Рішення

від 22.12.2020 по справі 906/842/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/842/20

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Веркалець У.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Гвоздь З.В., ордер серії ЖТ №087007 від 30.10.20р

від відповідача: Янко М.О., ордер серії КВ №292227 від 12.10.20р

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брусилівський маслозавод"

про стягнення 129 220, 23 грн.

Процесуальні дії по справі.

Відповідно до ухвали суду від 22.07.2020 року справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Брусилівський маслозавод" про стягнення 129 220, 23 грн розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ухвали суду від 06.10.2020 року справу призначено на 03.11.2020 року, продовжено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України в строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та, за наявності, письмову заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до 27.10.2020 року.

Відповідно до ухвали суду від 03.11.2020 року відкладено розгляд справи по суті на 22.12.2020 року, вжито заходи по підготовці справи до розгляду.

В засіданні розгляду справи по суті 22.12.2020 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду про задоволення позовних вимог.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський картоннимй комбінат" звернувся з позовом до суду до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Брусилівський маслозавод" про стягнення на його користь з відповідача 129 220, 23 грн, з яких: 96 302, 04 грн основного боргу, 28 025, 95 грн пені, 2 944, 32 грн 3% річних, 1 947, 92 грн суми інфляційних втрат.

В обґрунтування підстав поданого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого грошового зобов`язання по сплаті коштів за отриманий товар в період травня-червня 2019 року згідно умов, порядку, строків, визначених Договором поставки №93/р від 26.11.2018 року.

Відповідач у відзиві на позов просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, заперечує факт отримання товару по двом видатковим накладним №3459 від 13.05.2019 року та №3872 від 31.05.2019 року. Заперечуючи щодо факту отримання продукції за спірними видатьковими накладними відповідач доводить, що позивач не здійснював поставку продукції відповідачу своїм транспортом та не надавав копій супровідних товарно-транспортних накладних за оспорюваними поставками по видаткових накладних №3459 від 13.05.2019 року та №3872 від 31.05.2019 року. З посиланням на п. 5.5. Договору доводить, що у випадку відсутності довіреності на отримання продукції покупцем підтвердженням отримання продукції може слугувати поставлення печатки покупця на видатковій накладній. Доводить, що комірник Гелієв І.С. не отримував жодного товару за видатковими накладними №3459 від 13.05.2019 року та №3872 від 31.05.2019 року, відсутній підпис відповідальної особи відповідача за отримання товару по видатковій накладній №3459 від 13.05.2019 року, про що свідчить пояснювальна записка останнього. Звертає увагу на те, що у копіях двох видаткових накладних №3459 від 13.05.2019 року та №3872 від 31.05.2019 року в банківських реквізитах вказаний міжнародний номер банківського рахунку (ІВАN) 29- символів, оскільки, на думку позивача, Положення Правління Національного банку України від 28.12.2018 №162 "Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (ІВАN) в Україні" набрало чинності з 05 серпня 2019 року, а не раніше, як вказано в оспорюваних видаткових накладних за травень 2019 року, тоді як видаткова накладна №4002 від 05.06.2019 року містить банківські реквізити з 14-значним номером банківського рахунку позивача по яким сторони здійснювали рахунки. Також копія накладної №4002 від 05 червня 2019 року не співпадає з оригіналом цієї ж накладної, яка наявна у відповідача. Доводить, що візуальний огляд видаткових накладних, які були подані до позовної заяви та які відповідач визнав, містять штамп складу позивача "склад №2", а оспорювані видаткові накладні тільки підпис працівника позивача Бабенко Ю.Л.

Додатково відповідач повідомив суд про сплату 23.09.2020 року суми основного боргу після відкриття провадження у справі в розмірі 63 731, 40 грн.

Позивач у відповіді на відзив відхиляє доводи відповідача в повному обсязі, викладені у відзиві посилаючись на те, що відвантаження продукції по двох спірним накладних було фактично здійснено, на підтвердження чого надав копії ТТН №ЖКК 015694 від 13.05.2019 року та ТТН №ЖКК016089 від 31.05.2019 року, а також податкові накладні з квитанціями про їх отримання та реєстрацією податковим органом.

Відповідач у додатковому відзиві звертає увагу на те, що у поданих позивачем ТТН №ЖКК015694 від 13.05.2019 року та ТТН №ЖКК016089 від 31.05.2019 року відсутня печатка покупця на відміну від видаткових накладних №2672 від 12.04.2019 на суму 22 032грн, №3213 від 03.05.2019 року, №3314 від 07.05.2019, №4002 від 05.06.2019 року є печатка покупця.

Позивач у своїх поясненнях щодо оформлення спірних видаткових накладних доводить, що в момент поставки та відвантаження продукції, а саме: "ящиків з гофрокартону 350х230х110 Т-22, без друку" водієві перевізника (згідно товаро-транспортних накладних по двом вищевказаним поставкам автотранспортним підприємством є сам відповідач - ТОВ "Брусилівський маслозавод") надано повний комплект товаросупровідних документів, а саме два екземпляри видаткових накладних та чотири екземпляри товаро-транспортних накладних. В підтвердження факту отримання продукції один екземпляр ТТН водій підписав та залишив у комірника, на складі відвантаження, з посиланням на норми п. 4.4. Договору поставки.

Доводить, що після отримання продукції та в строки, встановлені у п. 5.5. Договору поставки (протягом 7 календарних днів) покупець не передав постачальнику видаткові накладні по спірним поставкам. Після проведеного аналізу наявних оригіналів товаросупровідних документів у вересні 2020 року відповідальний менеджер Бабенко Ю.Л. виявила відсутність оригіналів видаткових накладних №3459 від 13.05.19р. на суму 16 891, 20 грн та №3872 від 31.05.19р на суму 15 679, 44 грн, роздрукувала їх та направила поштою для їх повторного підписання. В свою чергу, покупець перевірив, підписав і направив нам назад дані видаткові накладні. На спростування доводів відповідача щодо банківських реквізитів видаткових накладних у формі ІВАN вказує, що їх форма закріплена в програмі "1 С: Підприємство" версія 8.3", що встановлена на ТОВ "Житомирський картонний комбінат", відповідні менеджери вносять необхідні та можливі для редагування дані в наявну форму, дані щодо покупця продукції, кількості та вартості; таблиця даних та реквізитів постачальника (в т.ч. дані банківських реквізитів в формі ІВАN) не заповнюється менеджерами, а вноситься програмістом по 1С, що було здійснено в серпні 2019 року. Таким чином, роздруковані повторно з "С: Підприємство" версія 8.3 видаткові накладні №3459 від 13.05.19р на суму 16 891, 20 грн та №3872 від 31.05.19р на суму 15 679,44 грн роздруковані з новими банківськими реквізитами в формі ІВАN.

Відповідач у запереченні доводить, що відповідач не отримував повторно направлених позивачем копій оригіналів видаткових накладних та інші документів, доказів на підтвердження зазначеному (супровідних листів та поштової відмітки) про повторне направлення оригіналів видаткових накладних №3459 від 13.05.2019 та №3872 від 31.05.2019 позивачем не надано.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

26.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брусилівський маслозавод" (відповідач, покупець) було укладено Договір поставки №93/р (надалі за текстом - Договір поставки №93/р), згідно якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати партіями у власність покупцеві картон гофрований та ящики власного виробництва з гофрокартону (надалі за текстом - продукція), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити її (п. 1.1. Договору поставки №93/р).

Найменування, асортимент продукції, ціна вказується в протоколі узгодження договірної ціни на продукцію, який є невід`ємною частиною даного договору та/або у видаткових накладних (п. 1.2. Договору поставки №93/р).

Ціна на продукцію визначається та узгоджується сторонами в протоколі узгодження договірної ціни, який підписується разом з договором та є його невід`ємною частиною. Ціна на продукцію може бути переглянута постачальником в разі зміни цін сировини, енергоносіїв, нафтопродуктів, про що постачальник попередньо повідомляє покупця за 10 (десять) календарних днів. При відсутності підписаного сторонами протоколу узгодження договірної ціни ціна на продукцію вважається узгодженою з моменту підписання видаткових накладних (п. 3.1. Договору поставки №93/р).

Розрахунки за кожну одержану партію продукції покупець здійснює безпосередньо з постачальником, безготівково, шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок, вказаний у пункті 9 Договору на умовах 100% попередньої оплати вартості товару.

Днем оплати вважається день зарахування банком коштів на рахунок постачальника (п. 3.5. Договору поставки №93/р).

Днем отримання партії продукції вважається дата підписання видаткової накладної на дану партію продукції (п. 4.3. Договору поставки №93/р).

У разі коли поставка продукції здійснюється із залученням перевізника постачальник передає 4 екземпляри товарно-транспортних накладних водію перевізника, який підписує їх та один екземпляр в момент отримання продукції повертає постачальнику. Підписання даного документу є підтвердженням факту отримання продукції перевізником та передачу йому всіх ризиків втрати та/або пошкодження продукції. Разом з продукцією постачальник надає перевізнику два екземпляри видаткової накладної з переліком продукції та цінами, які повинен підписати покупець та один екземпляр на протязі 7 (семи) календарних днів з моменту отримання продукції повернути постачальнику, а в разі відсутності печатки покупця на видаткових накладних, додати також оригінали довіреностей, виданих особі, яка підписала видаткові накладні, на отримання продукції від постачальника. В разі неповернення покупцем вищезазначених оригіналів документації продукція вважається прийнятою покупцем, згідно товарно-транспортної накладної підписаної перевізником, а накладні відповідно узгоджені (підписані) повноважними представниками сторін (п. 4.4. Договору поставки №93/р).

Покупець зобов`язується при отриманні продукції надати постачальнику належним чином оформлену довіреність на отримання продукції. У випадку відсутності довіреності підтвердженням отримання продукції може слугувати поставлення печатки покупця на видатковій накладній (п. 5.5. Договору поставки №93/р).

Якщо перевезення організовується постачальником, покупець ставить відбиток печатки на товарно-транспортній накладній перевізника (п. 5.6. Договору поставки №93/р).

Покупець несе відповідальність за своєчасність оплати продукції за умовами договору. У випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції, покупець від суми поставки сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день такого прострочення (п. 6.5. Договору поставки №93/р).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та при наявності відбитка печатки на договорі і є чинним до 31.12.2019 року, разом з тим: в частині поставки продукції - до повного постачання постачальником оплаченої покупцем частини продукції, а в частині розрахунків - до повного проведення покупцем розрахунків з постачальником за отриману продукцію (а.с. 37-40).

Факт виконання зобов`язання по поставці продукції позивач підтверджував видатковими накладними: №8605 від 19.12.2018 року на суму 22 464, 00 грн (а.с. 33); №165 від 09.01.2019 року на суму 22 729, 20 грн (а.с. 32); №644 від 29.01.2019 року на суму 23 500, 80 грн (а.с. 31); №1206 від 19.02.2019 року на суму 12 888, 72 грн (а.с. 30); №1684 від 07.03.2019 року на суму 5 636, 52 грн (а.с. 29);№1782 від 12.03.2019 року на суму 22 032, 00 грн (а.с. 28); №2340 від 01.04.2019 року на суму 22 178, 88 грн (а.с. 27); №2672 від 12.04.2019 року на суму 22 032, 00 грн (а.с. 26); №3213 від 03.05.2019 року на суму 3 296, 40 грн (а.с. 25);№3314 від 07.05.2019 року на суму 19 828, 80 грн (а.с. 24); №3459 від 13.05.2019 року на суму 16 891, 20 грн (а.с. 23); №3872 від 31.05.2019 року на суму 15 679, 44 грн (а.с. 22); №4002 від 05.06.2019 року на суму 22 032, 00 грн (а.с. 21).

До звернення позивача з цим позовом до суду відповідач частково виконав зобов`язання зі сплати коштів за отриману продукцію, а саме: повністю оплатив за продукцію за накладними №8605 від 19.12.18р, №165 від 09.01.19р, №644 від 29.01.19р., №1206 від 19.02.19р., №1687 від 07.03.19р, №1782 від 12.03.19р., №2340 від 01.04.19р., а також частково за видатковою накладною № 2672 від 12.04.19р..

За розрахунками позивача залишок несплаченої заборгованості становив 96 302, 04 грн. З метою досудового врегулювання спору позивач листом від 15.04.2020 року звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість в сумі 96 302, 04 грн, однак відповідач не визнав себе зобов`язаним в частині оплати продукції за видатковими накладними №3459 від 13.05.19р. на суму 16 891, 20 грн та №3872 від 31.05.19р. на суму 15 679,44 грн, наполягаючи на не доведенні позивачем факту її поставки.

З метою примусового стягнення з відповідача заборгованості в сумі 96 302, 04 позивач звернувся з цим позовом до суду , одночасно заявивши до стягнення пеню в сумі 28 025,95грн, 3% річних в сумі 2 944,32грн та інфляційні втрати в сумі 1 947, 92 грн.

В ході судового розгляду спору відповідач погасив заборгованість перед позивачем в сумі 63731,40грн згідно платіжного доручення №3928 від 23.09.2020 року та оскільки не визнав факт поставки продукції за видатковими накладними №3459 від 13.05.19р. на суму 16 891, 20 грн та №3872 від 31.05.19р. на суму 15 679,44 грн, позов в цій частині та в частині похідних позовних вимог не визнав.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Договір поставки №93/р від 26.11.2018 року, укладений між сторонами за правовою природою є договором поставки ( надалі у тексті сторони спору іменовані - Продавець та Покупець).

Відповідно до ч. 4 ст. 233 та ч. 1 ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення, як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки та опосередковується господарським договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В статусі постачальника товару може бути як його безпосередній виробник, так і суб`єкт господарювання, який придбав цей товар у виробника або інших суб`єктів господарювання.

За змістом умов Договору поставки №93/р від 26.11.2018 року, достовірно підтверджується, що Продавець у договірних відносинах виступав виключно в статусі виробника продукції.

За загальним правилом ч.2 ст. 265 ГК України договір поставки укладається на розсуд сторін, однак у будь-якому разі із погодженням трьох істотних умов : предмет, ціну та строк дії договору ( ч.3 ст. 180 ГК України).

Стаття 266 ГК України у частині 1 предметом поставки визначає насамперед визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках, однак допускає можливість поставки виробів, визначених індивідуальними ознаками.

Згідно з ч. 2 цієї статті Кодексу загальна кількість товару , а також їх асортимент, номенклатура тощо визначаються специфікацією за згодою сторін.

У п. 2.1 Договору поставки №93/р від 26.11.2018 року сторони погодили найменування, асортимент продукції, ціну вказувати у протоколі узгодження договірної ціни на продукцію, який є невід`ємною частиною даного договору та/або у видаткових накладних.

Стаття 267 ГК України передбачає, що поставка товару здійснюється у строки, погоджені сторонами договору поставки , зокрема у графіку поставки , та які можуть визначатися місяцем, декадою, добою тощо ( ч. 4 цієї статті).

У ч. 5 цієї статті також передбачено право сторін договору поставки передбачити порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірку товарів покупцем.

У п. 4.1 Договору поставки №93/р від 26.11.2018 року сторони погодили, що продукція поставляється за рахунок/автомобільним транспортом Покупця.

У п. 4.4 Договору поставки №93/р від 26.11.2018 року сторони погодили, що у разі коли поставка продукції здійснюється із залученням перевізника постачальник передає 4 екземпляри товарно-транспортних накладних водію перевізника, який підписує їх та один екземпляр в момент отримання продукції повертає постачальнику. Підписання даного документу є підтвердженням факту отримання продукції перевізником та передачу йому всіх ризиків втрати та/або пошкодження продукції. Разом з продукцією постачальник надає перевізнику два екземпляри видаткової накладної з переліком продукції та цінами, які повинен підписати покупець та один екземпляр на протязі 7 (семи) календарних днів з моменту отримання продукції повернути постачальнику, а в разі відсутності печатки покупця на видаткових накладних, додати також оригінали довіреностей, виданих особі, яка підписала видаткові накладні, на отримання продукції від постачальника. В разі неповернення покупцем вищезазначених оригіналів документації продукція вважається прийнятою покупцем, згідно товарно-транспортної накладної підписаної перевізником, а накладні відповідно узгоджені (підписані) повноважними представниками сторін.

У п. 5.5. Договору поставки №93/р від 26.11.2018 року сторони погодили, що Покупець зобов`язується при отриманні продукції надати постачальнику належним чином оформлену довіреність на отримання продукції. У випадку відсутності довіреності підтвердженням отримання продукції може слугувати поставлення печатки покупця на видатковій накладній.

Якщо перевезення організовується постачальником, Покупець ставить відбиток печатки на товарно-транспортній накладній перевізника (п. 5.6. Договору поставки №93/р від 26.11.2018 року).

Згідно з ч. 6 ст. 265 ЦК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У ч. 2 статті 664 ЦК України передбачено, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Оскільки Покупець заперечував факт поставки продукції за видатковими накладними №3459 від 13.05.19р. на суму 16 891,20 та №3872 від 31.05.19р на суму 15 679, 44 грн, суд на підставі ч.2 ст. 664 ЦК України приймає до уваги наступне.

Згідно абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року за №996-XIV (надалі за текстом - Закон №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону №996-XIV та пункту 2.4. Положення та відображають реальні господарські операції, Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.

Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності Покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

В якості доказу фактичного переміщення продукції за спірними видатковими накладними позивачем подано копії товарно-транспортних накладних №ЖКК015694 від 13.05.2019 року та №ЖКК016089 від 31.05.2019 року.

Судом встановлено, що в ТТН №ЖКК015694 від 13.05.2019 року визначено автомобільного перевізника - Брусилівський маслозавод, водій ОСОБА_2 посвідчення водія НОМЕР_1 . В свою чергу замовник (платник) та вантажоодержувач значиться відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Брусилівський маслозавод", 12601, Житомирська, Брусилівський, Брусилів, Лермантова, дом №33. Вантажовідправником визначено позивача, пункт навантаження - 10019, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський р-н, майдан Станишівський, буд. 7, пункт розвантаження - 12601, Житомирська, Брусилівський, Брусилів, Лермантова, дом №33. Отримав водій/експедитор ОСОБА_2 . Супровідні документи на вантаж - видаткова накладна №3459.

У графі "Відомості про вантаж" визначено найменування вантажу: ящик з г/к (350х230х110) Т-22, без друку, загальна сума з ПДВ 16 891, 20 грн, документи з вантажем - видаткова накладна №3459. Здав (відповідальна особа вантажовідправника) комірник гофротари Донченко Т.В. , підпис та штамп "Склад 2", прийняв водій/експедитор ОСОБА_2 , підпис.

У ТТН №ЖКК016089 від 31.05.2019 року в графі "Автомобільний перевізник" відсутнє найменування, водій - ОСОБА_2 , посвідчення водія № НОМЕР_1 . Замовник (платник), вантажоодержувач значиться відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Брусилівський маслозавод", 12601, Житомирська, Брусилівський, Брусилів, Лермантова, дом №33, вантажовідправником значиться ТОВ "Житомирський картонний комбінат", пункт навантаження 10019, Житомирська обл. м. Житомир, Корольовський р-н, м. Станишівський, буд.7, пункт розвантаження - 12601, Житомирська, Брусилівський, Брусилів, Лермантова, дом №33; отримав водій/експедитор ОСОБА_2 , супровідні документи на вантаж - видаткова накладна №3872.

У графі "Відомості про вантаж" визначено найменування вантажу: ящик з г/к (350х230х110) Т-22, без друку, загальна сума з ПДВ 15 679, 44 грн, документи з вантажем - видаткова накладна №3872. Здав (відповідальна особа вантажовідправника), комірник гофротари Донченко Т.В. , підпис, штамп "Склад №2", прийняв водій/експедитор ОСОБА_2 , підпис.

Судом встановлено, що копії видаткових накладних за №3314 від 07.05.19р., №3213 від 03.05.19р., №1782 від 12.03.19р. та №1684 від 07.03.19р. не містять дані про особу, яка прийняла продукцію, а лише підпис та відбиток печатки. Натомість копії видаткових накладних №2672 від 12.04.19р., №165 від 09.01.19р. в графі "Отримав" значиться - водій ОСОБА_2 , підпис, відбиток печатки.

Решту видаткових накладних містить дані про особу, яка отримувала продукцію - завсклад Гелієв І.С. , підпис, відбиток печатки.

Таким чином, відповідачем допущено в якості уповноваженої особи на отримання продукції, крім завскладу Гелієва І.С. , також і водія ОСОБА_2 .

Отже, із вищезазначених товаро-транспортних накладних вбачається фізичне переміщення продукції за спірними видатковими накладними №3459 від 13.05.19р. та №3872 від 31.05.19р., тому суд вважає, що відбувалася реальна здача-прийняття товару зі складу постачальника на склад покупця, отриманого уповноваженою особою відповідача - водієм ОСОБА_2 . Зазначену особу ідентифіковано як уповноважену особу відповідача на вчинення дій з отримання продукції від постачальника.

Щодо доводів відповідача про те, що ними не було повторно отримано оригіналів спірних видаткових накладних, оскільки видаткові накладні №3459 від 13.05.19р. та №3872 від 31.05.19р. за формою своїх реквізитів є відмінними від інших первинних документів , оформлених сторонами в той самий період поставки. Суд відхиляє такі доводи відповідача, оскільки видаткові накладні №3459 від 13.05.19р. та №3872 від 31.05.19р., оформлені з новими банківськими реквізитами Продавця підписані від імені Продавці уповноваженою ним особою на отримання продукції - завскладом Гелієвим І.С. та містять відтиск печатки заводу, яку використано на всіх інших документах, в тому числі, процесуальних, що подавалися до суду в ході вирішення цього спору.

Подані Продавцем податкові накладні №287 від 13.05.2019 року на суму 14 076, 00 грн та №711 від 31.05.2019 року на суму 13 066, 20 грн разом з доказами реєстрації та отриманням податковим органом фактично (а.с. 91-96) не є самостійними доказами підтвердження вчинених господарських операцій, оскільки ці докази не пов`язані з фізичним переміщенням товару, не можуть свідчити про рух товару та виконання обов`язку постачальника з передачі товару покупцю, визначеного у статті 664 ЦК України, підтверджують лише факт здійснення оподаткування певної господарської операції, який сам по собі не свідчить про вчинення такої господарської операції, про її реальність.

Водночас ст. 73 ГПК України не обмежує сторін спору у певних засобах доказування, і таким правом Продавець скористався.

Решту доводів відповідача суд відхиляє як необґрунтовані з посиланням на п. 1 ст. 6 Конвенції, який зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ст.ст. 692 та 693 ЦК України сторони договору можуть домовитися про обов`язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, або про обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата).

За загальним правилом ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом за змістом умов п.п.3.3. Договору поставки №93/р встановлено, що покупець мав оплати продукцію на умовах 100% попередньої оплати за вартості товару.

Покупець сплатив позивачу кошти за отриману продукцію частково, загалом на суму 134 887, 92 грн, залишок несплаченої суми за отриманий товар складав 96 302, 04 грн.

З врахуванням викладеного, позовна вимога про стягнення основного боргу з покупця в сумі 32 570,64 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Як встановлено судом, Покупцем після відкриття провадження у справі сплачено частково основну суму заборгованості в розмірі 63 731,40 грн, зазначена обставина підтверджується копією платіжного доручення №3928 від 23 вересня 2020 року (а.с. 62). Тому провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 63731,40 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Щодо вимог позивача про стягнення пені в розмірі 28 025, 95 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося раніше, у п. 6.5. Договору поставки №93/р визначено, що покупець несе відповідальність за своєчасність оплати продукції за умовами договору. У випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції, покупець від суми поставки сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день такого прострочення.

При безготівкових розрахунках обов`язок перераховувати грошові кошти за боржника покладено на банк, що несе перед ним відповідне зобов`язання, тому місцем виконання грошового зобов`язання є банк боржника, а момент його виконання є дата списання відповідної суми з кореспондуючого рахунку банку, що обслуговує боржника (ст. 198, 341 ГК і ст. 528, 623, 1088 ЦК України, Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", оскільки інше в договорі не визначено.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі №910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №916/804/17.

При стягненні пені за порушення виконання грошового зобов`язання в судовому порядку її розмір визначається Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України - пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач нарахував до стягнення пеню по кожній видатковій накладній, яка є предметом цього позову, за період, зокрема: 1) видаткова накладна №2672 за період з 12.04.19р. по 19.05.20р. на суму 5 974,70 грн; 2) видаткова накладна №3213 за період з 03.05.19 по 19.05.20р на суму 992,70 грн; 3) видаткова накладна №3314 за період з 07.05.19р. по 19.05.20р. на суму 5 895,31 грн; 4) видаткова накладна №3459 за період з 13.05.19р. по 19.05.20р. на суму 4 924, 75 грн; 5) видаткова накладна №3872 за період з 31.05.19р. по 19.05.20р. на суму 4 300, 82 грн; 6) видаткова накладна №4002 за період з 05.03.19р. по 19.05.20р. на суму 5 937, 67 грн, загалом на суму 28 025, 95 грн.

Судом перевірено розрахунки пені, здійснені позивачем на загальну суму 28 025, 95грн, визнано їх арифметично правильними, тому позовна вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних на суму 2 944, 32 грн та інфляційних втрат на суму 1 947, 92 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п. 43 постанови).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі №902/417/18.

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначеному Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Позивачем нараховані 3% річних по кожній видатковій накладній, які є предметом цього позову, а саме: 1) видаткова накладна №2672 за період з 12.04.19р. по 19.05.20р. на суму 616,18 грн; 2) видаткова накладна №3213 за період з 03.05.19 по 19.05.20р на суму 103,67 грн; 3) видаткова накладна №3314 за період з 07.05.19р. по 19.05.20р. на суму 517, 05 грн; 4) видаткова накладна №3459 за період з 13.05.19р. по 19.05.20р. на суму 346,31 грн; 5) видаткова накладна №3872 за період з 31.05.19р. по 19.05.20р. на суму 457,01 грн; 6) видаткова накладна №4002 за період з 05.03.19р. по 19.05.20р. на суму 633,11 грн, загалом на суму 2 944, 32 грн.

Суму інфляційних втрат позивачем визначено по кожній видатковій накладній, які є предметом цього позову, а саме: 1) видаткова накладна №2672 за період з квітня 2019 по квітень 2020 року на суму 580, 40 грн; 2) видаткова накладна №3213 за період з травня 2019 року по квітень 2020 року на суму 69,35 грн; 3) видаткова накладна №3314 за період з травня 2019 року по квітень 2020 року на суму 417, 14 грн; 4) видаткова накладна №3459 за період з травня 2019 року по квітень 2020 року на суму 355, 34 грн; 5) видаткова накладна №3872 за період з червня 2019 року по квітень 2020 року на суму 218, 57 грн; 6) видаткова накладна №4002 за період з червня 2019 року по квітень 2020 року на суму 307,12 грн, загалом на суму 1 947, 92 грн.

Судом перевірено розрахунок 3% річних на суму 2 944, 32 грн, визнано його арифметично правильним, тому суд задовольняє позовну вимогу в повному обсязі.

Також суд перевірив розрахунок інфляційних втрат на суму 1 947, 92 грн, визнав його арифметично правильним, тому задовольняє позовну вимогу в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на зазначене, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача на суму 32570,64грн основного боргу, 28025,95грн пені, 2944,32грн 3% річних, 1947,92грн інфляційних втрат. Закриває провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 63731,40 грн.

Щодо розподілу судового збору.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача в повному розмірі на суму 2102, 00 грн.

Керуючись статтями 123, 129, п.2 ч.1 ст. 231, ст.ст. 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брусилівський маслозавод" ( 12601, Житомирська область, Брусилівський район, смт Брусилів, вул. Лермонтова, 33, ідентифікаційний код 32549161) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" ( 10019, м.Житомир, майдан Станишівський ,7 ідентифікаційний код 33644098): 32570,64грн основного боргу, 28025,95грн пені, 2944,32грн 3% річних, 1947,92грн інфляційних втрат, 2102,00грн судового збору. Видати наказ.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 63731,40 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 30.12.20

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - позивачу (рек.) + на ел. пошту z.pravo@ztkk.net.ua

3 - відповідачу (рек.) + на ел. пошту : info@fresh-cheese.com.ua