Ухвала

від 31.12.2020 по справі 758/14897/20

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/14897/20

У Х В А Л А

31 грудня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Києва клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_3 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження за № 12020100070002289 від 08.07.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України,

встановив :

Прокурор Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_3 звернувся до Подільського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на групу нежилих приміщень №1,3,4,5 літера «А» загальною площею 563,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві приватної власності належать ТОВ «Поділ Сіті» (код ЄДРПОУ 43159117) із забороною розпоряджатися та використовувати майно до постановлення у кримінальному провадженні №12020100070002289 кінцевого рішення.

В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що як встановлено досудовим розслідуванням, невстановлені особи діючи за попередньою змовою групою осіб зі службовими особами замовників та підрядників будівництва, проектувальників, експертних організацій та інших юридичних осіб приватного права, зловживаючи повноваженнями, вчиняють незаконні дії щодо будівництва та реконструкції об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , з порушеннями вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, будівельних норм, стандартів, правил, містобудівного законодавства, що призводить до хаотичної забудови всупереч затвердженого генерального плану та спричиняє тяжкі наслідки державним та громадським інтересам.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, група нежилих приміщень №1,3,4,5 літера «А» загальною площею 563,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ТОВ «Поділ Сіті» (код ЄДРПОУ 43159117).

В ході досудового розслідування встановлено, що відповідно до рішення КМР №100/5487 вид. 31.03.2011 року та листа №30-08/128 від 05.01.2017 року вид. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву група нежилих приміщень літера «А» на праві комунальної власності належить територіальній громаді м. Києва в особі КМР (код ЄДРПОУ 22883141).

В подальшому вказані приміщення на підставі договору купівлі-продажу №5/17 вид. 03.03.2017 року та довідки про технічні показники об`єкта нерухомого майна №25/2019 вид. 05.06.2019 року ТОВ «Проектні інновації» право власності зареєстровано за ТОВ «Приватна компанія «УКРПРОМСЕРВІС» ( код ЄДРПОУ 40800571).

Після чого 20.09.2019 року ТОВ «Приватна компанія «УКРПРОМСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 40800571) відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна №2453, 2454 вид. 20.09.2019 року, власником група нежилих приміщень №1,3,4,5 літера «А» загальною площею 563,7 кв.м. на праві приватної власності належать ТОВ «Поділ Сіті» ( код ЄРДПОУ 43159117).

Відповідно до ЄДР, керівником ТОВ «Приватна компанія «УКРПРОМСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 40800571) та ТОВ «Поділ Сіті» ( код ЄДРПОУ 43159117) є одна і та ж особа ОСОБА_4 .

Також встановлено, що у технічному паспорті КМ БТІ (інвентаризаційна справа 25650) група нежилих приміщень в літері «А» складає 318,3 кв. м., проте уже у технічному паспорті вид. 05.06.2019 року ТОВ «Проектні інновації» площа приміщень у літері «А» складає - 563,7 кв.м.

Незважаючи на це, в ході допиту свідка ОСОБА_4 останній зазначає, що у вказаних приміщеннях здійснено ремонтні роботи відповідно до постанови КМУ № 406 від 07.06.2017 року.

Крім того, в ході слідства встановлено, що будь-яких дозвільних та декларативних документів необхідних для здійснення будівництва та/або реконструкції за вказаною адресою ТОВ «Поділ Сіті» (код ЄДРПОУ 43159117) не отримувало.

В ході досудового розслідування, для забезпечення належного кримінального провадження, групу нежилих приміщень №1,3,4,5 літера «А» загальною площею, 563,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 визнано речовими доказами в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100070002289 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Тому з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, відповідність критеріям, встановленим ст. 98 КПК України, прокурор просив накласти арешт на вказані приміщення.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав. Вказав, що з метою збереження речового доказу виникла необхідність у накладенні арешту на групу нежилих приміщень №1,3,4,5 літера «А» загальною площею 563,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві приватної власності належать ТОВ «Поділ Сіті».

Власник майна директор ТзОВ «Поділ Сіті» ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 просили у задоволенні клопотання відмовити.

Вказали, що клопотання прокурора оформлене неналежним чином із зазначенням приміщень та земельних ділянок, на які необхідно накласти арешт майна, які не мають відношення до даного кримінального провадження. Прокурором не доведено, яким чином не накладення арешту на будівлю зможе перешкодити досудовому розслідуванню у даному кримінальному провадженню. Власником майна були проведені лише ремонтні роботи згідно постанови КМУ № 406 від 07.06.2017 року, був покращений стан будівлі, проведена інвентаризація, і для отримання будь-яких дозвільних документів на їх проведення дозволу не потрібно. На даний час будівля передати в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Ессенш Груп» і доказів того, що власник майна має намір якимось-чином знищити, пошкодити, відчужити майно не має.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши клопотання про арешт майна та матеріали кримінального провадження на його обгрунтування, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з наданих суду матеріалів справи,в провадженніслідчого відділу Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100070002289 від 08.07.2020, за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України.

В межах зазначеного кримінального провадження прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно.

В обґрунтування клопотання орган досудового розслідування посилається на те, щовчиняються незаконні дії щодо будівництва та реконструкції об`єкту нерухомості за адресою : АДРЕСА_1 , а саме група приміщень №1,3,4,5 літера «А» з порушенням вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, будівельних норм, стандартів, правил, містобудівного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 237280104 станом на 16.12.2020 року, власником групи нежилих приміщень АДРЕСА_3 є ТОВ «Поділ Сіті».

Як вбачається із постанови слідчого Подільського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_6 від 09.12.2020 року речовим доказом у кримінальному провадженні за № 12020100070002289 визнано групу нежилих приміщень №1, 3, 4, 5 літера «А» загальною площею 563,7 кв.м. за адресою : АДРЕСА_2 , тобто за адресою, яка не відповідає адресі об`єктів нерухомого майна, зазначених у клопотанні прокурора.

Отже, як встановлено судом, група нежилих приміщень №1, 3, 4, 5 літера «А» загальною площею 563,7 кв.м. за адресою : АДРЕСА_1 речовим доказом у кримінальному провадженні за № 12020100070002289 від 08.07.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, не визнано.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що зазначена постанова не містить покликання на жодну ознаку, визначену ст. 98 КПК України, як на підставу визнання майна, на яке просить накласти арешт - група нежилих приміщень №1, 3, 4, 5 літера «А» загальною площею 563,7 кв.м. за адресою : АДРЕСА_1 речовим доказом.

Як убачається із матеріалів клопотання, жодній особі у кримінальному провадженні №12020100070002289 про підозру повідомлено не було.

Так, згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Прокурор звернувся до суду із клопотання про арешт майна з метою збереження речового доказу ( п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).

Частиною 3ст.170КПК Українивизначено,що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94,132,173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, посилаючись у клопотанні, що наявні правові підстави, передбачені п. 1 ч. 2ст. 170 КПК Українидля його арешту, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.Між тим, жодних доказів того, що нерухоме майно, належне ТОВ "Поділ Сіті" є речовим доказом у кримінальному провадженні матеріали справи не міститься.

Відповідно до Договору оренди №1 нерухомого майна від 28.04.2020 року ТзоВ «Поділ Сіті» передало в оренду ТзОВ «Ессенш Груп» в строкове платне користування громадський будинок, групу нежитлових приміщень №1,3,4,5 літера «А» загальною площею 563,70 кв.м.

Слідчий суддя враховує, що на даному етапі досудового розслідування потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси ТОВ «Поділ Сіті» як встановлення заборони розпоряджатися та користуватися нерухомим майном.

Так, хоча в клопотанні прокурор вказує на необхідність накласти арешт на майно як на речовий доказ у кримінальному провадженні, але при цьому судом не встановлено належних доказів на підтвердження вказаного і мети накладення арешту на майно.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року та рішення Кушоглу проти Болгарії» від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Вирішуючи питання накладення арешту на майно, суд враховує, чи виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майнапотребам досудового розслідування, і чи не порушує при вказаних обставинах справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

На переконання суду, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки за викладених у клопотанні та доданих до нього матеріалах обставинах не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Враховуючи, що прокурором не доведено підстав для арешту майна, врахувавши приписи ч.3 ст.132 КПК України слідчий суддя вважає, що клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись вимогами ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

постановив:

У задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_3 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження за № 12020100070002289 від 08.07.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів до Київського апеляційного суду з дня її оголошення.

Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1