Рішення

від 03.12.2020 по справі 904/4917/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2020р. Справа № 904/4917/20

За позовом: Дніпропетровської обласної прокуратури, м.Дніпро,

в інтересах держави в особі:

позивача - 1: Дніпропетровської обласної державної адміністрації, м.Дніпро

позивача - 2: Софіївської районної державної адміністрації, м.Дніпро

До: Фермерського господарства "Мрія+Агро", с. Нововітебське, Софіївський район, Дніпропетровської області

Про: розірвання договору оренди та повернення водного об`єкта

Суддя Панна С.П.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від прокуратури: Колесніченко В.І.;

Від позивача-1: не з`явився;

Від позивача-2: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача - 1: Дніпропетровської обласної державної адміністрації, позивача - 2: Софіївської районної державної адміністрації звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Мрія + Агро" про розірвання договору оренди та повернення водного об`єкта.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди водного об`єкта (ставка) площею водного дзеркала 27,8 га, який розташований на території Софіївського району на земельній ділянці під водним об`єктом з кадастровим номером 1225285200:01:002:0150, укладеного 22.02.2006 р. між Софіївською районною державною адміністрацією та селянським фермерським господарством Мрія (на теперішній час фермерське господарство Мрія+Агро , код ЄДРПОУ 19303861) в частині здійснення оплати за об`єкт оренди.

Ухвалою господарського суду від 10.09.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 13.10.2020 р.

05.10.2020 р. позивачем -1- Дніпропетровською обласною державною адміністрацією подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання від 13.10.2020 р. прибув представник прокуратури, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судове засідання від 10.11.2020 р. з`явився представник прокуратури, інші представники не з`явилися.

Ухвалою господарського суду від 10.11.2020 р. відкладено судове засідання по справі на 03.12.2020 о 15:00 год..

27.11.2020 р. від позивача - 2 - Софіївської районної державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В призначене на 03.12.2020 р. судове засідання прибув представник прокуратури, представники сторін не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач явку представника в призначені судові засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про наявність відкритого провадження повідомлений належним чином, відповідно до наявного матеріалах справи рекомендованого поштового повідомлення №4930012786451 (а.с.73).

Оскільки відповідач відзив по суті спору суду не подав, то згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому суд зазначає, що учасники судового провадження, мають в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що наголошував Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України".

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 26.05.2020р. по справі №1-24-7-5/297-06/7817 дійшов виснову про те, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Враховуючи те, що матеріали даної справи містять достатній обсяг доказів, учасники справи мали реальну можливість скористатись своїм правом на вчинення процесуальних дій, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи по суті.

З огляду на викладене справу розглянуто за наявними в ній матеріалами та проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2002 між Софіївською районною державною адміністрацією та селянським фермерським господарством Мрія (на теперішній час фермерське господарство Мрія+Агро , код ЄДРПОУ 19303861) укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб площею 36,3 га (кадастровий номер 1225285200:01:002:0150), яка розташована на території Софіївського району, строком на 10 років (а.с.22-26).

Згідно з актом приймання-передачі об`єкта від 31.10.2002, орендарю передано у користування водний об`єкт та земельну ділянку під ним (а.с.27).

Відповідно до інформації Софіївської районної державної адміністрації №01-30-783/0/370-20 від 14.08.2020, термін дії вказаного договору закінчився 31.10.2012 та не продовжувався (а.с.46). При цьому, у вказаному листі також зазначено, що повернення земельної ділянки за вищевказаним актом приймання - передачі не здійснювалось.

Також 22.02.2006 між Софіївською районною державною адміністрацією та селянським фермерським господарством Мрія (на теперішній час фермерське господарство Мрія+Агро , код ЄДРПОУ 19303861) терміном на 15 років укладено договір оренди водного об`єкта (ставка) площею водного дзеркала 27,8 га, який розташований на території Софіївського району на земельній ділянці під водним об`єктом з кадастровим номером 1225285200:01:002:0150 (а.с.28-31).

Договір погоджено з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства та 19.10.2009 за №18004 зареєстровано у Книзі реєстру договорів оренди водних об`єктів загальнодержавного значення Софіївського району Дніпропетровської області (а.с.32).

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору оренди водного об`єкта від 22.02.2006, Софіївська районна державна адміністрація надала у строкове платне користування водний об`єкт для рибогосподарських потреб - ставок площею водного дзеркала 27,8 га, який розташований за межами населеного пункту на території Нововасилівської сільської ради (на теперішній час Вакулівська сільська рада) Софіївського району.

Згідно п. 4.1. договору орендна плата вноситься орендарем у грошовому вигляді. Розмір орендної плати є договірним і встановлюється щоквартально (щорічно) за додатковою згодою , яка являється невід`ємною частиною даного договору (п.4.2. договору). Термін виплати орендної плати по даному договору: до 15 листопада (раз на рік). (п.4.3. договору).

Згідно з інформацією Софіївської районної державної адміністрації № 01-30-732/0/370-20 від 31.07.2020 (а.с.35-36) та №01-30-783/0/370-20 від 14.08.2020 (а.с.46-47), вказаний договір є чинним, зміни та доповнення до нього не вносились.

Відповідно до п. п. 6.4.1, 6.4.2 договору оренди водного об`єкта від 22.02.2006, орендар зобов`язаний виконувати умови цього договору та умови погоджень до нього, які є невід`ємною частиною до договору та додаються до нього. Своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Разом з цим, як зазначає прокурор, відповідачем не забезпечується виконання умов договору щодо своєчасного та повного внесення плати за користування водним об`єктом, вказані умови договору не виконуються, орендна плата за користування об`єктом водного фонду з 2014 року не сплачується.

Відповідно до листа Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області №1344/03-20 від 14.08.2020, плата за оренду водного об`єкта орендарем здійснювалась лише у 2013 році у сумі 977,25 грн., у 2014 році - в сумі 280 грн. У період з 2015 року по серпень 2020 року відповідачем взагалі не здійснювалась оплата за користування водним об`єктом (а.с.38-39).

Також, згідно з інформацією виконавчого комітету Вакулівської сільської ради Софіївського району №894/02-16 від 07.08.2020, орендна плата за користування зазначеним водним об`єктом з 2016 року до теперішнього часу не надходила (а.с.42).

Таким чином, Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області та Вакулівська сільська рада засвідчили наявність тривалої та систематичної несплати орендної плати, що є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання.

Крім цього, згідно з п. п. 6.1.5, 6.1.9 договору оренди водного об`єкта від 22.02.2006, передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного справляння орендної плати; достроково розірвати договір оренди у випадку порушення орендарем умов договору, нецільового використання чи невикористання за призначенням водойми протягом року з дня набуття права користування.

Пунктом 7.1 вказаного договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та цього договору.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що дія договору може бути припинена після закінчення терміну дії договору, за взаємною згодою сторін, на підставі рішення суду чи господарського суду, в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Також п. 5.1 договору передбачено, що у разі закінчення терміну дії, припинення або розриву цього договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві водний об`єкт у тому стані, в якому він отримав його в оренду на підставі акту передачі-приймання.

Суд, з`ясувавши підстави для звернення прокурора до суду із даним позовом, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ст. 24 Закону № 1697-VII право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

За частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-УП дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове зясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор, звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрацієї та Софіївської районної державної адміністрації, посилається на те, що порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження водними об`єктами спричиняють шкоду державі і є підставою для вжиття уповноваженими органами заходів, в тому числі шляхом звернення з позовною заявою до суду в інтересах держави про розірвання договору оренди водного об`єкта та повернення його у розпорядження місцевих органів державної влади. При цьому, незважаючи на тривалий характер неналежного виконання відповідачем обов`язків за оскаржуваним договором оренди об`єкта водного фонду, всупереч покладених законодавством повноважень, Дніпропетровською обласною державною адміністрацією та Софіївською районною державною адміністрацією у передбаченому законом порядку належних, своєчасних та ефективних заходів на захист та відновлення порушених інтересів держави, у тому числі для розірвання договору оренди водного об`єкта та повернення його у розпорядження місцевих органів державної влади не вжито, що свідчить про їх бездіяльність. Отже, вказане не відповідає інтересам держави та суспільства щодо ефективного, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Неприпинення дії спірного договору та неповернення водного об`єкта, що використовується відповідачем з грубим порушенням вимог законодавства, на думку прокурора, порушує правомірне очікування держави на надходження до спеціального фонду місцевого бюджету грошових коштів за використання ставка площею 27,8 га та їх подальше використання для реалізації державної та регіональної програм з охорони навколишнього природного середовища.

Про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів для відновлення порушених інтересів держави прокуратура Дніпропетровської області неодноразово повідомляла Дніпропетровську обласну державну адміністрацію (лист № 05/1-366 вих-20 від 17.08.2020) та Софіївську районну державну адміністрацію (листи № 05/1-306 вих-20 від 29.07.2020, № 05/1-339 вих-20 від 05.08.2020,), однак згідно з відповідями Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 2-5618/0/261-20 від 03.09.2020 та Софіївської районної державної адміністрації № 01-30-732/0/370-20 від 31.07.2020 та № 01-30-783/0/370-20 від 14.08.2020 вказаними органами претензійно-позовна робота щодо водного об`єкта не проводилась, позови до суду про розірвання договору оренди водного об`єкта з ФГ Мрія+Агро у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати не подавались та будь-які інші заходи не вживались.

Ураховуючи, що вказані інтереси залишилися не захищеними, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, а відповідна заява прокурора є єдиним ефективним засобом захисту цих інтересів, оскільки лише прокуратура є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість звернутися до господарського суду Дніпропетровської області з позовом у спірних правовідносинах.

Отже, саме нездійснення вищевказаними органами претензійно-позовної роботи щодо спірного водного об`єкту свідчить про неналежне здійснення вказаними органами своїх повноважень.

Аналогічної правової позиції дійшла Велика Палата Верховного Суду під час розгляду 15.10.2019 справи №903/129/18. Зокрема, у постанові зазначено, що незалежно від причин неспроможності самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення сільською радою до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Таким чином, господарський суд доходить висновку, що участь прокурора у даній справі є виправданою, не порушує справедливого балансу та є необхідною для захисту інтересів держави.

Розглянувши заявлені позовні вимоги, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини, пов`язані з орендою водних об`єктів, регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Водним кодексом України, Законом України Про аквакультуру , а також іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди водного об`єкту.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтями 6 та 627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 ЦК України наголошує, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи положення п. 4.3 договору, строк оплати, є таким, що настав.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Згідно з ч.2 ст.43 Водного кодексу України водокористувачі мають право використовувати водні об`єкти на умовах оренди.

Зокрема, ч. ч. З, 4 ст. 51 Водного кодексу України передбачено, що водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Разом з тим, за частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою водних об`єктів, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди водного об`єкта за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті З ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідна правова позиція була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17.

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, належних та допустимих доказів здійснення оплати орендних платежів, відповідно до умов укладеного договору, суду не надав, що є підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 4204 грн..

Керуючись статями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Розірвати договір оренди водного об`єкта (ставка) від 22.02.2006, укладений між Софіївською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством Мрія+Агро (код ЄДРПОУ 19303861) площею водного дзеркала 27,8 га, який розташований за межами населеного пункту на території Вакулівської сільської ради Софіївського району на земельній ділянці під водним об`єктом кадастровий номер 1225285200:01:002:0150.

3.Зобов`язати Фермерське господарство Мрія+Агро (код ЄДРПОУ 19303861) повернути державі в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022467) водний об`єкт площею водного дзеркала 27,8 га, який розташований за межами населеного пункту на території Вакулівської сільської ради Софіївського району на земельній ділянки кадастровий номер 1225285200:01:002:0150.

4.Стягнути з Фермерського господарства Мрія+Агро (53171, Дніпропетровська область, Софіївський район, с.Нововітебське, вул. Польова, буд.2, код ЄДРПОУ 19303861) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, код ЄДРПОУ 02909938) 4204 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення

Повне рішення складено 04.01.2021р.

Суддя С.П. Панна