Рішення
від 30.12.2020 по справі 420/11621/20
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/11621/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ РІВЬЕРА (74800, Одеська обл., м. Каховка, вул. Олеся Гончара, 2 А, кабінет 3, код ЄДРПОУ 43492846) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ РІВЬЕРА до Одеської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить:

- визнати противоправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UА500500/2020/500036/2 від 27.09.2020 року;

- визнати противоправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2020/50067 від 27.09.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем, за результатами розмитнення товару, імпортованого позивачем, прийнято оскаржувані рішення та картку відмов, які, на переконання позивача підлягають скасуванню так, як є неправомірними. Позивач переконаний, що встановлені відповідачем порушення та зроблені висновки не відповідають дійсності. Згідно зовнішньоекономічного договору ціна імпортованого позивачем товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування. Позивачем жодних витрат на пакування понесено не було, а тому за правилами ч. 10 ст. 58 МК України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості. Також, позивач зазначає, що листом вих. № 30/09-1 від 30.09.2020 року повідомив відповідача про те, що постачальником було здійснено технічну помилку у номері контракту, зазначеного в інвойсі. В процесі декларування товару до митної декларації був наданий зовнішньоекономічний контракт з постачальником, що підтверджує той факт, що саме Контракт на поставку № 09/20-2 від 18.09.2020 року є тим контрактом, за яким мав бути здійснений платіж. Технічна помилка на момент митного оформлення товару не мала жодних наслідків для постачальника та позивача. Позивач переконаний, що у відповідача не існувало підстав задля витребування додаткових документів, оскільки всі розбіжності, які існували, не були наслідком підробки і не стосувалися митної вартості. Позивачем надані усі додаткові документи, які перебували в наявності на момент відповідного запиту від відповідача, попри протиправність вимоги останнього про таке надання.

04.11.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

30.11.2020 року від Одеської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) UA500500/2020/507558 від 26.09.2020 року встановлено, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VІ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Декларантом позивача надіслано електронне повідомлення від 26.09.2020 року та надіслані додаткові документи.. у зв`язку із розбіжністю в документах та відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також неподання декларантом документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст. 53 Митного кодексу України митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний. У відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України митним органом здійснено коригування митної вартості на розмитнюваний позивачем товар. Відповідач переконаний, що Одеська митниця Держмитслужби під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову Товариство з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ РІВЬЕРА .

24.12.2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник заперечує щодо доводів відповідача та вважає їх такими, що не спростовують наведених позивачем доводів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ РІВЬЕРА зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 06.02.2020 року за № 15561020000073236, основний вид економічної діяльності -оптова торгівля фруктами і овочами (код КВЕД 46.31) (а.с.99-100).

18.09.2020 року між ТОВ КОМПАНІЯ РІВЬЄРА та Фірму AKYARITHALAT IHRACAT AMBALAJ IMALAT NAKLIYAT TURIZM TICARET LTD.STI. (Туреччина) укладено контракт на поставку № 09/20-2 (а.с.25-36) відповідно до п. 1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар зазначений в замовленні покупця та у виставлених на його підставі Інвойсах, що є невід`ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених у Контракті. Поставка товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії товару узгоджується сторонами і визначається в замовленнях наданих покупцем на кожну партію Товару. Загальна кількість поставленого товару складається з кількості, зазначеної в інвойсі по кожній партії Товару.

Пунктом 2.1 даного контракту передбачено, що загальна сума контракту складається з сум всіх Інвойсів, що будуть виставлені постачальником на підставі замовлень покупця протягом усього строку дії цього контракту.

Пунктом 3.1 контракту № 09/20-2 від 18.09.2020 р. передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару позивачем, що підтверджується ВМД.

Пунктом 7 контракту Упаковка та маркування передбачено, що товар постачається покупцеві в тарі постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів і овочів, яка включається у вартість товару та поверненню, компенсації не підлягає.

Обов`язок упаковки і маркування товару покладений на постачальника. Витрати з пакування та маркування товару покладаються на постачальника. Ці витрати закладаються самостійно постачальником у вартість товару і додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають (а.с.30).

26.09.2020 року позивачем здійснено заявку № 2 на поставку товару до контракту на поставку № 09/20-2 від 18.09.2020 року виноград свіжий, 21т, автотранспортом, умови поставки СРТ (а.с. 89).

Як вбачається з інвойсу від 26.09.2020 року № АКЕ2020000000049 здійснено поставку товару на суму 10151,00 USD. При цьому, в інвойсі від 26.09.2020 року № АКЕ2020000000049 зазначено контракт № 53-07/20 від 12.08.2020 року (а.с.12).

30.09.2020 року декларант позивача звернувся до митних органів для розмитнення зазначеного товару за митною декларацією № UA500500/2020/507558 в якій митну вартість товару заявлено в розмірі 516154,60 грн (а.с.61).

01.10.2020 року Одеською митницею Держмитслужби за результатами розгляду митної декларації № UA500500/2020/507558 та доданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

- відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або (підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого (неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

- в наданому інвойсі від 22.09.2020 року № AKF2020000000049 зазначено іншій контракт, а саме № 53-07/20 від 12.08.2020 року (а.с.64).

Декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- виписку з бухгалтерської документації;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- каталоги, специфікації фірми-виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.

26.09.2020 року на вимогу відповідача щодо оформлення ВМД № UА500500/2020/507558 від 26.09.2020 р., позивачем направлено лист калькуляцію б/н від 21.09.2020, прайс-лист б/н від 21.09.2020 року, лист № 26/09-1 від 26.09.2020 року, зовнішньоекономічний контракт 09/20-2 від 18.09.2020 року та надано пояснення, зокрема що інформація, що зазначена у листі калькуляції б/н від 21.09.2020 року та прайс-листі б/н від 21.09.2020 року підтверджує складові, що були включені до митної вартості товару. Також із поданою декларацією було надано висновок експерта №20-72/09-2020 від 25.09.2020 року. Таким чином митна вартість враховує усі необхідні витрати. Щодо розбіжностей у номері контракту у інвойсі № АКТ2020000000049 від 22.09.2020 року, то постачальником було здійснено технічну помилку у номері контракту, зазначеного в інвойсі № АКТ2020000000049 від 22.09.2020 року. До митної декларації був наданий зовнішньоекономічний контракт № 09/20-2 від 18.09.2020 р. з постачальником, підписаний з обох сторін, номер якого співпадає з номер вказаним у 44 графі митної декларації, що підтверджує факт технічної помилки в номері інвойсі у контракті. Позивач повідомив, що виписку з бухгалтерської документації надати не можливо тому, що за умовами контракту № 09/20-2 від 18.09.2020 р. п. 3.1., оплата постачальнику здійснюється протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД.

27.09.2020 року позивач повідомив, що ним надано всі наявні документи. Виписку з бухгалтерської документації надати не є можливим, тому що за умовами контракту № 09/20-2 від 18.09.2020 р. п. 3.1., оплата постачальнику здійснюється протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД. Висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями був надісланим разом з ВМД. Каталоги, специфікації фірми-виробника товару та копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову надати не є можливим через відсутність даних документів. До ВМД № UА 500500/2020/507558 від 26.09.2020 р. більше жодного документу надіслано не буде (а.с.86).

Відповідачем, за результатами розгляду митної декларації № 500500/2020/507558 та наданих декларантом документів прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UА500500/2020/500036/2 митну вартість товару скореговано з 0,90 долара США за 1кг нетто заявлених декларантом на 1,00 долар США за 1кг нетто (митна декларація № UA500100/2020/12713 від 15.09.2020).

На підставі вищевказаного рішення відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2020/50067 від 01.10.2020 року, яким позивачу повідомлено про відмову в митному оформлені товару з причин прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UА500500/2020/500036/2 від 27.09.2020 року (а.с.9).

Позивач, вважаючи прийняті відповідачем Рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними звернувся до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1-2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог ч.ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (ч. 4 ст. 57 МК України).

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 11 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною 9 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

В силу вимог ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

А відповідно до ч. 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої ст. 57 цього Кодексу

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст. 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що:

- відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або (підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого (неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

- в наданому інвойсі від 22.09.2020 року № AKF2020000000049 зазначено іншій контракт, а саме № 53-07/20 від 12.08.2020 року (а.с.64).

Декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- виписку з бухгалтерської документації;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- каталоги, специфікації фірми-виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.

Судом встановлено, що позивачем до митного органу для підтвердження заявленої митної вартості товару за митною декларацією № UA500500/2020/507558 для митного оформлення товарів декларантом подано копії наступних документів:

Рахунок-Фактуоа (інвойс) (Commercial invoice) AKF2020000000049 від 22.09.2020;

Автотранспортна накладна (Road consignment note) CR007970 від 22.09.2020;

Фітосанітарний сертифікат (Phvtosanitarv certificate) ЕС/TR А 3896357 від 22.09.2020;

Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) D0246443 від 22.09.2020;

Книжка МДП (TIP, carnet) XF.82994642 від 22.09.2020 року;

Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-72/09-2020 від 25.09.2020;

Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу. стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення № 09/20-2 від 18.09.2020;

Договір про надання послуг митного брокера №24/08-20 від 24.08.2020;

Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державами 6003757;

Копія митної декларації країни відправлення 20353300ЕХ007592 від 22.09.2020;

Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарі № UA500500/2020/507558 від 26.09.2020.

Суд звертає увагу, що відповідно до умов договору (контракту) № 09/20-2 від 18.09.2020 року, зокрема п. 7 розділу Упаковка та маркування передбачено, що товар постачається покупцеві в тарі постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів і овочів, яка включається у вартість товару та поверненню, компенсації не підлягає. Обов`язок упаковки і маркування товару покладений на постачальника. Витрати з пакування та маркування товару покладаються на постачальника. Ці витрати закладаються самостійно постачальником у вартість товару і додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають (а.с.76).

Тобто, витрати на упаковку вже включені постачальником у вартість товару, а тому їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Згідно А.9. FOB Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року), ІНКОТЕРМС 2000, Видання МТП N 560, продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару.

Отже, при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, з огляду на включення цих витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товару).

З урахуванням зазначеного, зауваження митного органу стосовного того, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо зазначення в інвойсі від 22.09.2020 року № AKF2020000000049 іншого номеру контракту, а саме № 53-07/20 від 12.08.2020 року.

Інвойс - це вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар.

Суд зазначає, що наявність технічної помилки у документі та зміст помилково зазначеної інформації митний орган може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов`язаних із цим документом. Наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься.

Як встановлено судом, до митного оформлення, поряд з митною декларацією надано інші документи, зокрема і Контракт на поставку № 09/20-2 від 18.09.2020 року, на виконання якого і здійснювалась поставка товару.

Позивач об`єктивно не впливає на питання заповнення інвойсу країни відправлення, відповідно, не відповідає за правильність його заповнення, яка в даному випадку оформляється у відповідності до законодавства Туреччина, та внесення до неї відповідної інформації, отже не може нести тягар негативних наслідків за результатами можливої помилки відправника.

Слід зазначити, що можлива технічна помилка, допущена щодо номеру зовнішньоекономічного контракту на поставку у інвойсі, котрий оформлюється постачальником, жодним чином не впливає на митну вартість товару, її числові показники, та не може бути окремою достатньою підставою для митного органу для неприйняття документів на підтвердження митної вартості товару за ціною контракту або ж зазначення таких відомостей як підстави для коригування митної вартості.

З огляду на засади свободи підприємницької діяльності, органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги інвойсі з мотивів наявності помилки чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів).

Щодо ненадання декларантом на вимогу митного органу каталогів, специфікації фірми-виробника товару та копії митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову, виписку з бухгалтерської документації, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Тобто, у разі складення документа, що подається до митного оформлення, або офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, митний орган не вправі вимагати від декларанта перекладу такого документа українською мовою.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.02.2020 року по справі № 520/10709/18.

Згідно листа Державної митної служби України № 11/6-21-9576 від 05.12.2001 р., Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань обкладання ввізним митом товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України № 170/97-ВР від 03.04.1997 р., затверджено перелік країн, з якими Україною укладено торговельно-економічні угоди з надання режиму найбільшого сприяння або національного режиму, серед яких зазначено Туреччину.

Таким чином, оскільки декларації країни відправлення № 20353300ЕХ007592 від 22.09.2020 року видана Туреччиною, у позивача був відсутній обов`язок надати під час здійснення митного оформлення їх переклад українською мовою.

В той же час, зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не вбачається, яким саме чином, ненадання перекладу митних декларацій країни відправлення вплинуло на достовірність визначення ТОВ КОМПАНІЯ РІВЬЕРА задекларованої митної вартості.

Крім того, декларація країни-відправника (експортна декларація) не міститься у переліку документів, які декларант повинен подавати митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраного методу її визначення, але відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ може бути витребувана митним органом у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що як зазначено позивачем у листі на адресу митниці каталог, специфікації фірми-виробника товару надати не можливо через відсутність даних документів. Тобто, у позивача відсутня пряма необхідність надати зазначені документи так, як постачальник не надавав їх позивачу.

Стосовно надання виписок з бухгалтерської документації суд зазначає, що за умовами п. 3.1 Контракту № 09/20-2 від 18.09.2020 року оплата постачальнику здійснюється протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару позивачем, що підтверджується ВМД. Тобто, на момент здійснення розмитнення товару, вказані виписки не могли бути надані до митного органу.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

Отже, в даному випадку відповідачем не доведено, що наявність вищезазначених розбіжностей вплинуло чи могло вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, а документи які були подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумніви у достовірності зазначеної в них інформації.

Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Контролюючим органом не наведено переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного (резервного) методу та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняті Одеською митницею Держмитслужби Рішення про коригування митної вартості товарів № UА500500/2020/500036/2 від 27.09.2020 року та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2020/50067 від 27.09.2020 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частин 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ РІВЬЕРА підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби.

Керуючись статтями 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ РІВЬЕРА до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UА500500/2020/500036/2 від 27.09.2020 року.

Визнати противоправною та скасувати та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2020/50067 від 27.09.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ РІВЬЕРА (74800, Одеська обл., м. Каховка, вул. Олеся Гончара, 2 А, кабінет 3, код ЄДРПОУ 43492846) суму сплаченого судового збору в розмірі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні).

Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. 295, ст. 297 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені КАС України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Токмілова Л.М.

.

СудОдеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення30.12.2020
Оприлюднено04.01.2021
Номер документу93964254
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —420/11621/20

Рішення від 30.12.2020

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Токмілова Л.М.

Ухвала від 04.11.2020

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Токмілова Л.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні