Рішення

від 30.12.2020 по справі 320/8886/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2020 року № 320/8886/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області , про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління і соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, згідно статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній до 01 січня 2015 року), в розмірі, що дорівнює 30% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю в м. Тараща Київської області. Згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України №106 від 23.07.1991 та розпорядження Кабінету Міністрів України № 17-р від 12.01.1995 м. Тараща Київської області віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю. А тому, відповідачем безпідставно не нараховувалася тане виплачувалася їй щомісячна грошова допомога в період з 01.01.2014 по 02.08.2014, відповідно до статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції закону від 09.07.2007) де зазначено, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - 30% від мінімальної заробітної плати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

20 жовтня 2020 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому вказує на те, що вимоги позивача щодо здійснення перерахунку є безпідставними і просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України, а саме Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» » .

Згідно з пунктом 7 вказаної постанови затверджено перелік населених пунктів, жителям яких з 1 квітня 1991 року виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства (додаток №2). Згідно з додатком №2 зазначеної постанови населенні пункти Таращанського району Київської області в цьому затвердженому переліку відсутні.

Також, у відзиві відповідач зазначає, що ОСОБА_1 на обліку в управлінні, як потерпіла від Чорнобильської катастрофи, не перебуває і не перебувала. З будь-якими заявами про отримання компенсацій та допомоги, у відповідності із Законом, у тому числі і щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства, ніколи не зверталась. Виплат та компенсацій згідно із Законом, у тому числі і щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства, не отримувала.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проживає в м. Тараща Таращанського району Київської області, має посвідчення громадянки, яка постійно проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю від 13.01.2000 Серії НОМЕР_2 (а. с. 8).

Згідно Довідки від 19.10.2000 Серії КИО- I №126557є інвалідом з дитинства 2 групи.

19 серпня 2020 року ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 була подана заява до Управління соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області, ЄДРПОУ 03193659, зареєстрованої за адресою: 09500, вул. Шевченка, буд. 7, м. Тараща про здійснення нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги починаючи з 17.08.2018 (а.с.10).

В подальшому позивачка отримала відмову у здійсненні нарахування та виплаті грошової допомоги оформлену у вигляді листа від 03.09.2020 №1845, у якому зазначено, що згідно з пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 року № 106 (зі змінами) затверджено перелік населених пунктів, жителям яких з 1 квітня 1991 року виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистих підсобних господарств (додаток №2). Населенні пункти Таращанського району Київської області в цьому затвердженому переліку відсутні. З огляду на це, відповідач не вбачає законних підстав для нарахування та виплати зазначеної щомісячної грошової допомоги.

Не погодившись з такою відмовою відповідача, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Вимогами частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796) визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Як вбачається із статті 1 вказаного Закону, він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах:

пріоритету життя та здоров`я людей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, повної відповідальності держави за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

комплексного розв`язання завдань охорони здоров`я, соціальної політики і використання забруднених територій на основі державних цільових програм з цих питань та урахування інших напрямів економічної та соціальної політики, досягнень в галузі науки та охорони навколишнього середовища;

соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

використання економічних методів поліпшення життя шляхом проведення політики пільгового оподаткування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та їх об`єднань;

здійснення заходів щодо професійної переорієнтації та підвищення кваліфікації постраждалого населення;

забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій та об`єднань громадян, що вирішують різні проблеми соціального захисту постраждалого населення, а також співробітництва і проведення консультацій між державними органами і постраждалими (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з соціального захисту на місцевому та державному рівнях;

міжнародного співробітництва в галузях охорони здоров`я, соціального захисту, охорони праці, використання світового досвіду організації роботи з цих питань.

Відповідно до статті 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (в редакції закону від 09.07.2007, яка була чинною на момент спірних правовідносин) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у посиленного радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати.

Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам -органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.

Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106 Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з подальшими змінами, затверджено перелік населених пунктів, жителям яких з 1 квітня 1991 року виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон № 76, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено, зокрема, статтю 37 Закону № 796.

Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 37 Закону № 796, яка із 17 липня 2018 року є чинною.

Із аналізу норм чинного законодавства можна зробити висновок, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, відповідно до переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106.

У позовній заяві позивач наполягає, що населений пункт м. Тараща відноситься згідно з вищевказаною постановою до переліку населених пунктів, віднесених до 4 зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, який дає право на щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства.

Проте, проаналізувавши постанову Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106, суд зазначає, що згідно із ч. 7 постанови затверджено перелік населених пунктів, жителям яких з 1 квітня 1991 року виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистих підсобних господарств (додаток N 2).

У той же час, м. Тараща в додатку №2 постанови відсутнє, що означає, що у позивачки відсутнє право на отримання такої допомоги.

Судом встановлено, що м. Тараща наявне в переліку населених пунктів, які зазначені у додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106, яким затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, але який не дає право на отримання спірної доплати.

За таких обставин, суд вважає, що у відповідача відсутній обов`язок провести нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, згідно статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній до 01 січня 2015 року), в розмірі, що дорівнює 30% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а тому, довів правомірність своїх дій.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про законність дій відповідача, у зв`язку із чим, позовні вимоги визнає безпідставними, необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.