Рішення

від 07.12.2020 по справі 460/3663/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 грудня 2020 року м. Рівне №460/3663/19 Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою суду від 28.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 11.12.2019 провадження у справі було зупинено, а ухвалою від 23.11.2020 - поновлено.

За змістом позовної заяви, вимоги обґрунтовані тим, що позивач що позивач є особою, яка постраждала унаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в населеному пункті, який віднесений до зони гарантованого добровільного відселення. Крім цього, позивач є пенсіонером за віком, що перебуває на обліку у відповідача, та має право на доплати, передбачені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-XII від 28.02.1991. При цьому, за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року позивач отримувала доплату до пенсії та щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі значно нижчому, ніж той, який передбачений у статтях 39, 51 Закону №796-XII. З огляду на те, що відповідач в добровільному порядку відмовився провести відповідні нарування і виплату пенсійних виплат, просить покласти на нього такий обов`язок в судовому порядку.

Згідно відзиву на позовну заяву, відповідач позов не визнає. Свої заперечення проти вимог позивача обґрунтовує тим, що 19.06.2011 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2011 рік , яким передбачено, зокрема, що у 2011 році положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Таким чином, з прийняттям Верховною Радою України зазначеного Закону, визначення порядку та розмірів виплат вказаній категорії громадян делеговано Кабінету Міністрів України. В подальшому Кабінетом Міністрів України прийняті постанови Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету №745 від 06.07.2011 та Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №1210 від 23.11.2011. Вказані постанови Уряду були чинними й підлягали застосуванню, зокрема, впродовж 2014 року. Відтак, на переконання відповідача, позивачу правомірно в період часу з 1 січня по 2 серпня 2014 року виплачувалась додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю та підвищення до пенсії у розмірах, визначених постановою №1210. Крім того, відповідач вказував, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду з позовом. За наведеного, відповідач просив в позові відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Дослідженням письмових доказів по справі суд встановив, що позивач є особою, яка постраждала унаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), та перебуває на обліку у відповідача, отримуючи пенсію за віком. Також позивач проживає в населеному пункті, який віднесений до зони гарантованого добровільного відселення та має право на виплати, передбачені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-XII від 28.02.1991. В період часу з 1 січня по 2 серпня 2014 року позивач отримувала підвищення до пенсії, як непрацюючий пенсіонер, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до статті 39 Закону №796-XII, але в розмірі визначеному постановою КМУ №1210, і щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю відповідно до статті 51 Закону №796-XII, але в розмірі визначеному постановою КМУ №1210. У відповідь на письмову заяву позивача відповідач вказав про відсутність підстав для проведення виплат у розмірах, які передбачалися статтями 39, 51 Закону №796-XII за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року. Не погоджуючись із позицією відповідача, позивач звернулася із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-XII від 28.02.1991.

Частиною першою статті 39 Закону №796-XII, в редакції, що діяла до 1 січня 2008 року, передбачалося, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

А за частиною другою цієї статті в цій же редакції, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

В силу вимог статті 51 Закону №796-XII, в тій же редакції, особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком; особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком; особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Підпунктом 9 пункту 28 розділу ІІ Законом України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України №107-VI від 28.12.2007 частини першу та другу статті 39 Закону №796-XII було замінено однією частиною такого змісту: Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України .

А підпунктом 13 цього ж Закону, текст статті 51 Закону №796-XII було викладено в такій редакції: Особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Особам, віднесеним до категорії 3, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається в розмірі 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами .

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону №107-VI визнані неконституційними.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто, з 22 травня 2008 року статті 39, 51 Закону №796-XII застосуються в редакції, що діяла до внесення змін Законом №107-VI.

В подальшому, Законом України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2011 рік №3491-VI від 14.06.2011 розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України Про державний бюджет України на 2011 рік доповнений пунктом 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

При цьому, положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011.

На виконання пункту 7 Закону №3491-VI, Кабінет Міністрів України прийняв постанову Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету №745 від 06.07.2011. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №1210 від 23.11.2011 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2012 рік №4282-VI від 22.12.2011, у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2013 рік № 5515-VI від 06.12.2012, у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у 2011, 2012 та 2013 бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України.

Законом України Про Державний бюджет України на 2014 рік №719-VII від 16.01.2014, що набрав чинності з 01.01.2014, не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . Чинним залишилися і постанови КМУ №745 від 06.07.2011 та №1210 від 23.11.2011.

А відтак, враховуючи принцип пріоритетності закону над підзаконним нормативно-правовим актом, з 01.01.2014 виплати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинні були здійснюватися у розмірах, встановлених Законом №796-XII, а не постановою КМУ №1210.

Законом України Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік №1622-VII від 31.07.2014 (який набрав чинності 03.08.2014) розділ Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік.

Отож, лише з 03.08.2014 Законом України Про Державний бюджет України на 2014 рік Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , розміри виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 орган пенсійного фонду повинен був нараховувати та виплачувати доплату до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення та щомісячну додаткову пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до певної категорії в розмірах, визначених статтями 39, 51 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-XII від 28.02.1991, а не Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №1210 від 23.11.2011

Вказаний висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 21.02.2018 у справі №619/2262/17, від 19.06.2018 у справі № 344/14522/17 та від 11.09.2018 у справі № 522/6810/17, а відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки відповідач в періоді з 01.01.2014 по 02.08.2014 нараховував і виплачував позивачу доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах значно менших за ті, які передбачені статтями 39, 51 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-XII від 28.02.1991, то відповідні позовні вимоги підлягають до повного задоволення. При цьому, на відповідача слід покласти обов`язок виплатити позивачу доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-XII від 28.02.1991, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на 2014 рік), з урахуванням виплачених сум. Також на відповідача слід покласти обов`язок виплатити позивачу, як особі, віднесеній до категорії 3, щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, у розмірі визначеному статтею 51 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-XII від 28.02.1991, що дорівнює 25 процентам мінімальної пенсії за віком (який встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), з урахуванням виплачених сум.

Щодо твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до часини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Таким чином, нормами Кодексу передбачена можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Відповідно до статті 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави для висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Оскільки, судом встановлено, що виплата позивачу за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року доплати до пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, як і невиплата доплати до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону №796-XII, з 17.07.2018 є наслідком протиправних дій суб`єкта владних повноважень, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17, від 11.09.2018 у справі №522/6810/17 та від 19.06.2018 у справі №646/6250/17.

Так, Верховний Суд, враховуючи позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях №8-рп/2013 і №9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) в системному зв`язку з положенням частини другої статті 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування вказав, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Також Верховний Суд у постанові від 24.11.2020 по справі № 815/460/18 навів правову позицію про те, що норми статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку виплатою недоплаченої суми пенсії. Зважаючи на те, що не проведення виплати належної суми пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, виплати недоплаченої суми пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.

Аналогічний правовий висновок щодо статей 122 та 123 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), які за змістом є аналогічними статтям 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 (справа №815/1226/18).

Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем строки звернення до суду з даним позовом не пропущено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (код ЄДРПОУ 21084076, вул. Короленка, 7, м.Рівне, 33028) задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 в періоді з 01.01.2014 по 02.08.2014 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, не в тих розмірах, які передбачені статтями 39, 51 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-XII від 28.02.1991.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, включно, з урахуванням раніше виплачених сум, доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-XII від 28.02.1991, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, включно, з урахуванням раніше виплачених сум, щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі визначеному статтею 51 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-XII від 28.02.1991, що дорівнює 25 процентам мінімальної пенсії за віком (який встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 07 грудня 2020 року.

Суддя Н.В. Друзенко