Рішення

від 23.12.2020 по справі 904/5438/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2020м. ДніпроСправа № 904/5438/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОНАФТОПРОДУКТ", м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11259", м. Дніпро

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228", м. Дніпро

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11255", м. Дніпро

про відшкодування збитків у розмірі 774 875,00 грн.

Представники:

від позивача: Савіна О.І., довіреність № 18 від 03.08.2020 року, начальник відділу правового забезпечення юридичного управління;

від відповідача: Нікітіна І.Л., доручення № 2 від 28.12.2019 року, представник.

від третьої особи-1: Бутенко В.А., керівник;

від третьої особи-2: Єлісєєв О.Д., ордер № 1082/000028 від 01.02.2019 року адвокат;

від третьої особи-3: Фалько Ю.В., доручення № б/н від 20.10.2020 року, представник.

ПРОЦЕДУРА:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОНАФТОПРОДУКТ" збитки у розмірі 774 875,00 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11259" (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська (Винокурова), буд. 5, код ЄДРПОУ 03116140), третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228" (49021, м. Дніпро, вул. Берегова, 210, код ЄДРПОУ 03113615) та третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11255" (49026, м. Дніпро, вул. Куликовська, 23, код ЄДРПОУ 03116105), та призначено підготовче судове засідання на 29.10.2020 року о 12:20 год.

26.10.2020 року від представника третьої особи-3 до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшли письмові пояснення вих. № 48 від 23.10.2020 року.

29.10.2020 року від представника відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих. № 10/2910/1ю від 29.10.2020 року про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, у зв`язку з отриманням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2020 року лише 27.10.2020 року.

У підготовче судове засідання 29.10.2020 року представники третьої особи - 2, 3 не з`явились.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2020 року підготовче судове засідання відкладено на 24.11.2020 року о 15:30 год.

20.11.2020 року від представника відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих. № 10/0911/01/ю від 09.11.2020 року та клопотання вих. № 10/1611/01/ю від 16.11.2020 року про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

24.11.2020 року від представника третьої особи-2 до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшли письмові пояснення вих. № б/н від 24.11.2020 року.

У підготовче судове засідання 24.11.2020 року представник третьої особи-1 не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2020 року оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 09.12.2020 року о 11:00 год.

02.12.2020 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив вих. № 10-12-06916 від 30.11.2020 року.

09.12.2020 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив вих. № 10/0812/01/ю від 08.12.2020 року.

24.11.2020 року у підготовчому судовому засіданні сторонами зазначено, що ними було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

У підготовче судове засідання 09.12.2020 року представник третьої особи-1 не з`явився.

09.12.2020 року у підготовчому судовому засіданні сторонами зазначено, що ними було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.12.2020 року о 12:30 год.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 23.12.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача та оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем нанесено збитки державі, а саме за незбереження державного майна - паливно-мастильних матеріалів, що закладались до державного мобілізаційного резерву на відповідальне збереження, які були передані на постійне зберігання відповідачу.

Позиція відповідача

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позовні вимоги щодо відшкодування збитків завданих державі за незбереження матеріальних цінностей (нафтопродуктів), які на момент приватизації взагалі не приймалися на зберігання ПАТ "Дніпронафтопродукт" є незаконними й безпідставними.

Також відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача та в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи позивача на відзив

Позивач у відповіді на відзив вважає заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, безпідставними з огляду на наступне.

Щодо посилань відповідача на відсутність державного майна на момент приватизації зазначив, що в плані приватизації нафтопродукти не значяться. Однак, звертає увагу на те, що приватизація ВАТ «Дніпронафтопродукт» була здійснена у 1995 році. Тоді як, з матеріалів справи вбачається, що бензин та паливно-мастильні матеріали вилучались із статутних фондів третіх осіб лише в 1995 та 1997 роках, що поясню чому саме у 1993 році на момент приватизації ВАТ «Дніпронафтопродукт» паливно-мастильні матеріали не значяться.

Крім того посилання відповідача на відсутність повноважень у філії товариства щодо прийняття на зберігання паливно-мастильних матеріалів не звільняє товариство від відповідальності за дії, які вчинені його структурним підрозділом.

Щодо посилань відповідача на відсутність доказів, які б підтверджували передачу паливно-мастильних матеріалів на відповідальне збереження, слід зазначити, що до позовної заяви додано довідки та акти передачі, які підписані як третіми особами, так і відповідачем в особі бухгалтера Чаленко Т.Б. та скріплено печатною підприємства. Тому вказані посилання не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наданими доказами.

Крім того, посилаючись на відсутність повноважень бухгалтери Нижньодніпровської нафтобази на підписання будь-яких документів, відповідач умисно не беру до уваги, зокрема довідку самого ВАТ «Дніпронафтопродукт» від 01.02.2005 року №20/02, яка видана головуючим правління Ткаченко С.Е., який підтвердив наявність на недоторканному запасі у останнього бензину А-76 у кількості 8,6 тонн та дизельного палива у кількості 8,9 тонн.

Щодо посилань відповідача на відсутність посилань на наявність паливно-мастильних матеріалів в плані приватизації Дніпропетровського АТП 11255, зазначив, що це не відповідає дійсності, оскільки в плані приватизації вказаного підприємства, а саме в розділі об`єкти, що не підлягають приватизації вказана мобілізаційна колона залишковою вартістю 423,7 тис. грн.

Разом з тим, в акті від 01.02.2005 року, який складено між представниками ВАТ "Дніпропетровське АТП 11255" та ПАТ "Дніпронафтопродукт" зафіксована наявність у повному обсязі вказаного бензину (арк.с. 23).

Щодо посилань відповідача на застосування строків позовної давності, зазначив, що у відповідності до Порядку про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого Наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України 19.05.1999 року № 908/68, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі - Регіональне відділення) здійснює забезпечення ефективності використання та збереження державного майна, здійснення заходів контролю.

Вказані вище підприємства увійшли до переліку товариств, на балансах яких залишилось державне майно, що вивільнялось у зв`язку із скасуванням мобілізаційних завдань, та підлягало реалізації, який було складено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2005 року №915-08.

На виконання наказу Регіонального відділення від 06.09.2016 року №163/05-Н, робочою групою проведено перевірку стану збереження та підстав використання державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ТОВ "Дніпропетровське АТП-11228"

За результатами перевірки про стан збереження та підстав використання державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ТДВ "Дніпропетровське АТП-11228" (далі - товариство АТП-11228) від 24.10.2016 року, було встановлено нестачу бензину - 7100 л. на суму 2,84 тис. грн. (арк.с. 30-33).

Паливно-мастильні матеріали, що перебували на балансі товариства, були закладені на постійне зберігання до ПАТ "Дніпронафтопродукт", який з 2007 року відмовляється від звіряння даних цінностей.

Також з`ясовано, що на зберіганні у ПАТ "Дніпронафтопродукт" знаходиться бензин марки А-76, дизельне паливо ВАТ "Дніпропетровське АТП-11255" та ВАТ "Дніпропетровське АТП-11259".

Під час перевірки товариства АТП-11228 від 24.10.2016 року було встановлено, що паливно-мастильні матеріали на підприємство не завозились, а були безпосередньо закладені в цистерни на Нижньодніпровську нафтобазу (за адресою: вул. Океанський тупик), яка в подальшому увійшла до складу ПАТ "Дніпронафтопродукт".

Тобто лише під час перевірки, Регіональне відділення дізналось про те, що паливно-мастильні матеріали передавались на збереження саме відповідачу, у зв`язку з чим було вжито заходів щодо визначення вартості державного майна.

Так, 06.03.2017 року Регіональним відділенням затверджено висновок про вартість паливно-мастильних матеріалів (арк.с. 34-36).

У травні 2018 року Регіональне відділення звернулось до суду з позовною заявою, однак у зв`язку з відсутність доказів сплати судового збору, позовну заяву було повернуто без розгляду.

З огляду на те, що про незбереження майна відповідачем Регіональне відділення дізналось лише під час перевірки у 2016 році, а позовну заяву було вперше було подано у 2018 році, строки позовної давності перервались, тому посилання відповідача на застосування строків позовної давності є необґрунтованими.

Доводи відповідача на відповідь на відзив

У запереченнях на відповідь на відзив зазначив, що доводи, викладені позивачем у відповіді на відзив є надуманими, необґрунтованими, та такими, що протирічать навіть наданим самим позивачем до суду копіям документів, що свідчіть про безпідставність позовних вимог в цілому.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" до повноважень Фонду державного майна України (далі - Фонд), у сфері приватизації державного майна, приймає рішення про подальше використання державного майна (крім матеріальних носіїв секретної інформації), що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації

Згідно ст. 6 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності.

Таким чином, Фонд Державного майна України є органом, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

На виконання доручення Прем`єр-міністра України від 13.12.2018 року № 49773/0/1-18 щодо пріоритетних реформ на 2019 рік, презентованих на першому національному форумі "Партнерство заради розвитку" від 03.12.2018 року, відповідно до Закону України "Про Фонд державного майна України", Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України та Положення про представництво Фонду державного майна України в районі, місті, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012 року № 678, Фондом державного майна України прийнято наказ від 17.01.2019 року № 39 "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" та наказано утворити Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, як юридичну особу публічного права, що розташоване у м. Дніпро, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області.

Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 17.01.2019 року №39, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - Регіональне відділення, орендодавець) є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.

Згідно з наказом Фонду державного майна України від 22.03.2019 року №290 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях розпочало свою роботу з 22.03.2019 року.

Відповідно до плану приватизації ВАТ "Дніпропетровське АТП-11228" (далі -товариство АТП-11228), затвердженого заступником начальника Регіонального відділення Гришин М.А. 25.07.1997 року, до статутного фонду товариства не увійшли об`єкти державної власності, у тому числі паливно-мастильні матеріали, а саме:

- бензин марки А-76 у кількості 7100 л.

В акті від 29.08.2006 року, який складено між представниками ВАТ "Дніпропетровське АТП 11228" та ПАТ "Дніпронафтопродукт" зафіксована наявність у повному обсязі вказаного бензину (арк.с. 22).

Відповідно до плану приватизації ВАТ "Дніпропетровське АТП-11255" (далі - товариство АТП-11255) затвердженого заступником начальника Регіонального відділення Андросовим М.А. 05.11.1997 року, до статутного капіталу товариства АТП-11255 не увійшли об`єкти державної власності, у тому числі паливно-мастильні матеріали, а саме:

- бензин марки А-76 у кількості 8,6 т.;

- дизельне паливо у кількості у кількості 8,9 т.

В акті від 01.02.2005 року, який складено між представниками ВАТ "Дніпропетровське АТП 11255" та ПАТ "Дніпронафтопродукт" зафіксована наявність у повному обсязі вказаного бензину (арк.с. 23).

З довідки ВАТ "Дніпронафтопродукт" від 01.02.2005р. №20/02 вбачається, що на недоторканому запасі товариства знаходиться: бензин марки А-76 у кількості 8,6 т. та дизельне паливо у кількості у кількості 8,9 т., видачу якого ВАТ "Дніпронафтопродукт" гарантує в "ОСОБЬІЙ ПЕРИОД". Вказана довідка підписана головуючим правління Ткаченко С.Є. та скріплена печаткою товариства, (арк.с. 20).

Відповідно до плану приватизації ВАТ "Дніпропетровське АТП-11259" (далі - товариство АТП-11259) затвердженого першим заступником начальника Регіонального відділення Кравченко П.С. 21.11.1995 року, до статутного капіталу товариства АТП-11259 до статутного капіталу товариства не увійшли об`єкти державної власності, у тому числі паливно-мастильні матеріали, а саме:

- бензин марки А-76 у кількості 8,9 т.;

- дизельне паливо у кількості у кількості 8,6 т.

З довідки Нижньодніпровської нафтобази ПАТ "Дніпронафтопродукт" від 20.05.2002 року вбачається, що на недоторканому запасі товариства знаходиться: бензин марки А-76 у кількості 8,9 т. та дизельне паливо у кількості у кількості 8,6 т., видачу якого ПАТ "Дніпронафтопродукт" гарантує в "ОСОБЬІЙ ПЕРИОД". Вказана довідка підписана виконуючим обов`язки директора Нижньодніпровської нафтобази Прокофьєвим В.П. та скріплена печаткою товариства, (арк.с. 21).

У відповідності до Порядку про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого Наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України 19.05.1999 року № 908/68, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі - Регіональне відділення) здійснює забезпечення ефективності використання та збереження державного майна, здійснення заходів контролю.

Вказані вище підприємства увійшли до переліку товариств, на балансах яких залишилось державне майно, що вивільнялось у зв`язку із скасуванням мобілізаційних завдань, та підлягало реалізації, який було складено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2005 року № 915-08.

На виконання наказу Регіонального відділення від 06.09.2016 року №163/05-Н, робочою групою проведено перевірку стану збереження та підстав використання державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ТОВ "Дніпропетровське АТП-11228"

За результатами перевірки про стан збереження та підстав використання державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ТДВ "Дніпропетровське АТП-11228" (далі - товариство АТП-11228) від 24.10.2016 року, було встановлено нестачу бензину - 7100 л. на суму 2,84 тис. грн. (арк.с.30-33).

Паливно-мастильні матеріали, що перебували на балансі товариства, були закладені на постійне зберігання до ПАТ "Дніпронафтопродукт", який з 2007 року відмовляється від звіряння даних цінностей.

Також з`ясовано, що на зберіганні у ПАТ "Дніпронафтопродукт" знаходиться бензин марки А-76, дизельне паливо ВАТ "Дніпропетровське АТП-11255" та ВАТ „Дніпропетровське АТП-11259".

Листом від 09.07.2009 року №10/0907/020 ПАТ "Дніпронафтопродукт", посилаючись на відсутність у нього підтверджуючої необхідної документації, відмовився від підтвердження факту зберігання бензину Товариств (арк.с. 26).

Під час перевірки товариства АТП-11228 від 24.10.2016 року було встановлено, що паливно-мастильні матеріали на підприємство не завозились, а були безпосередньо закладені в цистерни на Нижньодніпровську нафтобазу (за адресою: вул. Океанський тупик), яка в подальшому увійшла до складу ПАТ "Дніпронафтопродукт".

Відповідно до статей 4 та 7 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" від 21.09.2006 року № 185-у, суб`єктом управління державного майна є Фонд державного майна України, в його особі - Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області.

Згідно п. 4 спільною наказу Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 року № 908/68, господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України.

Статтею 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв", запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву.

Згідно п. 10 Порядку оформлення, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 року №1129, матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акту про їх приймання, розміщення на місці постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку.

Бензин та дизельне паливо - це майно, яке під час здійснення приватизації було вилучено із статутних фондів ВАТ "Дніпропетровське АТП-11255", ВАТ "Дніпропетровське АТП-11228", ВАТ "Дніпропетровське АТП-11259" та є державною власністю.

Вищевказані паливно-мастильні матеріали були закладені до державного мобілізаційного резерву на відповідальне збереження до ПАТ "Дніпронафтопродукт".

Наявність паливно-мастильних матеріалів на збереженні у ПАТ "Дніпронафтопродукт" підтверджується актами звірки від 01.02.2005 року та від 29.08.2006 року, а також довідками від 20.05.2002 та від 01.02.2005р., які надані самим ПАТ "Дніпронафтопродукт".

Частиною 3 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник тобто держава, права якої порушено, мас право на відшкодування завданої їй майнової та моральної шкоди.

Згідно із ст. 22 Цивільного кодексу України держава, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відшкодування збитків, нанесених державі за не збережене державне майно, здійснюється відповідно до п.2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року №1 16 (із змінами та доповненнями), шляхом проведення незалежної оцінки суб`єктом оціночної діяльності, відповідно до вимог ст. 7 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 року № 2658-ІП.

Пунктом 8 Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року №1891, визначено, що у випадку неможливості фізичного відновлення ушкодженого майна, розмір реальних збитків рівняється залишковій вартості відтворення (заміщення) спеціалізованого майна, певної із застосуванням витратного підходу, виходячи з його стану до розкрадання, нестачі, знищення (псування).

З метою визначення ринкової вартості майна для розрахунку розміру збитків нанесених державі за незбереження державного майна, Регіональним відділенням, на засіданні постійно діючої Комісії по прийняттю управлінських рішень (затвердженої наказом від 02.12.2016 року №12/10-23-УДМ), було прийнято рішення про проведення оцінки майна - бензину марки А-76 та дизельного палива, які були передані на постійне зберігання ПАТ "Дніпронафтопродукт".

Наказом Регіонального відділення від 06.03.2017 року №12/07-09-71ВМ затверджено висновок про вартість державного майна - бензин марки А-76 та дизельного палива, які були передані на постійне зберігання ПАТ "Дніпронафтопродукт".

Згідно звіту Суб`єкта оціночної діяльності - товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОСПЕКТР-7" від 02.12.2016 року, загальна ринкова вартість об`єкту оцінки без ПДВ становить 774 875,00 грн.

Загальна сума складається з:

- 140 628,00 грн. - 7,1 тн. бензину марки А-76 (балансоутримувач - товариство АТП-11228);

- 170 338,00 грн. - 8,6 тн. бензину марки А-76 (балансоутримувач - товариство АТП-11255);

- 146 280,00 грн. - дизельного палива (балансоутримувач - товариство АТП- 11255);

- 176 280,00 грн. - 8,9 тн. бензину марки А-76 (балансоутримувач - товариство АТП-11259);

- 141 349,00грн. - 8,6 тн., дизельного палива (балансоутримувач - товариство АТП-11259).

Вказану суму Відповідачем добровільно не сплачено, що й стало підставою для звернення Позивача до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Згідно п.8 частини 2 цієї статті, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Аналогічна норма закріплена у частині 2 статті 20 Господарського кодексу України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються Господарського кодексу України (частина 2 статті 4 ГК України).

Статтею 224 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 623 Цивільного кодексу України, передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини.

Як встановлюється матеріалами справи, що в результаті перевірки про стан збереження та підстав використання державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу ПАТ "Дніпропетровське АТП-11228" (далі - товариство АТП-11228) від 24.10.2016 року, позивачем було встановлено нестачу бензину - 7100 л. на суму 2,84 тис. грн. (арк.с.30-33).

Відповідно до статей 4 та 7 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" від 21.09.2006 року № 185-у, суб`єктом управління державного майна є Фонд державного майна України, в його особі - Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області.

Згідно п. 4 спільною наказу Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 року № 908/68, господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України.

Статтею 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв", запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву.

Згідно п. 10 Порядку оформлення, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 року №1129, матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акту про їх приймання, розміщення на місці постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку.

Бензин та дизельне паливо - це майно, яке під час здійснення приватизації було вилучено із статутних фондів ВАТ "Дніпропетровське АТП-11255", ВАТ "Дніпропетровське АТП-11228", ВАТ "Дніпропетровське АТП-11259" та є державною власністю.

Посилання позивача на понесення ним збитків у вигляді незбереження державного майна - паливно-мастильних матеріалів, що закладалися до державного мобілізованого резерву на відповідне збереження, судом до уваги не приймається, оскільки не відповідає наявним в матеріалах справи доказам.

Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв» , частина запасів матеріальних цінностей державного резерву може зберігатися на промислових, транспортних, сільськогосподарських, постачальницько-збутових та інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.

Відповідно до пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 №1129 "Про затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку.

Листом від 24.11.2008 року № 10/01 ВАТ "Дніпронафтопродукт" повідомило ДАТП-11228 про ці факти, а саме відсутність документів щодо прийняття на зберігання нафтопродуктів відповідно до приписів Закону України "Про державний матеріальний резерв" та Постанови КМУ № 1129. Відповіді на вказаний лист з наданням документів, які б підтверджували період та сам факт передачі на відповідальне зберігання спірних нафтопродуктів наше підприємство від АТП-11228 не отримало.

Про факт відсутності документального підтвердження періоду та об`ємів закладення (прийняття на зберігання нафтопродуктів) від державних підприємств Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228, Дніпропетровське АТП - 11255, Дніпропетровське АТП 11259 було повідомлено й Регіональне відділення ФДМ України по Дніпропетровській області листом від 09.07.2009 року № 10/0907/02.

Натомість, позивачем ні у 2009 році, ні в подальшому, ні навіть при поданні позовної заяви, так й не надано жодних документів, які б було складено відповідно до приписів діючого законодавства, та які б конкретно визначали дату прийняття на зберігання нафтопродуктів від автотранспортних підприємств, кількість таких нафтопродуктів та місця їх (нафтопродуктів) зберігання.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог про стягнення з ПАТ "Дніпронафтопродукт" збитків в розмірі 774 875,00 грн., які виникли, у зв`язку з незбереженням державного майна - паливно-мастильних матеріалів, що начеб то закладались до державного мобілізаційного резерву на відповідальне збереження, не надається жодного документу, який би підтверджував ці факти.

Більш того, в усіх наданих позивачем документах, вказується одиниця виміру не 7100 літри, як зазначено в Плані приватизації АТП - 11228 від 25.07.1997 року, а 7100 тонни, що є безпідставним та помилковим, та підтверджує факт недостовірності наданих позивачем доказів щодо підтвердження ВАТ "Дніпронафтопродукт" наявності спірного нафтопродукту на зберіганні оскільки відповідно до пп. 4.1.1.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Держкомстату, Мінтрансу, Держстандарту, Міністерства економіки України та Державним комітетом нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, від 02.04.1998, № 81/38/101/235/122, яка діяла до 2008 року: « ..Облік нафти і нафтопродуктів на підприємствах по забезпеченню нафтопродуктами (ППЗН), підприємствах нафтопродуктопровідного транспорту (ПНТ) та наливних пунктах ведеться в одиницях маси, а на автозаправних станціях (АЗС) - в одиницях об`єму.» .

Спільним Наказом Міністерства економіки України Міністерства транспорту та зв`язку Міністерства палива та енергетики Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики, від 20.05.2008 року, № 281/171/578/155 було затверджено нову Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка є чинною й по сьогодні.

Відповідно до пп. 4.2.1. вказаної Інструкції, облік нафти і нафтопродуктів на НПЗ, підприємствах із забезпечення нафтопродуктами, підприємствах нафтопровідного і нафтопродуктопровідного транспорту, наливних пунктах ведеться в одиницях маси, а на АЗС - одиницях об`єму.

В Україні застосовуються наступні одиниці вимірювання маси: грам, кілограм, центнер, тонна, та одиниці вимірювання об`єму рідини - кубічний метр, кубічний дециметр, кубічний сантиметр, літр.

Таким чином, при прийнятті на зберігання нафтопродуктів на нафтобазу відповідно до первинних бухгалтерських документів кількість останніх визначається виключно в кілограмах чи тонах, а в літрах обліковувались та обліковуються тільки на автозаправних станціях.

Помилковість у визначенні реальних об`ємів спірних нафтопродуктів, які наче б то перебували на зберіганні на підприємстві відповідача спростовує сам факт прийняття останніх на зберігання чи взагалі перебування цих нафтопродуктів на ПРАТ «Дніпронафтопродукт» .

Відповідно до залученого до позовної заяви Плану приватизації Дніпропетровського АТП - 11255 який затверджено заступником начальника регіонального відділення ФДМ України по Дніпропетровській області М.А. Андросовим 05.11.1997 року, нафтопродукти, як матеріальні цінності державної власності, що обліковуються на балансі АТП під час приватизації та не підлягали включенню до статутного капіталу відповідача взагалі відсутні.

Надані позивачем копії довідки ВАТ «Дніпронафтопродукт» № 20/02 від 01.02.2005 року та акт від 01.02.2005 року, про те, що бензин А-76 у кількості 8,6 тон та дизельне пальне у кількості 8,9 тон перебувають на недоторканому запасі автопідприємства 11255 (автоколона 2191-Г-1) не є доказом того, що вказані нафтопродукти дійсно перебували та перебувають на зберіганні відповідача з огляду на таке.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення ; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За вимогами ч.2.5.Закону України "Про Бухгалтерський облік", документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою . Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Позивачем не надано жодного первинного бухгалтерського документу, який підтверджував би факт прийняття на зберігання таких матеріальних цінностей та які повинні складатись відповідно до приписів ч. 2 ст. 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв» та пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 року № 1129, також не має ні у відповідача ні у позивача.

У наданому позивачем акті від 01.02.2005 року підпису головного бухгалтера Нижньодніпровської нафтобази взагалі немає.

Отже, довідка за підписом Голови правління не є первинним бухгалтерським документом, а відтак і належним доказом реального знаходження на зберіганні відповідача бензину А-76 у кількості 8, 6 тонн ні дизельного пального у кількості 8,9 тонн.

Відповідно до приписів пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 року № 1129, матеріальні цінності, що закладені до державного резерву підлягають обов`язковому оновленню. Вказане закріплено також й Законом України «Про державний матеріальний резерв» .

Відповідальними за оновлення таких матеріальних цінностей є саме суб`єкти - постачальники цих матеріальних цінностей (п. 7 Постанови КМУ № 1129).

З 2013 року, а саме з дати скасування ДСТУ 4063-2001, на території України взагалі заборонено виробництво (виробництво припинено) бензину А-76.

Ні позивачем, ні третіми особами не надано доказів закладення на зберігання та оновлення матеріальні цінності мобілізаційного резерву.

Що стосується розміру збитків, на як доказ вартості пального, що є предметом позову, позивачем надано Висновок про вартість майна , складений на замовлення позивача 22-23 лютого 2017 року.

Як зазначено у самому звіті термін його дії складає 6 місяців. Тобто, після 23.08.2017 року такий звіт не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ вартості втраченого бензину.

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги щодо відшкодування відповідачем збитків завданих державі за незбереження матеріальних цінностей (нафтопродуктів), які взагалі не приймались на зберігання ПРАТ "Дніпронафтопродукт" є незаконними й безпідставними, отже, позов є таким, що не підлягає задоволенню.

Щодо застосування позовної давності.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить застосувати позовну даність до позовних вимог та відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 266 Цивільного кодексу України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За приписами ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що перебіг строку позовної давності за вимогою про відшкодування збитків розпочався 24.10.2016 року та сплинув 23.10.2019 року.

Натомість, Позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою 05.10.2020 року, тобто, майже через 11 місяців 19 днів після спливу загального строку позовної давності.

Крім того, позивач не звертався до суду з заявою про визнання поважними причини пропущення позовної давності та не надав доказів переривання строків позовної давності.

Оскільки в задоволені позову відмовлено, позовна давність в цьому випадку судом не застосовується.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 11 623,13 грн. - залишити за Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 30.12.2020 року.

Суддя В.Г. Бєлік