Рішення

від 30.12.2020 по справі 903/803/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 грудня 2020 року Справа № 903/803/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу №903/803/20

за позовом Володимир-Волинської міської ради, м.Володимир-Волинський

до Сільськогосподарського приватного підприємства акціонерного товариства Володимирагро , с. Бегета, Володимир-Волинського району, Волинської області

про стягнення 106 161,48 грн. збитків,

за участю представників:

від позивача: Павленко Л.М. представник (довіреність № 46/1.50/2-20 від 08.01.2020),

від відповідача: н/з,

в с т а н о в и в:

29.10.2020 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №2051/1.21/2-20 від 19.10.2020 Володимир-Волинської міської ради про стягнення з Сільськогосподарського приватного підприємства акціонерного товариства Володимирагро 106 161,48 грн. збитків за користування земельною ділянкою площею 29002 кв.м. за адресою м.Володимир-Волинський, вул. Луцька, 230, кадастровий номер №0710200000:01:005:5733, без правовстановлюючих документів.

На обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 26.06.2018 між Володимир-Волинською міською радою як орендодавцем та Сільськогосподарським приватним підприємством акціонерним товариством Володимирагро як орендарем було укладено договір оренди землі. Проте, всупереч вимог земельного та цивільного законодавства, державна реєстрація договору оренди земельної ділянки від 26.06.2020 не була проведена, а тому право оренди у відповідача не виникло. Відтак позивач просить стягнути з відповідача 106 161,48 грн. збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Ухвалою від 02.11.2020 суд постановив відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначити на 25.11.2020, запропонувати сторонам подати суду у строк до 23.11.2020 року: позивачу: будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); відповідачу: відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову (у разі їх наявності); докази направлення відзиву позивачу; позивачу (на власний розсуд): відповідно до ст. 166 ГПК України подати відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву.

Ухвалу суду від 02.11.2020 було надіслано сторонам у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення, зокрема, відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві: 44761, Волинська область, Володимир-Волинський район, с.Бегета.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем знаходження юридичної особи Сільськогосподарського приватного підприємства акціонерного товариства Володимирагро є: 44761, Волинська область, Володимир-Волинський район, с.Бегета.

Проте, ухвала суду від 02.11.2020, надіслана відповідачу за вказаною адресою, повернулась з поштовою відміткою Адресат відсутній за вказаною адресою .

В судове засідання 25.11.2020 представник відповідача не з`явився, відповідач відзиву на позов не подав.

Представник позивача в судовому засіданні 25.11.2020 повідомила про те, що копія позовної заяви, надіслана позивачем на адресу відповідача, також повернулась без вручення.

З метою забезпечення відповідачу права на захист, з метою належного повідомлення відповідача про судовий розгляд та повторного надіслання позивачем копії позовної заяви з додатками відповідачу, судове засідання було відкладено на 16.12.2020.

16.12.2020 від позивача по факсу надійшло клопотання №2353/1.21/2-20 від 15.12.2020, в якому позивач просив приєднати до матеріалів справи наступні докази: копію поштового конверта з відміткою про причину повернення від 26.10.2020, копію опису листа від 05.11.2020, копію поштового конверту з відміткою про причину повернення від 26.11.2020, копію опису листа від 26.11.2020. Також просив відкласти розгляд справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представника позивача в судове засідання.

Клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи та про відкладення розгляду справи було судом задоволено.

В судове засідання 16.12.2020 представники сторін не з`явилися.

Ухвалу суду від 25.11.2020 було надіслано позивачу на його електронну адресу, зазначену в позовній заяві.

Відповідача було повідомлено про відкладення судового засідання на 16.12.2020 шляхом розміщення повідомлення на сторінці суду на офіційному веб-порталі "Судова влада України" в мережі Інтернет у зв`язку з відсутністю у суду коштів на відправку поштової кореспонденції.

Електронної адреси відповідача у позовній заяві не зазначено.

У зв`язку із задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи, з метою належного повідомлення відповідача про судовий розгляд в порядку, передбаченому ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, та з метою забезпечення відповідачу права на захист, розгляд справи ухвалою суду від 16.12.2020 було відкладено на 30.12.2020; постановлено ухвалу суду надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцем його державної реєстрації: 44761, Волинська область, Володимир-Волинський район, с.Бегета.

Проте, ухвала суду від 16.12.2020, надіслана відповідачу за вказаною адресою, повернулась з поштовою відміткою Адресат відсутній за вказаною адресою.

Частинами 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем реєстрації відповідача є: 44761, Волинська область, Володимир-Волинський район, с.Бегета.

Відповідно до п.п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Сільськогосподарське приватне підприємство акціонерне товариство Володимирагро іншої адреси, ніж та, яка вказана у позовній заяві, суду не повідомило.

За таких обставин, коли відповідача було повідомлено про судовий розгляд шляхом надіслання ухвал суду за адресою його державної реєстрації, справу 30.12.2020 розглянуто за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи на підставі ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 11.01.2018 у власності СТ ПрАТ МТС Володимирагро перебували об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: місто Володимир-Волинський, вулиця Луцька, 230: будівля складу ГСМ загальною площею 23,4м.кв.; депо-склад по зберіганню техніки загальною площею 945,0 м.кв.; будівля корівника на 120 голів загальною площею 899,5 м.кв.; будівля конюшні на 16 голів загальною площею 80,6 м.кв.; будівля для відгодівлі свиней на 100 голів загальною площею 773,2 м.кв.; будівля диспетчерського цеху загальною площею 96,2 м.кв; будівля КТП цеху механізації загальною площею 86,4 м.кв.; ангар загальною площею 319,0 м.кв.; будівля гаража автомашин загальною площею 1109,9 м.кв.

СТ ПрАТ МТС Володимирагро набуло у власність нежитлові приміщення на підставі рішення господарського суду Волинської області від 29.06.2017 у справі №903/280/17.

26.08.2018 між Володимир-Волинською міською радою як орендодавцем і СТ ПрАТ МТС Володимирагро як орендарем було укладено договір оренди землі.

Згідно з п.п.1., 2 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення -землі промисловості, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на підставі рішення Володимир-Волинської міської ради№26/25 від 26.06.2018, кадастровий номер №0710200000:01:005:5733, яка розташована за адресою: м.Володимир-Волинський, вул.Луцька, 230.

Площа земельної ділянки - 29002 кв.м.

Відповідно до ст.ст.126, 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Оформлення речових прав на земельну ділянку відбувається відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Частиною 1 ст.19 Закону України Про оренду землі також передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Як визначено ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Пунктом 2 ч.1 ст.4 цього ж Закону передбачено, що державній реєстрації прав підлягають право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідач, уклавши договір оренди земельної ділянки, всупереч вимог п.2 ч.1 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , не зареєстрував право оренди земельної ділянки.

25.06.2020 комісією по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам складено акт обстеження земельної ділянки №1.

Згідно з актом обстеження земельна ділянка площею 29002 кв.м. з 01.01.2018 по 23.09.2018 використовувалась відповідачем без правовстановлюючих документів: договір оренди було укладено, проте не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Комісією також складено акт №1 від 25.06.2020 про визначення розміру збитків. Згідно з цим актом комісія вирішила встановити відповідачу суму збитків, заподіяних Володимир-Волинській міській раді, за користування земельною ділянкою площею 29002 кв.м. по вул. Луцькій, 230 з 01.01.2028 по 23.09.2018 в розмірі 106 161,48 грн. При цьому комісія керувалась, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284 Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі те землекористувачам, рішенням Володимир-Волинської міської ради від 22.08.2012 №20/25 Про затвердження Порядку визначення та відшкодування Володимир-Волинській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання, самовільного зайняття та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю .

Додатком №1 до акту №1 від 25.06.2020 про визначення розміру збитків є розрахунок суми збитків (а.с.34).

Рішенням виконкому Володимир-Волинської міської ради №168 від 10.07.2020 затверджено акти комісії по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам про визначення розміру збитків, заподіяних територіальній громаді міста внаслідок порушення земельного законодавства (ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України) та суму збитків у розмірі неодержаного доходу.

Листом №1461/1-27/2-20 від 15.07.2020 позивач повідомив відповідача про нарахування збитків та просив їх сплатити добровільно; попереджав про примусове стягнення в судовому порядку у разі несплати добровільно.

Проте, зазначений лист повернувся без вручення, причина невручення - за закінченням терміну зберігання.

У зв`язку з тим, що відповідач добровільно коштів не перерахував, позивач звернувся з позовом до суду.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV (з наступними змінами та доповненнями) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Згідно з абзацом 3 ч. 2 ст. 13 Закону України Про оцінку землі від 11.12.2003р. за № 1378-IV (з наступними змінами та доповненнями) нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Відповідно до вимог ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Крім цього, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Частиною 2 ст. 20 Закону України „Про оцінку землі визначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Отже, основою визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є нормативна грошова оцінка. Наведеного правового висновку дійшов також Верховний Суд в постановах 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 зазначила, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

До позовної заяви позивач додав копії витягів з технічної документації про нормативно-грошову оцінки земельної ділянки (а.с.23, 24).

Як вбачається з розрахунку суми коштів в розмірі 106 161,48 грн. (а.с.34), заявленої до стягнення з відповідача, вона обчислена, враховуючи нормативну грошову оцінку земельної ділянки, ставку орендної плати, період використання, площу земельної ділянки, тобто позивач використав дані про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, які оформлені як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Обчислюючи суму коштів, яку має сплатити відповідач у зв`язку з використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, позивач використав мінімальний розмір орендної плати - 3 відсотки від нормативної грошової оцінки землі. До стягнення заявлено суму коштів, нараховану за загальний період з 01.01.2018 по 23.09.2018 (до укладення договору купівлі-продажу майна з приватним підприємством ОЛДЕМ ІНВЕСТ ).

Тому, незважаючи на те, що в тексті розрахунку зазначено, що нараховано збитки, фактично нарахована у ньому сума коштів за своєю правовою природою є безпідставно збереженою відповідачем орендною платою.

Обгрунтовуючи позов, позивач також посилається на ст.1166 Цивільного кодексу України, яка регулює відшкодування шкоди. Із змісту позовної заяви випливає, що предметом позову у справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна збитків, завданих територіальній громаді міста Володимира-Волинського, за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Оскільки позовні вимоги обґрунтовані приписами законодавства, яке регулює правовідносини із заподіяння шкоди, суд вважає за необхідне надати правову оцінку правомірності застосування до спірних правовідносин вказаних приписів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Договір оренди земельної ділянки між позивачем і відповідачем було укладено 26.06.2018, але відповідач не зареєстрував речове право - право оренди земельної ділянки. Відтак, відповідач у встановленому законом порядку не оформив належним чином право оренди на земельну ділянку, на якій знаходилося його майно.

У зв`язку з цим відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, регулюється главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна, тому у суду відсутні правові підстави для дослідження в діях відповідача складу цивільного правопорушення.

З огляду на викладене, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані приписи ст. 1166 ЦК України, на які посилається позивач, суд застосовує норми тих законодавчих актів, якими регулюються спірні правовідносини.

Відповідно до п. п. 5, 6 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Абзацом 2 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про судове рішення від 23 березня 2012 року N 6 (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Таким чином, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без належним чином оформленого права оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

У справах за вимогами про стягнення коштів за користування земельною ділянкою, відповідне право на яку не оформлено у встановленому порядку, тобто відповідно до статті 1212 ЦК України, необхідним є встановлення також розміру цієї ділянки з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з вимогами частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Тобто об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об`єкт цивільних прав. Наведеного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, постанові від 09.04.2019 у справі № 922/652/18.

Рішенням Володимир-Волинської міської ради№26/25 від 26.06.2018 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) у м.Володимир-Волинський із земель комунальної власності фізичним та юридичним особам, в тому числі відповідачу, згідно з додатком. В додатку до цього рішення зазначено місце надання земельної ділянки, її кадастровий номер - м.Володимир-Волинський, вул.Луцька, 230; кадастровий номер №0710200000:01:005:5733, площа земельної ділянки - 29002 кв.м.

Отже, земельна ділянка була сформована у розумінні статті 79-1 ЗК України.

За таких обставин підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України 106161,48 грн. коштів, збережених без достатньої правової підстави, за рахунок іншої сторони.

Звертаючись 26.10.2020 з позовною заявою до суду про стягнення з відповідача 106161,48 грн., позивач сплатив 2197 грн. судового збору, що підтверджується копією платіжного доручення №1109 від 09.10.2020 (а.с.39).

Як визначено статтею 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру позивач сплачує судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становив 2102 грн.

Таким чином, позивач зайво сплатив 95 (2197 - 2102) грн. судового збору.

Клопотань про повернення зайво сплаченого судового збору позивач не заявляв.

У зв`язку із задоволенням позову судові витрати в розмірі 2102 грн. на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського приватного підприємства акціонерного товариства Володимирагро (44761, Волинська область, Володимир-Волинський район, с.Бегета, код ЄДРПОУ 30072488) на користь Володимир - Волинської міської ради (44700, Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Данила Галицького, 5, код ЄДРПОУ 35387610) 106 161 грн. 48 коп. безпідставно збережених коштів; 2102 грн. витрат, пов?язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено: 04.01.2021.

Суддя І. О. Якушева