Рішення

від 22.12.2020 по справі 693/1093/18

ЖАШКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

693/1093/18

2/693/14/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2020 м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді - Шимчика Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Коломієць С.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Жашків цивільну справу за позовною заявою фермерського господарства Степ до іноземного підприємства Агро-Вільд Україна , ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентини Петрівни про визнання недійсним договору та скасування реєстрації права,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство Степ звернулося до суду з позовом до відповідачів іноземного підприємства Агро-Вільд Україна , ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентини Петрівни про визнання недійсним договору та скасування реєстрації права.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що Постановою апеляційного суду Черкаської області від 15.08.2018р. у справі №693/20/18 за позовом ФГ Степ до іноземного підприємства Агро-Вільд Україна та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису, визнання укладеною додаткової угоди, скасовано рішення Жашківського районного Черкаської області від 19.06.2018р. та задоволено вимоги ФГ Степ , а саме визнано недійсним договір емфітевзису від 26.05.2015р., укладений між ОСОБА_1 та ІП Агро-Вільд Україна на використання земельної ділянки площею 4,4507 га, розташованої в адміністративних межах населеного пункту, кадастровий номер 7120910100:05:001:1097; визнано укладеною між ОСОБА_1 та фермерським господарством Степ додаткову угоду в редакції, запропонованій господарством.

Судом апеляційної інстанції визнано обґрунтованими доводи позивача щодо порушення переважного права на пролонгацію договору оренди земельної ділянки в силу укладення між відповідачами договору встановлення емфітевзису під час дії договору оренди, що підлягав поновленню, а також підтверджено обґрунтованість вимоги щодо визнання укладеною додаткової угоди про поновлення строку дії договору на умовах, запропонованих власнику ділянки.

Моніторингом відомостей Державного земельного кадастру встановлено, що на земельну ділянку за кадастровим номером 7120910100:05:001:1097 зареєстровано право оренди 02.08.2018р. за іноземним підприємством Агро-Вільд Україна на підставі укладеного між останнім та ОСОБА_1 договору оренди.

Вбачається, що зазначений вище договір укладено в період розгляду судами першої та апеляційної інстанцій справи №693/20/18, де вирішувалось питання про визнання недійсним раніше укладеного договору на використання цієї ж земельної ділянки в силу порушення переважного права на поновлення строку дії договору оренди.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції, задовольнивши вимогу про визнання укладеною додаткової угоди у відповідній редакції, визнав необхідність пролонгації орендних відносин між ОСОБА_1 та фермерським господарством Степ з моменту закінчення строку дії раніше укладеного договору оренди, тобто з 01.01.2018р., в силу вимог ст.33 Закону України Про оренду землі .

Таким чином, укладення договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та іноземним підприємством Агро-Вільд Україна , право на яку зареєстровано у Державному реєстрі прав на нерухоме майно 02.08.2018р., порушує право на використання землі фермерським господарством Степ на підставі додаткової угоди про пролонгацію строку дії договору оренди, визнаної укладеною судом. Відтак, зазначений вище договір оренди між ОСОБА_1 та ІП Агро-Вільд Україна підлягає визнанню недійсним.

Крім того, оскаржуваний договір також порушує переважне право орендаря на поновлення строку дії договору на новий строк, оскільки унеможливлює виникнення права на використання ділянки фермерським господарством Степ в силу існування запису про державну реєстрацію права оренди на ділянку за ІП Агро-Вільд Україна .

При цьому у відповідності до ч.1 ст. 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди). Цією ж статтею передбачено порядок дій орендаря та орендодавця, спрямованих на подальше поновлення договору оренди.

Наявність речового права, яке виникло у ІП Агро-Вільд Україна за період із 01.01.2018р., позбавляє можливості позивача зареєструвати право на поновлений судом договір на новий строк.

Відповідно до умов п.29 договору оренди земельної ділянки, строк дії якого поновлено судом, орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися земельною ділянкою.

Водночас п.26 договору оренди землі чітко визначено, що на земельну ділянку не встановлено будь-яких обмежень обтяжень та інших прав третіх осіб.

Зазначені умови договору діють на весь строк оренди та не були зміненими чи виключеними протягом використання ділянки фермерським господарством.

Одночасне використання земельної ділянки різними суб`єктами на різних цивільно-правових підставах не узгоджується ані з вимогами цивільного, ані земельного законодавства та є взаємовиключним, що, в свою чергу зумовлює протиправність існування права оренди, яке виникло та зареєстровано пізніше.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право, в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорювань право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Звертаючись до суду з позовом, ФГ Степ посилається на невизнання орендодавцем його переважного права, передбаченого спірним договором та ст.33 Закону Про оренду землі , унаслідок чого було укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки з іншим орендарем.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент учинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1,2,3,5 та 6 ст.203 цього кодексу.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як убачається зі змісту оспорюваного договору, укладеного між відповідачами, ФГ Степ не є стороною зазначеного договору. Разом з тим позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.

Частинами 1-5 ст.33 Закону Про оренду землі (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на час виникнення переважного права в орендаря) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (в нашому випадку за 90 днів). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін, у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч.1 ст.777 ЦКУ, у якій законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, встановлені ст.777 ЦКУ, є переважними, тобто, за своєю правовою природою, вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

У випадку виявлення в наймодавця наміру на укладення нового договору найму, реалізація переважного права попереднього наймача можлива лише в разі, коли йому стане відомо про такий намір.

За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення орендаря щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, передбачене ст.777 ЦКУ та ст.33 Закону Про оренду землі , буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Апеляційним судом Черкаської області установлено, що договір оренди землі укладено до 31.12.2017р. та його умовами передбачено право орендаря поновити договір оренди, повідомивши про це орендодавця за 90 днів до закінчення дії договору.

Згадане повідомлення направлено орендарем поштовим зв`язком 02.10.2017р., про що свідчить опис та повідомлення про вручення.

Позицію стосовно значення прийменника до в частині визначення кінця перебігу відповідних строків наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018р. у справі №927/490/18, де вказано про необхідність визнання відповідного дня строку, визначеного днями, останнім днем строку.

Отже, 31 грудня входить до строку дії договору.

Відтак, загальний строк становить 31 день грудня, 30 днів листопада, 30 днів жовтня (жовтень має 31 день, лист здано на пошту 02, а тому 01 число жовтня невраховане) та разом складає 91 день.

З наведеного слідує, що суд апеляційної інстанції вірно встановив обставину справи про своєчасність направлення орендарем листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі.

Таким чином, орендодавець мав значний час, щоб вирішити питання про умови поновлення договору, зокрема щодо орендної ставки.

Однак, орендодавець пропозицію поновити договір оренди проігнорував, свої вимоги не висунув, бажання самостійно обробляти земельну ділянку не виявив.

Позивач запропонував поновити договір на кращих умовах, з точки зору орендодавця, збільшивши орендну плату до 5,5 %, порівнюючи з діючим договором.

У свою чергу, запропоновані умови іноземного підприємства Агро- Вільд Україна є гіршими, адже передбачають меншу орендну плату.

Діючий договір оренди та стаття 33 Закону України Про оренду землі стаття ЦК України гарантує орендарю переважне право на поновлення договору оренди.

За обставин належного виконання орендарем обов`язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

У свою чергу, власником ділянки всупереч вимогам Закону України Про оренду землі протягом місяця не надавалася відповідь.

З огляду на загальні засади цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін (статтей 3, 12-15, 20 ЦК України; статтей 3-5, 11, 15, 31 ЦПК України) Верховний Суд України (у справі №6-55цс15) дійшов до висновку про те, що в разі невизнання орендодавцем права орендаря, передбаченого статтею 33 Закону України Про оренду землі , на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк таке право підлягає захисту судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України.

За таких обставин, договір оренди земельної ділянки, укладений між відповідачами також підлягає визнанню недійсним.

Законодавець надав додаткову гарантію захисту прав орендаря, який має переважне право перед іншими особами на використання земельної ділянки, що знаходиться в межах масиву земель сільськогосподарського призначення, істотна частина якого використовується таким землекористувачем, в даному випадку - ФГ Степ .

Так, земельна ділянка, що є предметом поновлюваного договору, має кадастровий номер 7120910100:05:001:1097. Ділянка знаходиться в адміністративних межах Жашківської міської ради за межами населеного пункту, що відповідає коду 7120910100, зона - 05, квартал 001. При цьому, дана ділянка належить до масиву земель сільськогосподарського призначення з аналогічними кодами населеного пункту, зони та кварталу, що використовуються ФГ Степ (викопіювання з експлікацією долучено до матеріалів справи).

Відповідно частин 3,4 ст. 8-2 Закону України Про оренду землі особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи.

За наявності пропозиції іншої особи щодо укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки, особа (крім особи, яка має переважне право на поновлення договору оренди відповідно до статті 33 цього Закону), якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має переважне право на укладення договору оренди на умовах, не гірших, ніж умови для зазначеної особи. За наявності пропозиції особи, яка має переважне право на поновлення договору оренди відповідно до статті 33 цього Закону, на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки переважне право, встановлене цією частиною, не застосовується.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому п.п. а п.2 ч.6 ст.37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, діючим законодавство установлено, що скасування запису про реєстрацію права можливо лише у випадку скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, що зумовлює необхідність скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Жашківського нотаріального округу Черкаської області Шелудько В.П. від 02.08.2018р. номер запису про право 27368747.

З огляду вказаних вище підстав ФГ Степ звернулося до суду з даним позовом для захисту своїх прав, передбачених чинним законодавством України та просить: визнати недійсним договір оренди землі від 02.08.2018р., укладений між ОСОБА_1 та іноземним підприємством Агро-Вільд Україна , на використання земельної ділянки площею 4,4507 га, розташованої в адміністративних межах Жашківської міської ради за межами населеного пункту, кадастровий номер 7120910100:05:001:1097: скасувати рішення приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентини Петрівни від 02.08.2018р. номер запису про інше речове право 27368747 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 4,3680 га, розташовану в адміністративних межах Жашківської міської ради за межами населеного пункту, кадастровий номер 7120910100:05:001:1097, за іноземним підприємством; судові витрати стягнути з відповідачів.

У судове засідання представник позивача ФГ Степ не з`явився по невідомих суду причинах про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином судовою повісткою під розписку.

У судове засіданні представник відповідача-1 адвокат Зелений Д.А. не з?явився, при цьому подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

У судове засідання відповідач-2 ОСОБА_1 не з`явилася по невідомих суду причинах про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.

У судове засідання відповідач-3 приватний нотаріус Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В.П. не з`явилася по невідомих суду причинах, про місце і час розгляду справи повідомлена належним чином через розносну книгу.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позовних вимог ФГ Степ про визнання недійсним договору та скасування реєстрації права слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до положень ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Статтею 93, ч.4 ст.124 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкового платного володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Ч.1 ст.6 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Судом установлено, що 21 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ФГ Степ був укладений договір оренди землі, який зареєстрований у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії центру ДЗК, про що 16 лютого 2008 року до Державного реєстру земель внесено запис за № 040878200047 .

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка означає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору, тощо (ст. ст. 6, 627 ЦК України).

Статтею 12 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно п.8 договору оренди вказаний договір укладено на 5 років з 21.01.2008р. до 21.01.2013р. Після закінчення строку дії цього договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити дію цього договору.

Додатковою угодою від 01 серпня 2011 року строк дії договору було продовжено до 31 грудня 2017 року.

26.07.2017р. ФГ Степ звернулося до орендодавця ОСОБА_1 з пропозицією поновити договір оренди земельної ділянки від 21 січня 2008 року.

01 серпня 2017 року ФГ Степ отримав від ОСОБА_1 заяву про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки без зазначення конкретних та чітких підстав.

26.05.2015р. іноземним підприємством Агро-Вільд Україна на ту ж саму земельну ділянку було зареєстровано право емфітевзису, початок перебігу якого відповідно до п.2.4 договору емфітевзису, установлено з 01 січня 2018 року до 01 січня 2024 року.

ФГ Степ вважаючи, що орендодавцем було порушено його переважне право на пролонгацію договору оренди землі, звернулося до суду з позовом про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису та визнання укладеною додаткової угоди на продовження договору оренди, укладеного 21 січня 2008 рокуміж ним та ОСОБА_1 .

Згідно ч.ч.4, 7 ст.82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Судом установлено, що 19 червня 2018 рокурішенням Жашківського районного суду Черкаської області у справі №693/20/18 від 25.06.2018р.у задоволенні позовної заяви фермерського господарства Степ до іноземного підприємства Агро-Вільд Україна , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису, визнання укладеною додаткової угоди було відмовлено у повному обсязі та стягнуто з фермерського господарства Степ на користь іноземного підприємства Агро-Вільд Україна понесені судові витрати у розмірі 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп.

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 15.08.2018р. у справі №693/20/18 за позовом ФГ Степ до іноземного підприємства Агро-Вільд Україна та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису, визнання укладеною додаткової угоди, скасовано рішення Жашківського районного Черкаської області від 19.06.2018р. та задоволено вимоги ФГ Степ , а саме визнано недійсним договір емфітевзису від 26.05.2015р., укладений між ОСОБА_1 та ІП Агро-Вільд Україна на використання земельної ділянки площею 4,4507 га, розташованої в адміністративних межах населеного пункту, кадастровий номер 7120910100:05:001:1097; визнано укладеною між ОСОБА_1 та фермерським господарством Степ додаткову угоду в редакції, запропонованій господарством.

Разом з тим, постановою Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду 27 серпня 2020 року по справі №693/20/18 постанову апеляційного суду Черкаської області від 15.08.2018р. у справі №693/20/18 було скасовано, а рішення Жашківського районного суду Черкаської області у справі №693/15/18 від 19.06.2018р. було залишено в силі.

Приймаючи постанову від 27.08.2020р. Касаційний цивільний суд Верховного Суду по справі №693/20/18 зазначив наступне :

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд застосував правові позиції Верховного Суду України, але не звернув уваги на те, що фактичні обставини і спірні правовідносини у справах різні, не врахував, що відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі умови договору оренди землі можуть бути змінені лише за згодою сторін, а у разі недосягнення такої домовленості щодо істотних умов, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Договір оренди землі може вважатися поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором оренди землі також за наявності умов, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , зокрема: належного виконання своїх обов`язків орендарем, повідомлення ним орендодавця до закінчення строку дії договору в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк з доданням до нього додаткової угоди, продовження користування виділеною земельною ділянкою, та відсутності протягом місяця після закінчення строку договору письмового повідомлення орендодавцем орендаря про відмову у поновленні договору оренди.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря буде порушене, зокрема, у разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднім орендарем про намір реалізувати своє переважне право.

Суд апеляційної інстанцій не звернув уваги, що до закінчення строку дії договору оренди землі від 21 січня 2008 року, ОСОБА_1 повідомила ФГ Степ про відсутність у неї наміру продовжувати дію зазначеного договору оренди землі.

Отже, за наявності наведених обставин, а також відсутності згоди орендодавця із запропонованими ФГ Степ новими умовами договору оренди землі, висновки суду апеляційної інстанції про порушення переважного права позивача на поновлення договору оренди землі на новий строк, а відтак наявність підстав для задоволення вимог ФГ Степ не ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та вимогах закону.

Факт кладення договору емфітевзису, за встановленими судами фактичних обставин справи, на взаємовідносини між ФГ Степ та ОСОБА_1 , не впливають.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №693/9/18, провадження №61-44407св18, від 12 червня 2019 року у справі №693/19/18-ц, провадження №61-46815св18, від 04 серпня 2018 року у справі №693/23/18, провадження №61-45354св18 та від 20 листопада 2019 року у справі №693/43/18, провадження №61-47224св18, від 03 червня 2020 року у справі №693/16/18, провадження №61-44174св18 і т.д.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне і обгрунтоване судове рішення, відмовивши у задоволенні позовних вимог ФГ Степ , а суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду, яке відповідає закону.

Таким чином, попередніми інстанціями суду під час розгляду справи №693/20/18 було установлено, що переважне право орендаря ФГ Степ на поновлення договору оренди землі припинилося, оскільки орендодавець ОСОБА_2 виявила намір не продовжувати правовідносини з оренди спірної земельної ділянки, не порушивши умов договору та норм статті 33 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин).

Вищевказане свідчить, що переважне право на поновлення договору оренди ФГ Степ припинилося ще на момент набрання законної сили рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 19.06.2018р., яке Постановою Верховного Суду України від 27.08.2020р. було залишено без змін, тобто ФГ Степ вже не був орендарем спірної земельної ділянки.

В силу положень ст.41 Конституції України та ч.1 ст.319 ЦК України, кожен вправі самостійно та на власний розсуд розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.317 , ч.1 ст. 320 ЦК України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власнику. Право власності є непорушним.

Частинами 2 та 4 статті 373 ЦК України передбачено, що право власності на землю гарантується Конституцією України . Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка означає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору, тощо (ст.ст. 6, 627 ЦК України).

Згідно частин 1 та 2 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку про те, що кожна сторона дотрималася процедури реалізації свого права згідно положень статті 33 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.76 ЦПК України ці данні встановлюються на підставі письмових, речових і електронних доказів; висновків експертів; показань свідків.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.ч.1,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проаналізувавши вищевикладені обставини, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ФГ Степ та вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні.

Статтею 141 ЦПК України встановлено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

П .2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки позивачу у задоволені позову відмовлено повністю, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.41, 55 Конституції України, ст.13, ст.33Закону України Про оренду землі , ст.93, 102 1 ,ч.4 ст.124 Земельного кодексу України, ст.ст.3, 15, 317, 319, 320, 373, 626, 627, 638,777, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст.2,4,5,12,13,19, ст.ст.76, 77, 80, 81, п.2 ч.2 ст.141, ч.2 ст.247, 258, 263, 265, 272-273, 354 Цивільного процесуального України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви фермерського господарства Степ до іноземного підприємства Агро-Вільд Україна , ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентини Петрівни про визнання недійсним договору та скасування реєстрації права - відмовити.

Сплачений судовий збір залишити за позивачем ФГ Степ .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду через Жашківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення на надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення складено 22.12.2020р.

Головуючий суддя: Роман Васильович Шимчик