Рішення

від 30.12.2020 по справі 826/16946/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2020 року м. Київ № 826/16946/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового

провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фармхімветпостач доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про представники сторін:скасування податкових повідомлень-рішень позивача - Грищенко С.М.; відповідача: Мірошниченко Р.В., Пущук М.В.

ВСТАНОВИВ:

17.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Фармхімветпостач (далі - позивач, ТОВ Фармхімветпостач , Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо прийняття податкових повідомлень-рішень № 3152615147 від 26.06.2018 та № 3162615147 від 26.06.2018;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 3152615147 від 26.06.2018 та № 3162615147 від 26.06.2018.

В якості підстави позову позивач вказав, що відповідачем проведено документальну позапланову перевірку підприємства без належних правових підстав. Зокрема позивач зазначає, що на підставі направлень від 25.05.2018 № 543/26-15-14-07-03-18 та № 544/26-15-14-07-03-18 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Фармхімветпостач з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ Старр Пром за період липень-серпень 2016 року; за результатами перевірки складено акт від 06.06.2018 № 129/26-15-14-07-03-10/39426327 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Фармхімветпостач ; за результатами перевірки встановлено заниження податку на прибуток за 2016 рік на 17 481 грн., заниження ПДВ на загальну суму 37 672,00 грн. та завищення від`ємного значення ПДВ на загальну суму 19 423,00 грн, у т.ч. за липень 2016 року на 12 551 грн., за серпень 2016 року - на 6 872 грн.; не погоджуючись із висновками акту перевірки, ТОВ Фармхімветпостач надало ГУ ДФС у м. Києві заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких висновки акту були залишені без змін; в подальшому на підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток та ПДВ; не погоджуючись із спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до ДФС України із скаргою, за результатами розгляду якої податкові-повідомлення рішення залишені без змін; підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про нереальність господарських операцій позивача із контрагентом у період, що перевірявся; проте у контролюючого органу були відсутні передбачені законодавством України підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, оскільки відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо було виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; у наказі від 25.05.2018 № 8930 вказані підстави для проведення перевірки - відповідно до пп. 78.1.4 п. 781 ст. 78 Податкового кодексу України у зв`язку з ненаданням ТОВ Фармхімветпостач документів на письмовий запит контролюючого органу від 23.02.2017 № 3992/10/26-15-14-07-03-15; разом з тим, на запит ГУ ДФС у м. Києві позивач у передбачений строк надав відповідь від 14.03.2017 № 17/03-36, якою повідомило відповідача про безпідставність та незаконність такого запиту, оскільки запит складено з порушенням Податкового кодексу України; щодо нереальності господарських операцій, то такі операції супроводжувались усіма необхідними документами, доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар немає; операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податків призвела до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника; між тим, як вбачається зі змісту акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами, посилаючись на пояснення засновника ТОВ Старр Пром , допитаного в рамках кримінального провадження; водночас відповідачем в обґрунтування своєї позиції та всупереч принципу офіційності не надано пояснень засновників та жодних доказів на підтвердження наявності кримінального провадження щодо вказаних осіб та/чи вироку суду з відповідними висновками щодо фіктивної господарської діяльності ТОВ Старр Пром ; натомість сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів в рамках кримінальних справ не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом, а під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С .

23.11.2018 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16946/18 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче судове засідання на 24.01.2019.

08.01.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на таке. Підставою позапланової перевірки було виявлення недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня наступного за днем отримання запиту; контролюючий орган звернувся до позивача із запитом, проте, документів так і не отримав; між тим, платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема документальної позапланової виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки; якщо ж допуск відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; щодо нереальності фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ Фармхімветпостач з ТОВ Старр Пром , то відповідно до пп. 2.2 договору поставки ціна товару зазначається у накладній до даного договору та попередньо погоджується сторонами у заявках на товар; проте позивачем не було надано заявок до матеріалів справи; до того ж не було надано товаросупровідних документів на товар, який ТОВ Фармхімветпостач отримало від ТОВ Милтон ; до ГУ ДФС у м. Києві надійшла інформація щодо встановлення фактичних даних, які свідчать про наявність фіктивності ТОВ Старр Пром ; відповідно до протоколу допиту свідка громадянки ОСОБА_2 їй невідомо про ТОВ Милтон , юридична і фактична адреса цього підприємства їй невідома, ніяких посад на цьому підприємстві вона не займала, ніяких функцій не виконувала; також податковим органом встановлено, що у ТОВ Старр Пром відсутні ресурси для ведення господарської діяльності; також неможливо встановити яким чином ТОВ Старр Пром могло поставляти товари для ТОВ Фармхімветпостач , оскільки неясно хто підписував первинні документи зі сторони продавця; отже фактичне не ненадання ТОВ Старр Пром товарів, відсутність розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку на подальший податковий кредит, формування витрат за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів.

24.01.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва витребувано у Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Чернігівській області письмові пояснення щодо прийнятих рішень у межах кримінального провадження № 32016270000000061 від 13.06.2016 щодо підприємницької діяльності ТОВ Милтон (ТОВ Старр Пром ), а також належним чином завірені копії документів, що містять відомості про здійснення ТОВ Милтон (ТОВ Старр Пром ) фіктивних господарських операцій з ТОВ Фармхімветпостач (зокрема, протоколи допитів, висновки експертиз тощо).

У справі оголошено перерву до 12.03.2019.

12.03.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва ухвалено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 11.04.2019.

12.03.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва витребувано у Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві письмові пояснення щодо прийнятих рішень у межах кримінального провадження № 32016270000000061 від 13.06.2016 щодо підприємницької діяльності ТОВ Милтон (ТОВ Старр Пром ), а також належним чином завірені копії документів, що містять відомості про здійснення ТОВ Милтон (ТОВ Старр Пром ) фіктивних господарських операцій з ТОВ Фармхімветпостач (зокрема, протоколи допитів, висновки експертиз тощо).

29.03.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, що у матеріалах кримінального провадження № 32016270000000061 від 13.06.2016 відсутні протоколи допиту службових осіб та працівників, висновки експертиз та інші документи, які б містили відомості про здійснення ТОВ Милтон (ТОВ Старр Пром фіктивних господарських операцій з ТОВ Фармхімветпостач .

11.04.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва викликано у судове засідання 06.06.2019 ОСОБА_2 та повторно витребувано у Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві письмові пояснення щодо прийнятих рішень у межах кримінального провадження № 32016270000000061 від 13.06.2016 щодо підприємницької діяльності ТОВ Милтон (ТОВ Старр Пром ), а також належним чином завірені копії документів, що містять відомості про здійснення ТОВ Милтон (ТОВ Старр Пром ) фіктивних господарських операцій з ТОВ Фармхімветпостач (зокрема, протоколи допитів, висновки експертиз тощо)

У справі оголошено перерву до 06.06.2019.

06.06.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва повторно викликано у судове засідання 11.07.2019 ОСОБА_2 .

У справі оголошено перерву до 11.07.2019.

18.06.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача надійшли пояснення у справі, у яких останній зазначає, що товар, придбаний ТОВ Фармхімветпостач в ТОВ Старр Пром в період липень-серпень 2016 року і в подальшому реалізований, на момент здійснення фінансово-господарських операцій, відносився до розділу VI Продукція хімічної та пов`язаних з нею галузей промисловості і являється сировиною, складовою частиною, не підлягає моніторингу і не відноситься до медичних препаратів та лікарських засобів, на покупку та реалізацію яких потрібні спеціальні дозволи та ліцензії згідно чинного законодавства.

26.06.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких останній зазначає, що у ТОВ Фармхімветпостач та ТОВ Милтон відсутні ліцензії на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами. До того ж, коли на основі об`єктивних факторів було встановлено, що товар поставляється особі зі статусом платника податків, яка знала чи повинна була знати про те, що купуючи товар, вона приймає участь в операції, пов`язаній з обманним уникненням сплати ПДВ, національний суд відмовляє такій особі у податковому кредиті.

11.07.2019 у зв`язку з перебування судді Пащенка К.С. у відпустці розгляд справи відкладено на 17.07.2019.

17.07.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва повторно викликано у судове засідання 08.08.2019 ОСОБА_2 .

У справі оголошено перерву до 08.08.2019.

08.08.2019 представник позивача надав суду заяву про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження за відсутності сторін.

08.08.2019 Окружним адміністративним судом м. Києва, зважаючи на клопотання представника позивача, у відповідності до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.12.2020 закрито провадження у справі № 826/16946/18 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо прийняття податкового повідомлення-рішення № 3152615147 від 26.06.2018 та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 3152615147 від 26.06.2018.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі направлень від 25.05.2018 № 543/26-15-14-07-03-18 та № 544/26-15-14-07-03-18 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 та абз. 5 пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 25.05.2018 № 8930, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Фармхімветпостач з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ Старр Пром за період липень-серпень 2016 року.

За результатами перевірки було складено акт від 06.06.2018 № 129/26-15-14-07-03-10/39426327 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Фармхімветпостач з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ Старр Пром за період липень-серпень 2016 року .

Зазначеною перевіркою було встановлено порушення ТОВ Фармхімветпостач пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. п. 5, 7, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, внаслідок чого за 2016 рік занижено податок на прибуток на 17 481 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податковго кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 19 423 грн. у тому числі по періодах: липень 2016 року на 12 551 грн., серпень 2016 року на 6 872 грн.

15.04.2018 за вих. № 18/06-42 ТОВ Фармхімветпостач подало заперечення на акт перевірки від 06.06.2018 № 129/26-15-14-07-03-10/39426327, у яких просило скасувати висновки акту перевірки.

23.06.2018 за вих. № 29386/10/26-15-14-07-03-15 ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача про залишення висновків акту перевірки без змін, а заперечень без задоволення.

26.06.2018 ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 3152615147, за яким позивачу донараховано 17 481 грн. за платежем з податку на прибуток та 8 741 грн. за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 3162615147, за яким позивачу донараховано 19 423 грн. за платежем з ПДВ та 9 712 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ Фармхімветпостач подало до ДФС України скаргу на податкові повідомлення-рішення, у якій просило визнати їх неправомірними та скасувати.

За результатами розгляду скарги ДФС України було прийняте рішення, яким скаргу задоволено частково, а саме податкове повідомлення-рішення № 3152615147 від 26.06.2018 скасовано, а податкове повідомлення-рішення № 3162615147 від 26.06.2018 - залишено без змін.

Не погоджуючись із законністю винесення спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Податковим кодексом України, та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

В силу приписів п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом, зокрема, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Право на проведення перевірок платників податків (крім Національного банку України) передбачено пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, серед яких виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 78.5 ст. 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

В силу приписів п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

В силу приписів п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Так, у наказі ГУ ДФС у м. Києві від 25.05.2018 № 8930 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Фармхімветпостач вказано, що перевірка проводиться відповідно до пп. 78.1.4, тобто у зв`язку з виявленням недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

У своїй позовній заяві позивач зазначає, що запит контролюючого органу складено з істотними порушеннями, а тому він відповідно до п. 16 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245, звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Позивач вважає, що оскільки запит про надання інформації складений з порушеннями, а повторний запит не надходив, то проведена контролюючим органом документальна позапланова виїзна перевірка є незаконною, а всі її наслідки автоматично підлягають скасуванню.

Суд до таких тверджень ставиться критично з огляду на таке.

Зазначеними вище нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових виїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. А тому якщо платник податку вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, він має право захищати свої права як шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, так і шляхом пред`явлення прозову про визнання дій контролюючого органу протиправними та скасування відповідного наказу про призначення такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді може бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд, що, як приклад, відображено у його постановах від 03.12.2019 у справі № 803/990/15-a (адміністративне провадження № К/9901/27587/18), від 13.03.2018 у справі № 804/1113/16 (адміністративне провадження № К/9901/19326/18), від 30.05.2019 у справі № 813/3873/17 (адміністративне провадження № К/9901/68373/18).

З матеріалів справи видно, що відповідач був допущений позивачем до проведення перевірки.

При цьому, в рамках даного спору позивачем не оскаржується як дії відповідача щодо проведеної останнім перевірки, так і не порушується питання щодо протиправності наказу ГУ ДФС у м. Києві від 25.05.2018 № 8930.

В наведеному варто зауважити, що наказ ГУ ДФС у м. Києві від 25.05.2018 № 8930 є чинним.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

У зв`язку з викладеним суд акцентує, що оскільки протиправність наказу від 25.05.2018 № 8930 не є предметом спору цій справі, посилання позивача на процедурні порушення при призначенні перевірки не беруться судом до уваги.

В рамках питань встановлених порушень податкового законодавства, виявлених ГУ ДФС у м. Києві під час перевірки ТОВ Фармхімветпостач , суд зазначає таке.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

В силу приписів пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу приписів п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст. 200 Податкового кодексу України, згідно з положеннями якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України).

В силу приписів п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно з визначенням наведеним у ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже у відповідності до наведеної норми первинний документ містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Аналогічну позицію сформував і Верховний Суд, що, зокрема, відображено у його постанові від 31.07.2018 у справі № 808/2549/17 (адміністративне провадження № К/9901/49439/18).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як видно з матеріалів перевірки, відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 19 423 грн. за результатами господарських операцій із придбання у ТОВ Старр Пром товарів.

На час проведення перевірки позивач був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.10.2014 за № 1 069 102 0000 032625.

07.10.2014 ТОВ Фармхімветпостач взято на облік у ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві за № 265414126201.

18.07.2016 між ТОВ Фармхімветпостач та ТОВ Милтон (в подальшому перейменоване у ТОВ Старр Пром ) було укладено договір поставки № 160755, який підписано зі сторони ТОВ Фармхімветпостач директором ОСОБА_5 , а зі сторони ТОВ Милтон - директором ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 1.1 договору поставки № 160755 від 18.07.2016 продавець зобов`язується прийняти товар і оплатити його за цінами, в строки і на умовах, які передбачені даним договором.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 договору поставки загальна ціна договору визначається сумою всіх накладних. Ціна товару зазначається у накладній до даного договору та попередньо погоджується сторонами у заявках на товар.

Відповідно до п. 4.1 договору поставки товар відвантажується покупцеві в повному обсязі протягом 5-ти днів з моменту погодження сторонами заявки на поставку товару.

Згідно з п. 6.1 договору поставки покупець здійснює оплату поставленого товару згідно з рахунком-фактурою протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Так, відповідач стверджує, що у позивача відсутні заявки на товар, що, в свою чергу, в сукупності з іншими доказами свідчить про нереальність господарських операцій ТОВ Фармхімветпостач з ТОВ Милтон (ТОВ Старр Пром ).

Суд критично ставиться до таких тверджень, оскільки в світлі положень ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні заявки на товар не є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а тому їх відсутність, за умови належного оформлення первинних документів, не може слугувати безумовною підставою для визнання поставки між контрагентами нереальною.

19.07.2016 ТОВ Милтон поставило ТОВ Фармхімветпостач іхтіол 50 кг. та гентаміцину сульфат 8,333 кг. на загальну суму 75 304,36 грн., в т.ч. ПДВ 12 550,73 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-157.

ТОВ Милтон по правилу першої події склало податкову накладну № 157 від 19.07.2016 на суму 62 753,63 грн. без ПДВ, яка була прийнята контролюючим органом.

01.08.2016 ТОВ Фармхімветпостач сплатило на користь ТОВ Милтон 75 304,36 грн. в якості оплати за товар згідного договору № 160755 від 18.7.2016, що підтверджується платіжним дорученням № 145.

18.08.2016 ТОВ Милтон поставило ТОВ Фармхімветпостач борну кислоту медичну 80 кг., дьоготь березовий 9 кг., цинк оксид 25 кг. на загальну суму 41 234,60 грн., в т.ч. ПДВ 6 872,43 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-137.

ТОВ Милтон було складено податкову накладну № 137 від 18.08.2016 на суму 34 362,17 грн. без ПДВ, яка була прийнята контролюючим органом.

01.09.2016 ТОВ Фармхімветпостач сплатило на користь ТОВ Милтон 41 234,60 грн. в якості оплати за отриманий товар згідно договору № 160755 від 18.07.2016, що підтверджується платіжним дорученням № 162.

Загалом у періоді, що перевіряється, ТОВ Фармхімветпостач придбало у ТОВ Милтон товарів на суму 116 538,96 грн., в т.ч. ПДВ 19 423,16.

Як видно з матеріалів справи, ТОВ Фармхімветпостач в подальшому реалізувало придбані товари наступним контрагентам:

- 26.07.2016 іхтіол 50 кг. ПАТ Фармацевтична фабрика Віола на загальну суму 61 050,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 175,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ФХВ-320; товар отримала комірник Федякіна І.В., яка діяла в інтересах ПАТ Фармацевтична фабрика Віола на підставі довіреності № 525 від 26.07.2016;

- 27.07.2016 гентаміцину сульфат 8,333 кг. ТОВ Науково Виробничий Центр Ветлайф на загальну суму 20 059,20 грн., в т.ч. ПДВ 3 343,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № ФХВ-322; товар отримав водій ОСОБА_6 , який діяв в інтересах ТОВ Науково Виробничий Центр Ветлайф на підставі довіреності № 450 від 27.07.2016;

- 01.09.2016 цинк оксид 25 кг. ПАТ Київський вітамінний завод на загальну суму 24 870,00 грн., в т.ч. ПДВ 4 145,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ФХВ-344; товар отримала Дачник С.О., яка діяла в інтересах ПАТ Київський вітамінний завод на підставі довіреності № 972 від 31.08.2016;

- 25.08.2016 дьоготь березовий 100 кг. ПАТ Лубнифарм на загальну суму 33 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ФХВ-338; товар отримала Паник Є.І., яка діяла в інтересах ПАТ Лубнифарм на підставі довіреності № 757 від 25.08.2016;

- 18.08.2016 борну кислоту 80 кг. ТОВ Бровафарма на загальну суму 14 880,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 480,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ФХВ-336 від 18.08.2016; товар отримав ОСОБА_7 за довіреністю серії 12 ААЕ № 504403 від 17.08.2016.

По цим операціям позивачем складено податкові накладні № 13 від 19.07.2016, № 18 від 26.07.2016, № 12 від 18.08.2016, № 14 від 23.08.2016, № 3 від 01.09.2016.

З урахуванням наведених обставин та поданих документів, суд звертає увагу, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

На виконання вказаної норми Податкового кодексу України Міністерство фінансів України наказом № 1307 від 31.12.2015 затвердило форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної.

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а наявність первинних документів, які мають обов`язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту за умови якщо такі первинні документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва. Такий висновок зумовлений тим, що статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані.

В силу вимог наведених норм податкові накладні виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів.

Верховний Суд України у своїх постановах від 05.03.2012 у справі № 21-421а11, від 22.09.2015 у справі № 21-887а15 також сформував висновки, відповідно до яких податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Цей висновок Верховного Суду України підтримав і Верховний Суд у своїх постановах від 16.04.2020 у справі № 826/5012/14 (адміністративне провадження № К/9901/26350/18), від 15.04.2020 у справі № 826/26692/15 (адміністративне провадження № К/9901/25287/18), від 03.04.2020 у справі № 826/2492/17 (адміністративне провадження № К/9901/33295/18), від 31.03.2020 у справі № 520/8893/18 (адміністративне провадження № К/9901/27066/19).

Натомість у постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 у справі № 2а/3264/11/1070, було викладено правову позицію, згідно якої первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Так, у акті перевірки контролюючий орган приходить до висновків про заниження позивачем ПДВ в т.ч. на підставі протоколів допиту керівника ТОВ Милтон (ТОВ Старр Пром ) від 10.10.2016 та 04.03.2017, у яких ОСОБА_2 вказала, що ТОВ Милтон їй невідоме, чує про нього вперше, юридична та фактична адреса товариства невідома, ніяких посад на цьому підприємстві не займала, ніяких функцій не виконувала. Натомість з ціллю підзаробити коштів погодилась на пропозицію незнайомця зареєструвати на неї ТОВ Милтон .

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Сам факт наявності вироку, особливо того, що ухвалений на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Такий висновок викладено Верховним Судом у його постановах від 03.03.2020 у справі № 520/3580/19 (адміністративне провадження № К/9901/118/20), від 20.12.2018 у справі № 826/20081/16 (адміністративне провадження № К/9901/42306/18).

Отже, з огляду на наведений вище висновок Верховного Суду інформація, яка відображена у протоколі допиту свідка тим більше не може бути підставою для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, оскільки обвинувальний вирок у кримінальному провадженні ще не винесено, а інформація, яка зазначена свідком, у процесі досудового розслідування може бути спростована.

Також суд принагідно звертає увагу на таке.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України.

У ч. ч. 1, 2 ст. 23 Кримінального процесуального кодексу України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 Кримінального процесуального кодексу України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

При цьому, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 822/551/18 (адміністративне провадження № К/9901/61751/18).

Як встановлено судом з матеріалів справи, ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду цієї справи, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб ТОВ Старр Пром відсутня.

Підсумовуючи викладене, суд переконаний, що сам факт порушення кримінального провадження до винесення судом обвинувального вироку в рамках такого провадження не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Наведеної позиції притримується і Верховний Суд, який в постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17 (адміністративне провадження № К/9901/1349/17) зазначив: вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, такого доказу як вирок надано не було .

До того ж, факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у своїх постановах від 17.12.2018 у справі № 826/14217/15 (адміністративне провадження № К/9901/21086/18), від 19.03.2019 у справі № 826/3740/17 (адміністративне провадження № К/9901/63213/18), від 20.12.2018 у справі № 826/20081/16 (адміністративне провадження № К/9901/42306/18), від 09.04.2019 у справі № 2а-1929/12/0970 (адміністративне провадження № К/9901/11572/18), від 11.12.2018 у справі № 804/6942/16 (адміністративне провадження № К/9901/31028/18).

Додатково варто звернути увагу і на те, що в матеріалах справи № 826/16946/18 наявні світлокопії протоколів допиту ОСОБА_2 без зазначення в акті перевірки про надання дозволу слідчого на розголошення даних досудового розслідування. Натомість, сам по собі факт порушення кримінальної справи не доводить складу податкового правопорушення.

Зазначеної позиції притримується і Верховний Суд, яка відображена у його постанові від 26.06.2018 у справі № 826/5522/14 (адміністративне провадження № К/9901/4065/18).

Саме тому матеріали досудового розслідування за кримінальним провадженням № 32016270000000061 від 13.06.2016 не можуть бути враховані як доказ фіктивності ТОВ Старр Пром і, як наслідок, не можуть надавати господарським операціям між ТОВ Старр Пром та ТОВ Фармхімветпостач статусу нереальних.

До того ж в матеріалах справи містяться додаткові пояснення представника відповідача, у яких зазначено, що у матеріалах кримінального провадження № 32016270000000061 від 13.06.2016 відсутні протоколи допиту службових осіб та працівників, висновки експертиз та інші документи, які б містили відомості про здійснення ТОВ Милтон (ТОВ Старр Пром ) фіктивних господарських операцій з ТОВ Фармхімветпостач .

Щодо посилань відповідача у акті перевірки на інформацію з ІС Податковий блок варто зазначити, що така інформація сприймається судом критично, оскільки така інформація сама по собі не спростовує реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Старр Пром . Натомість, така інформація стосується виключно ТОВ Старр Пром і не вказує на протиправні дії позивача.

Натомість, позивач як платник податку не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання.

Отже, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право особи на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент порушив податкове законодавство, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому дані порушення не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 808/1593/17 (адміністративне провадження № К/9901/48159/18).

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 (2009 рік, заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

У рішеннях від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України , від 10.03.2010 у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у його постановах від 15.01.2019 у справі № 815/4561/16 (адміністративне провадження № К/9901/33072/18), від 05.02.2019 у справі № 805/4717/15-а (адміністративне провадження № К/9901/36631/18), від 19.03.2019 у справі № 815/3705/13-а (адміністративне провадження № К/9901/8551/18) тощо.

Щодо обов`язку доказування суд вважає за потрібне акцентувати увагу на наступному.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлено у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 809/435/17 (адміністративне провадження № К/9901/40599/18), при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Як вже було досліджено судом, в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Старр Пром .

Додаткового суд відмічає, що відповідачем не доведено і факту існування змови чи узгодженості дій між позивачем та ТОВ Старр Пром , не надано доказів недобросовісності позивача у сфері податкових правовідносин, не доведено отримання позивачем неправомірної податкової вигоди за здійсненими господарськими операціями.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в постанові від 11.02.2015 у справі № 2а-9084/10/1370 (К/9991/77465/11), позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається в сфері податкових відносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Окремо варто також зауважити на концептуальних правових позиціях Верховного Суду в питаннях реальності господарських операцій , зокрема про те, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Відповідні правові позиції викладено Верховним Судом у своїх постановах, зокрема, від 11.09.2018 у справі № 2а-3693/12/2170, від 31.08.2018 у справі № 1570/4299/12, від 12.06.2018 у справі № 802/4132/15-а.

В силу ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товару фактично мали реальний характер, поставка товару фактично відбулась і предмет договору поставки № 160755 від 18.07.2016 в подальшому був реалізований позивачем на користь третіх осіб, до того ж, відбулися і зміни у майновому стані платника податків ТОВ Фармхімветпостач (сплата коштів за предмет договору поставки № 160755 від 18.07.2016).

У зв`язку з вищевикладеним, обґрунтованими та доведеними, за висновками суду, є позовні вимоги Товариства щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС № 3162615147 від 26.06.2018.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі Краска проти Швейцарії визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Суд також враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , відповідно до яких адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, має саме податкове управління.

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ Фармхімветпостач підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із платіжного доручення № 147 від 07.11.2018 позивачем за подачу позову до Окружного адміністративного суду м. Києва було сплачено судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.

З огляду на те, що суд дійшов до висновку про задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у формі судового збору у розмірі 1 762,00 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фармхімветпостач - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 3162615147 від 26.06.2018.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фармхімветпостач (адреса: 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 9, ідентифікаційний код 39426327) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

4. У задоволенні позовних вимог в частині про визнання протиправними дій Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо прийняття податкового повідомлення-рішення № 3162615147 від 26.06.2018 - відмовити.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко