Рішення

від 22.12.2020 по справі 920/688/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.12.2020 Справа № 920/688/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., при секретарі судового засідання Молодецькій В.О., розглянувши матеріали справи №920/688/20

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» (52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського,48Б, код ЄДРПОУ 37383046)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «РІШАС» (41100, Сумська область, м.Шостка, вул.Чернігівська,буд.3; код ЄДРПОУ 33219017),

про стягнення 364 972,69 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Калінін С.К.;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 14.07.2020 провадження у справі №920/688/20 відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Підготовче засідання у даній справі неодноразово відкладалося. Відповідно до ухвали суду від 12.11.2020 закрито підготовче провадження у справі №920/688/20 та призначено розгляд справи по суті на 08.12.2020.

В судовому засіданні 08.12.2020 було оголошено перерву у розгляді справи по суті на 22.12.2020.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 364972,69 грн. заборгованості за договором поставки № 25/12-01/13 Ш/ОП/17 від 25.12.2017, з яких: 251035,09 грн. - основного боргу, 40 257,95 грн. - пені, 5 076,68 грн. інфляційних втрат, 68602,97 грн. - 40% річних, судові витрати стягнути з відповідача.

Суд повідомляючи відповідача про розгляд справи, направляв ухвали на адресу ТОВ Регіональний шинний склад вул.Білопільський шлях, 26, м.Суми, 40030, однак були повернуті органом поштового зв`язку з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 33219017, який зазначений позивачем у позові як код відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний шинний склад» зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Рішас» за місцезнаходженням: 41100, Сумська область, м.Шостка, вул.Чернігівська, 3.

Відповідач в судове засідання 22.12.2020 не з`явився, ухвала суду, яка направлялись на адресу ТОВ РІШАС вул.Чернігівська,3, м.Шостка, Сумська область, 41100 повернулися до суду з відміткою органу поштового зв`язку відсутня адреса .

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Відповідач відзиву на позов та доказів проведення розрахунку із заборгованості суду не надав. Повідомляючи відповідача про розгляд справи, йому направлялася ухвала за зареєстрованою адресою. Враховуючи направлення кореспонденції за реєстраційною адресою, суд виходить з того, що ТОВ Рішас належним чином повідомлений про розгляд справи судом.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив суд їх задовольнити.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

25 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональний шинний склад» (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» (продавець) укладено Договір поставки №25/12-01/13, відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити шини на транспортні засоби. Вид товару, номенклатура асортимент, загальна кількість, розмір партій, ціна за одиницю, загальна вартість партії відображаються у видатковій накладній. Приймання товару відбувається шляхом підписання сторонами видаткової накладної. Товар поставляється партіями. На кожну партію товару продавець зобов`язується видати покупцю рахунок, видаткову накладну (п.2.2, п.2.3. договору).

Загальна сума договору складає суму всіх видаткових накладних, підписаних на підставі даного договору (п.3.1 договору).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Розділом 5 договору передбачені умови платежу, відповідно до якого платіж за товар здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної в сумі, зазначеній у видатковій накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем упродовж 2018-2019 років було поставлено відповідачу товар на суму 2713481,10 грн, що підтверджується наданими видатковими накладними.

У зв`язку з частковою сплатою відповідачем вартості отриманого товару, утворилась заборгованість в сумі 251035,00 грн за видатковими накладними 17776 від 26.07.2019, 17826 від 29.07.2019, Ш-9195 від 08.11.2019 і підтверджується податковими накладними, Актом звірки взаєморозрахунків.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

За змістом ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар на суму 251035,00 грн підтверджується матеріалами справи, обґрунтованих заперечень або доказів сплати боргу суду не надано.

Відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, в порушення умов договорів та вимог статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі та у встановлені договором строки, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 40257,95 грн. - пені, 5076,68 грн. інфляційних втрат, 68602,97 грн. - 40% річних.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у разі прострочення оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Якщо прострочення оплати товару становить більше п`яти робочих днів, покупець додатково зобов`язаний сплатити проценти за користування грошовими коштами в розмірі 40% річних від загальної заборгованості за цим договором за весь період прострочення.

Беручи до уваги те, що сторони дійшли згоди у Договорі про настання відповідальності відповідача у вигляді сплати пені та 40% річних від загальної заборгованості за договором, а факт його порушення з боку відповідача вище був встановлений судом, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 40 257,95 грн. - пені, 68602,97 грн. - 40% річних є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом перевірено розрахунок позовних вимог в частині нарахування 5076,68 грн. інфляційних втрат та встановлено, що нарахування здійснено позивачем методологічно та арифметично правильно, а отже позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на корись позивача 251035,09 грн. - основного боргу, 40 257,95 грн. - пені, 5 076,68 грн. інфляційних втрат, 68602,97 грн. - 40% річних, передбачених умовами договору, визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору в розмірі 5474 грн 60 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Зі змісту ч.3 ст. 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

За приписами статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини першої статті 129 ГПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини четвертої статті 129 ГПК України).

За приписами частини восьмої статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

22.12.2020 представником позивача до суду подано заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу (вх. №3938к), в якій він просить суд стягнути з відповідача 8400 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування поданої заяви позивачем подано копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/20 від 07.07.2020; копію додатку №1 від 07.07.2020 до вказаного Договору; рекомендовані (мінімальні) ставки адвокатського гонорару (винагороди), затверджені рішенням засновником Адвокатського бюро «Калінін і партнери» №3/2018 від 17.07.2018; копії платіжних доручень № 9237 від 06.08.2020 на суму 1200,00 грн, № 9486 від 02.09.2020 на суму 1200,00 грн, № 1192 від 17.09.2020 на суму 1200,00 грн, № 9935 від 09.10.2020 на суму 1200,00 грн, № 10233 від 04.11.2020 на суму 1200,00 грн, № 10437 від 24.11.2020 на суму 1200,00 грн, № 10751 від 21.12.2020 на суму 1200,00 грн; копію Додатку №2 від 30.09.2020 до Договору - Акт виконаних робіт (наданих послуг) на суму 3600,00 грн; копію Додатку №2 від 08.12.2020 до Договору - Акт виконаних робіт (наданих послуг) на суму 3600,00 грн.

Враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), витрачений адвокатом час на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та надані позивачем докази на підтвердження факту понесення останнім таких витрат, а також співмірність ціни позову із розміром гонорару адвоката, суд з урахуванням положень статті 126 ГПК України, відшкодовує позивачеві за рахунок відповідача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у сумі 8400 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІШАС» (41100, Сумська область, м.Шостка, вул.Чернігівська,буд.3; код ЄДРПОУ 33219017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» (52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського,48Б, код ЄДРПОУ 37383046) 251035,09 грн. - основного боргу, 40257,95 грн. - пені, 5076,68 грн. інфляційних втрат, 68602,97 грн. - 40% річних, 5474 грн 60 коп витрат по сплаті судового збору, 8400 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 31.12.2020.

Суддя О.Ю. Соп`яненко