Рішення

від 24.12.2020 по справі 902/508/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" грудня 2020 р. Cправа № 902/508/19

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Приватного підприємства "Тандем"

(вул. Архітектора Артинова, буд. 46, офіс, 110, м. Вінниця, 21050)

до : Тульчинської міської ради

(вул. М. Леонтовича, буд.1, м. Тульчин, Вінницька область, 23600)

про стягнення 241 672,32 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача Горобець Д.Г. згідно ордеру;

відповідача не з`явився;

експерт Кальніченко О.Б.за посвідченням;

присутні Грох Т.А., Лавриченко Ю.В.

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява б/н від 15.05.2019 Приватного підприємства "Тандем" про стягнення з Тульчинської міської ради боргу за Договором підряду № 2 від 11.05.2018 в загальній сумі 241 672,32 грн, яка складається з: заборгованості за виконані роботи в розмірі 236 489,18 грн; пені в розмірі 4 775,14 грн; трьох процентів річних в розмірі 408,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором підряду № 2 від 11.05.2018 в частині проведення розрахунків за виконані роботи за червень та грудень 2018 року.

Ухвалою суду від 27.06.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/508/19 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.07.2019.

16.07.2019 до суду надійшов відзив № 04-06-1153 від 11.07.2019, в якому відповідач наводить свої заперечення проти позову, та зокрема наголошує, що загальний строк виконання робіт за укладеним між сторонами Договором підряду № 2 від 11.05.2018 становив з 16.05.2018 по 30.06.2018. Проте, у вказаний строк роботи були виконані частково і не відповідали проектно-кошторисній документації.

02.11.2018 за заявою позивача, як підрядника та рішенням комісії про внесення змін до проектно-кошторисної документації та виправлення підрядником допущених недоліків при проведення будівельних робіт, до Договору, за взаємною згодою сторін, було внесено доповнення у вигляді додаткової угоди, за якою термін виконання робіт встановлений з 16.05.2018 до 31.12.2018.

У зв`язку з невиконанням позивачем робіт у вказаний термін, 28.12.2018 сторонами було досягнуто згоди про продовження строку виконання будівельних робіт з 16.05.2018 до 31.05.2019, а термін дії Договору продовжено до 31.12.2019.

В кінці листопада та на початку грудня 2018 року позивачем було надано акти приймання виконаних будівельних робіт на частину виконаних робіт. Проте, після їх отримання було виявлено ряд недоліків по виконанню будівельних робіт, які були підтверджені при огляді, проведеної за участю представників сторін Договору.

У зв`язку з тим, що недоліки виконаних робіт позивачем не усунено, і станом на 15.05.2019 будівельні роботи за Договору підряду № 2 від 11.05.2018 позивачем не виконано, відповідачем прийнято рішення про відмову від Договору підряду № 2 від 11.05.2018.

З огляду на наведене, відповідач вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

За результатами судового засідання 16.07.2019 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 16.07.2019 про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, та оголошення перерви в судовому засіданні до 05.09.2019.

Протокольною ухвалою від 05.09.2019 судом оголошено перерву до 17.09.2019.

Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, 12.09.2019 надав суду відповідь на відзив, в якій, зокрема зауважив на відсутності претензій у відповідача щодо якості робіт за Договору підряду № 2 від 11.05.2018, в підтвердження чого надає лист Тульчинської міської ради від 10.01.2019 за № 04-06-45.

При розгляді справи 17.09.2019 представником відповідача подано клопотання № 04-06/1173 від 15.07.2019 про призначення у справі будівельно-технічної експертизи.

З результатами розгляду клопотання відповідача, суд, ухвалою від 26.09.2019 призначив у справі № 902/508/19 судову будівельно-технічну експертизу проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Станом на 02.11.2020 матеріали господарської справи № 902/508/19 повернуто до суду Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 6341/6342/19-21 від 08.10.2020.

Ухвалою суду від 02.11.2020 провадження у справі поновлено, закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 26.11.2020.

Проте 26.11.2020 судове засідання у даній справі не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікарняному, за закінченням якого ухвалою суду від 27.11.2020 розгляд справи по суті призначено на 24.12.2020, про що учасників справи повідомлено в порядку визначеному ст.ст. 120, 121 Господарського процесуального кодексу України.

На визначену судом дату зявився представник позивача та судовий експерт.

Відповідач явки уповноваженого представника в засідання суду не забезпечив.

У зв`язку з неявкою відповідача суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 24.12.2020 прийнято судове рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 24.12.2020 представник позивача не з`явився, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2018 року між Тульчинською міською радою (відповідач, за Договором Замовник) та Приватним підприємством Тандем (позивач, за Договором Підрядник) укладено договір підряду № 2. (надалі Договір)

Згідно з предметом Договору Підрядник зобов`язується на свій ризик виконати будівельні роботи з Капітального ремонту тротуарів по вул. Незалежності (від №1 до №7 та від №2 до №10) в м. Тульчин Вінницької області (надалі - Об`єкт) та здати Замовнику в установлений цим Договором строк закінчені будівельні роботи, виконані відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації. (надалі - Роботи Підрядника).

Відповідно до п. 1.2. Договору Замовник зобов`язується надати Підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію та забезпечити своєчасне фінансування Робіт Підрядника, прийняти завершений будівництвом Об`єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт, в порядку та в розмірах передбачених цим Договором.

Пунктом 2.1. Сторони погодили загальний строк виконання Робіт Підрядника за цим Договором з 16.05.2018 по 30.06.2018.

Розділом 3 Договору узгоджено права та обов`язки сторін.

Так, Підрядник, з поміж іншого, зобов`язується розпочати роботи по будівництву Об`єкту не пізніше п`яти календарних днів після підписання цього Договору та отримання проектно-кошторисної документації по Об`єкту; забезпечити якісне виконання робіт по Об`єкту власними матеріально-технічними, енергетичними і трудовими ресурсами, з дотриманням технологічного процесу для даного виду робіт, та у вказаний в п. 2.1. Договору строк здати закінчені будівельні роботи по Об`єкту Замовнику; забезпечити належну якість матеріалів та справність техніки і обладнання та Об`єкті впродовж всього строку виконання будівельних робіт; виконати Роботи Підрядника за цим Договором сертифікованими матеріалами з дотриманням будівельних норм і правил, які діють в Україні. Оформити відповідно до чинних норм: довідку вартість робіт (ф 3 КБ), акти виконаних робіт (ф 2 КБ), відомості ресурсів та акти прихованих робіт (за їх наявності); в разі виявлення Замовником недоліків в процесі виконання робіт, усунути їх в одноденний строк за свій рахунок.

Замовник зобов`язується: до початку проведення будівельних робіт забезпечити Підрядника проектно-кошторисною документацією та іншими необхідними документами, до дозволяють виконувати роботи по будівництву Об`єкту; прийняти виконані Підрядником роботи та підписати акти виконаних робіт впродовж трьох робочих днів, після отримання цих актів від Підрядника, за умови якісного виконання Підрядником будівельних робіт; своєчасно та в повному обсязі оплатити виконані Підрядником роботи за цим Договором в порядку і в обсягах що передбачені в розділі 4 цього Договору.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили ціну цього Договору та встановили, що ціна є твердою та складає 1005888,00 грн.

Відповідно до п. 4.2. Договору Замовник перераховує Підряднику аванс в розмірі 30%, тобто 301 766,40 грн від договірної ціни на закупівлю матеріалів для виконання Робіт в строк протягом трьох банківських днів з моменту підписання цього Договору.

Оплата за фактично виконані Підрядником роботи згідно цього Договору здійснюється Замовником відповідно до Бюджетного кодексу України, шляхом перерахування грошей в національній валюті України на поточний рахунок Підрядника. (п. 4.5. Договору)

Остаточний розрахунок з Підрядником здійснюється Замовником в строк до двадцяти робочих днів після підписання Сторонами останнього акту виконаних робіт. (п. 4.6. Договору)

Відповідно до п. 11.4. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, але не пізніше 31.12.2018.

Додатковою угодою № 1 від 02.11.2018 сторони домовились продовжити загальний строк виконання Робіт Підрядника до 31.12.2018.

Додатковою угодою № 1 від 28.12.2018 сторони продовжили загальний строк виконання Робіт Підрядника до 31.05.2019. Продовжили строк дії Договору до 31.12.2019.

За твердженнями позивача, взяті на себе зобов`язання за Договором по виконанню будівельних робіт згідно затвердженої проектно-кошторисної документації та технічного плану, останній виконував належним чином.

В підтвердження виконання умов Договору позивач долучив до позовної заяви акт виконаних робіт за червень 2018 року на суму 163 555,72 грн та акт виконаних робіт за грудень 2018 року на суму 72 933,46 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Замовник, підписавши вказані акти виконаних робіт, прийняв виконані Підрядником роботи на визначену в актах суму. При цьому, жодних претензій щодо якості або кількості виконаних робіт визначених в актах, не заявив.

Водночас, як стверджує позивач, та не заперечується відповідачем, останнім не проведено розрахунків за виконані Підрядником роботи за черень та грудень 2018 року.

З огляду на наведене позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення з відповідача заборгованості за виконані в червні та грудні 2018 підрядні роботи, загальна вартість яких склала 236 489,18 грн.

Відносини, що виникли між сторонами у даній справі регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків (господарських зобов`язань) .

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ст.843 цього Кодексу).

Стаття 846 згаданого Кодексу визначає, що Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За статтею 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

З наведених правових норм вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов`язку підрядника виконати певну роботу відповідає обов`язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Отже, як випливає з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору, в період червень, грудень 2019 року виконував ремонтні роботи на об`єкті відповідача.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виконання робіт позивачем та прийняття їх відповідачем є обов`язковою передумовою для виконання замовником своїх зобов`язань. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів, які підтверджують обсяги виконання робіт та їх вартість.

Такі документи складаються та підписуються підрядником та передаються замовнику. Після підписання таких документів у замовника виникає обов`язок оплатити виконані роботи.

В даному випадку, документом, що підтверджує обсяг виконаних робіт та їх вартість є акт приймання виконаних будівельних робіт.

Суд звертає увагу, що відповідно до умов договору, а саме п. 4.6. визначено, що остаточний розрахунок з Підрядником здійснюється Замовником в строк до двадцяти робочих днів після підписання Сторонами останнього акту виконаних робіт.

Натомість відповідач, підписавши акти виконаних робіт та прийнявши виконані роботи, відмовляється від їх оплати, посилаючись на наявність недоліків, у зв`язку з чим заявив клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Згідно ч.4 ст. 853 ЦК України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

З метою встановлення обсягу виконаних Приватним підприємством "Тандем" ремонтно-будівельних робіт, їх вартості та відповідності проектно-кошторисній документації до Договору № 2 від 11.05.2018, суд, ухвалою від 26.09.2019 призначив у справі № 902/508/19 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На розгляд судової будівельно-технічної експертизи поставлено наступні питання:

- У якому обсязі виконані Приватним підприємством "Тандем" ремонтно-будівельні роботи за Договором підряду № 2 від 11.05.2018, та яка їхня реальна вартість?

- Чи відповідає обсяг фактично виконаних Приватним підприємством "Тандем" ремонтно-будівельних робіт обсягу робіт, вказаних в Актах приймання виконаних будівельних робіт за червень, грудень 2018 року? Якщо ні, то які виявлено відступи?

- Чи відповідає обсяг фактично виконаних робіт проведених Приватним підприємством "Тандем" проектно-кошторисній документації та умовам Договору підряду № 2 від 11.05.2018 з урахуванням додаткових угод.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 16341/6342/19-21 від 08.10.2020:

По першому питанню: обсяг виконаних Приватним підприємством Тандем ремонтно-будівельних робіт за Договором підряду №2 від 11.05.2018 та Додаткових угод до даного Договору на виконання будівельних робіт з капітальної ремонту тротуарів по вул. Незалежності (від №1 до №7 та від №2 до №10) м. Тульчин, Вінницької області, відображені у дослідній частині висновку та наданих на дослідження документах. Вартість виконаних ремонтно-будівельних робіт, згідно Договору підряду №2 від 11.05.2018 з Додатковими угодами на виконань будівельних робіт з капітального ремонту, тротуарів по вул. Незалежності (від №1 до №7 та від №2 до №10) в м. Тульчин, Вінницької області та згідно наданих на дослідження документів, могла складати 236 489,18 грн.

По другому питанню: обсяг виконаних Приватним підприємством Тандем ремонтно-будівельних робіт, згідно Договору підряду №2 від 11.05.2018 з Додатковими угодами на виконання будівельних робіт з капітального ремонту тротуарів по вул. Незалежності (від №1 до №7 та від №2 до №10) м. Тульчин, Вінницької області може відповідати обсягам робіт, вказаних Акт(ах) приймання виконаних будівельних робіт за червень, грудень 2018 року.

По третьому питанню: об`єми робіт відповідають та вартість значної частини робіт, які відображені у Акт(ах) приймання виконаних будівельних робіт за червень та грудень 2018 року до Договору підряду №2 від 11.05.2018 з Додатковими угодами на виконання будівельних робіт з капітального ремонту тротуарів по вул. Незалежності (від №1до №7 та від №2 до №10) в м. Тульчин, Вінницької області не відповідають вартості значної частини робіт, які відображені у кошторисній документації робочого проекту /затверджувальна частина/ Том 1 Капітальний ремонт тротуарів по вул. Незалежності (від №1 до №7 та від №2 до №10) в м. Тульчин, Вінницької області , складеного ФОП Пукас В.М., 2018.

При цьому експерт зазначив, що в актах приймання виконаних будівельних робіт окрема (значна) частина робіт у відповідності до вимог ДБНА.3.1-5-2016 "Організація будівельного виробництва", відносяться до робіт, перевірити які можливо було лише в процесі їх виконання технічним наглядом, і окрема (значна) частина робіт у відповідності до вимог ДБНА.3.1-5-2016 "Організація будівельного виробництва", є прихованими роботами і перевіряються технічним наглядом, та експерт не мав можливості досліджувати роботи, станом на час їх фактичного виконання.

Господарський суд зауважує, що статтею 853 ЦК України врегульовані питання наслідків виявлення недоліків, які поділяються на явні та приховані. Так, відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 853 ЦК України замовник втрачає право заявляти про явні недоліки роботи після її прийняття, тобто ті, які могли бути встановлені при звичайному способі прийняття робіт. Натомість, за приписами ч. 3 ст. 853 ЦК України замовник має право заявити про приховані недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі прийняття робіт, після їх прийняття негайно після їх виявлення.

Слід зазначити, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує про наявність недоліків у виконаних позивачем ремонтно-будівельних роботах, при цьому надає акт виконаних робіт за листопад 2018 року та акт без дати його складання. Проте суд наголошує, що предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за виконані ремонтно-будівельні роботи за червень та грудень 2018 року.

За таких обставин, господарський суд доходить висновку про відсутність у відповідача права посилатись на наявність недоліків у виконаних позивачем ремонтно-будівельних роботах за червень та грудень 2018 року згідно вимог ч. 2 ст. 853 ЦК України.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

Як вбачається з висновку, складеного судовим експертом за результатами проведення експертного дослідження, окрема (значна) частина робіт є прихованими роботами і перевіряються технічним наглядом. При цьому, за результатами проведення досліджень експерт дійшов висновку, що обсяги та вартість виконаних робіт на об`єкті дослідження відповідають переліку та обсягам, зазначеним в актах виконаних робіт за червень та грудень 2018, і вартість їх може складати 236 489,18 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 98, ст. 104 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи висновок експертизи, складений на виконання вимог ухвали від 26.09.2019 про призначення судової будівельно-технічної експертизи, враховуючи відсутність в матеріалах справи будь-яких інших доказів на підтвердження факту виявлення недоліків у виконаних у червні та грудні 2018 року ПП Тандем підрядних роботах, господарський суд відхиляє доводи відповідача.

Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази неналежного виконання позивачем (підрядником) умов Договору за вказаний період, відповідач повинен виконувати взяті на себе зобов`язання та оплатити підряднику за виконані ним роботи.

Враховуючи усе викладене у сукупності, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 236 489,18 грн. боргу за виконані підрядні роботи є законною, обґрунтованою наведеними вище правовими нормами, не спростованою наявними у справі письмовими доказами, відтак такою, що підлягає задоволенню.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 4775,14 грн пені за період з 24.04.2019 по 15.05.2019 та 408,00 грн 3% річних за період з 24.04.2019 по 15.05.2019.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.1.2. Договору передбачена відповідальність за несвоєчасне здійснення оплати виконаних Підрядником будівельних робіт у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення оплати, від суми нездійсненого платежу за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Позивачем наведено розрахунок пені за прострочення оплати за виконані роботи за червень та грудень 2018 за Договором в розмірі 4775,14 грн за період з з 24.04.2019 по 15.05.2019.

При цьому суд зазначає, що визначення дати прострочення оплати виконаних робіт 24.04.2019 є помилковим, оскільки за змістом п. 4.6. Договору, остаточний розрахунок з Підрядником здійснюється Замовником в строк до двадцяти робочих днів після дня підписання Сторонами останнього акту виконаних робіт.

Водночас, з огляду на те, що останній акт виконаних робіт за Договором, що міститься в матеріалах справи, є акт за грудень 2018, без зазначення дати його підписання, суд, зважаючи на пояснення та листування сторін у справі, виходячи з того, що визначений позивачем період нарахування пені не перевищує строки, встановлені ч. 6 ст. 232 ГП України, та з огляду на положення ч. 1. ст. 14 ГПК України, дійшов висновку про правомірність нарахування пені за період з 24.04.2019 по 15.05.2019.

Суд, перевіривши розрахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення 408,00 грн 3% річних, суд зазначає таке.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Судом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE перевірено доданий позивачем розрахунок 3% визнано його правильним та обґрунтованим.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 408,00 грн. 3% річних підтверджується матеріалами справи, ґрунтується на законі, а тому підлягає задоволенню.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Заперечення відповідача щодо якості виконаних позивачем робіт не спростовують встановлених судом обставин, тому не беруться судом до уваги.

Щодо доводів відповідача про розірвання Договору шляхом направлення на адресу позивача листа № 02-49-811 від 15.05.2019 про відмову від Договору , суд зважає на таке.

Так, за змістом п. 3.4.4. Договору Замовник має право вимагати розірвання Договору та відшкодування збитків за наявності істотних порушень Підрядником умов Договору.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього.

За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору.

Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 ЦК України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).

Правовий аналіз частин другої та четвертої статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють дві окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частиною другою цієї статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначеної законодавством умови, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. При цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Натомість частина четверта зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору, але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

З огляду на те, що Договором не передбачено право Сторін на односторонню відмову від Договору, зважаючи на наведені вище приписи, суд відхиляє означені доводи як безпідставні.

Щодо інших доводів сторін, суд зважає на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача в розмірі 3 625,08 грн.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із проведенням експертизи.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 4 ст. 127 ГПК України).

Так, ухвалою від 26.09.2019 у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу. Витрати по оплаті експертних послуг за вказаною ухвалою суду покладено на відповідача - Тульчинську міську раду.

Як встановлено судом, загальний розмір витрат за проведення експертизи склав 16 344,00 грн..

У зв`язку з задоволенням позовних вимог Приватного підприємства Тандем , означені витрати, за правилами п. 1 ч.4 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Тульчинської міської ради (вул. М. Леонтовича, буд.1, м. Тульчин, Вінницька область, 23600, код ЄДРПОУ 04051141) на користь Приватного підприємства "Тандем" (місцереєстрації: вул. Шевченка, буд. 80-б, м. Бершадь, Вінницька область, 24400; поштова адреса: вул. Архітектора Артинова, буд. 46, офіс, 110, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 30804847 ) 236 489 грн. 18 коп. - основного боргу; 4 775 грн. 14 коп. - пені; 408 грн. 00 коп. - 3% річних та 3 625 грн. 08 коп. - витрат на сплату судового збору.

Витрати Тульчинської міської ради по оплаті експертних послуг в розмірі 16 344,00 грн залишити за відповідачем.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 31 грудня 2020 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Архітектора Артинова, буд. 46, офіс, 110, м. Вінниця, 21050)

3 - відповідачу (вул. М. Леонтовича, буд.1, м. Тульчин, Вінницька область, 23600)