Рішення

від 08.12.2020 по справі 908/3066/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/230/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2020 Справа № 908/3066/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л., при секретарі судового засідання Василенко В.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою: керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Перемоги, буд. 4)

в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах:

позивач: Новоолексіївська сільська об`єднана територіальна громада Приморського району Запорізької області в особі Новоолексіївської сільської ради Приморського району Запорізької області, 72140, Запорізька обл., Приморський район, с. Новоолексіївка, вул. Громака, буд. 30

до відповідача: селянського (фермерського) господарства «Аргамак» , 72140, Запорізька область, Приморський район, с. Новоолексіївка, вул. Громака (Леніна), буд. 46

про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння

У засіданні приймали участь :

прокурор: Лєскіна І.Є., посвідчення від 11.03.15 № 032477

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Норочевський О.О., ордер від 07.12.20 серії ДП № 364/010

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 28.10.19 № 31/2-1148вих19 керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: позивач - Новоолексіївська сільська об`єднана територіальна громада Приморського району Запорізької області в особі Новоолексіївської сільської ради приморського району Запорізької області (далі ОТГ), до відповідача - селянського (фермерського) господарства «Аргамак» (далі СФГ «Аргамак» ) про витребування земельних ділянок (далі спірні земельні ділянки) із чужого незаконного володіння, а саме:

- земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної форми власності кадастровий номер 2324883900:03:036:0023 площею 9,2093 га, розташовану на території Новоолексіївської сільської ради Приморського району Запорізької області, яка була надана ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею від 12.10.01 І-ЗП № 011899;

- земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної форми власності кадастровий номер 2324883900:02:001:0001 площею 59,00 га, що входить до складу земельної ділянки площею 86,2791 га із кадастровим номером 2324883900:02:001:0001 розташовану на території Новоолексіївської сільської ради Приморського району Запорізької області, яка була надана ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею від 12.10.01 І-ЗП № 011899.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні земельні ділянки були передані на підставі державного акта на право постійного користування землею від 12.10.01 І-ЗП № 011899 ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. У подальшому, 06.12.01 на вказаних земельних ділянках ОСОБА_1 створено СФГ «Аграмак» . 16.10.11 ОСОБА_1 померла, у зв`язку з чим право постійного користування спірними земельними ділянками сільськогосподарського призначення комунальної власності припинилося зі смертю цієї особи, і, відповідно, із цього часу втратив чинність державний акт на право постійного користування землею від 12.10.01 І-ЗП № 011899, у частині надання у користування земельних ділянок. Посилаючись на положення п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, статей 92, 116, 118, 122, 126 Земельного кодексу України, статей 317, 319, 387, 1212, 1218 Цивільного кодексу України, статей 12, 19, 20, 23 Закону України «Про фермерське господарство» , прокурор наголошує, що з часу смерті ОСОБА_1 , якому були надані спірні земельні ділянки для ведення сільського фермерського господарства, СФГ «Аграмак» протиправно утримує земельні ділянки - кадастровий номер 2324883900:03:036:0023 (площею 9,2093 га) і кадастровий номер 2324883900:02:001:0001 (площею 59,00 га, що входить до складу земельної ділянки площею 86,2791 га із кадастровим № 2324883900:02:001:0001), тому зазначені земельні ділянки підлягають витребуванню у відповідача.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.19 наведену вище позовну заяву визначено до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 05.11.19 судом прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3066/19 у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.12.19 о 10 год. 30 хв.

27.11.19 засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив СФГ «АРГАМАК» від 25.11.19 на позовну заяву, за змістом якого відповідач заперчує проти завдолення позовних вимог посилаючись на наступне: ОСОБА_1 є засновником СФГ Аргамак , зареєстрованого 06.12.01, як юридична особа: рішенням Приморської районної ради Приморського району Запорізької області від 27.02.01 № 5 ОСОБА_1 надано в постійне користування земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства площею 10,0 га та 59,0 га, що розташовані на території Новоолексіївської сільської ради Приморського району. Право постійного користування посвідчено державним актом серія I-ЗП № 011899, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 12.10.01 за № 171; після одержання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства та проведення державної реєстрації такого господарства як юридичної особи обов`язки користувача цієї земельної ділянки виконує селянське (фермерське) господарство, а не громадянин, якому вона надавалась; після державної реєстрації селянського (фермерського) господарства у правовідносинах користування земельною ділянкою, наданою на підставі Закону про СФГ, відбувається фактична заміна землекористувача; одержання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою на ім`я засновника СФГ не є перешкодою для того, щоб головою СФГ відповідно до Закону про ФГ став інший учасник господарства. Головування у СФГ (ФГ) і представництво господарства перед третіми особами, таким чином, не знаходиться відповідно до Закону України Про фермерське господарство у правовому зв`язку з тим, на чиє ім`я видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою для ведення господарства; такої підстави припинення права користування земельною ділянкою, як смерть громадянина, законодавством не передбачено; право постійного користування земельною ділянкою не входить до складу спадкового майна.

02.12.19 СФГ «АРГАМАК» подано до суду клопотання про витребування доказів від 02.12.19.

Ухвалою від 02.12.19 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 07.02.20 включно та відкладено підготовче засідання у справі № 908/3066/19 на 11.12.19 о/об 14 год. 10 хв.

05.12.19 до суду надійшов лист керівника Бердянської місцевої прокуратури за вих. від 02.12.19 № 31/2-1865вих19 стосовно листування між сторонами у даній справі по суті спору.

11.12.19 прокуратурою Запорізької області надано суду письмові пояснення за вих. від 10.12.19 № 05/2-2233-19 на клопотання про витребування доказів.

11.12.19 відповідачем подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі.

У підготовчому засіданні 11.12.19 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача від 02.12.19 про витребування доказів виходячи з наступного.

Відповідно до норм ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в ч. ч. 2, 3 ст. 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

За змістом ч. 3 ст. 80 ГПК України, відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Із матеріалів справи вбачається, що відзив СФГ «АРГАМАК» подано до суду 27.11.19, а клопотання про витребування доказів 02.12.19.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (ч.2 ст. 81 ГПК України).

Із клопотання СФГ «АРГАМАК» не вбачається, що відповідач вжив відповідних заходів для самостійного отримання зазначених у клопотанні доказів та не зазначено причини неможливості самостійного отримання їх відповідачем.

А посилання відповідача на ту обставину, що витребувану інформацію не надають навіть на запит прокуратури, оскільки її розпорядником є власник земельних ділянок та ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, не позбавляє права адвоката СФГ «АРГАМАК» звернутися безпосередньо до Новоолексіївської сільської об`єднаної територіальної громади Приморського району Запорізької області та ГУ Держгеокадстру із відповідним адвокатським запитом.

Ухвалою від 11.12.19 судом клопотання представника СФГ «АРГАМАК» про зупинення провадження задоволено частково. Зупинено розгляд справи № 908/3066/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18 (з підстав викладених в ухвалі від 11.12.19 у справі № 908/3066/19).

20.12.19 від заступник прокурора прокуратури Запорізької області надійшла відповідь від 18.12.19 № 05/2-2233-19 на відзив.

У червні 2020 року на адресу суду від прокуратури Запорізької області надійшло клопотання про поновлення провадження у справі. Клопотання обґрунтовано тим, згідно з інформацією з офіційного веб-порталу «Судова влада України» 26.05.20 справу № 912/2385/18 розглянуто.

02.04.20 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , яким, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та доповнено розділ X Прикінцеві положення пунктом 4.

Зокрема, п. 4 розділу Х ГПК України, у редакції Закону України № 540-IX від 30.03.20, законодавець визначив, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, на які зупиняється провадження продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.20 № 211 (із змінами), від 20.05.20 № 392 (із змінами) та від 22 липня 2020 р. № 641, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі COVID-19), установлено з 12 березня 2020 р. до 31 серпня 2020 р. на всій території України карантин.

18 червня 2020 р. Верховною Радою України прийнято Закон України від № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі Закон від № 731-IX), який набрав чинності 17.07.20.

Зокрема, за змістом п. 2 розділу II. «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 540-IX від 30.03.20, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, процесуальний строк на який зупинено провадження у справі № 908/426/20 в силу наведених вище законодавчих приписів було продовжено відповідно до п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, в редакції Закону України № 540-IX від 30.03.20, і такий процесуальний строк згідно з п. 2 розділу II. «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від № 731-IX, закінчився з 07.08.20.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, Великою Палатою Верховного Суду 26.05.20 винесено постанову у справі № 912/2385/18, судом ухвалою від 07.08.20 поновлено провадження у справі № 908/3066/19 з 08.09.20. Підготовче засідання призначено на 08.09.20 о 10 год. 00 хв.

Ухвалами від 08.09.10 та від 06.10.20 підготовче засідання відкладалось на 06.10.20 та на 02.11.20 відповідно.

02.10.20 до суду надійшло клопотання за підписом в.о. сільського голови Новоолексіївської сільської об`єднаної територіальної громади Приморського району Запорізької області в особі Новоолексіївської сільської ради Приморського району Запорізької області Мелай А. від 29.09.20 № 355 про розгляд справи без участі представника позивача.

У засіданні 02.11.20 судом прийнято до розгляду відповідь на відзив від 18.12.19 № 05/2-2233-19. Зокрема, прокурором у відповіді зазначено, що відповідачем жодного правовоситановлюючого документу на спірні земельні ділянки суду не надано, право (власності, постійного користування, оренди) на спірні земельні ділянки у встановленому законом порядку за відповідачем не зареєстровано. Крім того, прокурор вважає, що твердження відповідача про те, що використання спірних земельних ділянок здійснюється останнім на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 12.10.01 І-ЗП № 011899, виданого на імя засновника господарства, не можуть бути прийняті судом, оскільки право постійного користування спірними землями було надано саме гр. ОСОБА_1 , а не юридичній особі. Також, на думку прокурора, навдена у відзиві на позовну заяву позиція Верховного Суду не спростовує доводів неправомірного використання господарством спірних земельних ділянок, яке мало бути переоформлене у власність або оренду та наразі не може належати на такій правовій підставі особі приватного права.

Ухвалою від 02.11.20 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/3066/19 та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні 10.11.20 о 10 год. 00 хв.

У судовому засіданні 10.11.20 судом оголошено перерву на 08.12.20 о 11 год. 00 хв.

У судовому засіданні 08.12.20 приймали участь прокурор та представник відповідача.

Прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у засіданні проти позову заперечив повністю з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача у засідання 08.12.20 не з`явився.

Про дату, час та місце розгляду цієї справи позивача повідомлено у встановленому чинним ГПК України порядку шляхом направлення копії ухвал по справі на належну адресу позивача, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Враховуючи, що позивача належним чином повідомлено про дату, час та місце призначеного судового засідання у справі № 908/3066/19, суд вважає за можливе розглянути спір у цій справі по суті за відсутності представника позивача за наявними у матеріалах справи документами.

У судовому засіданні 08.12.20, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Прокурору та представнику відповідача повідомлено дату складення повнтого тексту рішення.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Приморської районної ради Приморського району Запорізької області від 27.02.01 № 15 громадянці України ОСОБА_1 надана у постійне користування земельна ділянка 69,0 гектарів в межах згіно з планом (з них 10,0 га ріллі та 59,0 га кормових угідь) для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Новоолексіївської сільської ради Приморського району Запорізької області.

Вказане підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 12.10.01 І-ЗП № 011899 виданим Приморською районною радою, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 171.

У подальшому, 06.12.01 на вказаних земельних ділянках ОСОБА_1 створено селянське (фермерське) господарство Аргамак (код ЄДРПОУ 31733002), що підтверджується витягом з ЄДР юридични осіб, фізини осіб-підприємців.

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до Заповіту посвідченого 28.10.10 секретарем Новоолексіївської сільської ради Приморськогого району та зареєстрованого у реєстрі за № 409, ОСОБА_1 заповіла усе своє майно ОСОБА_2 1963 року народення.

27.10.15 на загальних зборах засновників (членів) селянського (фермерського) господарства Аргамак , які оформлено протоколом № 1 від 27.10.15, прийнято рішення, зокрема: прийняти до складу засновників (членів) господарства ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; виключити зі складу засновників господарства ОСОБА_1 у звязку зі смертю; погодити вихід зі складу засновників (членів) господарства ОСОБА_2 та передачу належної йому частки у статутному капіталі товариства у розмірі 100 % на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних частках; звільнити з посади директора господарства ОСОБА_2 та призначити на вказану посаду ОСОБА_4 ; викласти та затвердити Статут господарста у новій редакції та здійснити його реєстрацію у встановленому законодавством порядку.

20.11.15 державним реєстратором проведено державну реєстрацію змін до установчих документів - Стутуту селянського (фермерського) господарства Аргамак (2015 рік), про що до державного реєстру внесено запис № 10941050008000024.

Згідно з положеннями Стутуту селянського (фермерського) господарства Аргамак (2015 рік), засновниками (членами) СФГ є: ОСОБА_4 (голова СФГ) та ОСОБА_3 . Селянське (фермерське) господарство є комерційною організацією, створеною членами однієї сімї, які внесли майновий внесок, для здійснення підприємницької діяльності з виробництва сільськогосподарської продукції, а також з її переробки, зберігання, транспортування та реалізації, заснованої на їх особистій трудовій участі і використанні земельної ділянки, наданої для цілей відповідно до чинного законодавства.

Як свідчить зміст листа Приморського відділу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 04.03.19 № 10-8-0.33-214/112-19, згідно даних НКС земельна ділянка за кадастровим № 2324883900:02:001:0001 зареєстрована на підставі технічної документації з інвентаризації земельних ділянок державної власності від 12.12.13, земельна ділянка за кадастровим № 2324883900:03:036:0023 зареєстрована на підставі технічної документації з інвентаризації земельних ділянок державної власності від 23.05.18. Також у вказаному листі зазначено, що гр. ОСОБА_1 до відділу не зверталась для реєстрації земельних ділянок у НКС згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з існуючим державним актом без кадастрового номера.

Відповідно до інформації викладеної у листі Приморського відділу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 04.03.19 № 10-8-0.33-221/112-19, згідно даних НКС відсутні відомості щодо реєстрації державного акту на право постійного користування землею від 12.10.01 серія І-ЗП № 011899 гр. ОСОБА_1 та присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів.

Листом Приморського відділу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 06.09.19 № 8-8-0.33-1199/112-19 на лист начальника Приморського відділу Бердянської місцевої прокуратури від 03.09.19 № 31/2-29вих.19 повідомлено, що:

- земельна ділянка, що надавались у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею І-ЗП №011899 від 12.10.01, площею 10 га увійшла до земельної ділянки, що утворилась за результатами інвентаризації земель державної власності у 2013, 2018 роках із кадастровим № 2324883900:03:036:0023 площею 9,2093 га. Інформація щодо зміни цільвого призначення земельної ділянки відсутня;

- земельна ділянка, що надавались у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею І-ЗП №011899 від 12.10.01, площею 59,00 га увійшла до земельної ділянки, що утворилась за результатами інвентаризації земель державної власності у 2018 році із кадастровим № 2324883900:02:001:0001 площею 86,2791 га. Інформація щодо зміни цільвого призначення земельної ділянки відсутня.

Крім того, у листі від 06.09.19 № 8-8-0.33-1199/112-19 зазначено, що згідно книг записів державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку, договорів оренди землі, державних актів на право постійного користування землею фізичних та юридичних осіб по Новоолексіївській сільській раді Приморського району Запорізької області, за СФГ Аргамак , записи про реєстрацію земельних ділянок відсутні. Додатково повідмолено, що надана інформація актуальна на 31.12.12.

Згідно з інформацією наведеною у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку:

1) № НВ-2306144512019 від 24.07.19, що виданий на земельну ділянку з кадастровим № 2324883900:03:036:0023 площею 9,2093 га: цільове призначення земельної ділянки: 16.00 Землі запасу; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; форма власності: комунальна; право власності на земельну ділянку належить - Новоолексіївській сільській об`єднаній територіальній громаді Приморського району Запорізької області в особі Новоолексіївської сільської ради Приморського району Запорізької області;

2) № НВ-2306322432019 від 17.09.19, що виданий на земельну ділянку з кадастровим № 2324883900:02:001:0001 площею 86,2791 га: цільове призначення земельної ділянки: 01; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; форма власності: комунальна; право власності на земельну ділянку належить - Новоолексіївській сільській об`єднаній територіальній громаді Приморського району.

Як вказує прокурор, з часу смерті ОСОБА_1 , а саме з 16.10.11, СФГ Аргамак продовжує утримувати та використовувати вищевказані земельні ділянки для вирощування сільськогосподарських культур.

На підтвердження викладеного до позовної заяви прокурорм надані: звіти про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай за 2016-2017 роки, звіти про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду за 2016-2017 роки поданими С(Ф)Г Аргамак до територіального органу Держстату, податкові декларації подані С(Ф)Г Аргамак до Бердянського управління ГУ ДФС у Запорізькій області (лист від Бердянського управління ГУ ДФС у Запорізькій області № 9391/10/08-01 - 51-06 від 22.02.19 та 630/10/08-01-04-03-09 від 05.09.19), інформацію органу місцевого самоврядування (лист Новоолексіївської сільської ради № 76 від 16.06.17).

Звертаючись до суду з цим позовом прокурор зазначив, що дія Державного акту про право постійного користування землею І-ЗП № 011899 від 12.10.01 фактично припинилась 16.10.11 зі смертю засновника СФГ Аргамак - ОСОБА_1 , а право постійного користування земельною ділянкою, яке було у нього до спадкоємця не перейшло. Порушення інтересів держави полягає в тому, що відповідач безпідставно використовує спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення, несплачуючи до бюджету орендну плату.

У звязку із викладним, а також з огляду на порушення відповідачем права комунальної власності на землю прокурором заявлено вимоги в інтересах держави - Новоолексіївська сільська об`єднана територіальна громада Приморського району Запорізької області в особі Новоолексіївської сільської ради Приморського району Запорізької області, до відповідача - селянського (фермерського) господарства «Аргамак» про витребування спірних земельних ділянок із незаконного володіння відповідача.

Звертаючись із цим позовом, обґрунтовуючи порушення інтересів держави, з посиланням на положення ст. 131-1 Конституції України, статей 4, 53 ГПК України, статей 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» , рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі № 1-1/99, постанову Верховного Суду України від 16.12.15 у справі №6-2510цс15, ч. 1 ст. 122 ЗК України, Бердянська місцева прокуратура зазначила, що довідалася про порушення вимог законодавства відповідачем при використанні спірних земельних ділянок, розташованих на території Новоолексіївської сільської ради Приморського району Запорізької області, лише під час досудового розслідування кримінального провадження № 12017080340000390, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 01.07.17. Розпорядником земель комунальної власності на території Новоолексіївської сільської об`єднаної територіальної громади та органом уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах є Новоолексіївська сільська рада Приморського району Запорізької області в особі Новоолексіївської сільської ради Приморського району Запорізької області. Однак, згідно з інформацією викладеною у листі №131 від 10.06.19 Новоолексіївською сільською радою Приморського району Запорізької області, заходи з припинення незаконного використання СФГ Аргамак спірних земельних ділянок комунальної форми власності не вживались, що за твердженнями прокурора не відповідає державним інтересам та не сприяє їх захисту .

Тлумачення пункту 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Наведене надає суду підстави для висновку про те, що наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Отже, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. 3 та ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» ).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Судом встановлено, що в матеріалах цієї справи наявні докази дотримання прокурором ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо попереднього повідомлення відповідних суб`єктів владних повноважень про звернення з даним позовом до суду, а саме: листом від 22.10.19 №31/2-1055вих.19 Бердянською місцевою прокуратурою повідомлено позивача про те, що цією прокуратурою в порядку вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» буде подано до господарського суду Запорізької області позов в інтересах держави в особі Новоолексіївська сільська об`єднана територіальна громада Приморського району Запорізької області в особі Новоолексіївської сільської ради Приморського району Запорізької області до відповідача - селянського (фермерського) господарства «Аргамак» (далі СФГ «Аргамак» ) про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, які розташовані на території Новоолексіївської сільської ради Приморського району Запорізької області.

Відтак, перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів в обґрунтування підстав для звернення його з позовом у даній справі для захисту інтересів держави, враховуючи, що Новоолексіївською сільською радою Приморського району Запорізької області, як органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах неналежним чином здійснюється захист інтересів держави (територіальної громади) в сфері земельних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що з огляду на предмет та підстави заявленого позову, прокуратурою належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення суспільного інтересу держави (народу України), необхідність їх захисту та визначені законом підстави для звернення до суду прокурора.

Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Земельного кодексу України, або ЗК України (у редакції, чинній на час надання ОСОБА_1 державного акта на право постійного користування землею, створення і реєстрації СФГ Аргамак ), громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

За змістом ст. 2 Закону України Про селянське (фермерське) господарство від 20.12.91 № 2009-ХІІ (у відповідній редакції), селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

Згідно із ч. 5 цієї норми на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

За змістом ст. 7 ЗК України (у редакції, чинній на час створення СФГ Аргамак ), користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

У ч. 1 ст. 23 ЗК України (у відповідній редакції) передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Аналіз зазначених норм свідчить, що земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства надавалась ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) не як громадянці України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (у відповідній редакції), після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в т.ч. на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Отже, законодавством, чинним на час створення СФГ Аргамак , було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності фермерським господарством як юридичною особою. Водночас, одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації фермерського господарства. Тобто, закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення фермерського господарства, без створення такого фермерського господарства (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

З 01.08.03 набрав чинності Закон України Про фермерське господарство від 19.06.03 № 973-ІV, за змістом ст. 2 якого відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно із ч.1 ст. 5, ч. 1 ст. 7, ст. 8 Закону України Про фермерське господарство , право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Наведені положення Закону України Про фермерське господарство передбачають, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

У розумінні положень статей 1, 5, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство , після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства (п. 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.20 у справі № 922/989/18).

Практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13.03.18 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.18 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.18 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.18 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.18 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.18 у справі № 704/29/17-ц, 16.01.19 у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27.03.19 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.19 у справі № 628/776/18, від 23.06.20 у справі № 922/989/18 ).

Згідно з ч. 1 ст. 92 ЗК України (в редакції від 25.10.01), право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За змістом ч. 2 ст. 92 ЗК України (в редакції, чинній на час смерті засновника СФГ Аргамак ), право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Отже, на момент смерті засновника фермерського господарства Дубовик Л.С. (16.10.11) право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.

У пункті 6 розділу X Перехідні положення ЗК України було визначено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.02, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.08 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, Конституційний Суд України рішенням від 22.09.05 № 5-рп/2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X Перехідні положення ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси, громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 р. отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі (п. 60. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.20 у справі № 922/989/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.20 у справі № 922/989/18 дійшла висновку, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Також у цій постанові вказано, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.19 у справі № 615/2197/15-ц).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05.11.19 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Так, ст. 141 ЗК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 27 ЗК України (в редакції Закону від 13.03.92), яка діяла до 01 січня 2002 року, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).

У земельному законодавстві (як чинному на момент створення СФГ Агромак , так і з 01 січня 2002 року й станом на час винесення вказаного рішення) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

Беручи до уваги, що правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в т.ч. його майнова основа, повинні залишатись стабільними, а одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи, суд доходить висновку, що підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Отже, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Таким чином, у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Зазначене узгоджується із висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.20 у справі № 922/989/18.

Також судом під час розгляду справи № 908/3066/19 прийнято до уваги, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.20 у справі №922/989/18 не погодилась правовими висновками, викладеними в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.19 у справі № 922/3312/17 (згідно з яким: єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа. Оскільки СФГ не надано документів на підтвердження наявності у фермерського господарства оформленого права постійного користування спірною земельною ділянкою, то за таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання за СФГ права постійного користування земельною ділянкою. Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що на момент виникнення спірних правовідносин набуття права постійного користування земельною ділянкою фермерськими господарствами (для ведення фермерського господарства) не передбачено ), у зв`язку з чим відступила від них та зазначила, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

Так само у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.20 у справі № 179/1043/16-ц (п. 60 постанови) зроблено висновок про те, що за змістом системного тлумачення статей 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11 Закону України Про селянське (фермерське) господарство , статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство , статей 7, 27, 38, 50 і 51 ЗК Української РСР від 18.12.1990, статей 31, 92 ЗК України від 25.10.01, після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.

Частиною 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів закріплено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

З огляду на викладене у тексті цього рішення, у т.ч. на висновки Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що зі смертю 16.10.11 ОСОБА_1 - засновника СФГ Агромак , якій спірна земельна ділянка (земельні ділянки) була надана на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 12.10.01 серія І-ЗП № 011899, таке право не є таким, що припинилось, оскільки з моменту створення ОСОБА_1 селянського (фермерського) господарства Агромак у такого господарства виникли відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки (земельних ділянок) його засновника. Такі правомочності мають сталий юридичний зв`язку саме з фермерським господарством та є частиною його майна.

У зв`язку з викладеним, судом визнаються такими, що не відповідають нормам матеріального права та наведеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду доводи прокурора викладені у позовній заяві, зокрема, про те, що: право постійного користування спірною земельною ділянкою (земельними ділянками), наданою для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 12.10.01 серія І-ЗП № 011899, припинилось у зв`язку зі смертю цієї особи; що відповідач викорситуває спірні земельні ділянки без достатньої правової підстави.

Також судом враховано, що у матеріалах справи відстуні інші належні та допустимі докази того, що відбулось припинення права користування відповідачем спірною земельною ділянкою у порядку вихначеному ЗК України (у відповідній редакції).

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України закріплено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З підстав викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: позивач - Новоолексіївська сільська об`єднана територіальна громада Приморського району Запорізької області в особі Новоолексіївської сільської ради приморського району Запорізької області, до відповідача - селянського (фермерського) господарства «Аргамак» (далі СФГ «Аргамак» ) про витребування спірних земельних ділянок із чужого незаконного володіння є необгрунтованими, недоведеними належними та допустимими доказами, а відтак не підлягають задоволенню судом.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що жодною із сторін у цій справі не ставилось під сумнів те, що в наведених вище у тексті цього рішення зазначення прізвища у вигляді ОСОБА_1 чи ОСОБА_1 мова йде про різних осіб.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання позовної заяви у цій справі у розмірі 3842,00 грн. покладається на прокуратуру.

Керуючись ст. ст. 11-15, 24, 42, 46, 53, 7-80, 91, 129, 202, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

Повний текст рішення складено 30.12.20

Суддя В.Л. Корсун