ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 грудня 2020 року м. Київ № 826/17442/17
Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Агрон доГоловне управління Державної податкової служби України у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2017 року,-
В С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Агрон (далі також - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2017 року №00006861402, №00006871402, №0049541409, №1740140304.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ Агрон з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, валютного законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.03.2017 року та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.
Позивач вважає висновки перевірки, викладені у Акт від 22.08.2017 року №326/26-15-14-02-02/31307593, складеним за результатами зазначеної перевірки, такими, що не ґрунтуються на нормах податкового законодавства України.
На переконання позивача, при розрахунку розподілу транспортно-заготівельних витрат (далі також - ТЗВ), відповідачем протиправно не враховано норми пункту 19 П(С)БО 16 Витрати та здійснено розподіл по всім транспортним витратам без виключення на ті, що прямо відносяться до витрат по рахунку 93 Витрати на збут , чим помилково встановлено порушення позивачем пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України та підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України в частині не здійснення розподілу ТЗВ до залишків товарів на складі, що призвело до завищення витрат за 2014 рік у сумі 126 584, 00 грн. та період 2015-2016 - 1 кв. 2017 років у сумі 595 093, 00 грн.
Крім того, відповідач протиправно та безпідставно дійшов висновку щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП Лагуна-Біч , ПП Вега-Ремстрой та ПП Фебрус з підстав наявності станом на проведення спірної перевірки ухвалі суду, винесених у кримінальних провадженнях №32016230000000117 від 16.12.2016 року, №32016060000000036 від 15.06.2016 року, №32016230000000113 від 02.12.2016 року, оскільки висновки Акта перевірки не місять жодної інформації про наявність обвинувальних вироків судів відносно службових осіб зазначених контрагентів позивача на момент укладання та підписання із ними договорів будівельного підряду у періоди червень 2015 року, вересень 2015 року та жовтень 2015 року.
Зокрема, позивач не погоджується із висновками контролюючого органу в частині завищення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) за період 2015 року на суму 3 158 671,00 грн. та заниження податкових зобов`язань з ПДВ у грудні 2015 року у сумі 809 042,00 грн. в частині включення суми витрат по нестачам товару у межах природного убутку товарів по розрахунку за попередні періоди 2012-2014 роки, а також в частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 505711,00 грн. за періоди: березень, квітень, червень, вересень, грудень 2016 року та березень 2017 року з тих підстав, що згідно із положеннями Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні фактичні нестачі (надлишки) запасів (товарів) можуть бути виявлені лише під час проведення інвентаризації, за результатами якої приймається рішення щодо списання нестач в частині, що не перевищує допустимі витрати (природні убутки) в тому періоді, в якому вони були виявлені, що відповідає нормам пункту 20 П(С)БО №16 Витрати . Таким чином, витрати від списання товарів в межах норм природного убутку по результатам інвентаризації проведеної у грудні 2015 року і було відображено у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності 2015 року.
Крім іншого, позивачем заперечуються висновки Акта перевірки в частині не здійснення позивачем обліку готівкових коштів на підставі фіскальних чеків в книзі обліку розрахункових операцій (далі також - КОРО).
Так, позивач не заперечує, що у ході спірної перевірки контролюючим органом встановлено факти порушення порядку ведення КОРО, водночас, ці порушення не призвели до порушень в оприбуткуванні готівки у відповідних відокремлених підрозділах позивача, які не є юридичними особами, не мають самостійного балансу та не ведуть самостійної господарської діяльності, а лише від імені позивача.
На переконання позивача, твердження відповідача про те, що такий випадок повинен кваліфікуватися як неповне оприбуткування в касі лише через невідповідність запису в КОРО або помилковість запису в КОРО, є необґрунтованим.
Також, позивач заперечує проти викладених в Акті перевірки висновків щодо порушення позивачем пункту 274.1. статті 274 розділу ХІІ Податкового кодексу України та пункту 5.6 Додатку 3 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року №242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві , зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов`язання по земельному податку в сумі 78 681,70 грн. за 2016 рік.
Позивачем пояснено, що 02.03.2010 року ТОВ Агрон звернувся до Київської міської ради з письмовим клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2485,99 кв.м. (0,25 га), яка знаходиться на вул. Світлицького, 31/7 (літ. А ) у Подільському районі м. Києва.
Разом з тим, проект рішення Київської міської ради Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ Агрон на вул. вул. Світлицького, 31/7 (літ. А ) у Подільському районі м. Києва для реконструкції з прибудовою і надбудовою та подальшою експлуатацією будівлі адміністративного, офісного, виробничого та складського призначення разом із справою №К-16129 повернуто як такий, що двічі не набрав голосів під час голосування на пленарному засіданні сесії Київської міської ради, та відповідно до пункту 22 статі 28 Регламенту Київської міської ради проект рішення та клопотання вважаються відхиленими.
Таким чином, позивач не є власником зазначеної земельної ділянки, не є постійним землекористувачем земельної ділянки та не є землекористувачем, якому надана у користування земельна ділянка державної або комунальної власності, у тому числі на умовах оренди, з огляду на що, в силу статті 269 Податкового кодексу України, позивач не є платником земельного податку, а тому, у позивача відсутній обов`язок сплачувати плату за користування земельною ділянкою у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на виконання вимог пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України.
Враховуючи зазначене, на переконання позивача, дії відповідача щодо зобов`язання ТОВ Агрон сплатити грошове зобов`язання на загальну суму 9 141 823,12 грн. є протиправними, а податкові повідомлення-рішення від 27.09.2017 року №00006861402, №00006871402, №0049541409, №1740140304 такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.01.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 14.02.2018 року.
Через канцелярію суду 19.01.2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі з наступних підстав.
Так, під час перевірки відповідачем, посилаючись на пункту 9 П(С)БО Запаси та оборотно-сальдові відомості підприємства, встановлено, що за 2014 рік ТОВ Агрон не здійснено розподіл ТЗВ до залишку товарів на складі, чим самим завищено витрати на загальну суму 126 584 грн., в тому числі за 2014 рік у сумі 126 584 грн.: за 2015-2016 роки позивачем не здійснено розподіл ТЗВ до залишків товарів на складі, чим завищено витрати на загальну суму 601 789 грн., в тому числі за 2015 рік у сумі 56 765 грн., за 2016 рік в сумі 545 024 грн.; за 2015 - 1й квартал 2017 року ТОВ Агрон не здійснювало розподіл ТЗВ до залишків на складі, чим завищено витрати на загальну суму 601 789 грн., в тому числі 2015 рік у сумі 56 765 грн., за 2016 рік в сумі 565 024 грн. та заниження витрат за 1й квартал 2017 року на суму 6 696 грн.
Крім того, під час спірної перевірки відповідачем досліджено дані інвентаризації ТОВ Агрон , та встановлено, що згідно з оформлених документів станом на 30.12.2015 року наявна нестача на загальну суму 40 45 212, 15 грн.
Згідно з розрахунку, наданого позивачем на запит відповідача, сума нестачі товарів за період з 2012-2014 роки складає 3 158 671,20 грн. ТОВ Агрон , в свою чергу, повідомлено контролюючий орган, що у 2014 році інвентаризація товарів на складах не проводилася, тому станом на 31.12.2015 рок міжінвентаризаційний період складає за 2012-2015 роки.
Таким чином, відповідачем встановлено порушено вимоги щодо своєчасного проведення інвентаризації, складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, з чого висновується, що ТОВ Агрон безпідставно включено в 2015 році до складу собівартості реалізованої продукції у звіті про фінансові результати за 2015 рік (рядок 2050) суми нестач за попередні періоди 2012-2014 роки, чим порушено вимоги податкового законодавства України та завищено в 2015 році задекларованих показників на загальну суму 3 158 671 грн.
Крім того, в поясненнях на запити контролюючого органу в межах спірної перевірки, ТОВ Агрон повідомлено, що під час проведення інвентаризації на підприємстві встановлено нестачі товарів, тобто розбіжності між обліковими та фактичними даними. Щодо фактів нестач, виявлених під час проведення інвентаризації, ТОВ Агрон пояснено, що нестачі товарів відбуваються під час їх транспортування, розвантаження, навантаження, перевалці та фасування товарів.
Таким чином, під час перевірки встановлено факти нестач товару, що свідчить про неможливість використання втраченого товару в господарській діяльності та набуття економічних вигод ТОВ Агрон , та свідчить про заниження податкових зобов`язань за наступні періоди: грудень 2015 року на суму 809042 грн., березень 2016 року на суму 79384 грн., квітень 2016 року на суму 4913 грн., червень 2016 року на суму 46635 грн., вересень 2016 року на суму 57342 грн., грудень 2016 року на суму 187659 грн., березень 2017 року на суму 129778 грн.
Зокрема, з первинних документів по взаємовідносинах із ПП Лагуна-Біч , ПП Вега-Ремстрой та ПП Фебрус , наданих позивачем до перевірки, відповідачем встановлено значну кількість ухвал суду, винесених в рамках кримінальних проваджень, з огляду на що, контролюючий орган дійшов висновку, що вказані підприємства-постачальники фактично не постачали будівельні матеріали та встановити осіб, які фактично відвантажували, є неможливим.
Тож, в порушення норм податкового законодавства України, ТОВ Агрон не віднесено до інших доходів безоплатно отримані матеріали в сумі 268 237 грн., що призвело до заниження доходів ТОВ Агрон , що враховуються при обчисленні фінансового результату до оподаткування за період з 01.01.2015 року по 31.03.2017 року на загальну суму 268 237 грн., в т.ч. 2015 рік - 268 237 грн.
Також, зазначене свідчить про завищення позивачем показників, задекларованих в рядку 10.1 (колонка Б) податкової декларації з ПДВ Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7%, крім ввезення товарів на митну територію України по взаємовідносинах із вказаними контрагентами на загальну суму ПДВ 87590 грн., в тому числі: червень 2015 року на суму 6040 грн., липень 2015 року на суму 6541 грн., серпень 2015 року на суму 12717 грн., вересень 2015 року на суму 42929 грн., жовтень 2015 року на суму 10751 грн., листопад 2015 року на суму 2229 грн., грудень 2015 року на суму 6383 грн.
Крім зазначеного, перевіркою встановлено, що ТОВ Агрон не здійснювало облік готівкових коштів на підставі фіскальних звітних чеків в книзі обліку розрахункових операцій (КОРО), внаслідок чого, загальна сума неоприбуткованих готівкових коштів складає 1 277 715,00 грн., а розмір штрафних (фінансових) санкцій буде визначено відповідно до вимог чинного законодавства України.
З поміж іншого, перевіркою встановлено, що ТОВ Агрон має у власності нежитлову будівлю, загальною площею 832,60 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Світлицького, 31/7 (літ. А) та яка знаходиться на земельній ділянці площею 2485, 99 кв.м. За даними державного земельного кадастру вказана земельна ділянка обліковується за ТОВ Агрон , якій присвоєно кадастровий номер 91:198:002 та яку віднесено до розділу земельних ділянок, право користування по яких не оформлено.
Перевіркою встановлено, що ТОВ Агрон право власності або право оренди в установленому законодавством України порядку на земельну ділянку, яка фактично використовується суб`єктом господарювання для здійснення своєї господарської діяльності, не оформлено, а земельний податок підприємством обчислюється у розмірі 1% від її нормативної грошової оцінки.
В свою чергу, відповідачем зазначено, що у періоді з 01.01.2016 року по 31.03.2017 року, відповідно до пункту 5.6 розділу 5 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 17.01.2015 року 358/92, норми якого застосовуються з 01.01.2016 року, ТОВ Агрон сума земельного податку за земельну ділянку, що заходиться у користуванні, мала бути розрахована за ставкою 3% від її нормативної грошової оцінки, а саме: 2016 рік - 268 022, 55 грн, в той час, як суб`єктом господарювання задекларовано плату за землю на загальну суму 225 279, 80 грн., в результаті чого встановлено заниження податкового зобов`язання по земельному податку за 2016 рік в сумі 176 681, 70 грн.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Через канцелярію суду 26.01.2018 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому проти тверджень відповідача у відзиві заперечує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Через канцелярію суду 13.02.2018 року відповідачем подано клопотання про долучення документів за результатами проведеної спірної перевірки до матеріалів справи.
У судове засідання 14.02.2018 року з`явилися представники сторін. Судом задоволено клопотання представника позивача про перерву у підготовчому судовому засіданні для надання додаткових доказів та призначено наступне підготовче засідання на 29.03.2018 року.
Через канцелярію суду 14.03.2018 року, 15.03.2018 року та 26.03.2018 року позивачем подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи додаткових доказів в обґрунтування своєї позиції.
У судове засідання 29.03.2018 року з`явилися представники сторін.
Представником відповідача подано суду додаткові письмові пояснення.
Під час підготовчого засідання судом поставлено на обговорення питання щодо закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.
Представники сторін проти закінчення підготовчого провадження не заперечували.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2018 року закрито підготовче провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04.06.2018 року.
Через канцелярію суду 08.05.2018 року позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.
У судове засідання 04.06.2018 року прибули представники сторін.
Судом оголошено про надходження заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.
Вирішуючи питання прийняття цієї заяви до розгляду, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною другою статті 204 Кодексу адміністративного судочинства України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
З огляду на те, заява про зменшення позовних вимог заявлена позивачем після закриття підготовчого провадження, та позивачем не наведено підстав для визнання поважними причин пропуску подання цієї заяви у строк, встановлений частиною першою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про безпідставність заявлення останньої та залишення її без розгляду.
Заслухавши вступні слова представників сторін, судом оголошено перерву у судовому засіданні до 21.06.2018 року.
У судове засідання 21.06.2018 року прибули представники сторін.
Судом заслухано пояснення представників сторін та задоволено клопотання представника позивача про оголошення відкладення розгляду справи з метою надання додаткових доказів.
Судом відкладено судове засідання на 09.08.2018 року.
Через канцелярію суду 07.08.2018 року позивачем подані письмові пояснення.
У судове засідання 09.08.2018 року прибули представники сторін, якими заявлені клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
На підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України судом задоволено клопотання представників сторін та ухвалено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Через канцелярію суду 04.11.2019 року позивачем надані письмові пояснення у підтримку позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
На підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 15.06.2017 року №5126 відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України призначено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Агрон з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, валютного законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року відповідно до затвердженого плану документальної перевірки (далі також - спірна перевірка). Перевірку проведено з 29.06.2017 року по 09.08.2017 року. Термін перевірки продовжувався з 27.07.2017 року по 09.08.2017 року на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 25.07.2017 року №6969.
За результатами спірної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено Акт від 22.08.2017 року №326/26-15-14-02-02/31307593 (далі також - Акт перевірки), за висновками якого перевіркою встановлено порушення ТОВ Агрон :
- пункту 138.4., пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2015 року), підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції 2015 року), статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні зі змінами, пункту 9 та пункту 27 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси затвердженого Міністерством фінансів України (із змінами) від 20.10.1999 року № 246, пункту 6 та пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248, пункту 5 та пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за № 860/4153 із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, па загальну суму 747,950 грн., у тому числі за 2014 року в сумі 22785 грн., за 2015 року в сумі 627061 грн., за 2016 року в сумі 98104 грн.;
- пункту 49.1, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, філією №6 ТОВ Агрон не подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік;
- пункту 198.5. статті 198, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1402343 грн., у тому числі за червень 2015 року в сумі 6040 грн., за липень 2015 в сумі 6541 грн., за серпень 2015 року в сумі 12717 грн., за вересень 2015 року в сумі 42929 грн., за жовтень 2015 в сумі 10751 грн., за листопад 2015 року в сумі 2229 грн., за грудень 2015 року в сумі 815425 грн., за березень 2016 року в сумі 79384 грн., за квітень 2016 року в сумі 4913 гри., за жовтень 2016 року в сумі 103977 грн., за березень 2017 року в сумі 317437 гривень;
- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, ТОВ Агрон здійснило реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням термінів;
- пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (із змінами та доповненнями);
- частини восьмої статті 9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зі змінами та доповненнями, несвоєчасна сплата єдиного внеску за грудень 2014 року;
- пункту 274.1 статті 274 розділу ХІІІ Податкового кодексу України та пункту 5.6 Додатку 3 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року №242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві (із змінами і доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податкового зобов`язання по земельному податку в сумі 178681,70 грн. за 2016 рік.
13.09.2017 року ТОВ Агрон подано ГУ ДФС у м. Києві Заперечення на Акт перевірки.
25.09.2017 року позивачем отримано відповідь ГУ ДФС у м. Києві про розгляд Заперечення та відмову у його задоволенні по суті.
Таким чином, на підставі висновків Акта перевірки від 22.08.2017 року №326/26-15-14-02-02/31307593 ГУ ДФС у м. Києві винесені:
- податкове повідомлення-рішення від 27.09.2017 року №00006861402, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 1 752 929, 00 грн. (1 402 343,00 грн. - за основним платежем, 350 586, 00 грн. - штрафні санкції);
- податкове повідомлення-рішення від 27.09.2017 року №00006871402, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 776 967,00 грн. (746 745, 00 грн. - за основним платежем, 30 222,00 грн. - штрафні санкції);
- податкове повідомлення-рішення від 27.09.2017 року №0049541409, яким застосовано штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на загальну суму 6 388 575, 00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 27.09.2017 року №1740140304, яким визначено грошове зобов`язання з земельного податку на загальну суму 223 352,12 грн. (178 681,70 грн. за основним платежем, 44 670, 42 грн. - штрафні санкції), на загальну суму грошового зобов`язання - 9 141 823, 12 грн.
Не погоджуючись із прийнятими на підставі Акта перевірки податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до ДФС України із скаргою від 06.10.2017 року №800
Разом з тим, рішенням ДФС України від 04.12.2017 року скаргу ТОВ Агрон залишено без задоволення.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 27.09.2017 року, прийняті на підставі Акта перевірки від 22.08.2017 року №326/26-15-14-02-02/31307593 безпідставними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі також - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із пунктом 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 43 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.
Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.
Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
У разі планування перевірок одного й того самого платника податків контролюючими органами та органами державного фінансового контролю у звітному періоді такі перевірки проводяться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення таких перевірок та залучення до перевірок інших органів, передбачених законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Оформлення посадовими особами контролюючих органів результатів документальних перевірок платників податків-юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів щодо дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, регулюється Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 (далі також - Порядок від 20.08.2015 року № 727), а також Методичними рекомендаціями щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затвердженими наказом Державної фіскальної служби України від 01.06.2017 року № 396 (далі - Методичні рекомендації від 01.06.2017 року № 396).
Згідно з Порядком від 20.08.2015 року № 727 та Методичними рекомендаціями від 01.06.2017 року № 396 акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У акті перевірки зазначається детальна інформація щодо виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства.
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.
У разі незгоди з контролюючим органом платник податків має право оскаржити прийняте рішення (податкове повідомлення-рішення) (підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України).
За змістом пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.
Зазначене свідчить про те, що доводи, судження, інформація акта перевірки, складеного особами, що її проводили, вивчається та оцінюється, зокрема начальником або заступником начальника контролюючого органу, і в разі наявності податкових порушень саме вони приймають податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов`язання платникові податків.
Перевіряючи правомірність викладених у Акті від 22.08.2017 року №323/26-15-14-02-02/31307593 за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ Агрон з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, валютного законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.03.2017 року та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, висновків посадових осіб контролюючого органу, що слугували підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов наступних висновків.
1) Щодо розподілу ТЗВ:
Згідно з пунктом 138.4. статті 138 ПК України (в редакції, що діяла до 01.01.2015 року) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до підпункту 138.6. статті 138 ПК України (в редакції, що діяла до 01.01.2015 року) собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Так, відповідачем встановлено, що згідно з договорами, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 28 Товари , 93 Витрати на збут за 2014, залишок/різниця ТЗВ всього у сумі 126 584 грн.
Згідно з пунктом 9 П(С)БО 9 Запаси: Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв`язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів.
Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць. Приклади розподілу транспортно-заготівельних витрат наведені в додатку до Положення (стандарту) 9; інші витрати, які безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів. У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.
З матеріалів справи судом встановлено, що за період з 2014 року - 1 квартал 2017 року позивачем виконано розрахунок розподілу ТЗВ, що відносяться до товарів, що вибули із складів. З метою розрахунку розподілу ТЗВ, встановлено, що позивачем використано дані бухгалтерського обліку, а саме: щомісячні оборотно-сальдові відомості: по рахунку 93 Витрати на збут , на якому накопичувалися понесені транспортні витрати позивача, та щомісячного руху товарів по рахунку №281 Товари за вказаний період.
Розподіл ТЗВ виконано позивачем на умові щомісячного розподілу між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули за звітний місяць. Сума ТЗВ, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка ТЗВ і вартості, що вибули.
Середній відсоток ТЗВ визначається діленням суми залишків ТЗВ на початок звітного місяця і ТЗВ за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.
Розподіл ТЗВ здійснено з урахуванням вимог Додатку (стандарту) 9 - Приклади розподілу транспортно-заготівельних витрат .
Бухгалтерські довідки по Розподілу ТЗВ за період 2014, 2015, 2016 та 1-й квартал 2017 року позивачем долучено до матеріалів справи, з яких встановлено, що позивачем враховано обставини реалізації товарів на умовах СРТ, коли право власності передавалося Покупцю на станції Бахмач - станції розмитнення товарів, тобто по таким операціям транспортні витрати не повинні розподілятися по Розрахунку ТЗВ, а прямо відносяться на витрати позивача.
Згідно з пунктом 19 П(С)БО №16 Витрати витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):, зокрема, витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.
Відповідно до долучених позивачем матеріалів, судом встановлено, що транспортні послуги залізничним транспортом надавались позивачу на умовах договору з підприємством ПАТ Українська залізниця , а саме Договору № 61 від 16.03.2016 року з Державним територіально-галузевим об`єднанням Південна-Західна залізниця та Договору № 1195 від 04.03.2013 року.
Зокрема, ці послуги підтверджено й довідками по руху товарів, що відвантажувались Покупцю у вагонах на умовах СРТ за перевіряємий період, а також відповідними копіями видаткових накладних, залізничних накладних, накладних СМГС та Переліків по Українській залізниці по вищевказаним договорам.
Так, у грудні 2015 року таких транспортних витрат, що прямо відносяться на витрати (без розподілу ТЗВ) у зв`язку з передачею товарів по станції Бахмач - на суму 75 626, 60 грн., у січні 2016 - на суму 30 526, 80 грн., у серпні 2016 - на суму 134 214 грн., у жовтні 2016 - на суму 164 440,20 грн., у листопаді 2016 - на суму 56 354 грн., у грудні 2016 - на суму 103 794, 80 грн., у лютому 2017 - на суму 12 572,30 грн., у березні 2017 - на суму 110 592 грн. Всього за перевіряємий період таких транспортних втрат (без розподілу на ТЗВ) встановлено на суму - 688 120.70 грн.
Таким чином, відповідно до розрахунку позивачем зайво віднесено на витрати суму 550 871, 00 грн. (залишок нерозподілених ТЗВ на 31.03.2017 року), тобто, безпідставно не прийнятих відповідачем ТЗВ становить 170 806,00 грн. (721 677, 00 грн. - 550 871, 00 грн.).
З урахуванням викладеного, позивачем спростовані твердження відповідача щодо не здійснення розподілу ТЗВ у спірний період.
2) Щодо розрахунку нестачі товарів:
Відповідно до Акту перевірки відповідачем встановлено завищення задекларованих ТОВ Агрон показників у рядку 2050 звіту про фінансові результати Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на загальну суму 3 158 671 грн., в тому числі за 2015 рік у сумі 3 158 671 грн.
До спірної перевірки ТОВ Агрон надано наказ від 01.12.2015 року №34/1 про утворення ревізійної комісії щодо визначення нестач/надлишків мінеральних добрив за періоди 2012-2015 року, на підставі якого проведено інвентаризацію за період 2012-2015 року по філіям ТОВ Агрон . Дані інвентаризації оформлені інвентаризаційними описами та актами списання товарів.
Згідно з оформлених документів станом на 30.12.2015 року встановлено нестачі на загальну суму 4 045 212, 15 грн.
В ході спірної перевірки ТОВ Агрон позивачу вручено запит ГУ ДФС у м. Києві від 28.07.2017 року №4 про надання інформації щодо розрахунку нестач, виявлених 30.12.2015 року з розбивкою по роках за період 2012-2015 роки: (рік / встановлені підприємством нестачі товарів під час інвентаризації від 30.12.2015 року, т / сума вартості списання нестач товарів згідно актів про списання товарів від 31.12.2015 року, грн. відповідно) 2012 /8, 27 / 42852, 54 ; 2013 / 5,024 / 26438, 80 ; 2014 / 401, 856 / 3089379, 86 ; 2015 / 137, 048 / 886540, 95. Всього: 2012-2015 / 552, 198 / 4045212, 15.
Відповідно до цього розрахунку, сума нестач товарів за період 2012-2014 роки складає 3 158 671, 20 грн.
В бухгалтерському обліку операції відображені наступним чином: Д-т 947 Нестачі і втрати від псування цінностей К-т 281 Товари на складі .
ТОВ Агрон відображено даний показник у рядку 2050 звіту про фінансові результати Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) .
В ході документальної планової виїзної перевірки ГУ ДФС у м. Києві вручено ТОВ Агрон запит від 28.07.2017 року №4 та від 08.08.2017 № 6 про надання інвентаризаційного опису ТМЦ, активів та іншого за 2014 рік, який складається перед річною звітністю, за результатами якого відповідальна особа повинна скласти відповідні акти у разі встановлення нестач ТМЦ та відобразити дану інформацію у бухгалтерському обліку та податковому обліку.
Разом з тим, ТОВ Агрон на запит ГУ ДФС у м. Києві надано відповідь від 08.08.2017 року №б/н, яким повідомлено, що у 2014 році інвентаризація товарів не складі не проводилася, тому станом на 31.12.2015 року міжінвентаризаційний період складав за 2012-2015 роки.
Позивачем зазначене не спростовано та не заперечується.
Враховуючи викладене, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України 16.07.1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 27 П(С)БО Запаси сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду.
Пунктами 6, 7, 20 П(С)БО 16 Витрати витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені; витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені; витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені; до інших операційних витрат включаються: нестачі й витрати від псування цінностей.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 року №69, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 року за № 202/412 затверджено Інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків (далі також - Інструкція №69).
Згідно з пунктами 1, 2 Інструкції №69 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, передбачено проведення підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (далі - підприємство) незалежно від форм власності інвентаризації майна, коштів і фінансових зобов`язань.
Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об`єкти, кількість і строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов`язковим.
Відповідно до Положення про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку ТОВ Агрон на 2011 рік (нова редакція), затвердженого наказом від 01.04.2011 року № 37 Про облікову політику ТОВ Агрон на 2011 рік зі змінами (накази від 01.01.2014 року №39, від 01.09.2015 №22/1) застосовуються наступні положення:
- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій г первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи;
- господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені;
- проводити інвентаризацію активів і зобов`язань відповідно до статті 10 Закону про бухоблік та інших нормативних документів, зокрема Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 року № 69;
- проводити інвентаризацію активів і зобов`язань щороку перед складанням річної фінансової звітності станом на 01 грудня року, за який складається фінансова звітність.
- при відпуску запасів у виробництво, продаж чи інше їх оцінку здійснювати за методом середньозваженої собівартості.
Таким чином, ТОВ Агрон мала б бути проведена інвентаризація кожного звітного року.
В свою чергу, посилання позивача на Акт перевірки від 28.01.2015 року №19/26-59-22-06/313307593 Про результати планової перевірки ТОВ Агрон , код 31307593 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року , яким засвідчено факт проведення ТОВ Агрон інвентаризації з 17 по 30 грудня 2013 року та не встановлено наявності розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичною наявністю товарів, активів та ін., не береться судом до уваги, оскільки останнім досліджено період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, в той час, як в межах спірної перевірки відповідачем встановлено факт не проведення позивачем інвентаризації товарів на складі за 2014 рік.
Разом з тим, з матеріалів справи судом встановлено, що позивачем проведено інвентаризацію на складах у 2015 році і по результатах інвентаризації встановлено розбіжності між обліковими даними та фактичними даними, що пояснюються особливостями мінеральних добрив при їх транспортуванні, розвантаженні, навантаженні, перевалці та фасуванні - виникають природні витрати добрив.
Згідно з встановленого та затвердженого Генеральним директором ТОВ Агрон Регламенту і визначення норм природних втрат мінеральних добрив застосовуються граничні норми (до 2%) у випадку фактичної нестачі мінеральних добрив, що надійшли на склади-бази мінеральних добрив по залізниці. У випадку нестачі в межах природного убутку при прийманні товарів по залізниці, претензії постачальникам та перевізникам не виставляються, тому що такі відхилення не свідчать про неналежне виконання договірних умов.
Так, відповідно до Правил видачі вантажів , затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження \ визначенні маси нетто.
Відповідно до норм діючою законодавства виявлені по результатам інвентаризації нестачі товарів є природними втратами, які сталися при транспортуванні мінеральних добрив, що підтверджується розрахунками, наданими до Акту перевірки та затвердженими висновками інвентаризаційної комісії позивача.
У бухгалтерському обліку списання виявлених нестач по результатам проведеної у 2015 році інвентаризації товарів відображено у звітності за 2015 рік, тому що ці факти виявлені саме у 2015 році.
Згідно із статтею 9 Закону №996 господарська операція підлягає відображенню (на підставі первинною документа) в облікових регістрах (частини п`ята статті 9 Закону), у тому звітному періоді, в якому вона була фактично здійснена, а фактичні нестачі (надлишки) запасів (товарів) можуть бути виявлені лише піл час проведення інвентаризації, за результатами якої приймається рішення щодо списання нестач в частині, що не перевищують допустимі втрати (природні убутки) в тому періоді, в якому вони виявлені, що відповідає нормам пункту 20 П(С)БО №16 Витрати .
З огляду на зазначене, втрати від списання товарів в межах норм природного убутку по результатах інвентаризації, проведеної у грудні 2015 року позивачем відображено у бухгалтерському обліку та фінансової звітності 2015 року.
У зв`язку із тим, що станом на 30.12.2015 року міжінвентаризаційний період становив 2 роки - з 01.12.2013 року по 01.12.2015 року, та враховуючи те, що збіг трирічний термін зберігання первинних документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків, на виконання наказу керівника підприємства від 01.12.2015 року №34/1 Про утворення інвентаризаційної комісії , позивачем проведено у 2015 році інвентаризацію товарів на складах станом на 30.12.2015 року з визначенням природних втрат товару за період 2012 - 2015 року.
З пояснень позивача, у 2014 році інвентаризація ТОВ Агрон не проводилась з причини безперервного руху товарів (не був зупинений рух товарів та не був виданий наказ керівника про проведення інвентаризації).
Разом з тим, відповідальність за несвоєчасне проведення інвентаризації встановлено в ст. 164 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Штрафи, передбачені вказаною статтею, мають право накладати органи Держаудитслужби (статті 234 1 КУпАП), а отже, твердження відповідача щодо порушення строків проведення інвентаризації не може слугувати однією з підстав прийняття податкового повідомлення-рішення.
Крім того, згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючою розрахунку.
Платник податку має право не подавати уточнюючий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації та будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
У цьому випадку позивачем, у відповідності з вимогами вищевказаної норми, результати розрахунків списання товарів в межах норм природного убутку за 2014 рік у кількості 401,856 тон на суму 3 089 379,86 грн. внесено у податкову декларацію наступного періоду, а саме у податкову декларацію 2015 року, що свідчить про відсутність порушення норм Податкового кодексу України у діях позивача.
Аналогічну правову позицію викладено у листі ДФС України від 26.05.2016року № 11515/6/99-99-15-02-01-15: якщо виправлення помилок у фінансовій звітності впливає на фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) та як наслідок на показник об`єкта оподаткування податкам на прибуток, то платник податків здійснює виправлення показників податкової декларації податку на прибуток шляхом подання або уточнюючого розрахунку, або у складі податкової декларації і податку на прибуток за відповідний податковий (звітний) період та чинною на день їх подання формою. .
Водночас, відповідачем не враховано, що за результатами проведеної позивачем інвентаризації у 2015 році, списання товарів в межах норм природного убутку за 2014 рік були внесені позивачем у податкову декларацію наступного періоду, а саме у податкову декларацію наступного 2015 року у відповідності до вимог норм ПК України, що свідчить про відсутність у відповідача правомірних підстав для визнання завищення позивачем у 2015 році собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в частині включення суми втрат по нестачам товару у межах норм природного убутку товарів.
Враховуючи викладене, втрати від списання товарів в межах норм природною убутку по результатам інвентаризації, проведеної у грудні 2015 року правомірно відображено позивачем у бухгалтерському обліку саме у 2015 році та фінансовій звітності Звіт про фінансові результати стаття Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) .
3) Щодо нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентами:
Згідно з Актом перевірки, висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП Лагуна-Біч , ПП Вега-Ремстрой та ПП Фебрус зазначено відповідачем з підстав наявності станом на проведення спірної перевірки ухвалі суду, винесених у кримінальних провадженнях №32016230000000117 від 16.12.2016 року, №32016060000000036 від 15.06.2016 року, №32016230000000113 від 02.12.2016 року, оскільки висновки Акта перевірки не місять жодної інформації про наявність обвинувальних вироків судів відносно службових осіб зазначених контрагентів позивача на момент укладання та підписання із ними договорів будівельного підряду у періоди червень 2015 року, вересень 2015 року та жовтень 2015 року.
З матеріалів Акта перевірки судом встановлено, що відповідач посилається на інформацію з мережі Інтернет, а саме, на відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень: ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 06.02.2017 року у справі №766/2606/16-к, від 04.05.2017 року у справі №766/16882/16-к.
Відповідно до змісту вказаних ухвал, відносно службових осіб, зокрема, ПП Лагуна-Біч , ПП Вега-Ремстрой та ПП Фебрус внесені відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.
Інших підстав нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентами відповідачем не зазначено.
Разом з тим, відповідно до змісту цього ж Акту перевірки, відповідачем зазначено, що придбання позивачем у вказаних контрагентів будівельних матеріалів фактично відбувалося, тобто відбувався перехід права власності на товар від інших осіб до ТОВ Агрон , але встановити осіб, які фактично відвантажували товар у контролюючого органу не має можливості.
Дослідивши висновки Акта перевірки в цій частині, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно із статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
Аналогічну правову позиція викладено в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі №822/551/18, від 08.08.2018 року у справі №820/4428/17 від 26.06.2018 року у справі №808/2360/17.
Суд звертає увагу, що вироку суду щодо посадових осіб контрагента позивача відповідачем не надано, про наявність у Акті перевірки не зазначається, під час судового розгляду справи до матеріалів справи не долучено.
Інших доказів, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом, податковим органом не надано.
Крім того, відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми попередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 17.01.2018 року у справі № 826/1244/13-а, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника. за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.
Також, Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 року у справі № 811/2154/13-а зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними .
Крім того, твердження відповідача щодо нереальності операцій спростовується наявними у матеріалах справи первинними документами.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (із змінами і доповненнями) (в редакції, чинній на момент здійснення господарський операцій між позивачем та контрагентами) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис ( 852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання. Товарно-транспортна накладна використовується, якщо в процесі купівлі-продажу бере участь транспортна (експедиторська) компанія, що займається перевезенням товару від продавця до покупця.
З матеріалів справи судом встановлено, що між ПП Лагуна-Біч (Підрядник) та ТОВ Агрон (Замовник) укладено договір будівельного підряду від 01.09.2015 року №15-0901/1; між ПП Вега-Ремстрой (Підрядник) та ТОВ Агрон (Замовник) укладено договір будівельного підряду від 15.06.2015 року №15/06-1; між ПП Фебрус (Підрядник) та ТОВ Агрон (Замовник) укладено договір будівельного підряду від 05.10.2015 року №15-10-05.
Зокрема, на підтвердження реальності господарських операцій позивачем долучені копії: довіреності від 15.12.2017 року № 5, Договору будівельного підряду № 15-0901/1 від 01.09.2015 року, кошторису № 1 до Договору будівельного підряду № 15-0901/1 від 01.09.2015, кошторису № 2 до Договору будівельного підряду № 15-0901/1 від 01.09.2015 року, кошторису № 3 до Договору будівельного підряду № 15-0901/1 від 01.09.2015 року, кошторису № 4 до Договору будівельного підряду № 15-0901/1 від 01.09.2015 року, кошторису № 5 до Договору будівельного підряду № 15-0901/1 від 01.09.2015 року, кошторису № 6 до Договору будівельного підряду № 15-0901/1 від 01.09.2015 року, кошторису № 7 до Договору будівельного підряду № 15-0901/1 від 01.09.2015 року, акту № 15-09-30/01 здачі-прийняття робіт від 30.09.2015 року, акту № 15-09-04/02 здачі-прийняття робіт від 31.08.2015 року, Акту № 15-09-07/03 здачі-прийняття робіт від 11.09.2015 року, видаткової накладної № 15-09-16/01 від 22.09.2015, року, Журналу - ордеру видаткової накладної № РН-000028 від 11.09.2015 року, Журналу - ордеру і відомість по рахунку 3772 Розрахунки з іншими дебіторами (у разі замовлень), Договору будівельного підряду № 15/06-1 від 15.06.2015 року, Додатку № 1 до Договору будівельного підряду № 15/06-1 від 15.06.2015 року, Додатку № 2 до Договору будівельного підряду № 15/06-1 від 15.06.2015, року Додатку № 3 до Договору будівельного підряду № 15/06-1 від 15.06.2015 року, Додатку № 4 до Договору будівельного підряду № 15/06-1 від 15.06.2015 року, Додатку № 5 до Договору будівельного підряду № 15/06-1 від 15.06.2015 року, кошторису № 6 до Договору будівельного підряду № 15/06-1 від 15.06.2015 року, акту № ОУ-12/08-02 прийняття-передачі виконаних робіт від 12.08.2015 року, акту № ОУ-12/08-01 прийняття-передачі виконаних робіт від 12.08.2015 року, акту № ОУ-15/08-01 прийняття-передачі виконаних робіт від 15.08.2015 року, акту № ОУ-21/08-01 прийняття-передачі виконаних робіт від 21.08.2015 року, акту № ОУ-30/08-01 прийняття-передачі виконаних робіт від 30.08.2015 року, акту № ОУ-30/08-02 прийняття-передачі виконаних робіт від 30.08.2015 року, акту прийняття-передачі виконаних робіт від 31.08.2015 року, видаткової накладної № РН-00041 від 21.08.2015 року, видаткової накладної № РН-00042 від 21.08.2015 року, видаткової накладної № РН-0006 від 02.08.2015 року, Журналу-ордеру і відомостей по рахунку 3772 Розрахунки з іншими дебіторами (у разі замовлень) за 2015 рік, Договору будівельного підряду № 15-10-05 від 05.10.2015 року; кошторису № 1 до Договору будівельного підряду №15-10-05 від 05.10.2015 року, кошторису № 3 до Договору будівельного підряду № 15-10-05 від 05.10.2015 року, кошторису № 3/1 до Договору будівельного підряду №15-10-05 від 05.10.2015 року, кошторису № 4 до Договору будівельного підряду № 15-10-05 від 05.10.2015 року, рахунку-фактури № 5-11-15/1 від 05.11.2015 року, видаткової накладної № 15-11-16/01 від 16.11.2015 року, рахунку-фактури № 15-10-22/1 від 22.10.2015 року, видаткової накладної № 15-10-26/01 від 26.10.2015 року, рахунку-фактури № 18-11-15/1 від 18.11.2015 року, акту № 18-11-15/02 здачі-прийняття робіт від 18.11.2015 року, рахунку-фактури № 18-11 -15/2 від 18.11.2015 року, акту № 18-11-15/01 здачі-прийняття робіт від 18.11.2015 року, рахунку-фактури № 15-10-22/2 від 22.10.2015 року, акту № 15-10-26/01 здачі-прийняття робіт від 26.10.2015 року, рахунку-фактури № 15-10-15/1 від 15.10.2015 року, акту № 15-10-15/01 здачі-прийняття робіт від 15.10.2015 року, Журналу-ордеру і відомість по рахунку 3772 Розрахунки з іншими дебіторами (у Р замовлень) за 2015 рік.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Таким чином, висновки контролюючого органу мають базуватися за результатами проведеної перевірки безпосередньо на підставі дослідження наданих первинних документів, тим паче, що платником податку були пред`явлені необхідні первинні документи, які є підставою для належного формування складу податкового кредиту.
Судом встановлено, що у Акті перевірки контролюючим органом не вказано, які саме помилки чи недоліки у документах виявлено, які саме документи позивачем оформлено формально, неякісно тощо, яким чином такі недоліки/помилки можуть ставити під сумнів реальність господарських операцій, які саме факти неможливо встановити, дослідити на підставі наданих документів.
Крім того, важливим для визнання реальності господарської операції є сам первинний документ, який підтверджує її здійснення, його наявність та факт здійснення такої господарської операції як такої. Недоліки форми документу не можуть ніяким чином нівелювати факту реалізації господарської операції та поставити під сумнів її реальність.
Так, усі первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій - договори, рахунки на оплату продукції, податкові накладні, документи, що підтверджують якість продукції, документи, що підтверджують отримання та використання продукції надані податковому органу.
Так, під час розгляду справи по суті, судом встановлено, що контролюючим органом отримано від позивача під час перевірки усі необхідні та достатні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що не заперечується самим відповідачем у Акті перевірки, але, відповідачем залишено їх без належної уваги такі первинні документи платника податків, не надавши їм оцінки чи аналізу.
Отже, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем підтверджено первинними документами реальність спірних господарських операцій за взаємовідносинами із контрагентами та підтверджено прояв належної обачності при виборі контрагентів.
Враховуючи вищевказане, висновки Акту перевірки про встановлення заниження задекларованих позивачем показників у рядку 2240 звіту про фінансові результат Інші доходи за 2015 рік на загальну суму 268 237,00 грн. в результаті взаємовідносин з ПП Лагуна - Біч (код 39336354), ПП Вега - Ремстрой (код 39076564), ПП Фсбрус (код 39613421), а також про встановлення завищення показників, задекларованих в рядку 10.1 (колонка Б) податкової декларації з ПДВ Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7%, крім ввезення товарів на митну територію України по взаємовідносинах з вищевказаними підприємствами на загальну суму ПДВ 87 590,00 грн. не відповідають фактичним обставинам, не підтверджуються документальними доказами, не ґрунтуються на нормах діючого законодавства у сфері податкових відносин, є необґрунтованими та безпідставними.
4) Щодо порушення позивачем порядку обліку готівкових коштів на підставі фіскальних чеків в КОРО:
На сторінці 63-64 Акту перевірки, на стор. 13-14 відзиву відповідачем стверджується, що з боку позивача мали місце факт не здійснення обліку готівкових коштів на підставі фіскальних чеків в книзі обліку розрахункових операцій, що привело до неоприбуткування готівкових коштів на загальну суму 1 299 840, 00 грн.
У ході перевірки відповідачем встановлено факти порушеним порядку ведення КОРО, але вони не привели до порушення в оприбуткуванні готівки у відповідних відокремлених підрозділах позивача, які є без статусу юридичної особи, не мають самостійного балансу, та не ведуть самостійної господарської діяльності, а лише від імені позивача.
Відповідно до статті 2 Закону України 06.07.1995 року № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг Книга обліку розрахункових операцій - не прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг) КОРО, що використовувалися на відокремлених підрозділах ГОВ Агрон - відповідають цим вимогам, а дата реєстрація в контролюючому органі - лише підтвердження того, що дана КОРО пройшла реєстрацію і може застосовуватися на відповідний касовий апарат.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюється Положенням про ведення касових операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320 (далі також - Положення № 637).
Відповідно до пункту 1 Положення №637, оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Згідно з пунктом 4.2. Положення № 637, відокремлені підрозділи підприємств, які проводять готівкові операції із застосуванням РРО та веденням КОРО та проводять готівкові операції і видачі готівки на виплати, пов`язані і оплатою праці, господарські потреби - ведуть касову книгу.
Відповідач необґрунтовано та неправомірно не приймає до уваги вказану норму Положення № 637 та той факт, що перевірялися саме відокремлені підрозділи підприємства, які ведуть і КОРО, і касові книги, у яких проводиться облік руху готівки (оприбуткування, видача готівки).
Так, матеріалів справи судом встановлено, що у період з 23.02.2015 року по 05.03.2015 року для обліку руху готівкових коштів на складі - базі мінеральних добрив ТОВ Агрон (відокремленому підрозділу) за адресою: Рівненська обл., Лубенський р-н, с. Озеряни, вул. Зелена, 56 використано і касову книгу, і КОРО № 2659019074р/4, що видана та зареєстрована 06.03.2015 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС м. Києва на РРО заводський номер ПБ 57700517, фіскальний номер 2659019074.
У розділі 2 КОРО Облік руху готівки та сум розрахунків записи по проведеним Z-звітам здійснювались за період починаючи з 23.02.2015 року у зв`язку з тим, що попередня КОРО №2659019074р/3 застосовувалась для записів з 30.08.2013 року по 20.02.2015 року.
Оприбуткування готівки було вчасним та в повному обсязі, що підтверджується відповідними касовими документами (прибуткові та видаткові касові ордери до касової книги) по базі-складу за адресою: Рівненська обл.. Лубенський р-н, с. Озеряни, вул. Зелена, 56. Розбіжностей між даними КОРО га сумами, оприбуткованими у касі вищеназваної бази- складу за період з 23.02.2015 року по 05.03.2015 року - не встановлено.
У період з 02.03.2015 року по 05.03.2015 року для обліку руху готівкових коштів на складі - базі мінеральних добрив ТОВ Агрон (відокремленому підрозділу) за адресою: Одеська обл., Комінтернівський р-н, с. Кремидівка, вул. Гоголя, 1А використано і касову книгу, і КОРО № 2659023517р/3, що видана та зареєстрована 06.03.2015 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС м. Києва на РРО заводський номер ПБ 57729124, фіскальний номер 2659023517.
У розділі 2 КОРО Облік руху готівки та сум розрахунків записи по проведеним Z- звітам здійснювались за період починаючи з 02.03.2015 року у зв`язку з тим, що попередня КОРО № 2659023517р/2, застосовувалась для записів з 03.03.2014 року по 27.02.2015 року.
Оприбуткування готівки було вчасним та в повному обсязі, що підтверджується відповідними касовими документами по базі-складу мінеральних добрив ТОВ Агрон за адресою: Одеська обл., Комінтернівський р-н, с. Кремидівка. вул. Гоголя, 1А (прибуткові та видаткові касові ордери до касової книги). Розбіжностей між даними КОРО та сумами, оприбуткованими у касі вищеназваної бази- складу за період з 02.03.2015 року по 05.03.2015 року не встановлено.
У період за 05.12.2014 року для обліку на складі - базі мінеральних добрив ТОВ Агрон (відокремленому підрозділу) за адресою: Кіровоград, вул. Мурманська, 13 у КОРО №3000049414р/1, яка видана та зареєстрована ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС м. Києва на РРО заводський номер ПБ52101846, фіскальний номер 3000049414, у розділі 2 Облік руху готівки та сум розрахунків зроблено запис по проведеному Z-звіту у сумі розрахунків 3700,00 грн., а фактично Z-звіт за 05.12.2014 року №0130 проведено на суму розрахунків 37000,00 грн., що підтверджено підклеєним відповідним звітом у розділі КОРО №1 Фіскальні звітні чеки .
Тобто, є невідповідність між записом у КОРО та первинним документом, але оприбуткування готівки було вчасним та у повному обсязі, що підтверджується відповідними касовими документами (прибуткові та видаткові касові ордери до касової книги) по базі-складу мінеральних добрив ТОВ Агрон за адресою: Кіровоград, вул. Мурманська, 13.
Розбіжностей між первинними даними КОРО (фіскальними чеками) та сумами, оприбуткованими у касі вищеназваної бази - складу за 05.12.2014 року - не встановлено.
Слід звернути увагу суду на те, від імені кожної філії укладено договори на інкасацію готівкових коштів із АТ Ощадбанк , на підставі яких відповідна служба проводить інкасації філій, що підтверджується копіями супровідних відомостей до сумок із готівкою.
Також, до матеріалів справи заявою від 14.03.2018 року № 183 позивачем надані письмові докази того, що оприбуткування готівки було вчасним та в повному обсязі, що підтверджується відповідними касовими документами (прибуткові та видаткові касові ордери до касової книги, супровідні відомості інкасації Ощадбанку).
Щодо Філії №9 ТОВ Агрон .
Всього прибуткових касових ордерів на суму 936 585,00 грн., видаткових касових ордерів на суму 936 585,00 грн., копій супровідних відомостей по інкасації Ощадбанком на суму 936 585,00 грн.
Всю суму готівки, що проведена через РРО, оприбутковано та проінкасовано Ощадбанком по Філії № 9 ТОВ Агрон за період з 23.02.2015 року по 04.03.2015 року.
Таким чином, позивач стверджує, що фіскальні звітні чеки та період з 23.02.2015 року по 04.03.2015 року по Філії № 9 ТОВ Агрон проведено через РРО, тобто внесено в фіскальну пам`ять РРО, відображено на роздрукованих та збережених фіскальних чеках, що унеможливлює ухилення позивача від оприбуткування готівки та сплат відповідних податків з них сум.
Щодо Філії №2 ТОВ Агрон .
Всього прибуткових касових ордерів на суму 307 830, 00 грн. видаткових касових ордерів на суму 309 072.50 грн., копій супровідних відомостей по інкасації Ощадбанком на суму 309 072, 50 грн.
Всю суму готівки, що проведена через РРО оприбутковано та проінкасовано Ощадбанком по Філії № 2 за період з 02.03.2015 року по 05.03.2015 року.
Таким чином, фіскальні звітні чеки та період з 02.03.2015 року по 05.03.2015 року по Філії № 2 ТОВ Агрон проведено через РРО, тобто внесено в фіскальну, пам`ять РРО, відображено на роздрукованих та збережених фіскальних чеках, що унеможливлює ухилення позивача від оприбуткування готівки тасплати відповідних податків з цих сум.
Філія № 6 ТОВ Агрон .
За 05.12.2014 року прибуткових касових ордерів на суму 37 000, 00 грн., видаткових касових ордерів на суму 55 500, 00 грн. (з врахуванням залишку готівки на початок дня в сумі 18500 грн.), копій супровідних відомостей по інкасації Ощадбанком на суму 55 500, 00 грн.
Всю суму готівки, що проведена через РРО, оприбутковано та проінкасовано Ощадбанком по Філії № 6 за період 05.12.2014 року.
Документально позивачем підтверджено, що фіскальні звітні чеки за дату 05.12.2015 року по Філії № 6 ТОВ Агрон проведено через РРО, тобто внесено в фіскальну пам`ять РРО, відображено на роздрукованих та збережених фіскальних чеках, що унеможливлює ухилення позивача від оприбуткування готівки та сплати відповіднихподатків з цих сум.
Так, позивачем доведено, що готівку оприбутковано відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті, оскільки здійснювався облік готівкових коштів, які надійшли на підставі фіскальних звітних чеків, у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО, що підтверджується самими звітними чеками, наклеєними в КОРО, і записами на сторінках КОРО, і відповідними записами у касових книгах відокремлених підрозділів.
В свою чергу, штрафні санкції, згідно з Указом Президента України № 436/95 від 12.06.1995 року повинні застосовуватися не за будь-яке порушення порядку (правил) оприбуткування готівки, а виключно в тих випадках, коли таке порушення призвело до неоприбуткування (неповного або несвоєчасного оприбуткування) готівки в касі.
Під оприбуткуванням готівки в касі розуміється здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Тому, порушення порядку ведення КОРО, або наявність механічних помилок при внесенні записів в КОРО із фіскальних чеків саме по собі не є самостійним доказом того, що готівку не оприбутковано в касі.
В свою чергу, твердження про те, що такий випадок повинен бути кваліфікований як неповне оприбуткування в касі лише через відсутність запису в КОРО, або помилкового запису в КОРО, на переконання суду, є необґрунтованим.
Аналогічну правову позицію висловлено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.10.2009 року провадження № К-5523/08.
Так, Вищим адміністративним судом України зазначено: Судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій, відповідно до якої жодна норма податкового законодавства не визначає, що не заповнення окремого розділу КОРО (в даному випадку № 2) є безперечним доказом не оприбуткування готівки платником податку. За наведених обставин справи суди дійшли вірного висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються внесення і оприбуткування позивачем готівки в сумі грн., а отже, застосування до позивача штрафних санкцій згідно оскаржуваного рішення відповідача обґрунтовано визнано незаконним .
5) Щодо заниження податкового зобов`язання по земельному податку.
Відповідно до Акту перевірки, ТОВ Агрон має у власності нежитлову будівлю, загальною площею 832, 60 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Світлицького, 31/7 (літ.А), яка знаходиться на земельній ділянці площею 2485, 99 кв.м. За даними державного земельного кадастру вказана земельна ділянка обліковується за ТОВ Агрон , якій присвоєно кадастровий номер 91:198:002, яку віднесено до розділу земельних ділянок, право користування по яких не оформлено.
Відповідачем встановлено, а позивачем підтверджено, що ТОВ Агрон право власності або право оренди у встановленому законодавством України порядку на зазначену земельну ділянку, яка фактично використовується позивачем для здійснення господарської діяльності, не оформлено.
Згідно із статтею 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
Відповідно до статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
В свою чергу, згідно із статтею 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
На підставі підпункту 4 пункту а частини першої статті 33 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР Про місцеве самоврядування (із змінами і доповненнями) до відання виконавчих, сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, в тому числі справляння плати за землю.
Законом України від 28.12.2014 року №71 -VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи внесено зміни, а саме з 1 січня 2015 року, плата за землю належить до місцевих податків і зборів (у складі податку на майно), встановлення яких здійснюється органами місцевого самоврядування.
Так, Київською міською радою прийнято рішення від 28.01.2015 року №58/923 Про внесення змін до рішення Київської міської ради та акцизного податку , яким затверджено Положення про плату за землю в м. Києві (далі також - Положення №58/923), норми якого застосовуються з 01.01.2016 року.
Згідно з пунктом 5.1. пункту 5 Положення №58/923 ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено та які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб та у постійному користуванні юридичних осіб державної та комунальної форми власності, коло яких визначено статтею 92 Земельного кодексу України, встановлюється в розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у пунктах 5.3 - 5.6 цього Положення.
Відповідно до пункту 5.6 пункту 5 Положення №58/923 плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення.
Дія цього пункту не поширюється у випадках звільнення земельних ділянок від оподаткування або наявності пільг щодо сплати земельного податку.
Отже, оскільки ТОВ Агрон не належить до власників або постійних користувачів земельних ділянок, дія пункту 5.1 Положення №58/923 в частині застосування ставки у розмірі 1% від нормативно грошової одиниці для обчислення податкових зобов`язань із земельного податку на підприємство не поширюється.
Таким чином, спірною перевіркою встановлено, що у періоді з 01.01.2016 року по 31.03.2017 року відповідно до пункту 5.6 розділу 5 Положення №58/923 сума земельного податку за земельну ділянку, що перебуває у користуванні ТОВ Агрон має бути розрахована за ставкою 3% від її нормативної грошової оцінки, а саме : за 2016 рік - 268 022, 55 грн. (6 234 532, 53 * 1, 433 * 3%), І квартал 2017 року - суму податку не визначено у зв`язку із відсутністю нормативної грошової оцінки на 2017 рік, згідно з затвердженим Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року №489.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що суб`єктом господарювання задекларовано плати на землю на загальну суму 225 279, 80 грн., в тому числі: 2014 рік - 49917, 47 грн., 2015 рік - 62346, 14 грн., 2016 рік - 89340, 85 грн., 2017 рік (І квартал) - 23675, 34 грн.
За даними перевірки, сума земельного податку повинна становить за : 2014 рік - 49917, 47 грн., 2015 рік - 62346, 14 грн., 2016 рік - 268022, 55 грн., 2017 рік (І квартал) - не визначено.
Таким чином, позивач дійшов помилкового висновку щодо не застосування ставки у розмірі 3% від нормативно грошової одиниці для обчислення податкових зобов`язань із земельного податку, а відповідачем, в свою чергу, правомірно встановлено порушення позивачем пункту 274. 1 статті 274 ПК України та пункту 5.6 Додатку 3 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року №242/5629, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов`язання по земельному податку за 2016 рік в сумі 178 681, 70 грн.
Суд не бере до уваги посилання позивача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 року у справі №826/10434/16, яка набрала законної сили 27.06.2017 року, відповідно до резолютивної частини якої визнано незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили пункт 5.6 Положення про плату за землю в місті Києві , яке є додатком 3 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 , оскільки відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведені висновки суду, відповідачем на виконання наведених вимог Кодексу, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду належних і достатніх доказів правомірності винесених 27.09.2017 року податкових повідомлень-рішень №00006861402, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 1 752 929, 00 грн. (1 402 343, 00 грн. - за основним платежем, 350 586, 00 грн. - штрафні санкції);
№00006871402, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 776 967,00 грн. (746 745, 00 грн. - за основним платежем, 30 222,00 грн. - штрафні санкції); №0049541409, яким застосовано штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на загальну суму 6 388 575, 00 грн.
Отже, останні підлягають скасуванню як протиправні.
Разом з тим, податкове повідомлення-рішення від 27.09.2017 року №1740140304, яким визначено грошове зобов`язання з земельного податку на загальну суму 223 352,12 грн. (178 681,70 грн. за основним платежем, 44 670, 42 грн. - штрафні санкції), на загальну суму грошового зобов`язання - 9 141 823, 12 грн. винесено відповідачем правомірно, з огляду на що, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , яке згідно із Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права.
Так, у пункті 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У матеріалах справи міститься платіжне доручення від 22.12.2017 року №263071, яким підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 137 127, 36 грн. з розрахунку ціни позову у розмірі 9 141 823, 12 грн.
З огляду на те, що позовні вимоги, заявлені до вирішення у цій справі, є вимогами майнового характеру, та адміністративний позов подано до суду позивачем 26.12.2017 року, слід дійти висновку, що судовий збір позивачем сплачено відповідно до вимог Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI Про судовий збір (далі також - Закон), в редакції, чинній станом на дату подання позову до суду.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору дорівнює 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України від 21.12.2016 року № 1801-VIII Про Державний бюджет України на 2017 рік установлено у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2017 року - 1544 гривні, з 1 травня - 1624 гривні, з 1 грудня - 1700 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб: з 1 січня 2017 року - 1600 гривень.
Так, позовні вимоги майнового характеру задоволено частково, відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною та скасування податкового повідомлення - рішення від 27.09.2017 року №1740140304, яким визначено грошове зобов`язання з земельного податку на загальну суму 223 352,12 грн.
З огляду на те, що сума судового збору за оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення дорівнює 3 350, 30 грн., зазначена сума не підлягає стягненню на користь позивача.
Враховуючи викладене, сума судового збору, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 133 777, 06 грн. (сто тридцять три тисячі сімсот сімдесят сім грн. 06 коп.).
Водночас, суд зазначає, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України зареєстровано юридичну особу 17.05.2019 року, номер запису: 1 074 135 0000 085321, Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393).
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України Державна податкова служба України та Державна митна служби України є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) з 17.05.2019 року перебуває у стані припинення.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 зареєстровано юридичну особу 30.07.2019 року, номер запису: 1 074 102 0000 086626, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).
Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Таким чином, з метою забезпечення виконання цього рішення суду, суд дійшов висновку про заміну відповідача правонаступником та стягнення судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.
Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма Агрон задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.09.2017 року №00006861402, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 1 752 929,00 грн. (1 402 343, 00 грн. - за основним платежем, 350 586, 00 грн. - штрафні санкції);
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.09.2017 року №00006871402, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 776 967,00 грн. (746 745, 00 грн. - за основним платежем, 30 222,00 грн. - штрафні санкції);
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.09.2017 року №0049541409, яким застосовано штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на загальну суму 6 388 575, 00 грн.;
5. В решті позовних вимог відмовити.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) суму судового збору у розмірі 133 777, 06 грн. (сто тридцять три тисячі сімсот сімдесят сім грн. 06 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрон (код ЄДРПОУ 31307593, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрон (код ЄДРПОУ 31445803, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12);
Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Повне судове рішення складено 31.12.2020 року.
Суддя Л.О. Маруліна
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 31.12.2020 |
Оприлюднено | 04.01.2021 |
Номер документу | 93965321 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Желтобрюх І.Л.
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Федотов Ігор В'ячеславович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Федотов Ігор В'ячеславович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Федотов Ігор В'ячеславович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні