Рішення

від 14.12.2020 по справі 911/2528/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2528/20

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Манілець А.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовом приватного підприємства Мілекс , с. Княгининок Луцького району Волинська області,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Фуд , м. Бровари Київська області,

про стягнення 687 869,48 грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - приватне підприємство Мілекс , с.Княгининок Луцького району Волинської області (далі - ПП Мілекс ), звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 26.08.2020 № 55 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Фуд , м. Бровари Київської області (далі - ТОВ Альфа Фуд ), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 687 869,48 грн., в тому числі:

506 562,02 грн. основного боргу,

5 725,48 грн. пені,

174 150,66 грн. штрафу,

1 431,32 грн. 3% річних,

нарахованих у зв`язку із простроченням відповідачем виконання грошових зобов`язань з оплати за договором купівлі-продажу від 26.03.2020 № 1888 за видатковими накладними від 05.06.2020 № БО00000044 на суму 158 280,19 грн., від 01.07.2020 № БО00000003 на суму 12 480,00 грн., від 01.07.2020 № БО00000005 на суму 316 954,32 грн., від 22.07.2020 № БО00000138 на суму 9 796,32 грн. Крім цього, позивач просить суд покласти на відповідача відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати за товар, поставлений позивачем за договором купівлі-продажу від 26.03.2020 № 1888.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.09.2020 позовну ПП Мілекс прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/2528/20, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням сторін та призначено підготовче судове засідання на 28.09.2020.

Разом із позовною заявою від позивача - ПП Мілекс надійшло клопотання від 26.08.2020 № 55а про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, проведення якої заявник просив доручити господарському суду Волинської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.09.2020 клопотання позивача - ПП Мілекс про участь в судовому засіданні 28.09.2020 о 12:40 у справі № 911/2528/20 у режимі відеоконференції задоволено та постановлено судове засідання у справі, призначене згідно ухвали суду від 02.09.2020 на 28.09.2020 на 12 год.40 хв., провести у режимі відеоконференції.

У підготовче засідання 28.09.2020 в режимі відеоконференції у приміщення господарського суду Волинської області з`явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче судове засідання не з`явився.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.09.2020 підготовче засідання у справі № 911/2528/20 відкладено на 19.10.2020.

Враховуючи подання позивачем клопотання від 10.09.2020 № 58 про участь позивача у судовому засіданні у режимі відеоконференції, користуючись доступом до Web-програми Бронювання систем відеоконференцзв`язку , суд встановив, що спеціально обладнаний технічними засобами зал судових засідань (майданчик відеоконференцзв`язку) на дату та час судового засідання у справі № 911/2528/20, призначеного на 19.10.2020 о 12:40, заброньований у зв`язку із розглядом інших справ. У зв`язку з цим відсутня технічна можливість проведення підготовчого судового засідання 19.10.2020 в режимі відеоконференції.

У підготовче засідання 19.10.2020 представники позивача та відповідача не з`явились. Залучені до матеріалів справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень свідчать про те, що позивач та відповідач копію ухвали суду від 28.09.2020 отримали 05.10.2020, відтак сторони належним чином були повідомлені судом про дату, час та місце проведення судового засідання.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.10.2020 підготовче засідання у справі № 911/2528/20 відкладено на 02.11.2020.

29.10.2020 до господарського суду Київської області надійшла заява ПП Мілекс від 23.10.2020 № 69 про розгляд справи за відсутності позивача. Зі змісту даної заяви вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить підготовче судове засідання проводити за відсутності представника позивача.

У судове засідання 02.11.2020 представники сторін не з`явились. Відповідач про причини нез`явлення суд не повідомив. Як свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали суду від 28.09.2020 про відкладення підготовчого судового засідання отримав 05.10.2020, відтак відповідач обізнаний про наявність судового провадження, п`ятнадцятиденний строк для надання відзиву відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України сплив.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.11.2020.

У судове засідання 30.11.2020 представники сторін не з`явились, про причини нез`явлення суд не повідомили.

У порядку частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України у даному судовому засіданні оголошено перерву до 14.12.2020, про що постановлено відповідну ухвалу господарського суду від 30.11.2020.

У судове засідання 14.12.2020 уповноважені представники сторін не з`явились та про причини нез`явлення суд належним чином не повідомили.

Як свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103275860577, копію ухвали суду від 30.11.2020 відповідач отримав 09.12.2020, відтак відповідачу було відомо про наявність у господарському суді судового провадження.

Суд зазначає, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі Пономарьов проти України , рішенні від 26.04.2007 по справі Олександр Шевченко проти України , рішенні від 14.10.2003 по справі Трух проти України .

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи також те, що повторна неявка належно повідомлених учасників справи у судове засідання, відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не є підставою для відкладення розгляду справи незалежно від причин неявки, суд вважає за можливе розглянути справу № 911/2528/20 за наявними матеріалами.

Розглянувши позов ПП Мілекс до ТОВ Альфа Фуд про стягнення 687 869,48 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

26.03.2020 між ТОВ Альфа Буд (покупець) та ПП Мілекс (продавець) укладено договір № 1888 купівлі-продажу (далі по тексту - Договір), згідно з яким продавець зобов`язується передавати у власність покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного Договору.

Відповідно до умов цього Договору:

- передача (прийом-передача) товару здійснюється на складі продавця за супровідними документами. Відпуск товару проводиться на підставі пред`явленої покупцем довіреності на товар (п. 4.1. Договору);

- розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця в наступному порядку: суму у розмірі 100% від вартості кожної товарної партії покупець перераховує на банківський рахунок продавця на умовах оплати протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі товару (п.п. 5.5., 5.6.);

- за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного Договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами Договору (пункт 7.5);

- За порушення покупцем умов пункту 5.6 даного договору покупець, відповідно до частини 2 ст. 549 ЦК України додатково сплачує штраф у розмірі 1% на всю суму заборгованості за кожен день прострочення (пункт 7.6);

- даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до моменту його повного виконання (п. 8.1. Договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач здійснював поставку відповідачу товару, про що свідчать залучені до матеріалів справи копії видаткових накладних, а відповідач отримував товар та здійснював його часткову оплату, про що свідчать залучені до матеріалів справи виписки АТ Креді Агріколь Банк по особовому рахунку.

За умовами пункту 5.6. Договору 100% від вартості кожної товарної партії покупець перераховує на банківський рахунок продавця на умовах оплати протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі товару.

Суд враховує правила визначення строків, згідно до яких перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України), відтак перебіг строку оплати має розраховуватися з наступного дня після поставки товару та підписання видаткової накладної (п.п. 4.2., 4.3. Договору) протягом 30 календарних днів.

При цьому, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Дослідивши наявні у матеріалах справи первинні документи, складені у процесі виконання договору, суд встановив таке.

1. Позивач здійснив поставку товару згідно видаткової накладної від 25.05.2020 № Б00000138 на суму 24 543,94 грн. (строк оплати до 24.06.2020).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця.

Відповідач доказів оплати за отриманий товар за спірними поставками, які є предметом розгляду у даній справі, не подав.

Отже, документально підтверджена первинними документами заборгованість за отриманий згідно вказаної видаткової накладної поставки товару становить 24 543,94 грн.

Позивач визнає за відповідачем часткову оплату за поставлений товар на суму 15 492,75 грн.

Відтак, позивач заявляє до стягнення за вказаною поставкою суму основного боргу у розмірі 9 051,19 грн.

Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), відтак вимогу про стягнення з відповідача основного боргу слід задовольнити повністю у заявленому розмірі 9 051,19 грн.

Також, позивач нараховує та заявляє до стягнення пеню у сумі 187,47 грн., штраф 5 702,24 грн. та 3% річних у сумі 46,86 грн. за період з 25.06.2020 по 26.08.2020.

Пунктом 7.5. Договору передбачено, що за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного Договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами Договору.

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Інше передбачено пунктом 7.5 Договору, відповідно до якого пеня нараховується до для проведення розрахунків.

Здійснивши правильний розрахунок пені, не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем періоду, суд встановив, що з відповідача на користь позивача за вказаною поставкою належить до стягнення пеня у сумі 186,96 грн., відтак вимогу про стягнення з відповідача пені слід задовольнити частково у розмірі 186,96 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних та інфляційні не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до 3% річних та інфляційних втрат не застосовується.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши правильний розрахунок 3% річних за заявлений період, суд встановив, що за вказаною поставкою з відповідача на користь позивача належать до стягнення 3% річних у сумі 46,74 грн., відтак вимогу про стягнення з відповідача 3% річних слід задовольнити частково у розмірі 46,74 грн.

Також за вказаною поставкою позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штрафну санкцію, передбачену пунктом 7.6. Договору, а саме штраф у розмірі 1% на всю суму заборгованості за кожен день прострочення.

Вказана вимога не належить до задоволення з огляду на таке.

Так, пунктом 7.6. Договору передбачено, що за порушення покупцем умов п. 5.6. даного Договору покупець, відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, додатково сплачує штраф у розмірі 1% на всю суму заборгованості за кожен день прострочення.

Разом із тим, порядок нарахування вказаної триваючої санкції (у відсотках на всю суму заборгованості за кожен день прострочення) не відповідає правовій природі штрафу як одноразової санкції.

Суд звертає увагу на позицію викладену у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2018 № 922/4400/17, відповідно до якої за приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати недобросовісного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, передбачена пунктом 7.6. Договору санкція, яка обраховується у відсотковому розмірі від невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, відповідає поняттю пеня і визначення сторонами у договорі вказаної санкції як штрафу не змінює її правову природу саме як пені.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Преамбула Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

В зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався у договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таку ж позицію підтримує і Верховний суд України (постанова Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187).

Разом із тим, гранично допустиму законом пеню за прострочену оплату поставки здійснену за видатковою накладною від 25.05.2020 № Б00000138 суд нарахував та стягнув відповідно до пункту 7.5. Договору.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника, а також на стимулювання боржника до належного виконання своїх зобов`язань. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5 702,24 грн. не належать до задоволення.

2. Позивач здійснив поставку товару згідно видаткової накладної від 05.06.2020 № Б00000044 на суму 158 280,19 грн. (строк оплати до 06.07.2020).

Відтак, документально підтверджена первинними документами заборгованість за отриманий згідно вказаної видаткової накладної товар становить 158 280,19 грн., відтак вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу згідно видаткової накладної від 05.06.2020 № Б00000044 у розмірі 158 280,19 грн. належить до задоволення повністю.

Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у сумі 2 705,94 грн. та 3% річних у сумі 676,48 грн. за період з 06.07.2020 по 26.08.2020.

Здійснивши вірний розрахунок пені та 3% річних, суд встановив, що з відповідача на користь позивача за прострочення оплати товару, отриманого за видатковою накладною від 05.06.2020 № Б00000044, належить до стягнення пеня у сумі 2 646,65 грн. та 3% річних у сумі 661,66 грн. Таким чином, вимоги про стягнення пені та 3% річних належать до задоволення частково у розмірах 2 646,65 грн. та 661,66 грн. відповідно.

Вимога про стягнення штрафної санкції, а саме у розмірі 1% на всю суму заборгованості за кожен день прострочення, всього у сумі 82 305,69 грн. не належить до задоволення з підстав, наведених вище.

3. Позивачем здійснено поставку товару згідно видаткових накладних від 01.07.2020 №№ Б00000003, Б00000005 на суми 12 480,00 грн. та 316 954,32 грн. відповідно (строк оплати відповідно до 31.07.2020).

Відтак, документально підтверджена первинними документами заборгованість за отриманий згідно вказаних видаткових накладних товар становить 329 434,32 грн., відтак вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу за видатковими накладними від 01.07.2020 №№ Б00000003, Б00000005 у сумі 329 434,32 грн. належить до задоволення повністю.

Також, позивач нараховує та заявляє до стягнення пеню у сумі 2 815,97 грн. та 3% річних у сумі 703,98 грн. за період з 01.08.2020 по 26.08.2020.

Здійснивши вірний розрахунок пені та 3% річних, суд встановив, що з відповідача на користь позивача за прострочення оплати товару, отриманого за видатковими накладними від 01.07.2020 №№ Б00000003, Б00000005, належить до стягнення пеня у сумі 2 808,29 грн. та 3% річних у сумі 702,07 грн. Відтак, вимоги про стягнення з відповідача пені та 3% річних слід задовольнити частково у розмірах 2 808,29 грн. та 702,07 грн. відповідно.

Вимога про стягнення штрафної санкції, а саме у розмірі 1% на всю суму заборгованості за кожен день прострочення, всього у сумі 85 652,92 грн. не належить до задоволення з підстав, наведених вище.

4. Позивач здійснив поставку товару згідно видаткової накладної від 22.07.2020 № Б00000138 на суму 9 796,32 грн. (строк оплати відповідно до 21.08.2020).

Отже, документально підтверджена первинними документами заборгованість за отриманий згідно вказаної видаткової накладної товар становить 9 796,32 грн., відтак вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу за видатковою накладною у сумі 9 796,32 грн. належить до задоволення повністю.

Також, позивач нараховує та заявляє до стягнення пеню у сумі 16,10 грн. та 3% річних у сумі 4,00 грн. за період з 22.08.2020 по 26.08.2020.

Здійснивши вірний розрахунок пені та 3% річних, суд встановив, що з відповідача на користь позивача за прострочення оплати товару, отриманого за видатковою накладною від 22.07.2020 № Б00000138, належить до стягнення 3% річних у сумі 4,01 грн. Суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак вимогу про стягнення з відповідача 3% річних слід задовольнити повністю у заявленому розмірі 4,00 грн. Вимога про стягнення пені належить до задоволення частково у сумі 16,06 грн.

Вимога про стягнення штрафної санкції, а саме у розмірі 1% на всю суму заборгованості за кожен день прострочення, всього у сумі 489,81 грн. не належить до задоволення з підстав, наведених вище.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов ПП Мілекс частково, приймає рішення про стягнення з ТОВ Альфа Фуд 506 562,02 грн. основного боргу, 5 657,96 грн. пені та 1 414,47 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 7 704,52 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного підприємства Мілекс задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Фуд (07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, буд. 3-Б, ідентифікаційний код 39430972)

на користь приватного підприємства Мілекс (45630, Волинська обл., Луцький р-н, с. Княгининок, вул. Фальківська, буд. 1, ідентифікаційний код 20135363)

506 562,02 грн. (п`ятсот шість тисяч п`ятсот шістдесят дві гривні дві копійки) основного боргу,

5 657,96 грн. (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят сім гривень дев`яносто шість копійок) пені,

1 414,47 грн. (одна тисяча чотириста чотирнадцять гривень сорок сім копійок) 3% річних,

7 704,52 грн. (сім тисяч сімсот чотири гривні п`ятдесят дві копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 31.12.2020

Суддя О.В. Конюх