прийняття цього рішення звернутись до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради для укладання договору оренди земельної ділянки.

Однак, як зазначає позивач, з дати прийняття вищезазначеного рішення і до моменту звернення позивача з позовом, відповідач не скористався своїм правом на укладання договору оренди земельної ділянки, у зв`язку з чим користується нею без зареєстрованого права оренди.

16.09.2019 Комісією про визначення збитків, заподіяних територіальній громаді м. Суми внаслідок використання земельної ділянки з порушенням законодавства було складено акт, відповідно до якого розмір збитків, тобто неодержаного доходу за користування земельною ділянкою ТОВ Стройселмі-ЛТД , з урахуванням сплаченої орендної плати за період з 01.09.2016 по 31.08.2019 склав 448 541,19 грн (а.с.85-86).

12.11.2019 Виконавчим комітетом Сумської міської ради прийнято рішення №624 Про затвердження акта комісії про визначення збитків, заподіяних ТОВ Стройселмі-ЛТД територіальній громаді м. Суми внаслідок використання земельної ділянки по вул. Скрябіна, 5, з порушенням законодавства, яким затвердив зазначений акт.

Як вбачається з розрахунку, позивач здійснив обчислення безпідставно збережених відповідачем за рахунок позивача коштів за період з 01.09.2016 по 31.08.2019 у розмірі 448 541,19 грн, виходячи із загального розміру земельної ділянки площею 12208 кв.м., сформованої у 2006 році.

У повідомленні виконавчого комітету Сумської міської ради від 25.11.2019 № 206/03.0202-08, яке отримано відповідачем 28.11.2019, останньому запропоновано відшкодувати збитки, визначені в Акті від 16.09.2019.

Водночас, Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради надіслав відповідачеві листа від 26.11.2018 №06.01-16/3750, яким запропонував усунути порушення земельного законодавства, шляхом вжиття заходів по укладанню з Сумською міською радою договору земельної ділянки по вул. Скрябіна, 5.

Оскільки договір сторонами не було укладено, Сумська міська рада вважає, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, який зберіг (заощадив) за рахунок позивача (власника цієї земельної ділянки) безпідставно утримує у себе кошти в розмірі 448 541,19 грн, які мав сплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти позивачеві на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами скаржника, у зв`язку з чим вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України (далі ЗК України) виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на наведені положення, новий власник земельної ділянки не звільняється від обов`язку оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв`язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень .

В той же час, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач, маючи на праві власності нежитлове приміщення за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 5, належним чином оформив право користування земельною ділянкою, на якій перебуває зазначене приміщення, та уклав з Сумською міською радою відповідний договір оренди.

Колегія суддів також враховує, що факт використання відповідачем земельної ділянки загальною площею 1,2208 га у м. Суми, вул. Скрябіна, 5 без договору оренди підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 13.12.2017 № 22.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі визначено як умови та підстави поновлення договору оренди землі, так і обов`язок сторін укласти додаткову угоду до договору оренди землі про його поновлення (п.61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.20 у справі № 908/299/18).

Норма ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі є імперативною і передбачає правові наслідки продовження користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди: за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк.

З цього випливає обов`язок орендодавця передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на новий строк.

Відповідно до ч. 8 ст. 33 Закону України Про оренду землі таке передання здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору оренди землі. Зазначена додаткова угода відповідно до п. 1 ч.1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п.66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.20 у справі № 908/299/18).

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди земельної ділянки, укладений між сторонами є припиненим, в зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Доказів поновлення договору або укладання нового договору оренди земельної ділянки матеріали справи не містять.

Так, в судовому засіданні 23.12.2020 представник відповідача наголошував на тому, що відповідачем та третьою особою активно вчинялись спроби щодо укладення договорів оренди з позивачем, наразі питання щодо укладання нового договору оренди вирішується в судовому порядку, проте рішення на даний час позивачем не прийнято.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами ч. 1 ст. 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 14 ПК України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Статтями 14.1.125. 14.1.136, 288.5 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ "Стройселмі-ЛТД" не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 5, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

При цьому, посилання відповідача на сплату орендних платежів, колегія суддів вважає неналежними запереченнями по суті позовних вимог, оскільки сама по собі сплата таких платежів не свідчить про виникнення права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Статтею 1214 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Велика Палата Верховного Суду у п. 65 постанови від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

З аналізу змісту норм ст. ст. 1212, 1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст. 174 ГК України вбачається, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що після припинення договору оренди земельної ділянки у відповідача на праві власності продовжує перебувати нежитлове приміщення, яке знаходиться на раніше орендованій ним земельній ділянці та використовується останнім з метою його експлуатації. Будівля відповідача, являючись згідно ст. 181 ЦК України об`єктом нерухомого майна (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення якого є неможливим без його знецінення та зміни його призначення) є органічно і нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою, а тому набуття відповідачем права власності на будівлю автоматично призвело до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.

З огляду на встановлені вище обставини, збереження (заощадження) цього майна почалося з моменту припинення договору оренди землі, укладеного між сторонами.

Також, колегія суддів приймає до уваги, що 12.05.2006 між ТОВ Стройселмі-ЛТД (продавець) і ТОВ Сумиагропромінвест (покупець, третя особа) було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, відповідно до умов якого відповідач зобов`язувався передати у власність третій особі нежитлові приміщення: склад цегляний літ. Ф - площею 207,9 кв.м.; адмінбудівлю цегляну під літерою Х - площею 242,9 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 5.

Зазначений правочин зареєстровано 12.05.2006 у Державному реєстрі правочинів за номером 1300452.

В той же час, в Акті з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам зазначено, що на даній земельній ділянці знаходяться виробничі приміщення, що є власністю саме ТОВ Стройселмі-ЛТД .

Поряд з цим, доказів належного оформлення документів використання відповідної земельної ділянки за ТОВ Сумиагропромінвест матеріали справи не містять, що дає підстави зробити висновок про те, що фактично земельна ділянка під зазначеними будівлями продовжує знаходитись у користуванні ТОВ Стройселмі-ЛТД , що також підтверджується третьою особою у своїх поясненнях.

З урахуванням вищевикладеного, відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації, в результаті якого відбулось збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

Правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно зі ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки.

Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні і правові підстави для не нарахування та несплати орендної плати за землю тощо.

Судом встановлено, що власником відповідної земельної ділянки є Сумська міська рада.

В розумінні ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем, а саме коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою, є також Сумська міська рада.

Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем. Відтак, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача.

За змістом п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави 83 застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала б отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначені також ст. 22 ЦК України та ч. 2 ст. 224, ст. 225 Господарського кодексу України (далі ГК України), за змістом яких упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а інша сторона додержувалась правил здійснення господарської діяльності.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим, обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).

При цьому, на відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України вина не має значення, оскільки важливим є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, оскільки відповідач є власником нерухомого майна, розташованого по вул. Скрябіна, 5 у м. Суми, у нього виник обов`язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі нього право оренди землі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що ТОВ "Стройселмі-ЛТД" не сплачувало орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутністю укладеного договору, в зв`язку з чим збільшило вартість власного майна, а Сумською міською радою втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач цілком не безпідставно очікував.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Таким чином, з огляду на те, що речові права відповідача на земельну ділянку не реєструвались, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому він використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Відповідно до вимог ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Згідно з п. 14.1.54 ст. 14 ПК України будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у т.ч. від будь-яких видів їх діяльності на території України, визнається доходом підприємства.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що у відповідача виник обов`язок щодо сплати позивачу розміру збитків, тобто неодержаного доходу за користування земельною ділянкою відповідачем.

Відповідно до розрахунку збитків (неодержаної орендної плати) за користування ТОВ "Стройселмі-ЛТД" земельною ділянкою за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 5, кадастровий номер 5910136600:03:001:0045 в період з 01.09.2016 по 31.08.2019, розмір недоотриманих доходів склав:

з 01.09.2016 по 31.12.2016 - 35 984,26 грн.

за 2017 рік - 154 946,67 грн.

за 2018 рік - 154 564,98 грн.

з 01.01.2019 по 31.08.2019 - 103 045,28 грн.

Таким чином загальний розмір недоотриманих доходів за період з 01.09.2016 по 31.08.2019 склав 448 541,19 грн.

Колегія суддів, перевіривши зазначений розрахунок, який складено на підставі нормативної грошової оцінки від 04.04.2019, з урахуванням коефіцієнту індексації, визначеного уповноваженим органом, а також із застосуванням ставки орендної плати, встановленої рішенням Сумської міської ради, що діяла в спірний період, дійшла висновку про його обґрунтованість.

При цьому, розмір розрахунку безпідставно збережених коштів розрахований як різниця між розміром, що мав сплатити відповідач за умови укладення договору оренди земельної ділянки та розміром фактично сплаченого відповідачем земельного податку згідно з інформацією ГУ ДПС у Сумській області, розрахованого відповідачем відповідно до умов договору оренди від 05.09.2006, який припинив свою дію 22.02.2016.

З огляду на викладене, висновок місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову є таким, що не відповідає встановленим апеляційним судом обставинам справи.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, проте не покладені судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Поряд з цим, відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності.

За умовами ст.256 ЦК України позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Однак, перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до п. 1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів заявлені за період з 01.09.2016 по 31.08.2019. Позивач звернувся до суду із позовом 02.04.2020.

При цьому, виникнення права на позов пов`язане не з моментом порушення цивільного права суб`єкта - Сумської міської ради, що його реалізує (використання відповідачем земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 5 без належних правових підстав починаючи з 01.09.2016), а з моментом, коли позивач довідався або міг довідатись про таке порушення, зважаючи при цьому на суб`єктивні та об`єктивні чинники, такі як усвідомлення порушення його права, наявність достатнього обсягу інформації, яка б давала можливість усвідомити те, що право порушено.

Як зазначалось вище, позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу від 26.11.2018 № 06.01-16/3750 про усунення порушень земельного законодавства. Відповідач в свою чергу, не заперечив проти укладення договору оренди спірної земельної ділянки.

Відповідно до рішення Сумської міської ради № 4812-МР від 27.03.2019 Про надання в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Стройселмі-ЛТД" за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 5 остання вирішила надати відповідачу, за його зверненням, в оренду спірну земельну ділянку, запропонувавши йому в місячний термін з дня прийняття цього рішення звернутися до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради для укладання договору оренди земельної ділянки.

В той же час, не заперечуючи проти укладення договору оренди земельної ділянки, відповідач посилається на необхідність перегляду розміру земельної ділянки у зв`язку з відчуженням ним частини нерухомого майна. Проте, належного формування земельної ділянки шляхом поділу раніше сформованої ділянки, яка перебуває в його користуванні, відповідно до законодавства, відповідачем не здійснено. Так, всупереч вимогам законодавства, відповідний договір або додаткову угоду до договору між Сумською міською радою та Товариством так і не укладено.

Враховуючи встановлені судом обставини, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку, мало місце переривання строку позовної давності, у зв`язку з чим, вважає, що позов подано в межах трирічного строку на звернення до суду, а тому заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Сумської міської ради підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Сумської області від 14.09.2020 у справі №920/308/20 - скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору у відповідності до вимог статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 14.09.2020 у справі №920/308/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 14.09.2020 у справі №920/308/20 скасувати.

3. Ухвалити нове судове рішення, яким позов Сумської міської ради задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройселмі-ЛТД" (40030, м. Суми, вул. Скрябіна, 5, код ЄДРПОУ 22976248) на користь Сумської міської ради (40030, м. Суми, Майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253) 448 541 (чотириста сорок вісім тисяч п`ятсот сорок одну) грн. 19 коп безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди за період з 01.09.2016 по 31.08.2019.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройселмі-ЛТД" (40030, м. Суми, вул. Скрябіна, 5, код ЄДРПОУ 22976248) на користь Сумської міської ради (40030, м. Суми, Майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253) 6 728 (шість тисяч сімсот двадцять вісім) грн 13 коп. судового збору за подання позовної заяви та 10 092 (десять тисяч дев`яносто дві) грн 20 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду Сумської області видати накази на виконання даної постанови.

7. Матеріали справи №920/308/20 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 31.12.2020.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова