Постанова

від 21.12.2020 по справі 914/1868/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2020 р. Справа №914/1868/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Олійник Н.

за участю представників учасників процесу:

від позивача не з`явився;

від відповідача-1 не з`явився;

від відповідача-2 не з`явився;

від відповідача-3 не з`явився

від третьої особи - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Асант б/н від 30.04.2020 (вх.ЗАГС №01-05/1639/20 від 14.05.2020)

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.03.2020 (суддя Цікало А. І., повний текст складено 16.03.2020, м. Львів)

у справі № 914/1868/19

за позовом :Червоноградської міської ради, м.Червоноград

до відповідача-1 :Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області в особі державного реєстратора Тузяка Павла Тарасовича, с.Жирівка Пустомитівського району Львівської області

до відповідача-2 :Товариства з обмеженою відповідальністю Ладо-Мир , м.Самбір Львівської області

до відповідача-3:Приватного підприємства Асант , м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів :Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Стефанюк Оксана Ігорівна, м.Львів

про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; скасування записів про право власності на нерухоме майно; визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна; зобов`язання звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу будівлі магазину

В С Т А Н О В И В :

11.09.2019 на розгляд Господарського суду Львівської області Червоноградською міською радою подано позовну заяву до відповідача-1 Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області в особі державного реєстратора Тузяка Павла Тарасовича, до відповідача-2 ТОВ Ладо-Мир про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38356779 від 27.11.2017 на будівлю, яка знаходиться за адресою: вул. Сокальська, буд. 36 Б, м Червоноград, Львівська область.

Позов обґрунтований порушенням державним реєстратором порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно, внаслідок чого ним прийнято незаконне рішення про державну реєстрацію за ТОВ Ладо-Мир права власності на будівлю магазину за адресою: вул. Сокальська, буд. 36 Б, м Червоноград, Львівська область та порушено право власності територіальної громади м. Червоноград в особі Червоноградської міської ради на земельну ділянку, на якій розташована вказана будівля.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.11.2019 у даній справі залучено до участі у справі в якості відповідача 3 Приватне підприємство Асант та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Стефанюк Оксану Ігорівну (вул. Героїв УПА, буд. 73, м. Львів, 79041).

Також, зазначеною ухвалою прийнято до розгляду заяву Червоноградської міської ради від 30.10.2019 вих. № 3/22-8850/1-3 про збільшення позовних вимог та зміну предмета позову, в якій позивач просить:

-скасувати запис про право власності № 23580384 внесений державним реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяком Павлом Тарасовичем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

-скасувати запис про право власності № 32870635 внесений приватним нотаріусом Стефанюк Оксаною Ігорівною до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- скасувати запис про право власності № 32870635 внесений приватним нотаріусом Стефанюк Оксаною Ігорівною до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- скасувати запис про право власності № 32828810 внесений приватним нотаріусом Стефанюк Оксаною Ігорівною до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/3 (однієї третьої) ідеальної частки в праві власності на нерухоме майно, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Ладо-Мир та Приватним підприємством Асант , зареєстрованого в реєстрі за № 5577;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/3 (однієї третьої) ідеальної частки в праві власності на нерухоме майно, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Ладо-Мир та Приватним підприємством Асант , зареєстрованого в реєстрі за № 5577;

- зобов`язати Приватне підприємство Асант звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом демонтажу будівлі магазину за адресою: м. Червоноград, вул. Сокальська, 3б.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.03.2020 у справі №914/1868/19 позовні вимоги задоволено повністю:

- скасовано рішення державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяка Павла Тарасовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38356779 від 27.11.2017 на будівлю магазину літера В-1, загальною площею 39,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: вул. Сокальська, буд. 36 Б, м. Червоноград, Львівська область;

- скасовано запис про право власності № 23580384 від 27.11.2017 внесений державним реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяком Павлом Тарасовичем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого право власності на будівлю магазину літера В-1, загальною площею 39,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: вул. Сокальська, буд. 36 Б, м. Червоноград, Львівська область зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю Ладо-Мир ;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу 2/3 (двох третіх) ідеальних часток в праві власності на нерухоме майно, укладений 15.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ладо-Мир та Приватним підприємством Асант , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк Оксаною Ігорівною, зареєстрований в реєстрі за № 5471;

- скасовано запис про право власності № 32828810 від 15.08.2019 внесений приватним нотаріусом Стефанюк Оксаною Ігорівною до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого право власності на 2/3 ідеальних часток в праві власності на будівлю магазину літера В-1, загальною площею 39,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: вул. Сокальська, буд. 36 Б, м.Червоноград, Львівська область зареєстровано за Приватним підприємством Асант ;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/3 (однієї третьої) ідеальної частки в праві власності на нерухоме майно, укладений 19.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ладо-Мир та Приватним підприємством Асант , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк Оксаною Ігорівною, зареєстрований в реєстрі за № 5577;

- скасовано запис про право власності № 32870635 від 19.08.2019 внесений приватним нотаріусом Стефанюк Оксаною Ігорівною до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого право власності на 1/3 ідеальних часток в праві власності на будівлю магазину літера В-1, загальною площею 39,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: вул. Сокальська, буд. 36 Б, м.Червоноград, Львівська область зареєстровано за Приватним підприємством Асант ;

- зобов`язано ПП Асант звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0041 га, кадастровий № 4611800000:02:007:0093, шляхом демонтажу (знесення) будівлі магазину літера В-1, загальною площею 39,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Червоноград, вул.Сокальська, 3б.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів прийняття Червоноградською міською радою рішення про передачу ТОВ Ладо-Мир у користування земельну ділянку площею 0,0041 га по вул. Сокальська, 3б у м. Червоноград. Будівля магазину літ В-1 загальною площею 39 м2, що знаходиться за адресою: вул. Сокальська, 3б у м. Червоноград збудована без дозвільних документів та в експлуатацію не приймалась. Вказана будівля збудована на земельній ділянці комунальної власності, яка передана в оренду фізичній особі.

Враховуючи, що станом на 15.08.2019 та на 19.08.2019 у ТОВ Ладо-Мир не існувало законного права власності на об`єкт нерухомості та не існувало речового права (ні права користування, ні оренди, ні права власності, ні іншого встановленого законом права) на земельну ділянку, на якій знаходився об`єкт нерухомості, таке право власності (за його відсутності) не могло бути передано ТОВ Ладо-Мир за правочинами ПП Асант , договір купівлі-продажу 2/3 (двох третіх) ідеальних часток в праві власності на нерухоме майно, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О. І. 15.08.2019, зареєстрований в реєстрі за № 5471 та договір купівлі-продажу 1/3 (однієї третьої) ідеальної частки в праві власності на нерухоме майно, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О. І. 19.08.2019, зареєстрований в реєстрі за № 5577, укладені між ТОВ Ладо-Мир та ПП Асант є такими, що суперечать положенням чинного законодавства, оскільки продавцем майна виступала особа без наявності права власності на таке майно, а тому укладені договори підлягають визнанню недійсними. Спірна земельна ділянка, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Червоноград, вул. Сокальська, буд. №3б, на якій розміщено об`єкт нерухомості, а саме: будівля магазину літера В-1 , загальною площею 39,0 кв.м., відповідно до вимог ст. 212 Земельного кодексу України , підлягає поверненню власнику з приведенням у придатний для використання стан шляхом знесення (демонтажу) вказаної будівлі.

Приватним підприємством Асант подано апеляційну скаргу від 30.04.2020, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 03.03.2020 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що справу розглянуто у відсутності представника ПП Асант та без залучення до участі у справі фізичної особи, якій передано в оренду земельну ділянку, що позбавило їх можливості спростувати доводи позовної заяви.

Також, на думку скаржника, суд першої інстанції не витребував документів та не з`ясував обставин, що мають значення для справи, що призвело до хибного висновку щодо самочинності будівництва та незаконності державної реєстрації права власності на нього.

Скаржник вважає, що скасування рішення державного реєстратора не може бути належним способом захисту, оскільки воно вичерпує свою дію фактом виконання. Державний реєстратор не мав обов`язку перевіряти наявність реєстрації документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого об`єкта будівництва в Єдиному реєстрі документів, оскільки доступ до нього був відсутній.

На думку скаржника, висновок щодо неправомірності користування земельною ділянкою є необгрунтованим, оскільки до власника будівлі переходить право користування земельної ділянкою, на якій вона розміщена. Судом першої інстанції не встановлено факту порушення самочинною забудовою прав територіальної громади м.Червоноград, а тому її знесення є незаконним.

Також, скаржник вважає, що спосіб захисту шляхом визнання договору купівлі-продажу недійсним є неналежним, оскільки у добросовісного набувача майно може бути витребувано тільки за віндикаційним позовом, а не за правилами реституції. Приймаючи рішення у справі в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу 2/3 ідеальної частки, на думку скаржника, суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки такої вимоги до відповідачів не заявлялось.

Скаржник вважає, що позовна вимога щодо демонтажу самочинного будівництва не підлягала задоволенню, оскільки пред`явлена не до особи, яка її збудувала, а до особи, яка має право власності на неї. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою й можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Окрім того, скаржник вважає, що судом першої інстанції не обгрунтовано, який суспільний інтерес переслідує втручання в право власності ПП Асант , пропорційність такого втручання та забезпечення справедливого балансу між інтересами суспільства та підприємства.

Червоноградська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що апеляційна скарга є безпідставна, необгрунтована та така, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції є законне, обгрунтоване та таке, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що, як вбачається із матеріалів справи, судом належним чином повідомлено сторони про розгляд справи. Позивач вважає, що підставою реєстрації права власності на спірне майно були фактично неіснуючі документи. Внаслідок здійснення відповідачем 2 самочинного будівництва на належній територіальній громаді м.Червонограда земельній ділянці порушено право власності Червоноградської міської ради, що підлягає судовому захисту в силу закону.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 колегією суддів у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б., Орищин Г.В. відкрито апеляційне провадження у справі №914/1868/19 та призначено до розгляду на 30.06.2020.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався до 15.12.2020.

В судових засіданнях представники сторін виклали свої доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

Зокрема, представник скаржника зазначив, що порушення норм матеріального права полягає у неправильному застосуванні судом першої інстанції положень ст.376 ЦК України, згідно з якою зобов`язати знести об`єкт самочинного будівництва можна лише особу, яка такий об`єкт збудувала. В даній справі, що встановлено судом першої інстанції, такою особою є відповідач-2 - ТОВ Ладо-Мир . Тобто вказана позовна вимога не могла бути пред`явлена до ПП Асант .

Неправильне застосування норм процесуального права, на думку представника скаржника, полягає у тому, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, чим порушив ч.2 ст.237 ГПК України. Вихід за межі позовних вимог обумовлений тим, що рішенням суду першої інстанції визнано недійсним договір купівлі-продажу 2/3 ідеальних часток від 15.08.2019, однак такої вимоги позивачем пред`явлено не було.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 розгляд справи відкладено до 21.12.2020.

В судове засідання 21.12.2020 представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи у разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

З огляду на те, що учасники судого процесу належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, мали можливість надати усі необхідні пояснення та аргументи щодо суті спору, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи, участь в судовому сторін обов`язковою не визнавалась, судова колегія прийшла до висновку про розгляд справи без участі представників сторін.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників в судових засіданнях, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ Ладо-Мир належала будівля, яка знаходиться за адресою: м.Червоноград, вул.Сокальська, 36Б, яка була збудована останнім в 2014 році та право власності на яку зареєстровано 27.11.2017 державним реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяком Павлом Тарасовичем.

На підставі договорів купівлі-продажу від 15.08.2019 та 19.08.2019, укладених між ТОВ Ладо-Мир та ПП Асант , останнє набуло у власність 2/3 та 1/3 будівлі відповідно, яка знаходиться за адресою: м.Червоноград, вул.Сокальська, 36Б.

11.09.2019 Червоноградська міська рада подала до Господарського суду Львівської області позовну заяву до Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області в особі державного реєстратора Тузяка Павла Тарасовича, ТОВ Ладо-Мир про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38356779 від 27.11.2017 на вищевказану будівлю.

Позов обгрунтований тим, що державний реєстратор порушив порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно, внаслідок чого ним прийнято незаконне рішення про державну реєстрацію за ТОВ Ладо-мир права власності на будівлю магазину за адресою: м.Червоноград, вул.Сокальська, 36Б, та порушено право власності територіальної громади м.Червоноград в особі Червоноградської міської ради на земельну ділянку, на якій розташована вказана будівля.

06.11.2019 Червоноградська міська рада подала заяву про збільшення позовних вимог та зміну предмету позову, в якій просила скасувати запис про право власності №23580384, внесений державним реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяком Павлом Тарасовичем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; скасувати запис про право власності №32870635, внесений приватним нотаріусом Стефанюк Оксаною Ігорівною до Державного реєстру речових прав; визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/3 ідеальної частки в праві власності на нерухоме майно, укладеного між ТОВ Ладо-Мир та ПП Асант , зареєстрованого в реєстрі за №5577; скасувати запис про право власності № 32828810 від 15.08.2019 внесений приватним нотаріусом Стефанюк Оксаною Ігорівною до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого право власності на 2/3 ідеальних часток в праві власності на будівлю магазину літера В-1, загальною площею 39,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: вул. Сокальська, буд. 36 Б, м.Червоноград, Львівська область зареєстровано за Приватним підприємством Асант ; зобов`язати ПП Асант звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом демонтажу будівлі магазину за адресою: м.Червоноград, вул.Сокальська, 36Б.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку винесеному рішенню в межах доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Щодо розгляду справи в суді першої інстанції без участі представника ПП Асант та без залучення фізичної особи, якій передано в оренду земельну ділянку, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з п.4 ч.1 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

У свою чергу, як вбачається з п.4 ч.3 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Матеріалами справи підтверджується, що до розгляду справи у Господарського суді Львівської області не було залучено фізичну особу, якій передано в оренду земельну ділянку площею 0,0041 га, кадастровий №461180000:02:007:0093.

Проте, суд вважає, що незалучення вказаної особи до розгляду справи в суді першої інстанції не є порушенням норм процесуального права, оскільки правовідносини між цією особою та позивачем не стосуються предмету доказування у даній справі.

Щодо розгляду справи без участі представника відповідача 3 судова колегія зазначає, що, як вбачається із матеріалів справи, в ході розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем 3 подано відзив на позовну заяву з додатками, за клопотанням останнього розгляд справи відкладався для надання можливості відповідачу 3 бути присутнім в судових засіданнях, однак останній в судові засідання не з`явився, отже скористався наданими йому процесуальними правами на власний розсуд.

Твердження скаржника, що скасування рішення державного реєстратора не може бути належним способом захисту, судова колегія вважає помилковим з огляду на наступне.

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другій статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній до 16.01.2020, яка діяла на час прийняття оскарженого рішення державного реєстратора) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

З 16 січня 2020 року дана стаття діє в редакції Закону України № 340-ІХ від 05.12.2019.

У розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судом першої інстанціі оскарженого рішення у справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.06.25020 у справі № 906/516/19.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.03.2020 задоволено, окрім іншого, і позову вимогу щодо скасування запису державного реєстратора про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Посилання скаржника на ст.120 Земельного кодексу України також не заслуговують на увагу і не мають наслідком прийняття рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки момент набуття права користування/власності на земельну ділянку безпосередньо пов`язаний з державною реєстрацію відповідного права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи наведене, оскільки скаржник не надавав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження набуття ним права користування або права власності на земельну ділянку під будівлею за адресою: м.Червоноград, вул.Сокальська, 36Б та державної реєстрації такого права, то і висновок про перехід до нього, на підставі ст.120 ЗК України, вказаних прав є безпідставним.

В апеляційній скарзі також наводиться твердження, що суд першої інстанції належним чином не встановив факт порушення самочинним будівництвом за адресою: м.Червоноград, вул.Сокальська, 36Б прав територіальної громади м.Червоноград.

Однак, колегія суддів з таким висновком не погоджується, оскільки, як слідує з матеріалів справи та оскаржуваного рішення Господарського суду Львівської області, вищевказана земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади м.Червоноград. Таким чином, будь-яке будівництво на ній без відповідних дозвільних документів буде безумовно порушувати права територіальної громади м.Червоноград.

Колегія суддів не погоджується з твердженням, що спосіб захисту права позивача шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу недійсним є неналежним, так як у добросовісного набувача витребувати майно можна лише за віндикаційним позовом. Обраний позивачем спосіб захисту спрямований не на витребування майна, а на припинення порушення та відновлення його права власності на земельну ділянку.

Щодо твердження скаржника, що суд першоі інстанції, приймаючи рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу 2/3 ідеальноі частки вийшов за межі позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Як було встановлено вище, в заяві від 30.10.2019 про збільшення позовних вимог та зміну предмета позову позивач просив - визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/3 ідеальної частки в праві власності на нерухоме майно, укладеного між ТОВ Ладо-Мир та ПП Асант , зареєстрованого в реєстрі за №5577 та скасувати запис про право власності №3287065, внесений приватним нотаріусом Стефанюк Оксаною Ігорівною до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Натомість, суд першої інстанції, окрім наведеного, оскаржуваним рішенням визнав недійсним договір купівлі-продажу 2/3 ідеальних часток в праві власності на нерухоме майно, укладений 15.08.2019 між ТОВ Ладо-Мир та ПП Асант , зареєстрований в реєстрі за №5471 та скасував запис про право власності №32828810 від 15.08.2019, внесений приватним нотаріусом Стефанюк Оксаною Ігорівною до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як випливає з вимог ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченим цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Наведеним положенням закріплений принцип диспозитивності господарського судочинства, який полягає у тому, що учасники справи мають право вибору щодо вчинення тих чи інших процесуальних дій щодо предмету спору, в тому числі подання звернень/заяв/клопотань. Дії ж суду, у свою чергу, повинні вчинятись лише в межах і щодо тих процесуальних дій, які на власний розсуд реалізовані учасниками господарського процесу.

Крім того, системний аналіз статей 161, 162, 169 ГПК України дозволяє зробити висновок, що процесуальним законом встановлено обов`язковість викладення заяв по суті справи (до яких відносяться і зави про зміну предмету позову) виключно у письмовій формі.

Колегія суддів також зазначає, що особа, звертаючись до суду, самостійно обирає ефективний спосіб захисту своїх порушених прав.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду.

Обов`язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб зазначене порушення було обґрунтованим та підтвердженим.

Крім того, Конституційний Суд України в мотивувальній частині рішення від 25.12.1997 зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Через норму частини 1,2 статті 4 ГПК України реалізується принцип доступності правосуддя. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 14 Господарського процесуального кодексу України господарський суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 20 ГК України як спосіб захисту прав суб`єктів господарювання передбачено визнання наявності або відсутності прав.

Наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення (ч.2 ст.16 ЦК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (зазначена позиція викладена у постанові від 27.10.2020 у справі № 5019/592/12 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду).

Враховуючи наведене, судова колегія зазначає, що в матеріалах справи не міститься жодної заяви позивача, окрім заяви від 30.10.2019, поданої до Господарського суду Львівської області у встановлені законом строк, порядок та спосіб, яка б змінювала предмет позову, доповнюючи його позовною вимогою - визнати недійсним договір купівлі-продажу 2/3 ідеальних часток в праві власності на нерухоме майно, укладений 15.08.2019 між ТОВ Ладо-Мир та ПП Асант , зареєстрований в реєстрі за №5471 та скасувати запис про право власності №32828810 від 15.08.2019, внесений приватним нотаріусом Стефанюк Оксаною Ігорівною до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також з виступів представника позивача у засіданнях суду першої інстанції не вбачається, що ним змінювався чи доповнювався предмет позову згаданою вимогою, також не подавались ним заяви про виправлення допущених помилок чи описок.

Позивач у поданій позовній заяві обрав ефективний для себе спосіб захисту порушених прав.

Окрім цього, колегія суддів встановила, що в межах судового розгляду в суді першої інстанції позивач мав можливість вчинити всі необхідні процесуальні дії щодо зміни та доповнення предмету позовних вимог, і такі дії були вчинені ним в повному обсязі, про що свідчить подана до суду заява від 30.10.2019.

Відтак, Господарський суд Львівської області, ухвалюючи рішення у справі, повинен був виходити та діяти лише в межах наявних позовних вимог, оскільки такі не лише були обрані, але й в подальшому доповнені позивачем.

Згідно з ч.1, 2 ст.5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Наведена норма процесуального закону дійсно надає суду право змінювати спосіб захисту, обраний позивачем, у разі, якщо такий не передбачений законом або договором. Однак, колегія суддів наголошує, що у даному випадку спосіб захисту - визнання недійсним договору купівлі-продажу - передбачений процесуальним законом. Більше того, у поданій заяві від 30.10.2019 позивач вказаний спосіб захисту щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/3 ідеальної частки в праві власності на нерухоме майно обрав самостійно.

Таким чином, суд не має права виходити за межі позовних вимог для визначення ефективного способу захисту права замість позивача, а для визначення у рішенні суду іншого способу захисту необхідною є наявність одночасно таких умов: жоден визначений законом або договором спосіб захисту порушеного права з огляду на обставини конкретної справи не забезпечує ефективного захисту або поновлення такого права позивача; позивач у позові просить суд застосувати інший конкретний спосіб захисту порушеного права і цей спосіб захисту не суперечить закону.

Судова колегія також вважає за доцільне врахувати рішення Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого королівства від 28 жовтня 1998 року та Креуз проти Польщі від 19 червня 2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Якщо законом визначений порядок для вчинення певний дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 травня 2019 у справі №705/5060/18.

Відтак, враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, змінивши предмет спору у даній справі за власною ініціативною, вийшов за межі позовних вимог, чим порушив ч.2 ст.237 ГПК України.

З огляду на викладене, рішенння Господарського суду Львівської області від 03.03.2020 у даній справі в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу 2/3 (двох третіх) ідеальних часток в праві власності на нерухоме майно, укладеного 15.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ладо-Мир та Приватним підприємством Асант слід скасувати.

Окрім того, позивачем заявлено вимогу про скасовування запису про право власності № 32828810 від 15.08.2019 внесений приватним нотаріусом Стефанюк Оксаною Ігорівною до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого право власності на 2/3 ідеальних часток в праві власності на будівлю магазину літера В-1, загальною площею 39,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: вул. Сокальська, буд. 36 Б, м.Червоноград, Львівська область зареєстровано за Приватним підприємством Асант .

Оскільки даний запис вчинений на підставі договору купівлі-продажу 2/3 (двох третіх) ідеальних часток в праві власності на нерухоме майно, укладеного 15.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ладо-Мир та Приватним підприємством Асант , який є чинним, підстав для задоволення зазначеної позовної вимоги судова колегія не вбачає.

Згідно з ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Як встановлено Господарським судом Львівської області, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів прийняття Червоноградською міською радою рішення про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю Ладо-Мир у користування земельну ділянку площею 0,0041 га по вул. Сокальська, 3б у м.Червоноград.

Вказане свідчить про те, що будівля магазину літ В-1 загальною площею 39 м.кв., що знаходиться за адресою: вул. Сокальська, 36Б у м.Червоноград збудована без дозвільних документів та в експлуатацію не приймалась. А, відтак, відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, така будівля вважається самочинним будівництвом. Дана обставина встановлена судом першоі інстанції та не спростована відповідачами у справі.

Водночас, як вбачається з ч.4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Тобто, якщо об`єкт нерухомого майна визнано самочинним будівництвом і власник земельної ділянки, на якій такий об`єкт розташований, заперечує проти визнання права власності на нього за особою, яка самочинно його збудувала, то вказаний об`єкт підлягає знесенню саме тією особою, яка здійснила самочинне будівництво.

Як вбачається з матеріалів справи, особою, яка здійснила самочинне будівництво будівлі магазину літ В-1 загальною площею 39 кв.м. за адресою: м.Червоноград, вул. Сокальська, 36Б, є Товариство з обмеженою відповідальністю Ладо-Мир .

У свою чергу, ПП Асант , яке рішенням Господарського суду Львівської області від 03.03.2020 року зобов`язано здійснити демонтаж вказаного об`єкта нерухомого майна, лише придбало його у ТОВ Ладо-Мир на підставі договорів купівлі-продажу від 15.08.2019 та 19.08.2019.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвалене Господарським судом Львівської області рішення від 03.03.2020 не відповідає вимогам ч.4 ст.376 ЦК України, оскільки демонтаж самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна здійснює саме та особа, яка такий об`єкт збудувала.

Отже, задоволення судом першої інстанції позовної вимоги - зобов`язати ПП Асант звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0041 га, кадастровий № 4611800000:02:007:0093, шляхом демонтажу (знесення) будівлі магазину літера В-1 , загальною площею 39,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, м.Червоноград, вул.Сокальська, 3б є порушенням норм матеріального права, оскільки зобов`язати вчинити відповідні дії можна лише ТОВ Ладо-Мир , проте така вимога позивачем у даній справі до відповідача 2 не заявлялась.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, заява №4909/04 від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги. Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).

З огляду на викладене, пояснення, які надавалися учасниками справи, судовою колегією розглядалися в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на описані вище встановлені обставини, Західний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 03.03.2020 року у справі №914/1868/19 винесене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Відтак, наявні обгрунтовані підстави для часткового скасування прийнятого у справі судового рішення і ухвалення нового про часткову відмову в позові.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства Асант б/н від 30.04.2020 (вх.ЗАГС №01-05/1639/20 від 14.05.2020) задоволити частково

2. Рішення Господарського суду від 03 березня 2020 року у справі №914/1868/ в частині задоволення вимог про:

визнання недійсним договору купівлі-продажу 2/3 (двох третіх) ідеальних часток в праві власності на нерухоме майно, укладеного 15.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ладо-Мир та Приватним підприємством Асант , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк Оксаною Ігорівною, зареєстрованого в реєстрі за №5471;

скасування запису про право власності №32828810 від 15.08.2019 внесеного приватним нотаріусом Стефанюк Оксаною Ігорівною до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого право власності на 2/3 ідеальних часток в праві власності на будівлю магазину літера В-1 , загальною площею 39,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: вул. Сокальська, буд. 36 Б, м.Червоноград, Львівська область зареєстровано за Приватним підприємством Асант ;

зобов`язання Приватного підприємства Асант звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0041 га, кадастровий №4611800000:02:007:0093 шляхом демонтажу (знесення) будівлі магазину літера В-1 , загальною площею 39,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, м.Червоноград, вул.Сокальська, 3Б

скасувати.

Відмовити в позові в частині скасування запису про право власності № 32828810 від 15.08.2019 внесеного приватним нотаріусом Стефанюк Оксаною Ігорівною до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого право власності на 2/3 ідеальних часток в праві власності на будівлю магазину літера В-1, загальною площею 39,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: вул. Сокальська, буд. 36 Б, м.Червоноград, Львівська область зареєстровано за Приватним підприємством Асант ; зобов`язання ПП Асант звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0041 га, кадастровий № 4611800000:02:007:0093, шляхом демонтажу (знесення) будівлі магазину літера В-1, загальною площею 39,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Червоноград, вул.Сокальська, 3б.

В решті рішення Господарського суду Львівської області від 03 березня 2020 року у справі №914/1868/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.

Повний текст постанови складено і підписано 04.01.2021.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.