Рішення

від 23.12.2020 по справі 280/2084/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 грудня 2020 року 11 год. 51 хв.Справа № 280/2084/20 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Серебрянникової О.А. та сторін

від позивача: адвокат Семенов М.В.,

від відповідача: Прокоф`єв С.А

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СПД ПЕТРОВ

до - Дніпровської митниці Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення від 27.01.2020 № UA110230/2020/000010/2,-

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю СПД ПЕТРОВ (далі по тексту - позивач) до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 27.01.2020 за №UA110230/2020/000010/2.

В подальшому 28 травня 2020 року позивачем подано до суду заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач збільшив свої позовні вимоги та просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці Дермитслужби про коригування митної вартості товару від 27.01.2020 №UA110230/2020/000010/2;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.11.2019 між ним та компанією PRONAR Sp.z o.o. (Республіка Польща) укладено зовнішньоекономічний контракт № 07 на поставку товарів. 20.01.2020 позивач через митного брокера ТОВ В-Бест задекларувало до митного поста Запоріжжя Дніпровської митниці ДМС товар - диски ходових колес штамповані зі сталі, не литі, зварені, не укомплектовані шинами, діаметром 18 дюймів, призначені для сільськогосподарської та комунальної техніки в кількості 20 шт. на загальну суму 1020 Євро, що надійшли в Україну згідно зазначеного контракту на підставі специфікації №1 від 07.11.2019 та комерційних і товаросупровідних документів - рахунку-проформи №100015545 від 12.11.2019, рахунку-фактури №9500043318 від 14.01.2020, автотранспортної накладної CMR №53043813 від 14.01.2020. Електронна митна декларація зареєстрована за №UA110230/2020/001087. Митна вартість товару була визначена виходячи з ціни контракту згідно вимог п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України за основним методом, зазначеним у ст.58 Митного кодексу України на підставі наданих документів. В подальшому декларант надав митному органу листом від 22.01.2020 №389 уточнену довідку про транспортні витрати від 13.01.2020 з посиланням на CMR 53043813. 27.01.2020 відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості №UA110230/2020/000010/2, яким була скоригована митна вартість на товар. В результаті коригування митниці митна вартість товару збільшилась з 1099,20 Євро до 3666,50 Євро. Крім того, відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00024, якою було повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, у зв`язку із тим, що рішенням про коригування митної вартості від 27.01.2020 №UA110230/2020/000010/2 органом доходів і зборів прийнято рішення про коригування митної вартості. Керуючись положеннями п.2 ч.3 ст.52 Митного кодексу України 28.01.2020 позивач задекларувало товар, а митниця випустила товар у вільний обіг за МД № UA110230/2020/001871. Різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею склала 13925,54 грн. 24.02.2020 позивач листом №395 додатково надало митниці: копію CMR №53043813 від 14.01.2020 з печаткою перевізника - СПД ОСОБА_1 ; копію рахунку на оплату транспортно-експедиційного обслуговування №1 від 21.01.2020 перевезення вантажу (5 осей і 8 напівосей - 1 палета та 20 дисків - 1 палета) за договором-заявкою №1123/Т/Д від 13.01.2020 автомобілем РЕНО НОМЕР_1 на загальну суму 26960 грн; копію платіжного доручення №СПНФ000121 від 23.01.2020 про сплату 26960 грн за транспортні послуги згідно рахунку №1 від 21.01.2020; копію акту наданих послуг №1 від 21.01.2020 за договором-заявкою №1123/Т/Д від 13.01.2020 та рахунком №1 від 21.01.2020, який підтверджує виконання послуг з перевезення товарів. 02.03.2020 відповідач листом №7.5-08-03-1/15/13/1843 повідомив про залишення чинним Рішення №UA110230/2020/000010/2. Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 28.01.2020 №UA110230/2020/000010/2 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00024 є протиправними та підлягають скасуванню. Зауважує, що відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Зазначає, що для підтвердження вартості товару, яка була сплачена продавцю, позивач надав митниці всі документи, що передбачені частинами 2, 3 ст.53 Митного кодексу України. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем ціну, що фактично сплачена Продавцю за товар та транспортні витрати, як складові митної вартості товару. Вважає, що позивач для митного оформлення і підтвердження митної вартості надав достатні документи для застосування основного методу визначення митної вартості.

31.03.2020 судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Судове засідання у справі призначено на 21.04.2020.

21.04.2020 через канцелярію суду (вх. №18555) відповідачем подано відзив на позову заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позову. Зазначає, що статтею 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до ст. 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлений, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи (Глава 52 МКУ). Наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684 встановлено порядок роботи митних органів під час здійснення митного контролю та митного оформлення за рахунок аналізу ризиків із використанням інформаційних технологій. При перевірці правильності визначення митної вартості товару митниця дійшла висновку, що документи які надані до митного оформлення містять розбіжності та призводять до сумнівів щодо достовірності відомостей про складову митної вартості товарів - витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України. Крім того, в митній декларації від 14.01.2020 країни експортеру відсутні відомості про крос-курси валюти. Враховуючи виявлені розбіжності декларанту була пред`явлена письмова вимога щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів відповідно до ст. 53 Митного кодексу України. Вказує, що декларантом не подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовлявся від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість, у зв`язку із чим відповідачем здійснено коригування заявленої митної вартості товару з урахуванням цінової інформації, наявної в митному органі та прийнято рішення про коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу 2r та оформлена картка відмови у митному оформлені. З урахуванням вищезазначеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю

Ухвалою суду від 21.04.2020 зупинено провадження по справі до 03.06.2020.

03.06.2020 ухвалою суду продовжено зупинення провадження у справі до 04.11.2020.

Ухвалою суду від 04.11.2020 продовжено зупинення провадження у справі до 23.12.2020.

Ухвалою суду від 23.12.2020 поновлено провадження у справі з 23.12.2020 та призначено судове засідання на 23.12.2020 о/об 11 год. 00 хв.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, із підстав викладених у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Судом встановлені наступні обставини.

07.11.2019 ТОВ СПД ПЕТРОВ уклало з компанією PRONAR Sp.z o.o. (Республіка Польща) зовнішньоекономічний контракт № 07 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

20.01.2020 ТОВ СПД ПЕТРОВ через митного брокера ТОВ В-Бест за електронною митною декларацією за №UA110230/2020/001087 задекларувало до митного поста Запоріжжя Дніпровської митниці ДМС товар - диски ходових колес штамповані зі сталі, не литі, зварені, не укомплектовані шинами, діаметром 18 дюймів, призначені для сільськогосподарської та комунальної техніки в кількості 20 шт. на загальну суму 1020 Євро, що надійшли в Україну згідно зазначеного контракту.

До митного оформлення позивач надав пакувальний лист від 14.01.2020 № 83446566, рахунок від 12.11.2019 № 100015545, рахунок від 14.01.2020 №9500043318, автомобільну транспортну накладну СМR від 14.01.2020 № 53043813, сертифікат з перевезення (походження) товару від 14.01.2020 №РL/МF/АРО131081, банківський платіжний документ від 15.11.2019 б/н, довідку про транспортні витрати від 13.01.2019 б/н, прайс-лист від 07.11.2019 б/н, специфікація від 07.11.2019 № 1, договір поставки від 07.11.2019 № 07, договір-заявку від 13.01.2020 № 1123/Т/Д, опис товару від 15.01.2020 б/н, фінансову довідку від 16.01.2020 б/н, копію митної декларації країни відправлення від 14.01.2020 № 20РLЗ11010Е0008997.

При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості згідно вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості:

1) До митного оформлення подано довідку про транспорті витати від 13.01.2020 б/н, яка видана ФОП ОСОБА_1 та договір-заявку на перевезення від 13.01.2020 № 1123/Т/Д, складений між ТОВ "СПД ПЕТРОВ" та ФОП ОСОБА_2 , при цьому в наданій до митного оформлення CMR від 14.01.2020 № 53043813 не зазначено фактичного перевізника, що призвело до сумнівів щодо достовірності відомостей про складову митної вартості товарів - витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України;

2) В митній декларації країни відправлення від 14.01.2020 № 20PL311010Е0008989, наданій до митного оформлення, відсутні відомості про крос-курс валюти, що не дає можливості здійснити перерахунок та співставити з заявленою митною вартістю.

Також митницею зазначено, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на дійсній вартості імпортованих товарів.

За результатами здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митницею були додатково витребувані:

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги виробника товару;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листом від 22.01.2020 №389 декларант надав додатково довідку про транспортні витрати від 13.01.2020, а також надав пояснення про неможливість надання інших додаткових документів та пояснення щодо висунутих зауважень.

27.01.2020 митницею прийняте Рішення про коригування митної вартості №UA110230/2020/000010/2, яким була скоригована митна вартість на товар та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00024. В результаті коригування митниці митна вартість товару збільшилась з 1099,20 Євро до 3666,50 Євро.

Зазначене рішення обґрунтовано тим, що 1) до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати від 13.01.2020, видану ФОП ОСОБА_1 та договір-заявку №1123/Т/Д від 13.01.2020 на перевезення складений між ТОВ СПД ПЕТРОВ та ФОП ОСОБА_1 , при цьому в наданій до митного оформлення СМR від 14.01.20 №53048813 не зазначено фактичного перевізника, що призвело до сумнівів щодо достовірності відомостей про складову митної вартості товарів- витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України; 2) в митній декларації країни відправлення від 14.01.2020 №20PL311010E0008989, наданій до митного оформлення відсутні відомості про крос-курс валюти, що не дає можливості здійснити перерахунок та співставити з заявленою митною вартістю. Також зазначено, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на дійсній вартості імпортованих товарів.

Позивач подав митному органу нову МД №№ UA110230/2020/001871 від 28.01.2020, яку прийнято до митного оформлення та товар випущено у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до статті 55 Митного кодексу України.

Керуючись пунктом 8 ст.55 Митного кодексу України позивач 24.02.2020 листом №395 додатково надало митниці наступні документи:

- копію CMR №53043813 від 14.01.2020 з печаткою перевізника;

- копію рахунку на оплату транспортно-експедиційного обслуговування №1 від 21.01.2020;

- копію платіжного доручення №СПНФ000121 від 23.01.2020;

- копію акту наданих послуг №1 від 21.01.2020.

За результатами проведеного у відповідності до положень п.9 ст.55 Митного кодексу України аналізу додатково надісланих до митниці документів митний орган встановив наступні зауваження: 1) замість автотранспортної накладної від 14.01.2020 № 53043813 надано копію автотранспортної накладної від 14.01.2020 № 0000020986, яка не стосується імпортованого товару; 2) копія-рахунку на оплату транспортно-експедиційного обслуговування від 21.01.2020 № 1 та копія акту наданих послуг від 21.01.2020 № 1 містить відомості про загальну суму транспортно-експедиційного обслуговування по маршруту від місця завантаження товару в Польщі до місця розвантаження на території України, без зазначення витрат на транспортування вантажу до кордону України, яка є складовою митної вартості; 3) у зверненні вказано, що додається копія платіжного доручення від 23.01.2020 № СПН000121. При цьому, фактично надано копію платіжного доручення від 23.01.2020 № СПНФ000121 щодо сплати за транспортні послуги; 4) в копії платіжного доручення від 23.01.2020 № СПНФ000121 зазначено розрахунковий рахунок платника ТОВ СПД ПЕТРОВ НОМЕР_2 . При цьому в договорі-заявці на перевезення від 13.01.2020 № 1123/Т/Д зазначено рахунок ТОВ СПД ПЕТРОВ - НОМЕР_3 . Інформація щодо зміни банківських реквізитів ТОВ СПД ПЕТРОВ не надавалась.

З урахування цього митний орган не знайшов підстав для скасування рішення про коригування митної вартості від 27.01.2020 за №UA110230/2020/000010/2.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем з питання митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, регламентуються Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За правилами статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

У відповідності до частини першої статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, частиною першою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи Частина друга статті 58 Митного кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Судом встановлено, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Для підтвердження вартості товару, яка була сплачена продавцю, позивач надав митниці документи, передбачені частинами 2, 3 ст.53 Митного кодексу України:

- декларацію митної вартості;

- зовнішньоекономічний контракт №07 від 07.11.2019;

- специфікацію №1 від 07.11.2019 до контракту;

- рахунок-проформу №100015545 від 12.11.2019;

- рахунок-фактуру №9500043318 від 14.01.2020;

- пакувальний лист №83446566 від 14.01.2020;

- сертифікат країни походження №PL/MF/AP 0131081 від 14.01.2020;

- витяг з міжнародної банківської системи SWIFT від 15.11.2019 про перерахування компанії PRONAR Sp.z o.o. валютних коштів в сумі 1020 Євро за контрактом №07 від 07.11.2019 та рахунком № 100015545 від 12.11.2019;

- прайс-лист компанії-виробника на товар від 07.11.2019;

- копію митної декларації країни експорту.

Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем ціну, що фактично сплачена Продавцю за товар, як складову митної вартості товару. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену вартість товару - 1020 Євро, не мають розбіжностей, відомості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Вартість товару повністю підтверджується додатком (специфікацією) від №1 від 07.11.2019 до контракту, рахунком-проформою №100015545 та рахунком-фактурою №9500043318, прайс-листом №8344656, банківським платіжним документом від 15.11.2019 про перерахування суми за товар.

Для підтвердження здійснення перевезення до кордону України позивач подавав митному органу:

- договір-заявку № 1123/Т/Д від 13.01.2020 укладений між ТОВ СПД ПЕТРОВ та ФОП ОСОБА_3 про здійснення міжнародного автомобільного перевезення товарів на автомобілі РЕНО № НОМЕР_1 ;

- довідку про транспортні витрати від 13.01.2020;

- фінансову довідку - розрахунок транспортних витрат на товари, що перевозились згідно СMR №0000020986 та №53043813 від 14.01.2020, з якої вбачається що транспортні витрати на перевезення вантажу за СMR №53043813 склали 79,20 Євро.

- рахунок на оплату транспортно-експедиційного обслуговування №1 від 21.01.2020, з перевезення вантажу (5 осей і 8 напіввісей-1 палета та 20 дисків - 1 палета) за договором-заявкою №1123/Т/Д від 13.01.20 автомобілем РЕНО НОМЕР_1 на загальну суму 26960 грн;

- платіжне доручення №СПНФ000121 від 23.01.2020 про сплату 26960 грн за транспортні послуги згідно рахунку №1 від 21.01.2020;

- акт наданих послуг №1 від 21.01.2020 за договором-заявкою №1123/Т/Д від 13.01.2020 та рахунком №1 від 21.01.2020, який підтверджує виконання послуг з перевезення товарів.

Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлені підприємством транспортні витрати як складову митної вартості, не мають розбіжностей, відомості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У своєму рішенні про коригування митної вартості митниця зазначає виявлені розбіжності, які на її думку унеможливили митне оформлення за основним методом і стали підставою для витребування додаткових документів та здійснення коригування.

Зауваження відповідача, що позивачем до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати від 13.01.2020, видану ФОП ОСОБА_1 та договір-заявку №1123/Т/Д від 13.01.2020 на перевезення складений між ТОВ СПД ПЕТРОВ та ФОП ОСОБА_1 , при цьому в наданій до митного оформлення СМR від 14.01.2020 №53048813 не зазначено фактичного перевізника, на переконання суду не може вважатись розбіжністю в документах, яка має вплив на правильність визначення митної вартості, і не дає підстав для витребування додаткових документів, та коригування митної вартості товарів. Відсутність найменування перевізника в накладній ніяким чином не впливає на числові значення складових митної вартості товару. Наданий митниці транспортний документ - міжнародна автомобільна накладна CMR №53048813 містить найменування відправника та найменування отримувача товарів, номер платіжного документа (рахунок НОМЕР_4 ), який супроводжував товар, державний номер автомобіля НОМЕР_1 , який також зазначений у договорі-заявці, митній декларації країни експорту. Наявні на накладній відмітки прикордонної та Запорізької митниці свідчать, що товар фактично перевозився саме на цьому автомобілі. Митниця не заперечує сам факт перевезення товарів за цією CMR та у зазначеному автомобілі.

Надані до митного оформлення товаросупровідні документи та документи що підтверджують вартість товару та транспортних витрат дозволяють відповідно до ст.54 Митного кодексу України здійснити перевірку числового значення заявленої митної вартості та здійснити контроль шляхом перевірки розрахунку.

Аргументи митниці про те, що в митній декларації країни відправлення від 14.01.2020 №20PL311010E0008989, наданій до митного оформлення відсутні відомості про крос-курс валюти, що не дає можливості здійснити перерахунок та співставити з заявленою митною вартістю також не може бути прийнятим до уваги. Як вбачається з документі, наданих позивачем для митного оформлення валютою контракту є «Євро» , розрахунок за товар покупцем здійснено у валюті контракту - постачальнику сплачено за товар 1020 Євро. Враховуючи це, митницею не надано ніякого обґрунтування того, яким чином відсутність у митній декларації крос-курсу валюти впливає на перевірку розрахунку митної вартості товару. Митна декларація країни відправлення містить дані про постачальника та покупця товару, вагу, найменування товару, номер транспортного засобу, що в повній мірі співпадає з даними, зазначеними в поданих до митного оформлення документах. Крім того, копія митної декларації країни відправлення не відноситься до документів, які відповідно до частини 2 ст.53 Митного кодексу України надаються декларантом для підтвердження митної вартості товарів. Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом, у тому числі в Постанові від 19.03.2019 у справі № 80/4116/17 що ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.

Щодо заперечень митниці стосовно додатково наданої уточненої довідки про транспортні витрати, а саме, що до митного оформлення надано два документи з однаковими реквізитами, але різні за змістом, слід зазначити що листом № 389 підприємство зазначило причину надання довідки з уточненою інформацією, а саме посилання на товаротранспортну накладну CMR, щодо якої проводилось перевезення. Разом з тим, числові значення транспортних витрат як складової митної вартості, зазначені у наданих документах залишаються незмінними і дозволяють митному органу здійснити перевірку правильності її визначення.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 53 Митного кодексу України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини другої статті 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-127а15.

Сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином вони позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Суд зауважує, що відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався у тому числі на неподання позивачем усіх документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Митного кодексу України надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а також письмові пояснення з приводу об`єктивної неможливості надання інших документів та відсутності цих документів. Також додатково декларант повідомив митний орган про те, що надані всі наявні на момент декларування документи, інші документи надаватися не будуть.

У відповідності до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частин першої - третьої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Відповідно до частини першої статті 33 Митного кодексу України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене Митного кодексу України.

Приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості Дніпровською митницею у графі 33 спірного рішення, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу.

Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Отже, суд вважає, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Натомість, митним органом безпідставно здійснено коригування митної вартості та застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Відповідачем під час судового розгляду справи не доведено суду, що документи подані позивачем для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення Дніпровської митниці Дермитслужби про коригування митної вартості товару від 27.01.2020 №UA110230/2020/000010/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00024 є такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Сплачений позивачем судовий збір в сумі 840,80 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СПД ПЕТРОВ (юридична адреса: 70500, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Пісочна, буд. 10 - А, код ЄДРПОУ 40034920) до Дніпровської митниці Держмитслужби (юридична адреса: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення від 27.01.2020 № UA110230/2020/000010/2 - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці Дермитслужби про коригування митної вартості товару від 27.01.2020 №UA110230/2020/000010/2.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00024, яка прийнята Дніпровською митницею Держмитслужби.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (юридична адреса: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43350935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СПД ПЕТРОВ (юридична адреса: 70500, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Пісочна, буд. 10 - А, код ЄДРПОУ 40034920) судовий збір у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) гривні 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 29.12.2020.

Суддя Р.В. Сацький